Рішення № 86632818, 20.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 р. Справа № 480/4129/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Петрова Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4129/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправними рішень та повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (вул. Харківська, 35, м. Суми, 40035, код ЄДРПОУ 26440890, далі по тексту - відповідач, Департамент соцзахисту СМР) та просить:

1. Визнати протиправним рішення Департаменту соцзахисту СМР від 02.04.2019 №1149 про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.

2. Визнати протиправним повідомлення-рішення Департаменту соцзахисту СМР від 02.04.2019 №8 про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги.

3. Визнати протиправним рішення Департаменту соцзахисту СМР про відмову ОСОБА_1 у призначенні тимчасової державної соціальної допомоги як непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

4. Зобов`язати Департамент соцзахисту СМР призначити ОСОБА_1 тимчасову державну соціальну допомогу як непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1098 з моменту подання заяви до Департаменту соцзахисту СМР від 28.08.2018.

5. Зобов`язати Департамент соцзахисту СМР призначити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як особі, яка не має права на пенсію, та особі з інвалідністю в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261 з моменту подання заяви до Департаменту соцзахисту СМР від 26.02.2019.

6. Стягнути з Департаменту соцзахисту СМР на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 25.10.2017 досяг 60 річного пенсійного віку, однак отримати пенсію за віком або пенсію по інвалідності не може через відсутність страхового стажу передбаченого ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У зв`язку з цим 28.08.2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, однак йому було відмовлено у її призначенні.

Згодом, 26.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення і виплату державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, однак у її призначенні також було відмовлено.

Таким чином, на переконання позивача, у результаті протиправної відмови відповідачем у призначенні йому державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю або тимчасової допомоги наразі позивач не отримує жодну соціальну допомогу хоча є особою з інвалідністю другої групи (призначена довічно), не отримує пенсії по віку та по інвалідності, у зв`язку із недостатністю страхового стажу для призначення таких. Відмова відповідача у призначенні позивачу соціальної допомоги як особі, яка не має права на пенсію, та особі з інвалідністю, яка прийнята усупереч встановленим законодавчим положенням ставить позивача не просто у скрутне матеріальне положення, але й позбавляє права та можливості на забезпечення мінімальних соціальних потреб у їжі та ліках (життєво необхідні ліки для онкохворих), не враховуючи витрат на комунальні платежі, сезонний одяг та взуття.

Вищевказані відмови відповідача у призначенні позивачу державної соціальної допомоги не лише позбавляють мінімальних коштів для існування, але й спричиняють неабияких душевних страждань, завдаючи значної шкоди морального характеру, яку позивач оцінив у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 18.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.11.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позову зазначив, що рішенням від 28.08.2018 позивачу було відмовлено в призначені тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу не менш, як 15 років, про що йому було надіслано лист з відповідним повідомленням.

Крім того, рішенням від 02.04.2019 позивачу було відмовлено в призначені державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі пункту 5 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261, оскільки він отримує страхові виплати, про що йому було надіслано лист з відповідним повідомленням. Отже, рішення відповідача відповідають вимогам чинного законодавства. Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру відсутні підстави для задоволення вимог стосовно стягнення моральної шкоди (а.с.55-58).

Ухвалою суду від 22.11.2019 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

04.12.2019 позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (а.с.80-83).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2018 році втратив працездатність на 15 %, що підтверджено довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 20.12.2018 №031452 серія 12ААА, дата видачі довідки 14.01.2019, строк призначення - безтерміново (а.с.26).

Позивач є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою Департаменту соцзахисту СМР від 27.06.2019 (а.с.25) та довідкою медико-соціальної експертизи від 29.01.2019 серії 12 ААБ №378556 (а.с.4).

27.10.2017 ОСОБА_1 після досягнення 60 річного віку звернувся до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за віком.

Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області листом №26608/05-20 від 01.12.2017 повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років (має 3 роки, 7 місяців 2 дні) (а.с.27). У даному листі роз`яснено право позивача звернутися до Департаменту соцзахисту СМР для призначення державної соціальної допомоги.

28.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соцзахисту СМР із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, а саме: тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, яка була зареєстрована за номером №64178 (а.с.19-20). До заяви було додано довідку про наявний трудовий стаж Сумського об`єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області від 16.07.2018 №100987, про те, що ОСОБА_1 має страховий стаж 3 роки 7 місяців 2 дні (а.с.28).

Рішенням Департаменту соцзахисту СМР від 28.08.2018 ОСОБА_1 було відмовлено в призначені тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу не менш, як 15 років (а.с.61). Повідомлення №6 про відмову було направлено листом від 30.08.2018 № 12.01-28/6360/07 поштою на адресу позивача, що підтверджується копією чеку (а.с.63, 67).

26.02.2019 позивач звернувся до Департаменту соцзахисту СМР із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, а саме: державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, яка зареєстрована за №11499 (а.с.21-22).

Рішенням Департаменту соцзахисту СМР від 02.04.2019 ОСОБА_1 було відмовлено в призначені державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі пункту 5 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261 (далі - Порядок № 261), оскільки він отримує страхові виплати (а.с.65). Повідомлення №8 про відмову було направлено листом від 02.04.2019 № 12.01-27/2555/07 (а.с.66).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Згідно п.5 Розд.ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII установлено в період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року особам, які досягли віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та не набули страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за умови наявності у них не менше 15 років страхового стажу, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Зазначена тимчасова державна соціальна допомога призначається органами соціального захисту населення і виплачується до досягнення такими особами віку, з якого вони набувають право на призначення пенсії.

Тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, призначається з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1098 (далі - Порядок №1098).

Згідно з пунктом 1 Порядку №1098 він визначає механізм призначення у період з 1 січня 2018 р. по 31 грудня 2020 р. тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі - тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1098 призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) (крім мм. Києва та Севастополя) рад, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення, виконавчими органами рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення) з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №1098 під час досягнення пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особа звертається до органів Пенсійного фонду України із заявою про видачу довідки про наявний страховий стаж.

Довідка про наявний страховий стаж за формою згідно з додатком видається органами Пенсійного фонду України за заявою особи, до якої додаються копія трудової книжки та у разі потреби документи, що підтверджують трудовий стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.

Так, згідно відомостей довідки про наявний трудовий стаж Сумського об`єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області від 16.07.2018 №100987, ОСОБА_1 має страховий стаж 3 роки 7 місяців та 2 дні (а.с.28).

Згідно з пунктами 9, 10 Порядку №1098 рішення про призначення тимчасової допомоги або про відмову у призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів з дня звернення за призначенням такої допомоги. Про відмову у призначенні тимчасової допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє особі, яка звернулася за її призначенням, у п`ятиденний строк з дня прийняття рішення.

Отже, з аналізу вказаних правових норм, убачається, що особам, які досягли віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та не набули страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, виплачується лише за умови наявності у них не менше 15 років страхового стажу. При цьому, страховий стаж визначається органами Пенсійного фонду України, про що видається відповідна довідка.

Варто зазначити, що звертаючись до суду, позивач не вказав у позовній заяві номер та дату оскаржуваного рішення про відмову у призначенні тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, з огляду на те, що за твердженням позивача, такого рішення він не отримував. У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що позивачем оскаржується саме рішення Департаменту соцзахисту СМР від 28.08.2018, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначені тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, копія якого додана відповідачем до відзиву (а.с.61).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Департаментом соцзахисту СМР правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у призначені тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату Рішенням від 28.08.2018, у зв`язку з тим, що у нього відсутній страховий стаж 15 років, що підтверджується довідкою Сумського об`єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області від 16.07.2018 №100987. Зазначене рішення було направлено ОСОБА_1 відповідачем у строк, визначений Порядком №1098, що підтверджується копією поштового чеку від 01.09.2018 (а.с.63).

Щодо рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" від 18.05.2004 року № 1727-IV (далі - Закон № 1727-IV, в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України, які є дітьми померлого годувальника або досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, і не мають права на пенсію, або є особами з інвалідністю і не мають права на пенсію по інвалідності або державну допомогу у зв`язку з інвалідністю та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно зі ст. 4 Закону № 1727-IV державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка:

1) є дитиною померлого годувальника або досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону, та не мають права отримувати у зв`язку з цим пенсію відповідно до закону, або визнана особою з інвалідністю у встановленому порядку;

2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

3) є малозабезпеченою особою (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника);

4) є особою з інвалідністю I групи.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261 (далі - Порядок №261).

Згідно з пунктом 5 Порядку №261 встановлено, що право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю мають особи, що одночасно відповідають таким умовам:

1) особи, які досягли віку 65 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства або яким установлено інвалідність в установленому порядку.

2) не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", та допомоги, що призначається відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" (крім осіб з інвалідністю з дитинства або дітей з інвалідністю, які мають право на державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю");

3) є малозабезпеченими особами (крім осіб з інвалідністю І групи та дітей померлого годувальника).

Відповідно до пункту 9 Порядку №261 соціальна допомога призначається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Згідно з абз. 7, 10 п. 46 Порядку №261 орган, що призначає допомогу, перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про заявника даним паспорта громадянина України та іншим документам, здійснює попередню правову оцінку змісту і належного оформлення поданих документів, засвідчує їх копії. У разі необхідності витребування документів, передбачених абзацом восьмим пункту 10 та абзацом третім пункту 21 цього Порядку, органи соціального захисту населення надсилають відповідний запит (з доданням скріпленої підписом керівника та печаткою цього органу копії заяви особи про призначення соціальної допомоги або допомоги на догляд) до органів, які призначають пенсію, протягом двох робочих днів після прийняття заяви.

Відповідно до Довідки про доходи Сумського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області від 02.04.2019 № 20 ОСОБА_1 одержує страхові виплати (а.с.64).

Для встановлення виду страхових виплат, що одержує позивач, судом було зобов`язано Сумське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області надати суду інформацію про страхові виплати, які одержує (одержував) ОСОБА_1 , зазначивши, серед іншого, на підставі яких нормативно-правових актів вони призначені, із наданням відповідних підтверджуючих документів.

На виконання ухвали суду, Сумське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області листом №011-03-1889 від 06.12.2019 (а.с.89) надало суду інформацію про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Сумському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області як потерпілий на виробництві та отримує страхові виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Має страховий випадок - трудове каліцтво (Акт по формі Н-1 № 1П від 04.10.2018).

Згідно з первинним оглядом МСЕК ОСОБА_1 безтерміново встановлено 15% стійкої втрати працездатності з 20.12.2018.

У лютому 2019 потерпілому виплачена одноразова допомога у розмірі 4898,55 гри. Щомісячна страхова виплата ОСОБА_1 на момент призначення складала 867,59 грн., після перерахунку станом на 01.03.2019 її розмір становить 910,97 грн. (а.с.89-92).

Таким чином, на переконання суду, Департамент соцзахисту СМР рішенням від 02.04.2019 та повідомленням-рішенням від 02.04.2019 №8 правомірно відмовив ОСОБА_1 у призначені державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі пункту 5 Порядку №261, оскільки він отримує страхові виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Повідомлення №8 про відмову було направлено листом від 02.04.2019 № 12.01-27/2555/07 (а.с.66).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою ці повноваження надані, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем не надано суду доказів неправомірності прийнятих рішень відповідачем, натомість, Департаментом соцзахисту СМР доведено правомірність рішень про відмову позивачу у призначенні соціальних допомог, тому не підтверджено заподіяння позивачу душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру неправомірними діями відповідача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправними рішень та повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.12.2019.

Суддя А.Б. Діска