Рішення № 86632320, 26.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 р. Справа №480/4790/19

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в порядку прощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1815 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А1815 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно; стягнення грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 18788,80 грн. згідно наказу від 30.09.2019 командира Військової частини А1815 Міністерства оборони України; стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 30.09.2019 по день ухвалення судового рішення.

Свої вимоги мотивує тим, що наказом командира Військової частини А1815 Міністерства оборони України від 30.09.2019 № 240, з позивачем було припинено контракт та звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Після його звільнення зі служби, військовою частиною не проведено з ним остаточний розрахунок, а саме: не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 18788,80 грн. У зв`язку з цим він звернувся до керівництва державної установи із заявою про погашення вказаної заборгованості. Проте у здійсненні виплат відповідачем було відмовлено з підстав відсутності фінансування. На думку позивача, вказана бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки порушує його право на отримання повного розрахунку в день звільнення та суперечить вимогам ст.ст. 116,117 КЗпП України.

16.12.2019 до суду надійшов відзив відповідача, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що Військова частина А1815 є бюджетною організацією, яка фінансується з державного бюджету. Військовою частиною була розрахована сума грошової компенсації за неотримане речове майно, включена в наказ командира військової частини А1815 №240 від 30.09.2019 та відповідна заявка разом з рапортом військовослужбовця була направлена до довольчого органу для виділення кошторисних призначень. Оскільки фінансування здійснюється виключно з Державного бюджету України, військова частина не мала можливості сплатити відповідну компенсацію. Тому, на думку відповідача, вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 26.11.2019 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом командира Військової частини А1815 від 30.09.2019 №240 припинено (розірвано) контракт та звільнено ОСОБА_1 з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.13).

Згідно довідки від 30.09.2019 № 223 грошова компенсація вартості за не отримане речове майно ОСОБА_1 складає 18788,80 грн. (а.с. 16).

Під час служби, ОСОБА_1 звертався до командира в/ч А1815 із рапортом, в якому повідомляв про своє небажання продовжувати військову службу та при звільненні просив виплатити, в тому числі грошову компенсацію за неотримане речове майно (а.с.19).

Військова частина А1815 листом від 19.11.2019 № 772 повідомила про відсутність бюджетних призначень (а.с.29).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституцій України).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Отже з моменту звільнення грошова компенсація має бути виплачена військовослужбовцю, який звільняється.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

Отже у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Також в пункті 4 Порядку № 178 визначено, що виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).

Тому суд зазначає про наявність підстав для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно з підстав того, що останній подав командирові військової частини А1815 рапорт про виплату йому грошової компенсації за нетримане речове майно.

Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як встановлено судом, станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини сума заборгованості за неотримане під час проходження військової служби речове майно склала 18788,80грн. (а.с.16-17), яку відповідач не виплачує без наявності достатніх правових підстав.

Необгрунтованим є посиланням відповідача на відсутність достатнього фінансування як на підставу для невиплати цієї заборгованості, оскільки як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті під час звільнення позивача грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, не провівши із позивачем повний розрахунок грошового забезпечення.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.09.2019 по день ухвалення судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Таким чином з моменту звільнення, грошова компенсація має бути виплачена військовослужбовцю, який звільняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини з 30.09.2019, що підтверджується копією наказу від 30.09.2019 №240. Також в наказі передбачено, що грошова компенсація за не отримане речове майно складає 18788,80 грн.(а.с.13)

Проте при звільненні зі служби зазначена компенсація не була виплачена позивачу.

Всупереч положень щодо обов`язкового грошового, продовольчого та речового забезпечення, компенсація позивачу не отриманого речового майна виплачена не була і після звернення до суду з відповідною позовною заявою, тобто остаточний розрахунок при звільненні проведений не був.

Крім того, згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 30.09.2019 по день ухвалення судового рішення, не зазначаючи при цьому конкретної суми.

Вирішуючи питання про задоволення вказаних позовних вимог, суд виходить з середнього заробітку позивача, зазначеного у довідці-розрахунку від 20.11.2019 № 777 згідно якої ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за період з 01.08.2019 по 29.09.2019 в сумі 25278,63 грн. (а.с.27).

Тобто сума середньомісячного грошового забезпечення становить 12639 грн. (25278,63грн. : 2).

Середньоденна сума грошового забезпечення становить 421,3 грн. (12639,32грн. : 30).

З моменту виключення позивача зі списків особового складу військової частини -30.09.2019 по день ухвалення судового рішення - 26.12.2019 (включно) пройшло 87 днів.

Отже сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 30.09.2019 по день ухвалення судового рішення складає 36653,1 грн.

Проте, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні виходячи принципу співмірності розміру недоплаченої суми (18788,80грн.) та розміром суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) (36653,1 грн.). При цьому суд бере до уваги істотність частки невиплаченої суми порівняно із середнім заробітком за несвоєчасний розрахунок, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16, яка є обов`язковою для всіх судів України.

Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені в розмірі 50% від суми грошової компенсації за не отримане речове майно, що становить 9394,4 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1815 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1815 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Стягнути з військової частини А1815 Міністерства оборони України (вул.Танкістів, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 07880688) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 18788,80 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 80 коп.).

Стягнути з військової частини А1815 Міністерства оборони України (вул.Танкістів, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 07880688) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 9394,4 грн. (дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар