Ухвала суду № 86632306, 12.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 грудня 2019 р. Справа № 480/3959/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Гузенка В.В.,

представника відповідача - Фадєєва В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 закрито провадження у справі №480/1213/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Сумської міської ради від 08 серпня 2018 року №3763-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 20 червня 2018 року №3539-МР «Про врегулювання ситуації з розміщенням тимчасових споруд на території міста Суми за дозвільними документами, виданими на підставі раніше чинних нормативних актів».

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі №480/1213/19 скасовано ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №480/1213/19. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу від 03.10.2019 судова справа розподілена судді Кунець О.М. Присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №480/3959/19.

Ухвалою суду від 09.10.2019 прийнято справу №480/3959/19 до провадження судді Кунець О.М. та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

29.10.2019 до суду надійшла заява від представника відповідача (а.с.78-80) , яка датована 12.12.2019р. про залишення позовної заяви без розгляду.

Заява обґрунтована тим, що оскаржуване рішення Сумської міської ради є локальним законодавчим актом, що стосується територіальної громади м.Суми. Відповідно, як вважає відповідач, в даному випадку діє принцип "презумпція знання законодавства" та ч.2 сит.68 Конституції України "незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності".

Відповідач просив суд врахувати, що оскаржуване рішення Сумської міської ради №3763 було прийнято 08.08.2018р., а офіційно було оприлюднено на офіційному джерелі інформації і набрало законної сили 13.08.2018р. Отже, на переконання відповідача, позивач мав доступ до оприлюдненого рішення ще з 13.08.2018р. і не має права посилатись на незнання про існування оскаржуваного рішення. Таким чином, на момент звернення до суду (02.04.2019р.) позивач вже 7 місяців і 19 днів з дня публікації оскаржуваного рішення 13.08.2018р. знав або мав знати про існування відповідного рішення міської ради. Відповідно, як стверджує відповідач, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду встановлений нормами КАС, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Посилаючись на строк оскарження відповідного рішення міської ради (6 місяців) відповідач виходить з того, що оскаржуване позивачем рішення - це акт індивідуальної дії, так як воно стосується вичерпного переліку з 106 суб`єктів господарювання визначеного в Додатку 2 до рішення Сумської міської ради від 20.06.2018 №3539-МР, не регулює діяльність інших суб`єктів і застосовується одноразово. Одним з таких суб`єктів під №49 є позивач. Якщо б позивач не був у списку цих суб`єктів він і не міг би оскаржити рішення, бо воно не зачіпає права та обов`язки тих суб`єктів, які не включені до Додатку №2.

Отже, з посиланням на ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач просить залишити позов без розгляду, оскільки вважає, що позивач пропустив шестимісячній строк для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення відповідача від 08.08.2018 №3763-МР.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав раніше подану заяву та просив суд її задовольнити.

Позивач заперечував проти її задоволення та наголосив, що він оскаржує саме нормативно-правовий акт, а не акт індивідуальної дії, оскільки оскаржуване рішення має триваючу дію, воно регулює порядок нарахування періодичних платежів суб`єктів господарювання і стосується позивача, який є таким суб`єктом. Крім іншого, відмітив, що враховуючи той факт, що проект рішення не був опублікований, про наявність оскаржуваного рішення та відповідно саме про порушення свого права він дізнався саме під час укладення договору №009/18 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди 01.10.2018. З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні поданої відповідачем заяви.

Заслухавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, доводи заявленої заяви , суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.ч.1,2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (ч.2).

Згідно ч.3 ст.264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З викладеного слід дійти висновку, що КАС України передбачає загальний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи (шість місяців та три місяці - для суб`єктів владних повноважень) та спеціальні строки, у випадку з вимогами щодо оскарження нормативно-правового акту - протягом всього строку їх чинності.

В той же час варто відмітити, що дотримання строку звернення (з часу, коли особа дізналась про порушене права), є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Наявність такої умови дисциплінує учасників правовідносин, запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

В свою чергу, відповідно п.п.18,19 ч.1 ст.4 КАС України, нормативно-правовим актом є акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (п.18); індивідуальним актом є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19).

Як вже зазначено вище, судом 05.04.2019 ухвалою було відкрито провадження у даній справі та при відкритті, враховуючи предмет спору, категорію справи, обсяг та характер доказів, з урахуванням ст.ст.4,264 КАС України, було зроблено висновок, що дані позовні вимоги належить розглядати за правилами загального провадження як такі, що випливають з оскарження нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування. У зв`язку з цим, відповідачем, на виконання вимог суду, було опубліковано оголошення про прийняття даної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Представник відповідача, посилаючись на офіційне оприлюднення оскаржуваного рішення, стверджує, що позивачем прощено шестимісячний строк на звернення до суду з позовом.

Однак, як встановлено судом, позивач, посилаючись на відсутність будь-якого обговорення та оприлюднення проекту оскаржуваного рішення перед його прийняттям, стверджує, що про існування рішення від 08.08.2018 №3763-МР та відповідно про порушення його прав він дізнався 01.10.2018 - саме під час укладення договору з Сумською міською радою про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди у м. Суми з новим розрахунком, з яким він не погоджується.

Приймаючи до уваги вказані обставини, суд визнає, що про порушення свого права позивач дізнався 01.10.2018. Обґрунтованих доказів на спростування вказаного представником відповідача не надано.

Крім цього, слід зазначити, що предметом у даній справі є оскарження нормативно-правового акту, а не акту індивідуальної дії, як стверджує відповідач посилаючись на недотримання позивачем шестимісячного строку звернення до суду. Позиція з даного питання вже була викладена у даній справі судом апеляційної інстанції (а.с.199-204, І том) від 27.08.2019р.

Так у зазначеній ухвалі суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту рішення сумської міської ради від 20 червня 2018 року №3539-МР та рішення Сумської міської ради від 08 серпня 2018р. №3763-МР, яким внесено зміни до вказаного вище рішення, вбачається, що вони визначають розрахунок плати за користування особистим строковим сервітутом, тобто є правилом поведінки, яке встановлює загальні правила регулювання однотипних правовідносин, які поширюються на широке коло осіб і які розраховані на довгострокове та неодноразове застосування, а тому у розумінні п.18 ст.4 КАС України оскаржуване рішення відповідача по даній справі є нормативно-правовим актом, який підлягає оскарженню відповідно до норм КАС України.

Так, відповідно до положень ч.3 ст.264 КАС України, якою врегульовано особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інших суб"єктів владних повноважень, визначено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

За таких обставин підстави для задоволення заявленого представником відповідача клопотання відсутні.

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Сумської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 480/3959/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено 20.12.2019р.

Суддя О.М. Кунець