Рішення № 86632284, 26.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2787/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовною заявою в якій просить скасувати повідомлення - рішення № 0134591-5106-1109 від 05.07.2019 р. Головного Управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, ГУ ДФС в Кіровоградській області прийнято спірне податкове повідомлення - рішення згідно якого визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості». Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником та володіє на праві власність нежитловою будівлею, яку використовує для ведення сільськогосподарського господарства, а отже на неї розповсюджується дія положень пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який передбачає, що не є об`єктом оподаткування будівлі, оскільки позивач є сільськогосподарським товаровиробником.

Ухвалою судді від 11.10.2019 р. відкрито провадження у справі №340/2787/19 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.1-2).

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_1 не є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки він не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, який займається сільськогосподарським виробництвом. Зазначив, що позивач на обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області як фізична особа - підприємець не перебуває, дохід від продажу сільськогосподарської продукції не декларує, податкову звітність про майновий стан та доходи та іншу податкову звітність не подавав, а тому твердження про те, що позивачем використовується нерухоме майно у сільськогосподарських цілях є необгрунтоване. Тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій наголосив на тому, що він в власником приміщення зерноскладу, який використовує за безпосереднім його призначенням, оскільки він обробляє земельну ділянку самостійно і є сільськогосподарським товаровиробником.

Ухвалою суду від 18.12.2019 р. від Компаніївської селищної ради Компаніївського району Кіровоградської області витребувано інформацію щодо реєстрації ОСОБА_1 , як особи яка здійснює сільськогосподарську діяльність як самозайнята особа та копію облікова картка об`єкта погосподарського обліку заведену щодо ОСОБА_1 (а.с.35-36).

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін), дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власником приміщення зернового складу «АА1А2», що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 1004,05 кв.м., що також підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна (а.с.11, 33-34).

У зв`язку із наявністю у позивача вищевказаного об`єкту нерухомого майна Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області (надалі відповідач) винесене податкове повідомлення-рішення № 0134591-5106-1109 від 05.07.2019 р., яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 56071,17 грн. за 2018 рік (надалі спірне рішення, а.с.3).

Отже правомірність винесення спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Позивач зазначає про те, що він є сільськогосподарським товаровиробником, що водночас заперечується відповідачем.

Оцінюючи правомірність нарахування відповідачем позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, суд виходить з наступного.

У Податковому кодексі України (надалі ПК України) поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, це визначення застосовується для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України і не застосовується у спірних правовідносинах щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, урегульованих розділом ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цьог Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", якою передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавством з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Таким чином сільськогосподарським товаровиробником може бути і фізична особа, а відтак доводи відповідача про те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником відхиляються судом.

Згідно довідки виданої виконкомом Компаніївської селищної ради Компаніївського району Кіровоградської області від 15.11.2019 р. №2774, ОСОБА_1 володіє на території селищної ради земельною ділянкою та її одноосібно обробляє (а.с.19).

На підставі Державного акту на право власності не земельну ділянку Серія №683516 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,8239 га (а.с.42). А на підставі Державного акту на право власності не земельну ділянку Серія №683517 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,3581 га (а.с.43). Згідно даних Публічної кадастрової карти (https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) за кадастровими номерами зазначені земельні ділянка приватної власності.

Ухвалою суду від 18.12.2019 р. від Компаніївської селищної ради Компаніївського району Кіровоградської області витребувано інформацію щодо реєстрації ОСОБА_1 , як особи яка здійснює сільськогосподарську діяльність як самозайнята особа та копію облікова картка об`єкта погосподарського обліку заведену щодо ОСОБА_1 (а.с.35-36).

Наказом Державної Служби статистики України № 56 від 11.04.2016 р. затверджено Інструкцію з ведення погосподарського обліку в сільськіх, селищних та міських радах, яка зареїстрована в Міністірстві юстиції України 06.05.2016 р. №689/28819 (надалі Інструкція).

Пунктом 1 розділу І Інструкції визначено, що погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (об`єднаних територіальних громад) (далі - місцеві ради) по кожному з розташованих на їхній території сільських населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень.

Згідно пунктів 3-5 розділу І Інструкції, у рамках погосподарського обліку місцеві ради ведуть облік особистих селянських господарств у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

Погосподарський облік у місцевих радах ведуть по кожному населеному пункту окремо за такими формами первинної облікової документації:

форма N 1 "Облікова картка об`єкта погосподарського обліку" (далі - форма N 1) - передбачена для ведення погосподарського обліку в місцевих радах, на території яких розташовані сільські населені пункти;

форма N 3 "Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень" (далі - форма N 3) - передбачена для обліку в міських, а також селищних радах у частині міських поселень.

Проте, всупереч наведеного, Компаніївська селищна рада повідомила суду про те, що погосподарський облік на селище Компаніївська не ведеться (а.с.39-40).

Крім того, Компаніївська селищна рада повідомила суду, що ОСОБА_1 сплатив земельний податок за 2019 рік в сумі 1648,04 грн.

Враховуючи наведене, об`єкт нерухомості - зерносклад (за який нараховано податок), використовується позивачем як сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, віднесені до підрозділу "Будівлі нежитлові" "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (клас 1271) включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

З аналізу положень ПК України, якими врегульовані питання справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єктивно вбачається, що поняття "платник податку" безумовно не є тотожним поняттю «об`єкт оподаткування». При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт нерухомості, а не суб`єкт, як власник такої нерухомості. Тобто при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об`єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення. Тобто, звільняється від оподаткування об`єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є належність такого об`єкта сільськогосподарському товаровиробнику.

Законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року по справі №0340/1905/18.

Так, належне позивачу нерухоме майно є будівлями, спорудами сільськогосподарського товаровиробника (перебуває у користуванні позивача) призначене та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Згідно другого абзацу підпункту 266.4.3 статті 266 ПК України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Доказів того, що нерухоме майно за яке нароховано податок перебуває у користування інших осіб, суду не надано.

Відповідачем не надано доказів, що позивач використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності. Відтак, нерухомість за адресою: вулиця Калініна, 1-Б смт Компаніївка не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Спірне рішення винесено відповідачем 05.07.2019 року, тобто з порушенням строку встановленого п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, що є самостійною підставою для його скасування.

У відповідності до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм податкового законодавства, у зв`язку із чим є протиправними та підлягають скасуванню. Що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищезазначене, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 243 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

При звернення до суду позивачем не було сплачено судовий збір, з огляду на його звільнення від сплати на підтсаві Закону України «Про судовий збір», доказів понесення інших витрет позивачем не надано.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25030; код ЄДРПОУ: 39393501) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області повідомлення - рішення, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 56071,17 грн. за 2018 рік.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Згідно з оригіналом:

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук