Рішення № 86631307, 24.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/5222/18

категорія 6894

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15382,82 грн,

встановив:

Головне управління ДФС у Житомирській області звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15382,82 грн.

Ухвалою від 26.11.2019 закрито провадження у справі, у зв"язку з відмовою від позову.

Під час розгляду справи, у відзиві на позов представником відповідача заявлено до стягнення понесені витрати на правову допомогу на суму 5000 грн.

10.12.2019 представник відповідача - адвокат Шишлюк В.Р. подала заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5700,00 грн.

В судове засідання представник відповідача в судове засідання не з"явився, подав клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд заяви у передбаченому законом порядку. Згідно поданої заяви, просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу. Свої заперечення обгрунтував тим, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, не вимагають проведення судового засідання, а отже, не потребує понесення значних витрат. Крім того, розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, чсом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, суд виходть з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.140 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат.

Відповідно до частини першої ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ч. 7,9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18.

Матеріали справи свідчать, що з метою відшкодування витрат на правову допомогу, представником позивача надано:

-копію договору про надання правової допомоги №34/АС/18 від 06.08.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським об"єднанням "Максимус" в особі ОСОБА_2 (а.с.62-66)

- рахунок на оплату №174 від 26.12.2018 на суму 5700,00 грн.

- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №5 від 26.12.2019 на суму 5700,00 грн.

- виписку по рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Сбербанк" від 03.01.2019

Досліджуючи надані докази, судом встановлено наступне.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 26.12.2018 до договору про надання правової допомоги від 06.08.2018 загальна тривалість часу у період з 26.11.2018 по 26.12.2018, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі надання послуг, становить 5,7 годин, загальна вартість наданих послуг - 5700,00 грн.

Разом з тим, у акті зазначено, що адвокат брав участь у судовому засіданні у справі №240/5222/18 03.12.2018 тривалістю 1,0 год. вартістю 1000,00 грн.

Проте, згідно протоколу судового засідання від 03.12.2018, представник відповідача в судове засідання не з"явився. (а.с.90-91)

Крім того, на надання послуг з підготовки та подання документів у справі №240/5222/18 18.12.2018 представник зазначає, що витратив 2,0 год, що коштує 2000,00 грн.

Згідно матеріалів справи, 18.12.2018 представником відповідача електронною поштою на адресу суду надіслано заяву про долучення документів до матеріалів справи та до неї долучено копію ухвали про відкриття провадження у справі №240/5377/18. (а.с.99-102)

Крім того, зазначена представником відповідача у акті вартість у 1000,00 грн. за участь у судовому засіданні 21.12.2018 у справі №240/538/18 судом не може бути врахована, оскільки номер вказаної справи не відповідає номеру даної справи, що розглядається №240/5222/18.

Тобто, представник відповідача врахував вартість участі у судовому засіданні у іншій справі.

Також, представник відповідача за участь у судовому засіданні 22.12.2018 у справі №240/5222/18 тривалістю 1,0 год. визначив вартість у 1000,00 грн.

За надання усних консультацій тривалістю 0,45 хв. позивачем оплачено 700,00 грн.

Аналізуючи викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки до витрат представником відповідача враховано 1000,00 грн. за участь у судовому засіданні у іншій справи та 1000,00 грн. за участь у судовому засіданні, у якому він фактично був відсутній, суд вважає, що такі не підлягають відшкодуванню.

Отже, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 5.7 годин та вартість наданих послуг, є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

До того ж, справа відноситься до справ незначної складності, відповідно, заявлений розмір на оплату правничої допомоги не є співмірним зі складністю справи.

У зв`язку з цим, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 3700, грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7 м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним витрати, пов`язанні з наданням йому правової допомоги адвоката в розмірі 3700,00 грн. (три тисячі сімсот гривень).

У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос