Рішення № 86629729, 18.12.2019, Петрівський районний суд Кіровоградської області

Справа №: 400/514/19

Провадження № 2/400/231/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» про розірвання договору оренди землі від 24 грудня 2004 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи тим, що 24 грудня 2004 року між ним та відповідачем укладений договір оренди землі, за яким він, як орендодавець, передав у строкове платне користування відповідачу належну йому, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії КР № 043491, земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , розташовану на території Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, загальною площею 6,20 га, строком дії на 5 років, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 10 жовтня 2005 року за № 5. Додатковою угодою від 23 січня 2009 року, зареєстрованою в Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 20 вересня 2010 року за № 041038200180, строк дії договору продовжено та встановлено тривалістю у 10 років з моменту державної реєстрації цієї додаткової угоди, тобто до 20 вересня 2020 року. Згідно умов договору, які змінені додатковою угодою, орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовій, натуральній або відробітковій формі за домовленістю сторін, що становить 1800 грн. за 1 земельний пай у строк до 31 грудня кожного року, що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнта індексації. Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем більше двох років поспіль не сплачувалась на його користь орендна плата за використання належної позивачу земельної ділянки, і лише 26 лютого 2019 року відповідачем була перерахована на картковий рахунок його представника ОСОБА_2 орендна плата за 2017 - 2018 роки в загальній сумі 10536 грн., а тому позивач просить суд розірвати вищевказаний договір оренди землі.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, своєю заявою просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, своєю заявою просив суд проводити розгляд справи без його участі.

Крім того 20 травня 2019 року представник відповідача - ОСОБА_5 подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач, починаючи з 2017 року почав умисно ухилятися від отримання орендної плати та безпідставно звинувачує відповідача від ухилення своїх обов`язків по виплаті орендної плати. Як доказ цього, відповідачем ще 13 грудня 2017 року було направлено на адресу позивача повідомлення про отримання орендної плати за 2017 рік вих. №144 від 12 грудня 2017р., однак позивач не з`явився за отриманням орендної плати, відповіді на повідомлення відповідача, щодо отримання орендної плати в іншому місці чи в іншій формі відповідачу - не направляв, повноваження свого представника на отримання останнім орендної плати за договором оренди не підтвердив. Також просять звернути увагу на те, що станом на день розгляду даної справи орендні відносини тривають вже понад 13 років, і весь цей час позивач не звертався до відповідача про зміну порядку виплати йому орендної плати (на картковий рахунок представника відповідача чи за місцем його місцезнаходження) та не ініціював відповідних змін до договору оренди, а особисто отримував орендну плату у відповідності до умов договору оренди. Також позивачем не надано суду доказів того, що він звертався за отриманням орендної плати до відповідача та йому було відмовлено у її видачі. Таким чином, відповідачем не порушувалися та не порушуються права позивача, щодо виплати орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки така орендна плата була нарахованою, але відповідач не мав змоги виплатити її позивачу, оскільки останній умисно ухиляється від її отримання, безпідставно звинувачуючи в цьому відповідача, та умисно створюючи підстави для одностороннього розірвання договору оренди землі.

Позивач в свою чергу подав відповідь на відзив, посилаючись на те, що вчинення відповідачем дій по направленню на його адресу листів з пропозицією отримати орендну плату, при тому, що фактично орендна плата «у зручний для нього спосіб» виплачена не була, та з послідуючої її виплати, коли термін прострочення складав вже більше двох років, свідчить не про ухилення ним від отримання виконання зобов`язання, вчиненого у належний спосіб, а навпаки про намагання орендаря приховати свої дійсні наміри та уникнути негативних наслідків прострочення зобов`язання у вигляді розірвання договору оренди. Прикладом таких намагань з боку ТОВ «Верес» є і, начебто, звернення представників підприємства до приватного нотаріуса Петрівського районного нотаріального округу Каліушко Д.І. та Петрівської районної державної нотаріальної контори з тим, щоб внести належні йому кошти орендної плати на депозитний рахунок нотаріуса, як це передбачено ст. 537 ЦК України. Однак, якби такі звернення дійсно мали б місце, та нотаріусом було відмовлено у вчиненні відповідної дії, то єдиними належним доказом існування таких обставин міг би бути тільки виданий нотаріусом документ про відмову.

Суд, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,20 га, яка розташована на території Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524983700:02:000:0314, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії КР № 043491, виданим Петрівською районною державною адміністрацією 21 грудня 2004 року (а.с.5).

24 грудня 2004 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верес» укладений договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 , як орендодавець, передав у строкове платне користування ТОВ «Верес» належну йому, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії КР № 043491, земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, загальною площею 6,20 га, строком дії на 5 років, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 10 жовтня 2005 року за № 5 (а.с.6-7).

