Рішення № 86633292, 05.11.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року справа № 580/1632/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

за участю:

секретаря - Сачинської В.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гудзя О.С. (за ордером),

представника відповідача - Каландирця А.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0144411303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 28 565 грн. 12 коп., в т.ч. 22 852 грн. 10 коп. основного платежу та 5713 грн. 02 коп. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення №0144441303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з податку додану вартість на загальну суму 24 268 грн. 75 коп., в т.ч. 19 415 грн. основного платежу та 4853 грн. 75 коп. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення №0144441303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 342 781 грн. 47 коп., в тому числі 274 225 грн. 18 коп. основного платежу та 68 556 грн. 29 коп. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення №0144451303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 340 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0144451303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 170 грн.;

- рішення №0144431303 від 08.10.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 19 504 грн. 93 коп., в результаті нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 148 321 грн. 35 коп.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0144421303 від 08.10.2018 про сплату єдиного соціального внеску в сумі 148 321 грн. 35 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 31.05.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис про припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця, і в той день позивача було знято з обліку в Смілянській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області.

Позивач не була повідомлена про призначення стосовно неї документальної перевірки, оскільки не отримувала копію наказу відповідача про проведення перевірки №1523 від 22.08.2018. Примірник акту перевірки №465/23-00-13-0214/3125513709 їй був вручений одночасно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску та вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0144401303 від 08.10.2018 зазначила, що перевірка була проведена за відсутності первинних документів, лише на основі даних податкових декларацій. Контролюючим органом не взяті до уваги видатки з поточного рахунку позивача, які є витратами, пов`язаними з отриманням доходу. Отже контролюючий орган дійшов помилкового висновку, що всі надходження коштів є чистим доходом позивача і підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0144411303 від 08.10.2018 зазначила, що враховуючи недостовірність висновків перевірки щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу та податку на доходи фізичних осіб, недостовірними є висновки про заниження позивачем військового збору та єдиного соціального внеску.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0144441303 від 08.10.2018 зазначила, що в період здійснення нею підприємницької діяльності не була платником податку на додану вартість. Надходження коштів на її банківський рахунок не означає, що фактично відбулись чи повинні відбутись господарські операції з постачання товарів або послуг, а контролюючим органом не враховано отримання позивачем коштів, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

З вказаних підстав вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску та вимогу про сплату боргу з єдиного соціального внеску протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив. 10.07.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивача було проінформовано про час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням №279/23-00-13-0124 від 22.08.2018 та копією наказу Головного управління ДФС у Черкаській області про проведення перевірки №1523 від 22.08.2018. Вказані документи надіслані позивачу 22.08.2018 засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення та 31.08.2018 були повернуті у зв`язку з тим, що адресат вибув за місцем обслуговування. Відповідно до пункту 42.2 та пункту 42.3 статті 42 Податкового кодексу України дані документи вважаються врученими належним чином.

Щодо податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску зазначив, що в ході перевірки встановлено розбіжності з даними про суми чистого оподатковуваного доходу з відображеними в додатку ф2 до податкової декларації за 2016 та 2017 роки через ненадання позивачем первинних документів бухгалтерського обліку.

Щодо податку на додану вартість зазначив, що згідно реєстратора розрахункових операцій на загальній системі оподаткування сума виручки позивача від здійснення підприємницької діяльності за 2016-2018 роки складає 1 625 697 грн. 06 коп. В ході перевірки було встановлено, що позивачем вперше досягнуто обсягів понад 1 млн. грн. у грудні 2017 року (обсяги з січня 2017 року по грудень 2018 року склали 1 009 143 грн. 82 коп.). У зв`язку з тим, що позивач не подала реєстраційної заяви, була зобов`язана з 11.01.2018 самостійно нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість. З метою отримання пояснень та їх документального підтвердження щодо доцільності або недоцільності реєстрації платником податку на додану вартість позивачу було направлено запит №23166/23-00-13-0813 від 31.05.2018, проте відповіді не було отримано.

З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 13.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Усною ухвалою суду від 11.09.2019, занесеною до протоколу підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач ОСОБА_1 10.01.2012 була зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою АДРЕСА_2 .

31.05.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис про припинення підприємницької діяльності позивача.

Відповідач направив позивачу запит №23166/23-00-13-0813 від 31.05.2018 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо доцільності або недоцільності реєстрації платником податку на додану вартість. Вказаний запит був отриманий позивачем 14.06.2018, проте пояснень позивач не надала.

Наказом вд 22.08.2018 №1523 Головного управління ДФС у Черкаській області на підставі п.п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, п.п. 7-9 ст. 13 Закону України від 08.07.2010 №2464-V1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 з 29.08.2018 тривалістю п`ять робочих днів. У разі відсутності відомостей про отримання наказу та повідомлення про проведення перевірки ОСОБА_1 перевірка розпочнеться на наступний день після отримання відомостей про вручення наказу, але не раніше 29.08.2018. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2015 по 20.08.2018.

Відповідач 22.08.2018 засобами поштового зв`язку направив на адресу реєстрації позивача як фізичної особи підприємця, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АДРЕСА_2 , копію наказу про проведення перевірки №279/23-00-13-0124 від 22.08.2018 та повідомлення №279/23-00-13-0124 від 22.08.2018.

У повідомленні від 22.08.2018 №279/23-00-13-0124 зазначено, що відповідно до п. 85.2 ст. 85 розділу 11 Податкового кодексу України слід, починаючи із зазначеного терміну, позивачу необхідно забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податковогго та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням інших вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Вказаний лист 31.08.2018 був повернутий з поміткою, що адресат вибув за місцем вручення. Документи для проведення перевірки, зазначені у повідомленні від 22.08.2018 №279/23-00-13-0124, позивач не надала, тому перевірка була проведена відповідно до податкової звітності позивача, наявної у відповідача.

За результатами перевірки складено акт №465/23-00-13-0214/3125513709 від 14.09.2018 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016 та 2018 роки на загальну суму 274 225 грн. 18 коп., в т.ч. за 2016 рік - на суму 80 198 грн. 03 коп., за 2017 рік - на суму 174 665 грн. 49 коп., за 2018 рік - на суму 19 370 грн. 66 коп.;

- пп. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з чим встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 148 321 грн. 35 коп., в т.ч. за 2016 рік - на суму 46 728 грн., за 2017 рік - 101 593 грн. 35 коп.;

- ст. 163, ст. 168, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого визначено занижену суму військового збору на загальну суму 22 852 грн., в т.ч. за 2016 рік - на суму 6682 грн. 42 коп., за 2017 рік - на суму 14 555 грн. 46 коп., за 2018 рік - на суму 1614 грн. 22 коп.;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період з 11.01.2018 по 01.04.2018 у сумі 19 415 грн., в т.ч. за січень 2018 року - у сумі 13 550 грн., за лютий 2018 року - у сумі 5119 грн., за березень 2018 року - у сумі 746 грн.;

- п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України внаслідок неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-березень 2018 року.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144411303, за яким позивачу у зв`язку з порушенням вимог ст. 163, ст. 168, п. 161 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 28 565 грн. 12 коп., в т.ч. 22 852 грн. 10 коп. за основним платежем та 5713 грн. 02 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144441302, за яким позивачу у зв`язку з порушенням п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 24 268 грн. 75 коп., в т.ч. 19 415 грн. за основним платежем та 4853 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144401303, за яким позивачу у зв`язку з порушенням п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 342 781 грн. 47 коп., в т.ч. 274 225 грн. за основним платежем та 68 556 грн. 29 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144451303, за яким позивачу у зв`язку з порушенням п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 170 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144451303, за яким позивачу у зв`язку з порушенням п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість у сумі 340 грн.;

- рішення від 08.10.2018 №0144431303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, за яким за порушення п.п. 1.2 ч. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 19 504 грн. 93 коп.

08.10.2018 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0144421303, згідно якої заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 148 321 грн. 35 коп.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу протиправними, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у ст. 79 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 79.1 вказаної статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, вказаними нормами врегульовано підстави та порядок призначення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків.

Судом встановлено, що позивачем припинено підприємницьку діяльність 31.05.2018.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, з цієї ж підстави, а саме: припинення підприємницької діяльності, а також беручи до уваги, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець у Городищенському районі за місцем проживання, відповідачем була призначена невиїзна документальна перевірка.

Отже, у відповідача були наявні підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, передбачені п.п. 78.1.2, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 Податкового кодекс України.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Судом встановлено, що відповідач 22.08.2018 засобами поштового зв`язку направив на податкову адресу позивача копію наказу про проведення перевірки №279/23-00-13-0124 від 22.08.2018 та повідомлення №279/23-00-13-0124 від 22.08.2018. Вказаний лист 31.08.2018 був повернутий з поміткою, що адресат вибув за місцем вручення.

Враховуючи викладене, відповідно до приписів п. 42.2 статті 42 Податкового кодексу України позивач вважається належним чином повідомленою про призначення перевірки.

Позивач у судовому засіданні пояснила, що за адресою реєстрації фактично не проживає близько п`яти років, там фактично проживає її матір, яка теж могла не бути за адресою реєстрації місця проживання позивача.

Суд вважає посилання позивача на ту обставину, що вона не проживає за місцем реєстрації, тому особисто не отримала копію наказу про проведення перевірки, необгрунтованими.

Так, відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу; податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі; платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Отже визначення своєї податкової адреси є обов`язком платника податків, натомість відповідач зобов`язаний надсилати всі повідомлення на податкову адресу платника податків.

Оскільки поштове відправлення було надіслано на податкову адресу позивача, яке відповідало місцю її реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 , позивач вважається повідомленою про призначення перевірки.

Щодо податку на доходи фізичних осіб суд зазначає таке.

Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено розбіжності між поданими позивачем звітною декларацією від 08.02.2017 №9269693805 та уточнюючою декларацією від 16.02.2018 №9298842328 та документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю на загальну суму 1 523 473 грн. 20 коп., що призвело до заниження позивачем грошових зобов`язань за період з 01.07.2016 по 01.04.2018 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 274 225 грн. 18 коп.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом 1 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом встановлено, що позивач фактично не отримала повідомлення про проведення перевірки від №279/23-00-13-0124 від 22.08.2018, тому не надала первинні документи бухгалтерського обліку до закінчення перевірки, отже відповідач правомірно не врахував витрати позивача як такі, що не підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, та встановив заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2016 по 01.04.2018 на суму 1 523473 грн. 20 коп, та, відповідно, заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 274225 грн. 18 коп.

Позивач надала до суду частину первинних документів бухгалтерського обліку, зазначивши, що це не весь їх обсяг, оскільки решта документів знаходиться у бухгалтера, яка на час розгляду справи всіх документів не повернула.

Отже на час перевірки первинні документи бухгалтерського обліку у позивача були відсутні. Вказаним підтверджуються порушення позивачем абз. 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже податкове повідомлення-рішення №0144441303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 342 781 грн 47 коп, в т.ч. 274 225 грн 18 коп. основного платежу та 68 556 грн 29 коп штрафних санкцій прийнято на законних підставах і скасуванню не підлягає.

Згідно п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Ч. 2 вказаної статті передбачає, що фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 3 вказаної статті у разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності не подала податкову декларацію з доходів фізичних осіб за 2018 рік, чим порушила вимоги п. п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України. Отже податкове повідомлення-рішення №0144451303 від 08.10.2018 про застосування штрафу у сумі 170 грн прийняте на законних підставах та скасуванню не підлягає.

Щодо військового збору суд зазначає таке.

Пунктом 16-1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 16-1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України платники збору зобов?язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

П.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України передбачає, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Отже, заниження податкового зобов`язання з військового збору на суму 22 852 грн. 10 коп. є похідним від донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у сумі 274 225 грн. 18 коп, і здійснено на законних підставах.

З огляду на зазначене податкове повідомлення-рішення №0144411303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 28 565 грн. 12 коп, в т.ч. 22 852 грн. 10 коп основного платежу і 5 713 грн. 02 коп штрафних санкцій прийнято на законних підставах у скасуванню не підлягає.

Щодо донарахування єдиного внеску суд зазначає таке.

Згідно п. 1.2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже нарахування єдиного внеску є похідним від нарахування податку на доходи фізичних осіб.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, встановлено, що позивачем невірно визначено суму доходу, отриманого від господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, на загальну суму 274 225 грн 18 коп, що призвело до недоплати єдиного внеску за 2016-2017рр на суму 148 321 грн 35 коп. в т.ч. за 2016 рік на суму 46 728 грн, за 2017 рік на суму 101 593 грн. 35 коп, внаслідок чого порушено п. 1.2 ч. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За вказаних обставин нарахування єдиного внеску у сумі 148 321 грн. 35 коп. здійснено на законних підставах.

Згідно частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0144421303 від 08.10.2018 про сплату єдиного соціального внеску у сумі 148 321 грн 35 коп надіслана позивачу на законних підставах.

Відповідно до пунктів 6, 7 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 органи доходів і зборів мають право: застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

Судом встановлено, що у зв`язку із донарахуванням за результатами перевірки єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 148 321 грн 35 коп відповідач рішенням №0144431303 від 08.10.2018 застосував до позивача штраф, передбачений п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 у розмірі 19 504 грн 93 коп

Оскільки у судовому засіданні підтвердилась правомірність нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 148 321 грн 35 коп, рішення №0144431303 від 08.10.2018 про застосування штрафу у сумі 19 504 грн 93 коп прийнято на законних підставах і скасуванню не підлягає.

Щодо донарахування податку на додану вартість суд зазначає таке.

Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Тобто обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлено для пордання реєстраційної заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів (робіт, послуг) понад 1 млн грн.

Згідно п. 2.1.2 акта перевірки за даними виторгів, здійснених через реєстратор розрахункових операцій у 2017 році складає 1 062 581 грн 82 коп, а сума акцизного збору складає 53 438 грн.

Таким чином, позивачем досягнуто обсягів понад 1 млн. грн. в грудні 2017 року, а саме з січня 2017 року по грудень 2017 року - 1 009 143 грн. 82 коп (розрахунок: 1 062 581 грн 82 коп - 53 438 грн).

Вказані обставини підтверджуються наданими відповідачем даними реєстраторів розрахункових операцій (а.с. 70-89) та розрахунками суми акцизного збору (а.с. 135-150).

Відповідач направив позивачу лист №23166/23-00-13-0813 від 31.05.2018, який був отриманий позивачем 14.06.2018, у якому повідомив про перевищення обсягу розрахунків, здійснених із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій протягом послідовних 12 місяців за 2016-2018, 1 млн грн за період жовтень 26 - вересень 2017, , березень 2017 - лютий 2018.

Таким чином, позивач не подала реєстраційну заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, однак зобов`язана була з 11.01.2018 самостійно нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

З акту перевірки (п. 2.5) вбачається, що обсяги продажу у позивача за лютий 2018 (починаючи з 11.01.2018) склали 93 344 грн. 59 коп, та за березень 2018 - 3731 грн. 22 коп, всього 97 075 грн. 81 коп.

В порушення вищезазначених норм позивач податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2018 (починаючи з 11.01.2017) по березень 2018 не подала, отже податок на додану вартість у сумі 19 415 грн нарахований відповідачем на законних підставах.

Враховуючи, що контролюючим органом було встановлено заниження позивачем грошових зобов`язань з податку на додану вартість, контролюючий орган правомірно нарахував пеню у сумі 4853 грн. 75 коп.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

П. 202 «а» ст. 202 Податкового кодексу України передбачає, що звітним податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Таким чином, першим календарним періодом, за який позивач зобов`язана була подати податкову декларацію з податку на додану вартість, є лютий 2018 (по операціях з постачання за період з 11.01.2018 по 28.02.2018).

Оскільки позивач податкові декларації з ПДВ за лютий та березень 2018 не подала, тому штраф у сумі 340 грн (170 грн. за кожну) застосований на законних підставах.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0144441303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 24 268 грн 75 коп, в т.ч. 19 415 грн основного платежу та 4 853 грн штрафних санкцій та №0144451303 про застосування штрафу у сумі 340 грн є законними і скасуванню не підлягають.

Доводи позивача про не отримання нею акту перевірки є необгрунтованими, оскільки не спростовують встановлених в акті перевірки порушень.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строк подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене 20.12.2019.

Головуючий суддя А.В. Руденко