Рішення № 86632889, 26.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року справа № 580/2852/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

16.09.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 09.08.2019 №Ф-121334-55 про сплату недоїмки з єдиного внеску (далі - ЄВ) в сумі 2754,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні вимоги прийняті з порушенням вимог податкового законодавства. Зазначає, що з 10.08.2017 до цього часу працює за трудовим договором в АТ «ІМЕКСБАНК», який за нього сплачує ЄВ. При цьому, адвокатську діяльність не здійснює та доходу від неї не отримує. Тому нарахування ЄВ є незаконним, а вимога підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 17.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву. Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 19.09.2019, а позивач 21.09.2019.

30.09.2019 відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зазначив, що факт сплати роботодавцем, як податковим агентом ЄВ, не звільняє його від сплати ЄВ у розмірі мінімального страхового внеску, як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність. У зв`язку з цим спірна вимога є правомірною.

Ухвалою суду від 23.10.2019 зупинено провадження у справі до часу набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19.

Ухвалою від 15.11.2019 суд задовольнив повністю заяву позивача про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення з нього коштів у виконавчому провадженні №60534954, відкритому на підставі вимоги від 09.08.2019 №Ф-121334-55 постановою державного виконавця від 07.11.2019. на період до набрання законної сили судовим рішенням за наслідком вирішення цього спору. Для розгляду та вирішення вказаної заяви суд поновив провадження у справі та зупинив його після її розгляду.

У зв`язку з набранням законної сили рішенням у вказаній справі суд ухвалою від 21.12.2019 поновив провадження у цій справі та продовжив її розгляд.

Ухвалою від 26.12.2019 суд відмовив повністю у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.10.2019 про заміну відповідача на нього, як правонаступника.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що 09.08.2019 відповідач прийняв вимогу № Ф-121334-55 про сплату боргу з ЄВ на суму 2754,18грн. Не погоджуючись з нею позивач звернувся в суд.

Оцінюючи спірну вимогу суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI ЄВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 ст.2 Закону № 2464-VI встановлено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктами 1, 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч.5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З даних інтегрованої картки позивача з ЄВ суд встановив, що у спірну вимогу увійшла нарахована недоїмка з ЄВ, як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність, за 2 квартал 2019 року в сумі 2754,18грн.

Суд з`ясував, що вказаний вище облік відповідачем ЄВ стосувався діяльності позивача, як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність адвоката на підставі свідоцтва від 15.05.2018 серії ЧК №000923 про право на зайняття адвокатською діяльністю.

З даних трудової книжки позивача суд встановив, що з 10.08.2017 позивач працює заступником начальника департаменту правового забезпечення ПАТ «ІМЕКСБАНК».

Згідно з даними Пенсійного фонду (форма ОК-5) у 2019 році за позивача сплачені страхові внески.

З цього приводу суд врахував таке.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання.

На підставі підп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно зі ст.13 Закон № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, які обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

ВС зазначив, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного ВС зробив висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Шляхом системного тлумачення наведених норм права ВС сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

За цих обставин ВС зазначив, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності. Однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування ВС у вищевказаному рішенні дійшов висновку, що в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок його сплати позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Оскільки доказів отримання доходів позивачем, як адвокатом, відповідач не надав, врахувавши висновки ВС у згаданій вище справі, суд дійшов висновку, що спірна вимога є протиправною і підлягає скасуванню у повному обсязі, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) від 09.08.2019 №Ф-121334-55 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 2754,18грн.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 26.12.2019.