Рішення № 86631213, 13.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2019 року Справа № 160/5485/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , у якому позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в сумі 11 904,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено:

- на обліку ГУ ДФС у Дніпропетровській області, перебуває фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- в інтегрованих картках платників податків станом на 06.05.2019 обліковується податковий борг на загальну суму 11904,31 грн. у тому числі: - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 9196,39 грн та з військового збору у сумі 2707,92 грн;

- податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та з військового збору виник внаслідок несплати грошових зобов`язань донарахованих за актом документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 від 02.11.2018 №63587/04-36-13-04/ НОМЕР_1 ;

- податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 9196,39 (в т.ч. пеня, обчислена на виявлені органом ДФС суми занижень податкових зобов`язань, у сумі 1341,58 грн.) виник 13.01.2019 року на підставі акту перевірки від 02.11.2018 №63587/04-36-13 04/3072520464 згідно: податкового повідомлення -рішення (форма Р) від 05.12.2018 №0565221304 на сумі 7684,81; податкового повідомлення -рішення (форма ПС) від 05.12.2018 №0565231304 на суму 170,00 грн;

- податковий борг з військового збору у сумі 2707,92 (в т.ч. пеня, обчислена на виявлені органом ДФС суми занижень податкових зобов`язань, у сумі 402,47 грн.) виник 13.01.2019 згідно податкового повідомлення-рішення (форма Р) 05.12.2018 №0565241304 у сумі 2305,45 прийнятого на підставі акту перевірки від 02.11.2018 №63587/04-36-13-04/ НОМЕР_1 ;

- з урахуванням вимог ст. 56 та ст.57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки донарахованих контролюючим органом штрафних санкцій, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу;

- враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст.59 ПКУ у зв`язку з несплатою до бюджету сум грошового зобов`язання в автоматичному режимі сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 23.01.2019 №2257-53-23 надіслано поштою, але повернуто в зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання, 23.03.2019.

На виконання приписів частини 3 статті 171 КАС судом надіслано запит до Відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

10.07.2019 до суду надійшла інформація про місце проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 та складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016» №63587/04-36-13-04/3072520464 від 02.11.2018 року.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи ОСОБА_1 порушення :

1) п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 176.1 ст.176, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами і доповненнями) внаслідок неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік;

2) п.п.164.2.10 п.164.2 ст.164, п.п.174.2.2 п.174.2, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 та з урахуванням п. 167.2 ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями) у зв`язку з отриманням доходу, у вигляді вартості успадкованого майна, отриманого від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 6147,85 грн.;

3) п.п.1.2, п.п.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами і доповненнями) у зв`язку з отриманням доходу, у вигляді вартості успадкованого майна, отриманого від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, в результаті чого донараховано військовий збір за 2016 рік в розмірі 1844,36 грн.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0565221304 від 05.12.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 6147,85 грн (за податковим зобов`язанням) та 1536,96 грн (за штрафними санкціями), податкове повідомлення-рішення №0565231304 від 05.12.2018 року, яким визначено суму за штрафними санкціями 170 грн, податкове повідомлення-рішення №0565241304 від 05.12.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на суму 1844,36 грн (за податковим зобов`язанням) та 461,09 грн (за штрафними санкціями).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу з повідомленням про вручення, однак вони не були вручені за закінченням терміну зберігання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, зазначені податкові повідомлення-рішення вважуються отриманими відповідачем.

Відповідач в адміністративному або судовому порядку повідомлення-рішення не оскаржував.

В інтегрованих картках ОСОБА_1 станом на день судового розгляду справи обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань податковий борг ОСОБА_1 з податок на доходи фізичних осіб складає 7881,81 грн (6174,85 грн + 1536,96 грн +170 грн) та з військового збору в сумі 2305,45 грн (1844,36 грн + 461,09 грн) та залишку несплаченої пені 1341,58 грн + 402,47 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на час звернення позивача до суду за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 11904,31 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відтак, суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу у відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

Судом встановлено, що податковим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від від 23.01.2019 року №2257-53 на суму 11904,31 грн, яку було направлено на адресу платника податків засобами поштового зв`язку, проте 23.03.2019 року відділенням поштового зв`язку на адресу контролюючого органу повернуто конверт у зв`язку з неврученням, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією конверту.

З моменту виставлення податкової вимоги, податковий борг ОСОБА_1 не був погашений в повному обсязі.

Матеріали справи не містять доказів оскарження вимоги ні в адміністративному, ні в судовому порядку або про втрату нею юридичної сили.

Станом на дату розгляду справи податковий борг відповідача перед бюджетом становить 11904,31 грн. та залишається непогашеним.

У підпункті 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення терміну «орган стягнення», відповідно до якого це - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

На підставі підпункту 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Дослідивши зібрані по справі докази та враховуючи те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області при поданні адміністративного позову до суду відповідно до платіжного доручення від 04.06.2019 року №1264, не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути податковий борг з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в сумі 11 904,31 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот чотири гривні тридцять одна копійка).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно