Рішення № 86631717, 26.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11223/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 та просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Житомирській області Корнєєва М.М. від 26.09.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню № 57762928.

- на підставі частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Житомирській області подати протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 0640/3869/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення основного розміру його пенсії з 82% до 70% сум грошового забезпечення та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії. На виконання зазначеного рішення, судом було видано виконавчий лист № 3173 та відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрито виконавче провадження № 57762928 з примусового виконання цього виконавчого листа. Вже 26 вересня 2019 року відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки листом від 16.09.2019 №27479/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що на виконання рішення суду з 01 січня 2018 року проведено перерахунок та нарахування пенсії з урахуванням для обчислення розміру пенсії 82 % грошового забезпечення. Доплата за період з 01.01.2018 по 31.10.2018 в розмірі 6072,60 грн буде проведена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 після виділення коштів на фінансування з державного бюджету. Вважає постанову протиправною, оскільки на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 0640/3869/18 заборгованість по пенсії за період з 01.01.2018 по 31.10.2018 в розмірі 6072,60 грн залишається не виплаченою, що не може свідчити про його фактичне виконання в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 07.11.2019.

07.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Житомирській області, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що рішення суду виконувалось у відповідності до вимог ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" як рішення немайнового характеру. Так, на адресу відділу від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов лист від 04.12.2018 №14880/04-02, від 16.09.2019 № 27479/03, в яких повідомило, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року проведено перерахунок та нарахування пенсії з урахуванням для обчислення розміру пенсії 82% грошового забезпечення. Доплата за період з 01.01.2018 по 31.10.2018 в розмірі 6072,60 грн буде проведена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018. Враховуючи те, що боржник не ухиляється від виконання рішення суду, застосувати до боржника заходи примусового виконання в порядку ст.ст.63,75 Закону України "Про виконавче провадження" неможливо. Відтак, повернення виконавчого документу на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження» здійснено правомірно. Крім того, у відзиві відповідач вказує, що ОСОБА_1 отримав спірну постанову поштою ще 04.10.2019, в той час як звернувся до суду 22.10.2019, а отже пропустив строки звернення до суду, внаслідок чого позов підлягає залишенню без розгляду.

27.11.2019 до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 , в якому просить поновити строк звернення до суду із оскарженням постанови, зважаючи на незадовільний стан здоров`я. Наведене підтверджується копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4897/19, консультативним висновком від 18.11.2019, наданим ДУ «Інститут серця МОЗ України». Просив розглянути справу без його участі.

В судове засідання, призначене на 03.12.2019, сторони не з`явились, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Зважаючи на наявність клопотань сторін про розгляд справи без їхньої участі, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзиви, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Щодо пропуску строку звернення позивачем до суду із позовом, слід зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст.287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що для оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, окрім постанови про відкладення провадження виконавчих дій, позивачу надається десятиденний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу прийнята 26.09.2019, а позивач звернувся із позовом про її оскарження 22.10.2019. Як стверджує відповідач, вказана постанова отримана ОСОБА_1 04.10.2019, тому останній день для звернення до суду із позовом припав на 14.10.2019, відтак позивачем пропущено десятиденний строк на оскарження постанови від 26.09.2019.

Суд, оцінюючи аргументи відповідача, вказує, що ним не доведено факту отримання оскаржуваної постанови ОСОБА_1 саме 04.10.2019, оскільки з роздруківки відстеження рекомендованого відправлення №1001800828511 неможливо встановити що відправлено, кому відправлено і хто є отримувачем такого відправлення.

В свою чергу, суд бере до уваги надані позивачем докази на підтвердження його тяжкого стану здоров`я, що спричинило звернення ним до суду із позовом про оскарження постанови від 26.09.2019 з порушенням строків, визначених ст.287 КАС України, а саме: копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4897/19, консультативний висновок від 18.11.2019, наданий ДУ «Інститут серця МОЗ України».

Згідно ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В світлі наведеного та уникнення надмірного формалізму, суд відзначає, що ОСОБА_1 допущено незначний пропуск строку звернення до суду, який підлягає поновленню, зважаючи на тяжкий стан здоров`я та пов`язані із цим об`єктивні труднощі та перепони з метою своєчасної реалізації права на захист за порушеним правом позивача.

Отже, підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відсутні.

Щодо обґрунтованості позовних вимог по суті, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 0640/3869/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 82% до 70% сум грошового забезпечення та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням для обчислення розміру пенсії 82% грошового забезпечення.

Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 01.10.2018 видано виконавчий лист № 3173/2018 в справі № 0640/3869/18, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням для обчислення розміру пенсії 82% грошового забезпечення.

Рішення суду набрало законної сили 01.11.2018.

За заявою позивача від 19.11.2018, відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області 23.11.2018 відкрито виконавче провадження № 57762928 з примусового виконання виконавчого листа № 3173/2018 в справі № 0640/3869/18.

Листом від 04.12.2018 № 14880/04-02 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило державного виконавця, що з 01.12.2018 виплата пенсії позивачу буде проводиться в перерахованому за рішенням суду розмірі. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» визначено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. Оскільки, вищевказане рішення суду набрало законної сили 01.11.2018 доплата за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в розмірі 607,26 грн буде зарахована на рахунок пенсіонера в грудні 2018 року, а за період з 01.01.2018 по 31.10.2018 в розмірі 6072,60 грн буде проведена відповідно до вищезазначеного Порядку.

В вересні 2019 року за вих.№3.2/11778 головним державним виконавцем Корнєєвим М.М. направлено вимогу до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій зобов`язано боржника повідомити про виконання рішення суду та суму перерахованої пенсії із наданням підтверджуючих документів.

Листом від 16.09.2019 № 27479/03 боржник повідомив відповідача про те, що доплата за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в розмірі 607,26 грн зарахована на рахунок ОСОБА_1 в грудні 2018 року, з 01.01.2018 по 31.10.2018 в розмірі 6072,60 грн буде проведена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 по справі №0640/3869/18 включено до реєстру рішень за 2018 рік, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило, у зв`язку із добровільним фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення, закінчити виконавче провадження №57762928 в порядку п.9 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”.

Наведений лист став підставою для винесення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Житомирській області Корнєєвим М.М. постанови від 26.09.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

За приписами статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон України №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом першим частини першої статті 3 Закону України №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до приписів частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно з ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як вбачається зі змісту постанови від 26.09.2019 державний виконавець при її винесенні керувався вимогами пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII. При цьому, у постанові вказує, що наявна заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Отже, оскаржувана постанова містить лише загальне формулювання причин повернення виконавчого документа стягувачу, яке повністю відповідає тексту пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, в той час як доказів наявності обставин в частині наявної заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення та наявної заборони щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, не надано. Суд зазначає, що підставою для повернення стягувачу виконавчого документу згідно п.9 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII мають слугувати конкретні посилання на нормативно-правовий акт, тощо, щодо наявної заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника та разом з доказами відсутності іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення/ переліку проведення конретних виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Водночас, виносячи оскаржувану постанову, державний виконавець виходив з того, що доплата за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в розмірі 607,26 грн зарахована на рахунок ОСОБА_1 в грудні 2018 року, а з 01.01.2018 по 31.10.2018 в розмірі 6072,60 грн буде проведена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Тобто, фактично, державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу в зв`язку із тим, що боржник виконає судове рішення у майбутньому у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, що не є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу за пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII.

Крім того, необхідно звернути увагу, що враховуючи положення пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII, законодавством не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб інший, аніж визначений безпосередньо виконавчим документом.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 26.09.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Слід відмітити, що відповідно практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась в пілотному рішенні ЄСПЛ проти України по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У п.53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі "Шмалько проти України"(Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що державний виконавець дійшов передчасного висновку щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку із чим постанова ВП №57762928 від 26.09.2019 прийнята з порушенням норм чинного законодавства та КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №57762928 від 26.09.2019, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача подати протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, а також відсутність доказів того, що відповідачем не буде виконано рішення суду, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат у звязку із їх відсутністю.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Житомирській області (майдан Соборний, 1, Житомир,10014, код ЄДРПОУ 34900660) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Житомирській області Корнєєва М.М. від 26.09.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню № 57762928.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова