Рішення № 86632054, 26.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2019 р. справа № 300/2333/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного надання інформації на запит, ненадання інформації по суті запиту, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного надання інформації на запит, ненадання інформації по суті запиту, зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області в порушення вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації” несвоєчасно та не в повному обсязі надано відповідь на запит ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.07.2019 він звернувся до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області із запитом в порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації” в якому просив надати копії документів оформлених за результатами позапланової перевірки щодо будівництва та експлуатації конструкції оглядової вежі за його заявою від 25.04.2019. Відповідачем запит позивача розглянуто 22.07.2019 та направлено йому відповідь 27.09.2019, тобто з порушенням строків визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації». При цьому, не надано жодних документів, про які зазначено в запиті.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що запит позивача від 16.07.2019 є заявою (клопотанням) у розумінні Закону України "Про звернення громадян", а не запитом відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Жодного посилання у запиті на те, що це запит про надання публічної інформації немає. Як наслідок запит ОСОБА_1 розглядався у строк визначений ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян". Жодної бездіяльності відповідачем допущено не було, а тому немає правових підстав щодо зобов`язання відповідача надати відповідь на звернення позивача, оскільки таку вже надано.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із запитом від 13.07.2019 до відповідача, в якому просив відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації” надати письмову інформацію а саме: копії документів оформлених за результатами позапланової перевірки щодо будівництва та експлуатації конструкції оглядової вежі за його заявою від 25.04.2019 (а.с. 9).

Вказаний запит отриманий відповідачем 15.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14).

Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області листом за № 1009-1.21/828 від 22.07.2019 повідомлено позивачу, що посадовою особою Управління з виїздом на місце встановлено, що об`єкт, про який зазначений в запиті, не експлуатується (зачинений). На підставі чого направлено звернення до Вигодської селищної ради щодо надання інформації про землекористувача та замовника даного об`єкта (а.с. 10).

Вигодською селищною радою на звернення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 23.05.2019 надано відповідь № 634/02-23 від 11.06.2019, згідно якої вбачається, що оглядова вежа та тимчасова споруда встановлені відповідно паспорту прив`язки тимчасової споруди від 18.06.2019 виданого відділом містобудування та архітектури Долинської районної державної адміністрації та МАФ від 12.06.2019 № 5, розробленого ОСОБА_2 (а.с. 11).

Вказана інформація також зазначена в листі відповідача за № 1009-1.21/828 від 22.07.2019.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд врахував таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані Законом України “Про інформацію” та Законом України “Про доступ до публічної інформації”.

Так, частиною 1 статті 3 Закону України “Про інформацію” встановлено право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 вищевказаного Закону визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 даного Закону одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються в тому числі суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

В ч. 1 ст. 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” зазначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в тому числі у випадках коли розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит та інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Як вже встановлено судом, запит ОСОБА_1 отримано Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 15.07.2019 (а.с. 14).

У відповідності до ч. 1 ст. 20 вказаного Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 4 ст. 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”).

Відповідь відповідача на запит датована 22.07.2019, а надіслана позивачу 27.07.2019. Отже, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області порушено приписи ч. 1 ст. 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, оскільки не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а саме в даному випадку 19.07.2019 мала бути надана відповідь на запит позивача.

Будь – яких доказів про продовження строк розгляду запиту в порядку ч. 4 ст. 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області із запитом в порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації”, про що чітко вказано у поданому ним запиті від 13.07.2019. При цьому, відповідачем в листі за № 1009-1.21/828 від 22.07.2019 зазначено, що Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області розглянуто звернення позивача на запит про доступ до публічної інформації, а тому посилання відповідача, що вищезгаданий запит підлягав розгляду в порядку та строки визначені Законом України “Про звернення громадян” є необґрунтованими.

Таким чином, позов в частині визнання протиправними дій Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області щодо несвоєчасного надання інформації на запит ОСОБА_1 від 13.07.2019 підлягає до задоволення.

Щодо позову в частині зобов`язання відповідача надати повну та достовірну інформацію по суті запиту позивача, суд зазначає наступне.

У запиті від 13.07.2019 ОСОБА_1 просить надати йому копії документів оформлених за результатами позапланової перевірки щодо будівництва та експлуатації конструкції оглядової вежі за його заявою від 25.04.2019.

На думку суду, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області в листі за № 1009-1.21/828 від 22.07.2019 чітко роз`яснено інформацію щодо порушеного у запиті позивача від 13.07.2019 питання та одночасно повідомлено, що оглядова вежа та тимчасова споруда встановлені відповідно паспорту прив`язки тимчасової споруди від 18.06.2019 виданого відділом містобудування та архітектури Долинської районної державної адміністрації та МАФ від 12.06.2019 № 5, розробленого ОСОБА_2 .

При цьому суд зазначає, що відповідач надаючи таку інформацію керувався даними, отриманими з виконавчого комітету Вигодської селищної ради Долинського району (лист від 11.06.2019 № 634/02-23 надісланий позивачу відповідачем), а також навів позивачу нормативно - правові акти, що регулюють здійснення державного архітектурно - будівельного контролю.

Як наслідок, суд не вбачає надання відповідачем неповної інформації на запит позивача від 13.07.2019.

Отже позов в цій частині до задоволення не підлягає.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного надання інформації на запит, ненадання інформації по суті запиту, зобов`язання до вчинення дій підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанції № 58 від 13.07.2019 та № 72 від 22.11.2019 про понесення витрат на правову допомогу в розмірі 320 грн. та 3000 грн.

За визначенням ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги, квитанції та акти виконаних робіт з калькуляцією вартості правової допомоги.

Відповідно до акту виконаних робіт, позивачу була надана правова допомога шляхом: збору доказів, підготовки та направлення запиту на інформацію (300 грн.), друку документів (20 грн.), підготовки до складення позову (500 грн.), написання адміністративного позову (2400 грн.), друку документів (100 грн.) всього на суму 3 320 грн.

При цьому, на переконання суду, витрати по підготовці та направленні запиту на інформацію не є витратами, пов`язаними з розглядом справи в розумінні ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, так як подання запиту не свідчить про безумовне виникнення спору в подальшому, а тому не може бути ні підготовкою до розгляду справи, ні збиранням доказів.

Таким чином, у відповідності до наявних в матеріалах справи квитанцій, адвокатом та позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 3020 грн.

Витрати на правову допомогу підлягають до стягнення з Державної архітектурно-будівельної інспекції України, так як Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області є її структурним підрозділом.

З огляду на зазначене, оскільки рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, з врахуванням ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суми витрат зі сплати правничої допомоги підлягають стягненню з Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області в розмірі 1510 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (вул. Івана Франка,4, м. Івано-Франківськ) щодо несвоєчасного надання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912, бульвар Л. Українки, 26, місто Київ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) АДРЕСА_2 (одна тисяча п`ятсот десять) грн. витрат на правничу (правову) допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.