Рішення № 86631930, 24.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004059

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.

з участю представників позивача - Ларіонова Р.О., Кузів Ю.В.,

представника відповідача – Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (далі – ДП «Львівіський державний авіаційно-ремонтний завод», позивач) звернулося в суд з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – офіс ВПП ДФС, відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2019 за №0004404809, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 89660,00 грн. та за №0004424809, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 3109318,00 грн.

Крім того, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 27.09.2019 р. за вх. №35015, позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 11.06.2019 за №0005804809 та №0005784809 якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1347721,00 грн. та зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1971546,00 грн.

- від 11.07.2019 за №0006774809 та №0006784809 якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 491769,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 245884,50 грн., а також зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1889083,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що господарські операції ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» з контрагентами носили реальний характер, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами. При цьому, усі податкові накладні складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, а тим більше, контрагентами його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Відповідач надав відзив на позовну заяву. Зазначає, що наявність в підприємства первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що дані операції мали місце. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проведеннями. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вважає, що встановлені перевіркою порушення, що відображені в акті перевірки є правомірними, а позовні вимоги позивача по даних порушеннях є необґрунтованими.

За клопотанням сторін здійснено заміну відповідача. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби замінено на його правонаступника - Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

У судовому засіданні представники позивача просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін та дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланових виїзних документальних перевірок ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2019 р., лютий 2019 р. та березень 2019 р. Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акти за № 89/28-10-48-09/07684556 від 19.04.2019 р., № 108/28-10-48-09/07684556 від 17.05.2019 р. та № 115/28-10-48-09/07684556 від 20.06.2019 р. відповідно.

На підставі зазначених актів прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14.05.2019 за №0004404809, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 89660,00 грн. та №0004424809, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 3109318,00 грн.

- від 11.06.2019 р. за №0005804809 та №0005784809 якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1347721,00 грн. та зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1971546,00 грн.

- від 11.07.2019 р. за №0006774809 та №0006784809 якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 491769,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 245884,50 грн., а також зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1889083,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 та п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, що призвело до завищення бюджетного відшкодування та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Крім того, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено що, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що віднесення до витрат господарської та формування податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження податку на додану вартість, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагентів - ТОВ "Клокворк", ТОВ "ВО "Укрспецкомплект", ТОВ "Авіатехкомплект", ПП "НВП "Спецтехкапітал", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Імпера груп", ПП "Пріорбуд", ТОВ "Рейлсервіс", ТОВ "Радосфера", ТОВ "Авіа-Комплект", ТОВ «Укрпостач», за період січень 2019 р., лютий 2019 р. та березень 2019 р.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем суми податкового кредиту по господарських операціях з його контрагентами.

Матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів на постачання запасних частин до військових літаків із контрагентами ТОВ "Клокворк", ТОВ "ВО "Укрспецкомплект", ТОВ "Авіатехкомплект", ПП "НВП "Спецтехкапітал", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Імпера груп", ПП "Пріорбуд", ТОВ "Рейлсервіс", ТОВ "Радосфера", ТОВ "Авіа-Комплект", ТОВ «Укрпостач», за період січень 2019 р., лютий 2019 р. та березень 2019 р., згідно з умовами яких, постачальники зобов`язуються передати у власність покупцеві радіодеталі, радіоелектронні вироби, кабелі, дроти, роз`єми, перемикачі, лампи, тощо, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах даних договорів.

На підтвердження обставин виконання умов договорів позивачем надано додаткові угоди, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні Нової пошти, платіжні доручення за відповідні податкові періоди, що зазначені в акті перевірки.

Також, в підтвердження реальності здійснення поставок вищезгаданого товару та його використання у власній господарській діяльності позивачем надано моніторингові протоколи та моніторингові таблиці на закупівлю, договори про закупівлю послуг за державні кошти, експрес-накладні Нової пошти та шляхові листи, акти приймання виконаних ремонтних робіт літаків за державні кошти.

В свою чергу, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що наявність в підприємства первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що дані операції мали місце. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проведеннями.

При цьому, як на підставу для таких висновків посилається на дані, зазначені у податкових деклараціях, дані Єдиного реєстру податкових накладних по яких встановлено обрив ланцюга постачання товарів (не виявлено виробника та імпортера) по контрагентах постачальників - ТОВ "Клокворк", ТОВ "ВО "Укрспецкомплект", ТОВ "Авіатехкомплект", ПП "НВП "Спецтехкапітал", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Імпера груп", ПП "Пріорбуд", ТОВ "Рейлсервіс", ТОВ "Радосфера", ТОВ "Авіа-Комплект" та ТОВ «Укрпостач».

Однак, суд не вбачає підстав брати до уваги вищезазначену інформацію в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки така містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Крім того, у відповідності до положень абзацу 5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акти перевірок як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Більше того, зазначена інформація вказує на недобросовісність контрагентів контрагента позивача, вплив та контроль за якими у останнього відсутній, що не дозволяє суду ставити йому це у провину.

Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій, в силу наведених мотивів.

Підсумовуючи слід зазначити про те, що враховуючи особливості функціонування підприємства (прийняття товарно-матеріальних цінностей уповноваженою особою Міністерства оборони України, дотримання порядку закупівель згідно Положення про проведення моніторингу на закупівлю товарів, робіт, послуг, та їх проведення через електронний майданчик «Прозоро»), специфіки виконаних робіт у військово-промисловому комплексі, наявність первинних бухгалтерських документів та внутрішніх документів з обліку товарно-матеріальних цінностей, відсутність обґрунтованих спростувань наведених доказів відповідачем, суд вважає неправомірними висновки контролюючого органу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, відтак матеріалами справи підтверджується факт здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ "Клокворк", ТОВ "ВО "Укрспецкомплект", ТОВ "Авіатехкомплект", ПП "НВП "Спецтехкапітал", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Імпера груп", ПП "Пріорбуд", ТОВ "Рейлсервіс", ТОВ "Радосфера", ТОВ "Авіа-Комплект" та ТОВ «Укрпостач».

Отже, фактично позивач надав суду документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та існуванню зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження придбання позивачем відповідних товарів, їх переміщення (доставку) тощо. З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Суд також дійшов до висновку, що доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказане повністю узгоджується із Правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у Постановах від 27.03.2018 р. у справі N 816/809/17 та від 09.10.2018 р. у справі N 815/3459/17.

Відповідно до яких, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі у редакції, чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, судами не встановлено.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб`єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

А відтак, в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доведено протиправності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з його контрагентами, а тому висновки про їх завищення є необґрунтованими, як наслідок є також протиправним висновок про заниження чистого прибутку підприємства.

Таким чином, податкові повідомлення рішення в частині збільшення сум грошового зобов`язання з вищенаведених податків є протиправними.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.05.2019 №0004404809 та №0004424809, від 11.06.2019 №0005804809 та 0005784809, від 11.07.2019 №0006774809 та №0006784809.

Стягнути з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04019, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г; ЄДРПОУ 43141471) на користь Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (79040, м. Львів, вул. Авіаційна, 3; ЄДРПОУ 07684556) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. сплачений відповідно до Платіжного доручення №3230 від 21.08.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2019 року.

Суддя В.М. Сакалош