Додатковою угодою №5 від 23 січня 2009 року, зареєстрованою в Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 20 вересня 2010 року за № 041038200180, строк дії договору продовжено та встановлено тривалістю у 10 років з моменту державної реєстрації цієї додаткової угоди, тобто до 20 вересня 2020 року (а.с.8).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору оренди від 24 грудня 2004 року, сторони встановили обов`язок орендаря - ТОВ «Верее» вносити орендну плату за користування об`єктом оренди в грошовій, відробітковій або натуральній формі в розмірі, не меншому від визначеного діючим законодавством, щорічно протягом календарного року, в якому здійснюється користування орендним майном. Розмір орендної плати в грошовій формі, згідно з п. 4.3 Договору, складає 1100 грн. за календарний рік.

Вказаний пункт договору оренди був змінений додатковою угодою від 23 січня 2009 року, де вказано, що орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовій, натуральній або відробітковій формі за домовленістю сторін, що становить 1800 грн. за 1 земельний пай у строк до 31 грудня кожного року, що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнта індексації.

Однак, в порушення діючого законодавства та прийнятих на себе за договором оренди від 24 грудня 2004 року зобов`язань, з урахуванням змін та доповнень внесених додатковою угодою від 23 січня 2009 року, ТОВ «Верес» більше двох років поспіль, а саме, в 2017-2018 роках, не сплачувалась на користь ОСОБА_1 орендну плату за використання належної йому земельної ділянки, внаслідок чого позивач істотною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Так, 14 грудня 2017 року представником позивача за довіреністю від 04 вересня 2017 року ОСОБА_2 був направлений на адресу ТОВ «Верес» лист з проханням перерахувати належну ОСОБА_1 до виплати орендну плату за користування земельною ділянкою протягом 2017 року на картковий банківський рахунок (а.с.9-11), на що листом №115 від 28 березня 2018 року за підписом директора філії ТОВ «Верес» Терещенко О.П., було відмовлено у виплаті орендної плати з посиланням на те, що умовами договору оренди від 24 грудня 2004 року виплата орендної плати шляхом безготівкового перерахування коштів не передбачена і може бути виплачена виключно в готівковій формі з каси підприємства (а.с.12).

Листом від 07 липня 2018 року представник позивача ОСОБА_2 повторно звернувся до ТОВ «Верес» за виплатою орендної плати, де також просив повідомити коли саме, та за якою адресою, він може звернутися для отримання розрахунку по орендній платі в готівковій формі (а.с.13), доказом чого слугують відповідна квитанція установи поштового зв`язку та опис вкладення у цінний лист (а.с.14), однак зазначений лист був залишений ТОВ «Верес» без відповіді та реагування.

Факт того, що ТОВ «Верес» протягом 2017 - 2018 років не здійснювалось нарахування та виплата на користь ОСОБА_1 орендної плати за користування його земельною ділянкою, підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, наданими Петрівським відділом Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (а.с.15).

Лише 26 лютого 2019 року ТОВ «Верес» була перерахована на картковий рахунок

представника позивача ОСОБА_2 орендна плата за 2017 - 2018 роки в загальній сумі 10536 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №100 від 26 лютого 2019 року (а.с.37).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельного кодексу України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ч.ч. 1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 вказаного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Згідно п. д ч.1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Судом встановлено, що відповідачем орендна плата за договором оренди з 2017 по 2018 рік позивачу не сплачувалась.

Тому доводи представника відповідача, висловлені у відзиві на позов, спростовуються матеріалами справи, оскільки відсутні докази сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у 2017 -2018 роках, на підставі чого суд приходить до висновку, що орендар ТОВ «Верес» систематично, протягом 2017-2018 років неналежно виконував зобов`язання щодо виплати орендної плати за визначеними договором оренди умовами.

Крім того відповідачем не надано доказів про те, що позивач відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату за 2017 - 2018 роки у строки та на умовах, що встановлені договором оренди.

Також в судовому засіданні встановлено, що 26 лютого 2019 року ТОВ «Верес» була перерахована на картковий рахунок представника позивача ОСОБА_2 орендна плата за 2017 - 2018 роки в загальній сумі 10536 гривень.

Однак, відповідна правова позиція стосовно того, що систематична (протягом двох і більше років) несплата орендарем за договором оренди землі орендної плати на користь орендодавця слугує безумовною підставою для розірвання цього договору судом, цілковито узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою зокрема в постанові від 14 листопада 2018 року по справі № 484/301/18.

Крім того, в цій же постанові Верховним Судом окремо наголошено на тому, що підставою для розірвання договору є саме факт систематичного неналежного виконання орендарем своїх договірних зобов`язань, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість по орендній платі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було допущено істотне порушення договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати позивачу за користування належної йому земельної ділянки впродовж 2017-2018 років, а тому наявні підстави для розірвання договору оренди в судовому порядку.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, які підтверджені належними доказами, а саме, судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Керуючись ст.ст.12,76-81,141,258,259,263-265,268,273,354,355 ЦПК України,ст.ст.93,141 ЗК України,ст.ст.526,530,638, 651, 610 ЦК України, ст.ст. 6, 13, 21, 24, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 24.12.2004 року, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 10.10.2005 року за №5, з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою від 23.01.2009 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2019 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно

Суддя Петрівського районного суду С. І. Колесник

Рішення набрало законної сили ______ року.

Суддя Петрівського районного суду С. І. Колесник