Рішення № 86632149, 09.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року м.Київ № 320/2450/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

ТОВ "АНІКА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської ОДПІ ї Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило суд визнати незаконним та скасувати рішення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 11.10.2018 №4929/10/10-13-11-02; зобов`язати відповідача прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць вересень 2018 року з додатками та доповненнями до неї та введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з поданих позивачем документів від 11.10.2018. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за вересень 2018, яку останній відмовився приймати, посилаючись на те, що з 16.12.2016 ТОВ "АНІКА" не є платником ПДВ, у зв`язку з чим не повинно подавати податкову звітність з ПДВ.

Позивач стверджує, що рішення контролюючого органу, яким йому було відмовлено у прийнятті податкової звітності з ПДВ, є незаконним, оскільки підстави для такої бездіяльності відсутні. Складена звітність містить усі обов`язкові реквізити та подана за формою, що відповідає чинному законодавству, а відтак мала би бути прийнята податковим органом.

Щодо обставин анулювання реєстрації ТОВ "АНІКА" платником ПДВ зазначає, що стан платника податків, зокрема наявність у нього реєстрації як платника ПДВ під час опрацювання податкової звітності і вирішення питання про її прийняття, дослідженню не підлягає. Крім того вважає, що наявність або відсутність реєстрації платником ПДВ не належить до передбачених у законі вичерпних причин для відмови у прийнятті податкової звітності з цього податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач не скористався наданим йому правом подання відзиву на позовну заяву.

Частиною 5статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів. З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Аніка (ЄДРПОУ- 33077997, місцезнаходження: 08152, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м.Боярка, вул.Територія Технікуму, буд.16) зареєстровано в якості юридичної особи 03.08.2014, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.01.2018 №1003466579.

21.11.2005, позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №13854392. 11.10.2018 ТОВ "АНІКА", подало до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період календарний місяць вересень 2018 року разом з додатками №№ 2, 3, 4, 5 та доповненням до податкової декларації з податку на додану вартість, складеним на підставі та в порядку, що визначений абз. 2 п. 46.4 ст. 46 Податкового кодексу України, що оформило листом № 260/10-18 від 11.10.2018.

Відповідач листом від 11.10.2018 №4929/10/10-13-11-02 повідомив , що ТОВ "Аніка" не є платником ПДВ з 16.12.2016, тому не повинно подавати податкову звітність з цього податку.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 48.1-48.2 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2018 року) податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточняється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 ст.48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Відповідно до п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з абз.1 п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (абз.5п.49.3 ст.49 ПК).

Пунктом 49.4 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (абз.2 п.49.4 ст.49 ПК).

Як вбачається з матеріалів справи, Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області листом від 14.11.2018 №4929/10/10-13-11-02 повідомила позивача про те, що на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ "Аніка" не є платником податку на додану вартість з 16.12.2016, а тому ТОВ "Аніка" не повинно подавати податкову декларацію з ПДВ за вересень 2018 року згідно п.184.6 ст.184 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 16.12.2016 Києво-Святошинською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області було прийнято рішення №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аніка".

Відповідно до п.49.8ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3та 48.4 статті48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Отже, проаналізувавши вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що ст.49 Податкового кодексу України передбачає вичерпний перелік дій, які зобов`язаний вчинити податковий орган у разі подання платником податків податкової декларації з ПДВ, а саме прийняти або відмовити у прийнятті податкової звітності.

При цьому, податковий орган не має повноважень щодо надання платнику податків будь-яких роз`яснень щодо поданої ним податкової звітності з ПДВ. Податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

При цьому, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з п.49.11 ст.49 ПК України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов`язкових реквізитів.

При цьому, суд наголошує на тому, що ст.49 Податкового кодексу України не містить норму про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість в разі анулювання реєстрації платником ПДВ, зокрема, у вигляді відмови податкового органу прийняти податкову звітність.

Дослідивши зміст листа Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 14.11.2018 №4929/10/10-13-11-02, судом встановлено, що вказаний лист не містить відмови у прийнятті поданої ТОВ Аніка податкової декларації з ПДВ за вересень 2018 року.

Так, у вказаному листі податковий орган, посилаючись на п.184.6 ст.184 Податкового кодексу України, лише повідомив позивача про те, що ТОВ "Аніка" не повинно подавати податкову декларацію з ПДВ за вересень 2018 року з огляду на анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Суд наголошує на тому, що ст.184 Податкового кодексу України визначає порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов`язань у випадках, визначених цим розділом; б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов`язань із податку у випадках, визначених цим розділом; в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість; г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту; ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб`єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду; є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність; з) припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1статті180цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

Згідно з п.184.2 ст.184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість. При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.

Контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті (п.184.3 ст.184 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.184.10 ст.184 Податкового кодексу України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Згідно з п.184.5 ст.184 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.

Пунктом 184.6 ст.184 Податкового кодексу України визначено, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Отже, ст.184 Податкового кодексу України містить підстави для анулювання реєстрації платника податку, а не підстави для відмови у прийнятті податкової звітності.

Таким чином відповідачем не зазначено норму законодавства, яка б надавала йому право не приймати податкову звітність позивача.

При цьому, відсутність закріплених в Податковому кодексі України наслідків подання платниками податків податкових декларацій після анулювання реєстрації платником ПДВ має трактуватися виключно на їх користь.

Ураховуючи зміст листа Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 14.11.2018 №4929/10/10-13-11-02, суд дійшов висновку, що вказаний лист не містить відмови у прийнятті поданої ТОВ "Аніка" податкової декларації з ПДВ за вересень 2018 року.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази прийняття податковим органом відповідної податкової звітності ТОВ "Аніка", що в свою чергу, свідчить про невчинення податковим органом жодної з дій, яка передбачена ст.49 Податкового кодексу України, що свідчить про бездіяльність з боку відповідача.

Судом встановлено, що подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2018 відповідала вимогам статті 48 ПК України, у зв`язку з чим мала бути прийнята контролюючим органом як податкова звітність.

Крім того, суд зазначає, що пункт 49.4 статті 49 Податкового кодексу України не встановлює наслідків подання платником податків декларації з податку на додану вартість в паперовій, а не електронній формі, зокрема, що у прийнятті такої декларації може чи має бути відмовлено, у зв`язку з чим, враховуючи закріплене в п.49.10 ст.49 ПК України положення про заборону контролюючим органам відмовляти у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, податкова інспекція за місцем обліку платника податків зобов`язана прийняти таку декларацію.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи протиправність прийняття рішення Києво-Святошинської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 11.10.2018 №4929/10/10-13-11-02, зазначає, що про анулювання реєстрації платника ПДВ від 16.12.2016 №299 є неузгодженим, оскільки воно оскаржується у судовому порядку, з приводу чого суд зважив на наступне: як убачається з матеріалів справи, лист № 0813201534110 був складений Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 11.10.2018. Вказаний лист був отриманий позивачем 14.11.2018.

Відповідно до інформації з автоматизованої програми Діловодство спеціалізованого суду вбачається, що ТОВ "Аніка" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення Києво-Святошинської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аніка" 14.07.2017.

Отже на момент оформлення листа від 11.10.2018 №4929/10/10-13-11-02 в провадженні Київського окружного адміністративного суду вже перебувала справа №810/2420/17 щодо оскарження рішення від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Аніка.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №810/2420/17 було визнано протиправним та скасовано рішення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аніка". Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2018 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі за адміністративним позовом ТОВ "Аніка" до Києво-Святошинської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконним та скасування рішень, визнання незаконною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Києво-Святошинської об`єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Аніка" до Києво-Святошинської об`єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №810/2420/17 набрало законної сили 14.09.2018.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №810/2420/17 рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №299 від 16.12.2016 визнано протиправним та скасовано, що означає протиправність рішення з моменту його прийняття, а отже рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №299 від 16.12.2016 не може створювати негативних наслідків для позивача та бути підставою неприйняття податкової звітності підприємства.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області у розумінні вимог чинного законодавства не є контролюючим органом, оскільки повноваження, організація та порядок діяльності податкового органу визначені не законом, а підзаконним нормативно-правовим актом, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, якою затверджено Положення про Державну фіскальну службу України, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Функції контролюючих органів визначені у ст.19-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно з п.7 вказаного Положення ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Так, функції державної податкової інспекції визначені ст.19-3 Податкового кодексу України.

Також наказом Державної фіскальної служби України від 13.04.2016 №314 затверджено Положення про Києво - Святошинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області, відповідно до якого Києво - Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядкований ДФС та Головному управлінню ДФС у Київській області.

ОДПІ забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, що наділяє територіальні органи, у т.ч. Києво-Святошинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області на прийняття у порядку ст.49 Податкового кодексу України податкової звітності платників податків.

Отже, Податковий кодекс України містить ряд окремих норм, які визначають функції контролюючих органів та функції державних податкових інспекцій, а тому, на думку суду, позиція позивача щодо відсутності у ДФС України та її територіальних органів статусу контролюючих органів є помилковою.

За наведених обставин, враховуючи те, що подана позивачем податкова декларація з ПДВ за вересень 2018 року відповідає вимогам ст.48 Податкового кодексу, а податковим органом не було вчинено дій, які передбачені ст.49 Податкового кодексу України щодо її прийняття, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача, що призвело до порушення прав платника податку - ТОВ "Аніка".

Аналогічного правового висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 19.11.2018 у справі №810/2894/17.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 06.05.2019 №1540.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ – 39471029, вул.Ломоносова, буд. 34, м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, 08132) від 11.10.2018 № 4929/10/10-13-11-02.

Зобов`язати Києво-Святошинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - вересень 2018 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІКА" (ЄДРПОУ – 33077997, м.Боярка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Територія технікуму, буд. 16, 08150) з введенням до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України відомостей з цих поданих документів 11.10.2018.

Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІКА" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.