Рішення № 86632255, 26.12.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2019 року м. Рівне №460/1352/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доУправління Укртрансбезпеки в Рівненській області про визнання незаконною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови від 06.11.2018 № 083361.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно застосовано до нього адміністративно-господарський штраф на підставі ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" згідно постанови від 06.11.2018 № 083361, оскільки в розумінні ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" він не є перевізником. Зазначає, що транспортний засіб SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , є його приватною власністю. Позивач не перебував за кермом транспортного засобу. Натомість, ОСОБА_2 є приватним підприємцем та керував автомобілем на момент його зупинення працівниками Укртрансбезпеки. ФОП ОСОБА_1 не може бути притягнутий до відповідальності у формі штрафу, оскільки 04.10.2018 ніякого порушення не вчиняв. З мотивів наведених у позовній заяві позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі

Ухвалою суду від 19.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду. Поновлено ФОП ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду. Відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи провести за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.09.2019 о 09:30 год.

Відповідач 03.10.2019 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки за результатами рейдової перевірки транспортного засобу позивача було встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевезення вантажу здійснювалося з порушенням статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зазначив, що позивача своєчасно та належним чином повідомлено про розгляд справи про порушення на автомобільному транспорті. Саме на особу, яка на законній правовій підставі володіє транспортним засобом покладений тягар відповідальності за дотримання транспортного законодавства. З підстав наведених у відзиві, управління просило суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 21.10.2019 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 11.11.2019 о 14:15 год. в залі судових засідань Рівненського окружного адміністративного суду.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Випадків, визначених пунктами 1 - 3, 5 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом не встановлено, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення, перешкоди для розгляду справи, передбачені статтею 205 КАС України - відсутні, враховуючи подані клопотання представників сторін та приписи ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалою від 11.11.2019 дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні, за наявними у суду матеріалами.

Враховуючи проведення судового засідання у письмовому провадженні, відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріли по справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 01.10.2018 по 07.10.2018 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки в Тернопільській області, відповідно до направлення на рейдову перевірку від 01.10.2018 № 010644, на а/д М09 303 км +650м, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів(а.с.62).

Під час вказаної рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який належить позивачеві - ОСОБА_1 . За результатами перевірки складений Акт № 094592 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.10.2018 (далі - акт)(а.с.68).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зазначено, що згідно ТТН б/н від 04.10.2018 надавалися послуги з перевезення вантажу, де на момент перевірки у водія були відсутні заповнені тахокарта в кількості, що передбачено законодавством, відсутній бланк підтвердження діяльності; у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абз. 3 ч.1 надання послуг з перевезення вантажу без документів передбачених статтею 48 цього Закону.

Відповідач 30.10.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслав позивачу повідомлення на розгляд справи про порушення законодавства в сфері автомобільного транспорту 06.11.2018 о 10год. 00хв. (а. с.67).

06.11.2018 постановою Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області про застосування адміністративного-господарського штрафу за № 083361, за допущення порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена част.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезення вантажів без документів, передбачених статтею 48 цього Закону, постановлено стягнути з СПД ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700 гривень (далі - постанова)(а.с.67).

Не погодившись із зазначеною постановою, та вважаючи її протиправною позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

У відповідності до пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Засади організації і діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції на момент прийняття спірної постанови (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до абз. 4 статті 6 Закону № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так судом встановлено, що спірною постановою позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III.

За приписами статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За твердженням відповідача, на момент проведення рейдової перевірки 04.10.2018 перевіривши транспортний засіб, що належить позивачу інспекторами управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області виявлено, що перевезення вантажів здійснюється з порушенням ст. 48 Закону України № 2344, про що було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.10.2018 № 094592.

Натомість позивач стверджує, що він як власник транспортного засобу не є суб`єктом відповідного правопорушення, оскільки здійснював перевезення вантажу приватний підприємець ОСОБА_2 , який не є найманим водієм у ФОП ОСОБА_1 . Натомість, відповідальності у разі порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають перевізники, а не власники транспортних засобів.

Оцінюючи наведені доводи сторін, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, видами діяльності згідно КВЕД є:

- 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

- 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами;

- 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, видами діяльності згідно КВЕД є:

- 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

- 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Наявними доказами в матеріалах справи встановлено, що 31.12.2016 між позивачем ОСОБА_1 (позичкодавець) та ОСОБА_2 (користувач) укладено Договір позички транспортного засобу. Відповідно до якого позичкодавець передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування строком до 31.12.2019 транспортний засіб марки Scania 2001р. випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Вказаний транспортний засіб є власністю позивача і зареєстрований за ним, що стверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ НОМЕР_2 .

За приписами статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (стаття 33 Закону № 2344).

Статтею 60 Закону № 2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини третьої цієї статті, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Разом з цим, як визначено у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, в редакції на момент прийняття спірної постанови, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна є документом, який складається з метою оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів.

Водночас, пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 визначено, що для водія що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідні наступні документи, а саме: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; документи на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із долученої до матеріалів справи товарно-транспортної накладної б/н від 04.10.2018 автомобільним перевізником та водієм вантажу є не позивач, а відповідно автомобільним перевізником є ТОВ «Швидкий світ», а замовник «Венол Трейд».

З наведеного слідує, що ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час, як за статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

При цьому законність або незаконність використання іншою особою належного позивачу транспортного засобу для здійснення вантажних автомобільних перевезень не є підставою для визначення правового статусу позивача як перевізника у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування. Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п.п.1.10, 2.1, 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, власник транспортного засобу - це фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як слідує з наявної у справі копії свідоцтва про реєстрацію, транспортний засіб серії САТ НОМЕР_2 автомобіля марки Scania, модель R114 GА4X2NA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - є приватною власністю ОСОБА_1 , а тому останній мав законне право передавати керування цим транспортним засобом іншій фізичній особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційні документи на ці транспортні засоби. Проте, суд зауважує, що в даному випадку це жодним чином не зробило його учасником правовідносин, які витікають з договору перевезення вантажу, укладеного згідно товарно-транспортної накладної б/н від 04.10.2018.

Відтак, підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону № 2344-III, а тому за встановлених обставин притягнення його до відповідальності за порушення вимог цього Закону, а саме надання послуг з перевезення вантажів без документів, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III - є протиправним.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач приймаючи оскаржувану постанову не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, і порушив права та інтереси позивача у справі, тому постанова Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області №083361 від 06.11.2018 про застосування адміністративно-господарського штрафу підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність свого рішення. Водночас зібраними у справі письмовими доказами підтверджено обґрунтованість позовних вимог позивача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позивних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене, на користь ФОП ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області судові витрати на суму 768,40грн., сплачені згідно із квитанцій від 15.11.2018 № 88, від 12.07.2019 №0.0.1406620723.1 (а.с.11, 30).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області ( вул. Небесної Сотні, 34,м. Рівне,33013, код ЄДПРПОУ 39816845) про визнання незаконною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області від 06.11.2018 про застосування адміністративно-господарського штрафу №083361.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області ( вул. Небесної Сотні, 34,м. Рівне,33013, код ЄДПРПОУ 39816845) судові витрати на суму 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26 грудня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.