Рішення № 86631651, 24.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року справа № 320/5320/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2019 №0025051414 та №0025041414.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про заниження податку на прибуток та безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Торгова компанія "МАЗ-Україна". На думку податкового органу, господарські відносини між позивачем та ТОВ "Торгова компанія "МАЗ-Україна" не мали реального характеру, оскільки товар фактично контрагентом не поставлявся.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ним та ТОВ "Торгова компанія "МАЗ-Україна" мали реальний характер, - товар поставлений контрагентом та оплачений у відповідності до умов договору, що належним чином відображено у податковому обліку і податковій звітності.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувані рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки ТОВ "УкрЄвромаз" занижено фінансовий результат оподаткування своєї діяльності за рахунок здійснення господарський операцій, які не обумовлювались розумними економічними причинами.

Ухвалою суду від 07.10.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою суду від 04.11.2019 здійснено заміну сторони у порядку процесуального правонаступництва - ГУ ДФС у Київській області на ГУ ДПС у Київській області.

Протокольною ухвалою суду від 28.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.12.2019.

Протокольною ухвалою суду від 12.12.2019 на підставі спільного клопотання сторін, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження на підставі статті 205 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справ, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано як юридична особа з 07.02.2011.

Судом встановлено, що між ТОВ "УкрЄвроМАЗ" (покупець) та ТОВ "Торгова компанія "МАЗ-Україна" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу від 30.11.2017 №29/17, у відповідності до якого, продавець зобов`язується у встановлений строк передати у власність покупця автобус МАЗ-231062 в асортименті згідно Специфікації №1, що є невід`ємною частиною договору, за ціною 3794427,00 грн, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити постачальнику за нього грошові кошти (а.с. 88-91).

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP склад покупця, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 57. Строк поставки товару на склад покупця - 1 робочий день з моменту оплати покупцем платежу, визначеного в п. 4.1. договору.

Згідно з умовами п. 3.2 договору, факт передачі та приймання товару підтверджується актом приймання-передачі.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що продавець зобов`язаний надати наступні документи: договір купівлі-продажу, видаткова накладна, акт приймання - передачі товару, вантажно-митна декларація, сертифікат відповідності, сервісна книжка, керівництво експлуатації.

На виконання умов договору, позивачем на підставі платіжних доручень було здійснено оплату товару (а.с. 94, 95).

Факт передачі товару відбувся на підставі видаткової накладної від 05.12.2019 №8 та акту приймання - передачі товару (а.с. 97, 98).

Для отримання товару, ТОВ "УкрЄвроМАЗ" було видано довіреність №00000191 на отримання від ТОВ "Торгова компанія "МАЗ-Україна" цінностей за договором від 30.11.2017 №29/17(а.с. 96).

Рух матеріальних цінностей убачається із банківської виписки за квітень 2016 року - грудень 2017 року (а.с. 101).

За наслідками господарської операції було оформлено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 01.12.2017 №1997 та від 04.12.2017 №2013, на підставі чого позивач включив суму ПДВ по вищеописаній господарській операції до складу податкового кредиту та сформував витрати (а.с. 99, 100).

Як встановлено у ході судового розгляду справи, зазначений автобус було придбано з метою виконання умов договору купівлі - продажу від 17.05.2017 №28-17.

Так, згідно умов зазначеного договору, ТОВ "УкрЄвроМАЗ" взяв на себе зобов`язання передати у власність ПАТ "ВЕСКО" автобус МАЗ-231062, виробник ВАТ "Мінський автомобільний завод" - керуюча компанія холдингу "БЕЛАВТОМАЗ", згідно Додатку №1 (а.с. 69-74).

Надалі, посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання ТОВ "УкрЄвроМАЗ" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019.

За результатами перевірки складено Акт від 27.06.2019 №560/10-36-14-14/37474578, яким встановлено порушення позивачем (а.с. 34-48):

- п. 44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, пп.134.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 569164,00 грн, у тому числі за грудень 2017 року у сумі 569164,00 грн;

- п.44.1, п. 44.3 ст.44, пп "а" п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 2001, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 632405 грн, у тому числі за грудень 2017 року у сумі 632405 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі твердження про неможливість здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Торгова компанія "МАЗ-Україна", з посиланням на такі обставини:

1) неналежність ТОВ "Торгова компанія "МАЗ-Україна" до суб`єктів сфери матеріального виробництва і економічної діяльності з виробництва відповідного товару;

2) відсутність здійснення та декларування імпортних операцій, та належністю до суб`єктів, які проводять дистриб`юторську діяльність або є представником з купівлі/продажу відповідної категорії марки МАЗ;

3) відсутність відокремлених підрозділів та філій;

4) відсутність у ТОВ "Торгова компанія "МАЗ-Україна" об`єктів оподаткування у власності або оренді за місцезнаходженням такого платника податків;

5) відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання товару;

6) відсутні об`єктивно необхідні для вчинення господарської операції - основні фонди, виробничі потужності, складські чи офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки тощо.

Також, стверджуючи про безтоварність операцій позивача з ТОВ "Торгова компанія "МАЗ-Україна", податковий орган вказав, що після декларування єдиної операції з ТОВ "УкрЄвроМАЗ", контрагент позивача більше не декларував і не реєстрував жодних фінансово-господарських операцій.

На підставі викладених у акті перевірки від 27.06.2019 №560/10-36-14-14/37474578 висновків, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 №0025041414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 790506,00 грн (а.с. 20).

- податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 №0025051414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі711455,00 грн (а.с. 18-19).

Позивач вважає висновки відповідача такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а прийняте ним податкове повідомлення - рішення протиправним, тому він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Спірні у рамках даного провадження правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Тобто, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд вважає, що вони містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, було встановлено у ході судового розгляду та пояснено представником позивача у судовому засіданні, придбання позивачем автобусу МАЗ-231062 на підставі договору купівлі - продажу від 30.11.2017 №29/17, відбулось з використанням посередництва, за наступної хронології подій.

Так, Відкрите акціонерне товариство «МАЗ» - керуюча компанія холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» (виробник) відвантажило автобус МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер (VIN) -НОМЕР_1) на адресу ТОВ «ЗІІ «Торговий дім-«МАЗ-Україна».

Вказана обставина підтверджується: договором № 67303/156-03-17 від 26.05.2017; специфікацією № 2 від 29.05.2017 до договору; додатковою угодою № 5 до специфікації №2; міжнародно товарно-транспортною накладна № 082/26339; сертифікат про походження товару СТ-1 № BYUA7101455608; експортною декларація від 25.11.2017; інвойсом № 156-2-9/137; паспортом транспортного засобу ТП 001901 від 24.11.2017 (а.с. 134-146).

Транспортування автобуса МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 ) в Україну здійснено перевізником - ТОВ «Белмультитранс» до Житомирської митниці ДФС, що убачається з: договору № 24/04-БМТ від 24.04.2013 на транспортно-експедиційне обслуговування міжнародного перевезення вантажу; довідки про транспортні витрати вих. № 24/11-4 від 24.11.2017; акту виконаних послуг № 383 від 27.11.2017; заявки № 383 від 24.11.2017; рахунку №01/11-383 від 27.11.2017 (а.с. 126-133).

Надалі, вчинено оформлення вантажно-митної декларації на Житомирській митниці ДФС на автобус МАЗ-231062 (Ідентифікаційний номер (VIN) -НОМЕР_1) (а.с. 124).

У відповідності до вимог законодавство, ТОВ «Центр Авто» проведено сертифікацію автобуса МАЗ-231062, що підтверджується сертифікатом відповідності на бланку №027252 (а.с. 122).

У подальшому, здійснено реалізацію автобуса МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 ) від ТОВ «ЗІІ «Торговий дім «МАЗ-Україна» до ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН», про що свідчать: договір купівлі-продажу № 285/І від 29.11.2017; видаткова накладна № РН-0000449 від 05.12.2017; акт прийому-передачі транспортного засобу №РН-0000449 до видаткової накладної № РН-0000449 від 05.12.2017, довіреність TOB «Торговий Дім «ЛІТАН» № 549 від 05.12.2017 (а.с. 114-121).

Автобус MA3-231062 (ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1) перепродано від ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» до ТОВ «Торгова компанія «МАЗ-Україна», згідно договору купівлі-продажу № 061 від 29.11.2017; протоколу № 14 Загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «МДЗ-Україна» від 28.11.2017; видаткової накладної ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» № РН-0000097 від 05.12.2017; акту приймання-передачі товару від 05.12.2017; довіреності ТОВ «Торгова компанія «МАЗ-Україна» № 17 від 01.12.2017; банківської виписка ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» з AT Ощадбанк за 01.12.2017; банківської виписки ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» з AT Ощадбанк за 05.12.2017 (а.с. 102-113).

Кінцева (спірна) реалізація автобуса МАЗ-231062 (Ідентифікаційний номер (VIN)- НОМЕР_1 ) від ТОВ "Торгова компанія "МАЗ-Україна" до ТОВ «УкрЄвроМАЗ».

Судом встановлено, що у подальшому позивач реалізував автобус МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1) до ПАТ «ВЕСКО», згідно наступних документів: договору купівлі-продажу № 28-17 від 17.05.2017; довіреності ПАТ «ВЕСКО» № 1041 від 01.12.2017; видаткової накладної ТОВ «УкрЄвроМАЗ» № 67 від 05.12.2017; акту прийому-передачі транспортного засобу від 05.12.2017; укладеному між ТОВ «УкрЄвроМАЗ» та Публічне акціонерне товариство «Веско»; акт огляду реалізованого транспортного засобу №6407/17/000129 від 05.12.2017; накладна № Т-202 від 14.11.2017; банківська виписка ТОВ «УкрЄвроМАЗ» з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 29.05.2017; банківська виписка ТОВ «УкрЄвроМАЗ» з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 26.09.2017; банківська виписка ТОВ «УкрЄвроМАЗ» з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 28.11.2017 (а.с. 69-87).

При цьому, ПАТ «ВЕСКО» після отримання від ТОВ «УкрЄвроМАЗ» автобуса МАЗ-231062 (Ідентифікаційний номер (VIN) -НОМЕР_1), провело державну реєстрацію транспортного засобу в Територіальному сервісному центрі МВС України №1443, отримавши свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с. 67).

Вищенаведене повністю спростовує помилкові висновки контролюючого органу щодо нереальності господарської операції, викладені в Акті перевірки від 27.06.2019 №560/10-36-14-14/37474578.

Суд звертає увагу на безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача про неналежність контрагента позивача - ТОВ "Торгова компанія "МАЗ-Україна" до суб`єктів сфери матеріального виробництва досліджуваного активу (автобусу МАЗ-231062), адже фактичним виробником активу, є Відкрите акціонерне товариство «Мінський автомобільний завод» - керуюча компанія холдингу «БЕЛАВТОМАЗ».

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Суд наголошує, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Вищевказана позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності, на підставі зазначеної та дослідженої вище судом господарської операції.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 19210,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 01.10.2019 №1560 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2019 №0025051414 та №0025041414.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОМАЗ" (код ЄДРПОУ 37474578) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.