Рішення № 86631327, 24.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/6806/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токарева М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання незаконним рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить:

- визнати незаконним Рішення про корегування митної вартості товарів №UA 101000/2019/200050/2 від 04.02.19 видане Житомирською митницею ДФС.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 08.12.2018 придбав в іноземній державі (ФРН) легковий транспортний засіб марки Skoda OCTAVA COMBI 1,6 TDI., 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_1 . На підставі реєстраційних документів на ТЗ та правочину на перехід права власності позивач звернувся до митних органів за місцем проживання на отримання дозволу на ввезення та митне оформлення ТЗ для вільного обігу на митній території України, проведення реєстрації ТЗ в державних органах України. Для забезпечення проведення митних процедур, позивач подав митному органу (відповідачу) митну декларацію з прикріпленими документами, якими ідентифікується ТЗ, правочин, яким стверджується право власності за позивачем, та вартість ТЗ, за якою проведено розрахунки митних платежів та відповідно внесення цих платежів на рахунок відповідача. 18.01.2019 відповідач прийняв митну декларацію, як орган який уповноважений на здійснення контролю за переміщенням ТЗ на митну територію України та контролю за нарахуванням митних платежів, присвоїв порядковий номер UA101070/2019/003304, чим фактично погодив внесені до декларації платежі за наявних документів та надав дозвіл на ввезення ТЗ в Україну. 22.01.2019 позивач оформив в митних органах іноземної країни (ФРН) електронну митну декларацію (експорт) EX MRN 19DE360398863141ЕО із зазначенням опису ТЗ. його вартості та документу про оплату товару для забезпечення зобов`язання про вивіз транспортного засобу за межі ЄС. 22.01.2019 позивач на підставі документів на ТЗ, правочину від 08.12.2018, рахунку від 21.12.2018, експортної декларації ЕХ MRN 19DЕ360398863141ЕО від 22.01.2019 ввіз на митну територію України вказаний ТЗ. 04.02.2019 під час завершення митного оформлення ТЗ митним органом відмовлено позивачу у завершені митного оформлення ТЗ, в зв`язку з непогодженням визначення митної вартості ТЗ від ціни 6700,00 Євро, та винесено рішення про корегування митної вартості товарів №UA 101000/2019/200050/2 від 04.02.19. Позивач стверджує, що рішення про коригування митної вартості є протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, включаючи інформацію щодо ціни товару, яка фактично була сплачена.

Справа розглядається у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідачем було надано відзив на позовну заяву за змістом якого він заперечував щодо задоволення позову. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач вказує, що позивачем було самостійно визначено митну вартість товару за 6 резервним методом у 43 графі митної декларації № UA101070/2019/006979. Також відповідач вказує, що до митного оформлення не подано документ, якій свідчить про те, що оцінюваний товар належить особі, що склала рахунок-фактуру № 18-026f від 21/12/2018, що викликало сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності APS-AUTOMOBILE на оцінюваний товар та праві APS-AUTOMOBILE розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу. Крім того, у свідоцтві про право власності на транспортний засіб власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру (інвойс) № 18-026f від 21.12.2018. Крім того, зазначає, що додатково надана на вимогу органу доходів і зборів декларантом копія митної декларації країни відправлення № MRN 19ОЕ360398863141Е0 від 22.01.2019 не могла бути використана як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки містить різні відомості щодо вартості товару (графа 22 та 46), додатково наданий рахунок-фактура № 182059 від 08.12.2018 не міг бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки він складений особою (особами), яким відповідно до реєстраційних документів на транспортний засіб (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) не мають юридичного зв`язку із оцінюваним товаром. Враховуючи наведене, підстави для скасування рішення про коригування митної вартості відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2018 ОСОБА_1 придбав в іноземній державі (ФРН) легковий транспортний засіб марки Skoda OCTAVA COMBI 1,6 TDI., 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .

На підставі реєстраційних документів на ТЗ та правочину на перехід права власності позивач звернувся до митних органів за місцем проживання на отримання дозволу на ввезення та митне оформлення ТЗ для вільного обігу на митній території України, проведення реєстрації ТЗ в державних органах України. Для забезпечення проведення митних процедур, позивач подав митному органу (відповідачу) митну декларацію з прикріпленими документами, якими ідентифікується ТЗ, правочин, яким стверджується право власності за позивачем, та вартість ТЗ, за якою проведено розрахунки митних платежів та відповідно внесення цих платежів на рахунок відповідача.

18.01.2019 відповідач прийняв митну декларацію, як орган який уповноважений на здійснення контролю за переміщенням ТЗ на митну територію України та контролю за нарахуванням митних платежів, присвоїв порядковий номер UA101070/2019/003304.

22.01.2019 позивач оформив в митних органах іноземної країни (ФРН) електронну митну декларацію (експорт) EX MRN 19DE360398863141ЕО із зазначенням опису ТЗ. його вартості та документу про оплату товару для забезпечення зобов`язання про вивіз транспортного засобу за межі ЄС.

22.01.2019 позивач на підставі документів на ТЗ, правочину від 08.12.2018, рахунку від 21.12.2018, експортної декларації ЕХ MRN 19DЕ360398863141ЕО від 22.01.2019 ввіз на митну територію України вказаний ТЗ. 04.02.2019 під час завершення митного оформлення ТЗ митним органом відмовлено позивачу у завершені митного оформлення ТЗ, в зв`язку з непогодженням визначення митної вартості ТЗ від ціни 6700,00 Євро, та винесено рішення про корегування митної вартості товарів №UA 101000/2019/200050/2 від 04.02.19

Позивач, вважаючи коригування відповідачем митної вартості автомобіля протиправним та картку відмови протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

У відповідності до частини 1 статті 246 Митного Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Питання митної вартості товарів та методи її визначення врегульовані розділом ІІІ МК України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Тобто, вказані правові норми містять вичерпний перелік документів, які підлягають наданню декларантом митному органу на підтвердження митної вартості.

Як свідчать матеріали справи, декларант (уповноважена особа позивача) при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості автомобіля в розмірі 6700 Євро, надав Рахунок-фактуру (інвойс) від 21.12.2018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №ІІА20903/2019/04852 від 22.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06.07.2014; документ, що підтверджує вартість перевезення від 01.02.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_3 від 27.11.1996; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 29.08.2017 № ЕН667018.

Водночас, для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів митницею було запропоновано надати додаткові документи, перелік яких був зазначений уповноваженим працівником митниці (договору із третіми особами, пов`язаний з договором (про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; висновку про вартісні характеристики товару; копії митної декларації країни відправлення).

На виконання вимоги, позивачем додатково надано копію митної декларації країни відправлення № MRN 19ОЕ360398863141Е0 та рахунок-фактура № 182059 від 08.12.2018.

При цьому, наведені документи відповідачем взяті до уваги не були, рішення про коригування залишилось чинним.

За змістом частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З наведеного випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару (автомобіля) чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, ознак підробки, відповідачем не надано.

Суд зазначає, що інформація у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу щодо особи, відмінної від тієї, що склала рахунок-фактуру, не впливає на числові значення складових митної вартості автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

За таких обставин, позивачем було надано документи, які в своїй сукупності підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, зокрема рахунок-фактура, платіжне доручення, квитанція про сплату 6700 Євро за придбаний автомобіль, а тому Житомирською митницею ДФС неправомірно було застосовано ч.3 ст.53 МК України.

Необхідно зауважити, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем автомобіля за резервним методом митним органом взято визначену митну вартість товару, оформлену згідно з митною декларацією від 03.01.2019 №UA100210/2019/83099.

З приводу вказаного, слід звернути увагу на наступне.

Згідно ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 такого рішення зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним).

Відповідач не надав до суду належних доказів, що вартість транспортного засобу марки марки Skoda OCTAVІА, 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_4 за митною декларацією від 03.01.2019 №UA100210/2019/83099., яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак. Відповідач не здійснив повне порівняння характеристик товарів, що вплинуло на обґрунтованість взяття ним до уваги даних авто з іншими технічними характеристиками та, відповідно, його вартості.

Вказане дає підстави вважати таке рішення необґрунтованим та немотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України та п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 р. у справі № 809/719/17 та підлягає обов`язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.

Щодо твердження відповідача про те, що декларантом самостійно було визначено у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації № UA101070/2019/006979 резервний метод "6", а тому рішення про коригування митної вартості є правомірним, то слід зауважити, що це не є автоматичною підставою застосовувати такий метод для визначення митної вартості товару, оскільки фактично разом з митною декларацією було надано перелік документів для визначення митної вартості транспортного засобу із застосуванням основного методу – за ціною договору.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та підстав відмови у митному оформленні товару, передбачених ч.6 ст.54 МК України, суд вважає, що подані декларантом позивача документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом - за ціною продажу автомобіля.

Згідно зі ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 згаданого Кодексу).

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA 101000/2019/200050/2 від 04.02.19 є протиправним та його слід скасувати.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 39421140) про визнання незаконним рішення заовольнити.

Визнати протиправним рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA 101000/2019/200050/2 від 04.02.19 та скасувати його.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева