Рішення № 86633248, 16.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року справа № 580/3036/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2019 №0005191303 (в частині), №0005211303, №0005241303, рішення №0005181303, вимогу від 15.05.2019 №Ф-0005171303.

Ухвалою суду від 24.10.2019 допущено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) на належного - Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт №35/23-00-13- 0214/3034718558 від 22.01.2019.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем до контролюючого органу подано заперечення від 07.03.2019 за результатами розгляду яких призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами перевірки складено акт №190/23-00-13-0214/3034718558 від 17.04.2019.

Позивач вважає, що оформляючи акт перевірки контролюючий орган вийшов за межі предмету перевірки

Вказана вперше в акті перевірки №35/23-00-13-0214/3034718558 від 22.01.2019 сума витрат по безготівковому розрахунку 2492617,05 грн. у 2016 році відповідає дійсності та не була предметом подачі та розгляду заперечення. Натомість позивач наполягав на додатковому включенні до витрат суми готівкових розрахунків, яка не врахована під час складення акту перевірки від 22.01.2019.

З аналогічних підстав відповідач вийшов за межі предмету перевірки донарахувавши податок на додану вартість, тоді як позивач у запереченнях взагалі не наводив посилань щодо ПДВ.

Таким чином, відповідач, вийшовши за межі предмету перевірки, протиправно зменшив витрати розмірі 140359,09 грн., які підтверджені актом перевірки від 22.01.2019 та безпідставно визначив порушення з ПДВ на суму 8313,00 грн.

Під час проведення перевірки позивачем надано документально підтверджені витрати отримання робіт (послуг), а саме, інжинірингових послуг, у ФОП ОСОБА_2 , згідно договору від 05.01.2015 №24/01-2015 на загальну суму 95250 грн., в тому числі за 2015 рік у розмірі 81500 грн., за 2017 у розмірі 13 750 грн. Враховуючи специфіку діяльності позивача, вказані послуги використовуються в господарській діяльності, для виготовлення матеріалів для будівництва. Проте, зі змісту акту перевірки від 17.04.2019 не зрозуміло чи враховувались вказані первинні документи до складу витрат.

Під час проведення перевірки позивачем надано документально підтверджені витрати отримання товарів у ФОП ОСОБА_3 , в тому числі по договору від 12.12.2015 №27/12 на загальну суму 427120,48 грн., в тому числі за 2015 рік у розмірі 14 948,00 грн., за 2016 рік у розмірі 331447,00 грн., за 2017 рік у розмірі 80725,48 грн., проте, зі змісту акту перевірки не зрозуміло чи враховувались вказані первинні документи до складу витрат, які з первинних документів враховані до складу витрат.

Придбання товарів, робіт (послуг) здійснювалося за готівку, проте, контролюючим органом не враховані вказані документально підтверджені витрати під час проведення перевірки, що в свою чергу, не знайшло своє відображення в таблиці «Структура витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу за даними перевірки» акту перевірки.

Вище вказані послуги та товари були використані в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Базу обкладення військового збору та єдиного соціального внеску визначають аналогічно базі обкладення ПДФО. Тобто, чистий дохід фізичної особи-підприємця, що визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця. Враховуючи, що чистий оподаткований дохід в акті перевірки визначений не вірно, нарахування військового збору та єдиного соціального внеску є протиправними.

Оскільки зі змісту акту перевірки неможливо достовірно і чітко встановити спосіб реалізації повноваження контролюючого органу та розмір грошового зобов`язання, зокрема, правильно визначеного чистого оподаткованого доходу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що в ході перевірки встановлено, що оплата постачальникам товарів (робіт, послуг) з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005 здійснена у загальній сумі 8 102 469,15 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 2085552,22 грн., за 2016 рік на суму 2671363,06 грн., за 2017 рік на суму 3344553,87 грн. (акт перевірки №35/23-00-13-0214/3034718558 від 22.01.2019р.).

ФОП ОСОБА_1 надано копії видаткових накладних та товарних чеків на отримання товару від ФОП ОСОБА_3 , які ревізором було частково враховано в ході проведення перевірки, у зв`язку з тим що придбаний товар від ФОП ОСОБА_3 реалізувався не в повному обсязі, та придбаний у контрагентів - постачальників платників ПДВ.

Також позивачем до складу витрат віднесено витрати на придбання від ТОВ «СтройСфера» (код ЄДРПОУ 35317694) товарно матеріальних цінностей, які не реалізувались за 2016-2017 роки та не перебувають на залишку ТМЦ.

Відповідач стверджує, що по деяких категоріях товару собівартість товарів є вищою від вартості їх реалізації.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до собівартості, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Зазначені витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.05.2019 №0005191303 відповідач зазначає, що платником надані додаткові документи в обґрунтування правомірного визначення ним витрат, які не надані під час перевірки, оформленої актом від 22.01.2019 та стали предметом перевірки, оформленої актом від 17.04.2019. Проте, порушення допущені позивачем по витратах, встановлені по наданим додатково документам, вплинули на визначення податку на додану вартість, оскільки, номенклатура товару частково ідентична товару, придбаному у платників ПДВ, тому контролюючим органом правомірно визначено грошове зобов`язання з ПДВ.

З урахуванням наведеного, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт від 22.01.2019 №35/23-00-13- 0214/3034718558 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017».

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем до контролюючого органу подано заперечення від 07.03.2019 за результатами розгляду яких призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань, які зазначені в запереченні.

За результатами позапланової перевірки складено акт №190/23-00-13-0214/3034718558 від 17.04.2019, яким зафіксовано порушення:

- п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, яка підлягала сплаті до бюджету, за 2015-2017 роки всього у розмірі 76575,72 грн. в т.ч 2015 рік в сумі 13711,32 грн., за 2016 рік в сумі 50952,30 грн., за 2017 рік в сумі 11912,10 грн. (з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року;

- п.п. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.10.2010 № 2464-УІ за рахунок порушення викладеного в п.2.1.2 Акту перевірки, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного внеску всього у сумі 108553,09 грн., в т.ч., за 2015 рік на суму 31718,82 грн, за 2016 рік на суму 62275,04 грн., за 2017 рік на суму 14559,23 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.198.1та п.198.6, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму ПДВ в розмірі 31460 грн., в т. ч. за лютий 2016 року в сумі 38 грн., за березень 2016року в сумі 17711 грн., за квітень 2016 року в сумі 78 грн., за травень 2016 року в сумі 553 грн., за червень 2016 року в сумі 3875 грн., за липень 2016 року в сумі 545 грн., за жовтень 2016 року на суму 4193 грн., за квітень 2017 року в сумі 945 грн., за червень 2017 року в сумі 764 грн., за вересень 2017 року в сумі 2695 грн., за жовтень 2017 року в сумі 63 грн., та завищено залишок від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 258 грн., в тому числі за грудень 2017 року на суму 258 грн.;

- п. 120.1 ст 120 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із внесеними змінами і доповненнями), а саме: несвоєчасну подачу звіту по єдиному внеску за липень 2016 року;

- п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз.4 п. 164.1 ст.164 та п.161 підрозд. 10 розд. XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) донараховано військовий збір від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 6609,84 грн. в т. ч. за 2015р. на суму 1371,13 грн., за 2016р. на суму 4246,03 грн., за 2017р. на суму 992,68 грн. (з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями).

- п. 63.3 ст.63 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 15.05.2019 №0005191303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 17 138,75 грн., з них, за податковим зобов`язанням - 13711,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3427,75 грн.

- від 15.05.2019 №0005211303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 78 580,50 грн., з них, за податковим зобов`язанням - 62 864,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 716,10 грн.;

- від 15.05.2019 №0005241303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 6 548,39 грн., з них, за податковим зобов`язанням - 5238,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 309,68 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005181303, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 34281,89 грн.;

- від 15.05.2019 №Ф-0005171303, вимога про сплату боргу якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 108 553,09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 Податкового кодексу України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу вартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, і 38.4 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього тексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом цього податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послух, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: - прямих матеріальних витрат; - прямих витрат на оплату праці; - амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; - загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; - вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; - інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, на переконання суду, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Контролюючим органом не заперечується наявність фактичного здійснення позивачем витрат в межах господарської діяльності, натомість вказується, що придбані позивачем товари не реалізовані у звітному періоді.

Щодо змісту викладених в акті перевірки №190/23-00-13-0214/3034718558 від 17.04.2019 порушень, суд зазначає, що згідно пунктів 3, 4, 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За змістом п. 86.10 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Виходячи з положень пп. 20.1.9 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Пунктом 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Всупереч наведених вимог Порядку та Податкового кодексу України відповідач, проводячи перевірку позивача, не вжив заходів для перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей позивача, обмежившись вказівкою в акті перевірки, що вказані цінності не реалізовані. Натомість висновків про залишки з посиланням на документи бухгалтерського обліку акт перевірки від 17.04.2019 не містить.

Відповідно, висновок про завищення витрат є передчасним та не ґрунтується на достовірно встановлених обставинах.

Також в акті перевірки від 17.04.2019 контролюючим органом не враховано, що одними з видів діяльності позивача є: 25.62 механічне оброблення металевих виробів, 25.73 виробництво інструментів. У цьому контексті перевіряючими не встановлено та не досліджено чи використовував позивач придбані товари в межах власної господарської діяльності, і відповідно чи спожиті вони в процесі такої діяльності.

Вказані обставини вплинули на достовірність визначення розміру понесених позивачем витрат та мають суттєве значення, оскільки у перевірений період останній перебував на загальній системі оподаткування.

Суд відхиляє доводи відповідача, що контролюючий орган має право зменшувати розмір встановлених витрат за результатами проведеної позапланової перевірки за результатами поданих платником заперечень, виходячи з такого.

Відповідно до п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Отже, контролюючий орган має право призначити проведення позапланової перевірки та провести її виключно з питань, що стали предметом оскарження.

За такого правового регулювання, відповідач не мав достатніх повноважень повторно проводити перевірку правомірності витрат позивача за 2016 рік, які ним не оскаржувались. З цих самих міркувань судом визнаються неправомірними висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість щодо розміру, який не оспорювався.

Вказане є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2019 №0005191303 та від 15.05.2019 №0005211303.

Щодо необхідності сплати єдиного соціального внеску та військового збору суд зазначає, що в силу п. 16-1 Прикінцевих та перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» база нарахування єдиного соціального внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Пункт 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до платників єдиного соціального внеску відносить фізичних осіб-підприємців.

Отже, оскільки сплата військового збору та ЄСВ повністю залежить від сплати податку на доходи фізичних осіб, нараховується одночасно та за тими самими правилами, тому до позивача не може бути застосовано відповідальність внаслідок допущених з боку контролюючого органу порушень під час нарахування податку з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 №0005241303, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного соціального внеску №0005181303 від 15.05.2019 та вимога про сплату боргу з єдиного соціального внеску №Ф-0005171303 від 15.05.2019 також підлягають скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, а тому позов слід задовольнити.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.05.2019 №0005191303 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 10931 грн., від 15.05.2019 №0005211303, від 15.05.2019 №0005241303, рішення від 15.05.2019 №0005181303, вимогу від 15.05.2019 №Ф-0005171303.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2383 (дві тисячі триста вісімдесят три) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко