Ухвала суду № 86632222, 23.12.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 грудня 2019 року м. Рівне №460/2967/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув,

відповідача: представник Шеремета В.О.,

розглянувши в судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання незаконними дій та скасування рішення, вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/2967/19 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання незаконним нарахування недоїмки та скасування вимоги Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 1 липня 2019 року за № Ф-42 та рішення Головного управління ДФС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 1 липня 2019 року № 0002191304.

Ухвалою суду від 9 грудня 2019 року в справі призначене судове засідання на 23 грудня 2019 року.

21 грудня 2019 року до суду від позивача надійшло клопотання про призначення в даній справі судово-економічної експертизи. Вказане клопотання позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані вимога та рішення про застосування штрафних санкцій винесені у зв`язку з припущенням відповідача щодо порушення позивачем пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі – ПК України), а саме: віднесення до витрат частини придбаних та не реалізованих товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ) та віднесення до витрат послуг з розпилювання лісопродукції, які не приймали участі в оподатковуваних операціях 2017 року, а відтак, на думку відповідача, списані непропорційно до суми отриманого доходу. Позивач звертає увагу на те, що питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульоване статтею 177 ПК України, приписи якої не підлягають розширеному тлумаченню. Так, згідно пунктом 177.2 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця. Пунктом 177.4 статті 177 ПК України встановлений перелік витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, до яких підпункти 177.4.1 та 177.4.4 вказаної норми відносять витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), а також інші витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, зокрема, вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. В свою чергу, підпунктом 177.4.5. пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. Позивач вказує, що у 2017 році в межах основного виду діяльності ним здійснювалися операції, за наслідком яких придбані товари та послуги на суму 2418956,23грн, а також реалізовано товарів і послуг на суму 2448440,45грн. Об`єкт оподаткування (чистий оподатковуваний дохід) позивачем був визначений відповідно до прямих приписів пункту 177.2 статті 177 ПК України як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю позивача. Вказане підтверджується книгою обліку доходів і витрат, банківськими виписками та належно оформленими первинними документами. Жодних витрат, які не пов`язані з господарською діяльністю в розумінні підпункту 177.4.5. пункту 177.4 статті 177 ПК України, як стверджує позивач, за перевіряємий період у нього не виникало. Всі здійснені позивачем у 2017 році витрати були належним чином відображені в документах бухгалтерського обліку, здійснювалися в рамках задекларованих видів діяльності та пов`язані з отриманням доходу платником податків. При цьому, нормами ПК України не встановлений обов`язок платника податків у певні обмежені строки отримати дохід від продажу (реалізації) товарів та/або послуг. На думку позивача, відповідач тлумачить норми статті 177 ПК України на власний розсуд, звужуючи його права та обмежуючи у часі здійснення ним господарської діяльності, що не відноситься до компетенції відповідача. З огляду на наведене, позивач просить призначити у справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: 1. Чи відповідає приписам пункту 177.2 статті 177 ПК України визначений позивачем чистий оподатковуваний дохід як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця? 2. Чи вірно віднесено позивачем в порядку пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, підтверджені первинними документами вартість товарів та послуг, пов`язаних з виробництвом товарів, придбаних позивачем? 3. Чи вбачається з наданих документів обставини, передбачені підпунктом 177.4.5. пункту 177.4 статті 177 ПК України, які не дозволяють віднести до складу витрат позивача вартість придбаних матеріалів та послуг, зокрема, чи здійснено у 2017 році позивачем: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати? 4. Чи підтверджуються документально висновки акту документальної виїзної перевірки від 22 травня 2019 року № 1070/17-00-13-04/2671215369?

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання щодо призначення судової експертизи.

На підставі приписів частини першої статті 205 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд клопотання про призначення судової експертизи за відсутності позивача.

Заслухавши думку представника відповідача, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених позивачем в основу клопотання про призначення судової експертизи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

При цьому, частиною другою статті 101 КАС України встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до частини першої статті 102 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Із аналізу вказаних вище норм права слідує, що за клопотанням учасника справи суд може призначити судову експертизу з метою встановлення обставин, що входять до предмету доказування, якщо їх встановлення потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

Одночасно, суд зауважує, що згідно з частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Аналіз змісту питань, запропонованих позивачем для вирішення експортом, свідчить на користь того, що призначення судово-економічної експертизи останній обґрунтовує необхідністю встановлення (підтвердження або спростування) факту порушення ним вимог статті 177 ПК України при оподаткуванні доходів за 2017 рік.

Так, згідно з актом від 22 травня 2019 року № 1070/17-00-13-04/2671215369, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача відповідач дійшов висновку про порушення ним вимог пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, яке виразилося у відображенні перекручених даних в деклараціях, що, в свою чергу, призвело до заниження оподаткованого доходу за 2017 рік на суму 936282,53грн.

Як наслідок за результатами проведення перевірки контролюючим органом прийняте, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 1 липня 2019 року № 0007401304, яким позивачу донараховано суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 168530,86грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 42132,72грн.

Таким чином, на переконання суду, висновком експерта, підготовленим з урахуванням поставлених позивачем питань, будуть встановлені обставини, які б входили до предмета доказування та мали б значення для правильного вирішення спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 1 липня 2019 року № 0007401304.

Разом з тим, в межах даної адміністративно справи позивачем не заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 1 липня 2019 року № 0007401304.

Більше того, за змістом позовної заяви позивач сам наголошує на тому, що оскаржувані ним вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій є похідними та напряму залежать від правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 1 липня 2019 року № 0007401304, оскільки останнім збільшена сума грошового зобов`язання позивача з ПДФО, з яким пункт 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» пов`язує базу нарахування єдиного внеску.

Також, суд звертає увагу на те, що наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 затверджена Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, підпунктом 1.1 пункту 1 розділу ІІ якої визначено, що основними завданнями експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є: визначення документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення; визначення документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, у тому числі грошових, основних засобів, надання послуг; визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів; визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат; установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку доходів та витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток; визначення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Натомість, зі змісту обґрунтування клопотання слідує, що позиція позивача щодо призначення судової експертизи обумовлена різницею правових позицій сторін по справі щодо практичного застосування положень статті 177 ПК України, надання оцінки чому є функцією суду, а не експертної установи.

Суд наголошує, що в силу імперативних приписів частини другої статті 5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, з метою з`ясування обставин справи, є потреба в спеціальних знаннях в галузі економічної науки, тобто у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

В свою чергу, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає перешкод для встановлення фактичних обставин без проведення судової експертизи, оскільки документи, про експертне дослідження яких просить позивач, містяться у матеріалах справи, а тому їх дослідження суд може здійснити самостійно з наданням таким документам правової оцінки при ухваленні рішення по суті спору.

Таким чином, суд констатує, що з`ясування обставин, які мають значення для даної адміністративної справи та входять до предмету доказування, не потребує спеціальних знань, натомість передбачає тлумачення і застосування правових норм, а також оцінку доводів сторін та наявних у справі доказів. Обставини у даній справі можуть бути встановлені на підставі пояснень представників сторін, письмових доказів та інших засобів доказування, без отримання висновку експерта.

Крім того, суд зауважує, що позивач не позбавлений права у порядку статті 104 КАС України подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про призначення судової експертизи.

Керуючись статтями 102, 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи в адміністративній справі № 460/2967/19, - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текс ухвали суду складений 26 грудня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.