Рішення № 86631396, 24.12.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Ужгород№ 260/1572/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Олійник В.В.

за участі представників

позивача: Петюшка Р.В. (довіреність від 20.11.2019 року)

відповідача: Радь О.І. (довіреність від 21.01.2019 року № 02)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 грудня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Рішення в повному обсязі складено 26 грудня 2019 року.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (далі – позивач), звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Виноградівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (ухвалою суду від 24.12.2019 року (протокольно, внесеною до журналу судового засідання) Виноградівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області замінено на належного відповідача – Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, далі - відповідач), яким просить: визнати протиправними дії Виноградівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області щодо ненадання інформації про зареєстрованих фізичних осіб у належним Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" на праві власності будинках за адресами: Закарпатська область, Виноградівський район, село Пушкіно, вулиця Гагаріна, будинок № 1 та Закарпатська область, Виноградівський район, село Пушкіно, вулиця Пушкіна, будинок № 49 та Закарпатська область, Виноградівський район, місто Виноградів, вулиця Станційна, будинок № 55 б, квартира № 1; зобов`язати Виноградівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області надати Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" інформацію про зареєстрованих фізичних осіб у належним Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" на праві власності будинках за адресами: Закарпатська область, Виноградівський район, село Пушкіно, вулиця Гагаріна, будинок № 1 та Закарпатська область, Виноградівський район, село Пушкіно, вулиця Пушкіна, будинок № 49 та Закарпатська область, Виноградівський район, місто Виноградів, вулиця Станційна, будинок № 55 б, квартира № 1.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання функцій з ліквідації банку, з метою подальшого продажу майна, позивач та приватний нотаріус зверталися з відповідними запитами до Пушкінської сільської ради Виноградівського району, а також із запитами до Виноградівської міської ради Закарпатської області відповідно про надання інформації щодо зареєстрованих у належних позивачу на праві власності приміщеннях фізичних осіб. З Виноградівської міської ради отримано відповідь, що у відділі реєстрації місця проживання відсутні відомості про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, було рекомендовано звернутися до Виноградівського РВ ГУДМС в Закарпатській області, який здійснював облік реєстрації місця проживання до 04.04.2016 року. 24.09.2019 року позивач звернувся з відповідними запитами щодо отримання відомостей про осіб, зареєстрованих за вказаними вище адресами до відповідача. Листами Виноградівського РВ ГУДМС в Закарпатській області від 01.10.2019 року та 05.10.2019 року позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації з посиланням на п.2 ст. 11 та п. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію", що адреса фізичної особи належить до конфіденційної інформації, яка може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також у інших випадках, визначених законом; та з посиланням на ст.ст. 14, 16 Закону України "Про захист персональних даних" – поширення та доступ до персональних даних фізичних осіб дозволяється за згодою фізичних осіб.

З таким довільним і невірним трактуванням відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, положень п.2 ст. 11 та п. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію" позивач не погоджується, а тому, звернувся до суду із даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, а тому в їх задоволенні просить відмовити. Зазначає, що згідно ст. 11 Закону України "Про інформацію" визначено, що інформацією про фізичну особу (персональні дані) є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

При цьому, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Вказує, що довідка про реєстрацію місця проживання осіб (форма-13) містить виключно конфіденційну інформацію про особу, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, місце народження, дату народження, громадянство/підданство та унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі тощо.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю правових підстав, а саме згоди на розголошення третіх осіб їх персональних даних, Виноградівським РВ ГУДМС в Закарпатській області такі відомості позивачу не надано.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений у Законі України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Пунктом 6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядники зобов`язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Положеннями ст. 6 цього Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено види інформації, до якої може бути застосовано обмеження в доступі: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для такого обмеження.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, аналіз визначення "публічна інформація" та переліку розпорядників публічної інформації свідчить, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб. Разом з тим до видів публічної інформації: конфіденційної, таємної та службової, може бути обмежено доступ у разі сукупності обов`язкових умов, визначених у законі.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі (частина 3 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону.

Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до частин 1,2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" - інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація;2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про інформацію", інформацію про фізичну особу (персональні дані) становлять відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за якими вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про інформацію").

Згідно ст. 20 Закону України "Про інформацію", за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про інформацію", інформація з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені, зокрема, відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 32, 34 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про інформацію", інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Питання поширення персональних даних врегульовані ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних", частинами 1 та 2 якої встановлено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про захист персональних даних", порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, які отримує Міністерство фінансів України від інших органів під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат.

Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 24.09.2019 року адвокатом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (в стані ліквідації) ОСОБА_1 направлено запити до Виноградівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, зокрема, про надання інформації про осіб, зареєстрованих за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Гагаріна, будинок 1; Закарпатська область, Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Станційна, будинок 55/Б, квартира 1.

Листами Виноградівського РВ ГУДМС в Закарпатській області від 01.10.2019 року та 05.10.2019 року позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації з посиланням на п.2 ст. 11 та п. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію", що адреса фізичної особи належить до конфіденційної інформації, яка може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також у інших випадках, визначених законом; та з посиланням на ст.ст. 14, 16 Закону України "Про захист персональних даних" – поширення та доступ до персональних даних фізичних осіб дозволяється за згодою фізичних осіб.

Крім того, суд зазначає, що довідка про реєстрацію місця проживання осіб за формою, встановленою в додатку 13 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. N 207 (Офіційний вісник України, 2016 р., N 28, ст. 1108) містить виключно конфіденційну інформацію про особу, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, місце народження, дату народження, громадянство/підданство та унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач був позбавлений можливості надати запитувану інформацію та документи, оскільки така інформація про особу належить до конфіденційної та поширюється розпорядником інформації за наявності особистої згоди особи або належним чином її засвідченої копії.

У разі задоволення вимог запиту позивача щодо надання інформації про особу та документів, відповідач як розпорядник конфіденційної інформації зобов`язаний пересвідчитись у достовірності дійсного волевиявлення зацікавленої особи, щодо її згоди на отримання такої інформації.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено правомірність відмови у наданні конфіденційної інформації на запит позивача, доводи позовної заяви про визнання протиправними дій щодо ненадання інформації та зобов`язання її надати - не відповідають вимогам закону та обставинам справи, які підтверджено належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України та в зв`язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (01014, м. Київ 14, бульвар Дружби Народів, 38, код 34047020) до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 12а, код 37809328) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті