Рішення № 86630627, 23.12.2019, Волноваський районний суд Донецької області

221/6718/17

2/221/16/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Безрук Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання Чемізової Г.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волноваха в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов`язання повернути земельну ділянку та відшукування збитків за незаконне використання земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсним договір оренди землі, реєстраційний номер 142150004002491 від 12 травня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,7593 га, кадастровий номер 1421587200:01:000:0886, розташовану на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області; стягнути з ОСОБА_3 збитки у вигляді неотриманої вигоди у розмірі 11037 гривен.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником вищевказаної земельної ділянки, яку успадкував згідно з рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 25.05.2015 року, після смерті своєї матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між матір`ю та ОСОБА_3 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який був зареєстрований у Держкомземі Волноваського району за № 142150004002491 від 12.05.20012 року. Ознайомившись зі змістом договору оренди позивач виявив, що мати договір не підписувала, оскільки на той час вже була померлою майже п`ять місяців. На його звернення до Держгеокадастру у Волноваському районі, позивачу повідомили, що договір оренди від земельної ділянки від імені його матері підписав відповідач ОСОБА_3 начебто на підставі довіреності. Позивач вважає, що вказаний договір є недійсним, оскільки на час його укладання мати вже була померлої, а якщо і була довіреність на ім`я відповідача ОСОБА_3 , то відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка її видала. За таких обставин, на думку позивача, укладений між його матір`ю та ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки слід визнати недійсним, витребувати спірну земельну ділянку з володіння ОСОБА_6 та на підставі ст. 152, 156 Земельного Кодексу України стягнути з останнього збитки у вигляді неотриманої вигоди – орендної плати за землю, які відповідач повинен був би йому сплатити за користування земельної ділянки у розмірі 11.037 гривень, виходячи з того, що відповідно до п.п. 1,5 ст. 288 Податкового кодексу України річна сума орендної плати не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки землі ( 34854, 68 грн. х 1,7593 х 6: 100 х3% = 11037, 42).

Відповідач ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначаючи наступне. Вважає, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений належним чином, з одного боку підписаний ним, а від імені ОСОБА_5 її рідним сином ОСОБА_5 за нотаріально посвідченою довіреністю від 21.11.2011 року. Тоді ж, 21.11.2011 року представник ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_5 отримав наперед орендну плату за земельну ділянку за період з 2012 року по 2019 рік включно, про що є власноручно написана останнім розписка. Ще 02.10.2009 року ОСОБА_5 власноручно написала заяву директору ТОВ «УкрЛан», у якій зазначила, що заключає договір з ним, ОСОБА_3 Договір був зареєстрований у відділі Держкомзему Волноваського району. Вважає, що ніяких істотних збитків позивач ОСОБА_1 не поніс (т. 1 а.с. 34-36).

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 18.12.2017 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Також пояснив, що після смерті матері в січні 2012 року приїхав до ОСОБА_3 , від якого дізнався, що начебто між останнім та його матір`ю укладений договір оренди на 49 років. Після отримання права власності в 2015 році на спадкову земельну ділянку, у відділі Держземкадастру Волноваського району він отримав примірник оспорюваного договору і побачив, що в ньому стоїть не підпис матері. Він знову звернувся до ОСОБА_3 , останній йому повідомив, що договір від імені матері за довіреністю підписав його молодший брат ОСОБА_5 . Вважає, що брат не мав право підписувати договір земельної ділянки від імені матері, оскільки довіреність, яку видала йому мати, не уповноважувала його на це. Чи дійсно договір підписав його молодший брат та отримав наперед орендну плату, йому, ОСОБА_1 , не відомо, оскільки його брат ОСОБА_5 на теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території та зв`язок з ним втрачений.

Представник позивача за довіреністю Кудінов ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги позивача ОСОБА_1 . Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_4 про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності пояснив, що такий строк позивачем не пропущений, оскільки право власності на земельну ділянку позивач ОСОБА_1 отримав лише у 2015 році на підставі рішення суду.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача за довіреністю Корнієвський В. М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, окрім того просив відмовити в їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25.05.2015 року, позивач є власником земельної ділянки площею 1,7593 га, кадастровий номер 1421587200:01:000:0886, розташованої на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області, яку він успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 7).

Право власності позивача ОСОБА_8 зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджено відповідним витягом (т. 1 а.с. 8, т. 2 а.с. 191-193).

Згідно з договором оренди землі, який не містить числа, місяця та року його укладення, ОСОБА_5 передала вищевказану земельну ділянку в оренду ОСОБА_3 строком на 49 років. Указаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему Волноваського району 15.05.2012 року за № 14215000 400 2491 (т. 1 а.с. 11-12).

Згідно довіреності від 01.11.2011 року ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_5 бути її представником з питань для яких не є обов`язковою її особиста участь та допускається представництво: отримувати належну їй пенсію за будь – які періоди у будь – якому поштовому відділені Донецької області; представляти її інтереси в будь – яких управліннях Пенсійного фонду України з питань переоформлення виплати належних їй пенсії та інших виплат; представляти її інтереси у банківських та інших фінансових установах з питань відкриття на її ім`я будь – яких рахунків для отримання пенсії та інших належних їй виплат; отримувати у банківських та інших фінансових установах банківську картку та конверт з персональним ідентифікаційним номером (ПІН –код) для користування банкоматами та електронними терміналами з ОСОБА_9 –клавіатурою. За вказаною довіреністю представнику надано право подавати від імені ОСОБА_5 будь – які документи, розпоряджатися на власний розсуд грошима, в сумах йому відомих, без обмежень при цьому їх розміру, отримувати належні їй гроші (пенсію), компенсаційні виплати, розписуватися за неї, підписувати заяви, документи при отриманні банківської карти та конверту з персональними ідентифікаційним номером (ПІН-код) для користування банкоматами та електронними терміналами з ОСОБА_9 –клавіатурою, сплачувати належні з неї платежі, проводити необхідні переговори та узгодження, підписувати будь – які документи, що стосуються дій за цією довіреністю, а також виконувати всі інші дії в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду повноважень (т.1 а.с. 39).

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що є дружиною ОСОБА_3 та допомагає чоловіку вести справи. В 2009 році чоловік уклав з ОСОБА_5 договір оренди належної останній земельної сіянки строком на 2 роки. В 2011 році знову домовились укласти договір оренди. 27.07.2011 року ОСОБА_5 зателефонувала чоловіку, повідомила, що хворіє, а тому договір оренди від її імені підпише її син ОСОБА_5 за довіреністю та отримує наперед орендну плату за землю, оскільки їй були потрібні гроші на лікування. В листопаді 2011 року ОСОБА_5 підписав договір оренди земельної ділянки від імені матері та отримав наперед орендну плату за землю. ІНФОРМАЦІЯ_2 грудні ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_5 померла. ОСОБА_3 виплатив йому гроші на поховання, більше ОСОБА_5 вони не бачили.

Частиною першою ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.13, 78, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 2 ст. 263ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частиною 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалено на підставі повно і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою ст. 202 ЦК ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (часина перша ст. 638 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі у редакції Закону, чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (ст. ст. 14, 18 Закону України «Про оренду землі»).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто обов`язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коди одержане полягає у користуванні майном, виканні роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як було встановлено судом з показань свідка ОСОБА_10 , ОСОБА_5 особисто спірний договір оренди земельної ділянки не підписувала та не була присутня під час його складання. Договір від її імені підписав її син ОСОБА_5 за довіреністю. Відповідачем ОСОБА_3 у судовому засіданні також визнано, що особисто договір оренди земельної ділянки ОСОБА_5 не підписувала та присутньою під час його підписання не була.

Проте, як вбачається з вищевказаної довіреності, виданої ОСОБА_5 21.11.2011 року, цією довіреністю остання уповноважила ОСОБА_5 на вчинення певного роду дій, безпосередньо пов`язаних з отриманням та переоформлення пенсійних та інших соціальних виплат. Отже підписувати від імені ОСОБА_5 договір оренди земельної ділянки на підставі вищевказаної довіреності її син ОСОБА_5 не мав права, оскільки остання не уповноважила його на вчинення будь – яких дій щодо належної їй земельної ділянки та вчинення такого роду правочину.

Таким чином судом встановлено, що під час підписання договору спірного договору оренди земельної ділянки від імені ОСОБА_5 волевиявлення останньої на його укладення було відсутнє.

Той факт, що ОСОБА_5 спірний договір оренди земельної ділянки не підписувала і під час його складання присутньою не була, також свідчить про відсутність її вільного волевиявлення, як орендодавця. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного сторонами договору оренди, зареєстрованого у відділі Держкомзему Волноваського району від 15.05.2012 року за реєстровим номером 142150004002491.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 03.04.2019 року по справі № 479/1049/16-ц (61-4342св18).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача ОСОБА_3 повернути позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,7593 га, кадастровий номер 1421587200:01:000:0886, розташовану на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_4 про застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності, суд вважає, що такий строк позивачем ОСОБА_1 не пропущений, оскільки права власності на спірну земельну ділянку останній отримав лише у 2015 році на підставі рішення суду, а тому саме з цього часу слід рахувати перебіг строку позовної давності для захисту порушених прав позивача, як власника земельної ділянки.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманої вигоди у розмірі 11037 гривень, суд вважає необхідним зазначити на наступне.

Згідно з п. д) ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок недодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про оренду землі» орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками, зокрема, вважаються доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Як вбачається з позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача неодержані доходи за час тимчасового невикористання земельної ділянки через незаконні дії відповідачки у розмірі 111037,00 гривень.

Відповідно до ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в пунктах 12 та 14 постанови від 16 квітня 2004 р. N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, які її заподіяли.

Розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284.

У такому самому порядку визначаються збитки, заподіяні обмеженням прав власників землі та землекористувачів, погіршенням якості земель або приведенням їх у не придатний для використання за цільовим призначенням стан унаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 р. N 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Відповідно до п. 2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому зазначено, що неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Відповідно до пункту 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Згідно з частиною 2 статті 58 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути і підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно розмір збитків землекористувачів за законодавством визначається комісією, створеною райдержадміністрацією, виконавчим комітетом міських рад.

Отже позивач ОСОБА_1 не довів належними засобами доказування наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на вищенаведене підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача неодержаних доходів в сумі 11037, 42 гривні відсутні.

На підставі п.3 ч. 2 ст. 141 ЦК України суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 1280 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 76-82,141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов`язання повернути земельну ділянку та відшукування збитків за незаконне використання земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі реєстраційний номер 142150004002491 від 15 травня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Зобов`язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,7593 га, кадастровий номер 1421587200:01:000:0886, розташовану на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1280 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 грудня 2019 року.

Суддя Т.В. Безрук