Ухвала суду № 86629393, 24.10.2019, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/324/15-ц

Провадження № 4-с/405/20/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 року Ленінський районний суду м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Шумейко Ю.В., Гершкул М.В.,

за участю заявника ОСОБА_1

та представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Тетяни Валентинівни, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 в порядку РозділуVII ЦПК України звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В., в якій просив зупинити передачу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на реалізацію, а також визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В. щодо визначення вартості (оцінки) квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зазначивши на обгрунтування скарги, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу ЗолотарьовоїТ.В. перебуває виконавче провадження про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014-09.5-82188 від 12.03.2008 року борг в сумі 37 164, 34 долари США (еквівалент 481 294, 55 грн.), та судового збору в розмірі 1 827, 00 грн. з кожного.

Вказана заборгованість стягнута відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03.04.2015 року (справа №405/324/15-ц).

Крім того, для визначення вартості описаного та арештованого майна боржника, приватним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання, який оцінив зазначену квартиру в 326 404 грн., про що його (заявника) повідомлено приватним виконавцем на підставі листа від 26.07.2019 року №1282.

Вважає, що приватний виконавець не мала права призначати оцінку майна у даному виконавчому провадженні, так як дана квартира вважається предметом іпотеки згідно з Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VIIз наступними змінами.

Крім того, зазначив, що відповідно до кредитного договору №014-09.5-82188 від 12.03.2008 року ним (заявником) було отримано кредит в сумі 33 762 долари США для придбання об`єкту нерухомості – квартири, загальною площею 46,85 кв.м за адресою АДРЕСА_1 та виконання зобов`язань за зазначеним Договором забезпечується іпотекою об`єкта нерухомості - квартири, загальною площею 46,85 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

Вказав, що у нього (заявника) на праві власності перебуває лише дана квартира, яка використовується ним для постійного проживання та є його єдиним житлом, у вказаній квартирі він має зареєстроване місце проживання.

З огляду на зазначене, вважає, що відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначена квартира не може бути реалізована, а тому оцінка квартири на передача її на реалізацію – є незаконними діями приватного виконавця.

Ухвалою суду від 12 серпня 2019 року зазначену скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду, та, крім того, в судове засідання викликано стягувача за виконавчим провадженням ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Крім того, заявником ОСОБА_4 подано доповнення до скарги, зареєстровані судом 09.09.2019 року за вх.№22215, за якими заявник ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В. від 15.04.2019 року про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №58577139; визнати незаконними (неправомірними) дії приватного виконавцявиконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В. з визначення вартості квартири за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 326 404 грн. на підставі висновку про вартість майна від 24.07.2019 року, визначену ОСОБА_5 ; зобов`язати приватного виконавця Золотарьову Т.В. призначити в межах виконавчого провадження повторну оцінку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з метою визначення його ринкової вартості іншим суб`єктом оціночної діяльності; а також заявлено вимогу про зупинення передачі квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на реалізацію.

На обгрунтування зазначених доповнень заявник зазначив, що приватний виконавець при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.04.2019 року навіть не знаходилась за його місцезнаходженням, а тому не змогла описати в постанові матеріали стін квартири та інформацію про підсобні приміщення. В постанові зазначено, що квартира не використовується боржником за місцем проживання, а здається в оренду третім особам, що не відповідає дійсності, оскільки він (заявник) постійно проживає в квартирі і остання являється його єдиним житлом, при цьому, передача на зберігання зазначеної квартири сторонній особі порушує його (заявника) законні права та інтереси. Оцінка належної йому (заявнику) квартири проведена з порушенням норм чинного законодавства, більш того, зазначена квартира не може бути реалізована відповідно до норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на підставі чого опис та арешт вказаної квартири є незаконним, як і передача її на зберігання стороннім особам, відповідно постанова про опис та арешт майна боржника є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначив також, що з визначенням вартості майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності він не згоден, так як Звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний, при цьому, внутрішній стан квартири оцінювач не бачив та не аналізував, доступ до квартири не отримував, що свідчить про те, що оцінювач не повністю ознайомився з об`єктом оцінки, що істотно вплинуло на визначення ринкової вартості майна.

З огляду на зазначене, заявник вважає, що оцінка майна є неякісною (недостовірною, непрофесійною), проведеною з порушенням основних нормативно-правових актів, які врегульовують підстави та порядок проведення незалежної оцінки і не відповідає дійсній ринковій вартості нерухомого майна, порівнюючи з аналогами, тому не може використовуватися як початкова ціна арештованого майна, а дії приватного виконавця з прийняття та погодження результатів такої оцінки при визначенні вартості майна є протиправними (незаконними).

Заявник ОСОБА_1 та в його інтересах представник ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу з урахуванням поданих до скарги доповнень підтримали з підстав, зазначених у ній, просили скаргу задовольнити.

Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Т.В. в судове засідання не з`явилася, судом повідомлена про час та місце судового розгляду скарги, подала клопотання про відкладення судового розгляду скарги з підстав неможливості з`явитися в судове засідання та перебуванням на виконавчих діях в м.Гайвороні, при цьому, з урахуванням наданих приватним виконавцем копій матеріалів виконавчого провадження,а також наданих в попередньому судовому засіданні приватним виконавцем Золотарьовою Т.В. заперечень щодо поданої заявником ОСОБА_1 скарги, за якими просила відмовити заявнику в задоволенні скарги у зв`язку з її безпідставністю, вказавши, що виконавчі дії були здійснені відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що підстави для відкладення судового засідання відсутні.

Крім того, представник стягувача за виконавчим провадженням ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з`явився, судом повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, причини не явки суду не відомі, будь-які заяви, клопотання, заперечення на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши заявника ОСОБА_1 та в його інтересах представника ОСОБА_2 , враховуючи заперечення щодо скарги приватного виконавця Золотарьової Т.Т., дослідивши матеріали виконавчого провадження №58577139, суд вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Дії та рішення державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження повинні проводитися у відповідності до вимог чинного законодавства.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця регламентовано Розділом VІІ ЦПК України.

Частиною першої статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Правомірність своїх дій та рішень під час виконання судового рішення та відсутність порушення прав сторони виконавчого провадження доводить державний (приватний) виконавець.

З наданих приватним виконавцем Золотарьовою Т.В. матеріалів виконавчого провадження №58577139 судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В. перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №405/324/15-ц, виданого 16 липня 2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда про стягнення солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кіровоградської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014-09.5-82188 від 12.03.2008 року борг в сумі 37 164, 34 долари США (еквівалент 481 294, 55 грн.), та стягнення судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2019 року (ВП №58577139, Стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль», Боржник ОСОБА_1 ), копії якої (постанови) направлено сторонам виконавчого провадження для виконання та до відома.

Крім того, 12 березня 2019 року приватним виконавцем Золотарьовою Т.В. на підставі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника, за якою накладено арешт на все майно, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 516 687 грн.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Судом встановлено, що адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі, вказано АДРЕСА_2 , на підставі чого, за вказаною адресою приватним виконавцем боржнику за виконавчим провадженням ОСОБА_1 направлялися відповідні документи виконавчого провадження,

Крім того, під час примусового виконання зазначеного виконавчого документа приватним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника за виконавчим провадженням було направлено відповідні запити до державних установ, та за отриманими відповідями встановлено, що боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_1 не має зареєстрованих за ним на праві власності транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, не має відкритих рахунків, не перебуває на обліку в органах ДПС, не працює за окремими трудовими чи цивільно-правовими договорами, за інформацією ПФУ не отримує пенсію.

Крім того, за інформацією міської ради міста Кропивницького №926 від 19.03.2019 року на запит приватного виконавця Золотарьовою Т.В., за інформацією, що міститься в картотеці Відділу за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знятий з реєстрації місця проживання з 14.09.2018 року.

Окрім того, приватним виконавцем під час вчинення виконавчих дій також встановлено, що за боржником за виконавчим провадженням ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстровано об`єкт нерухомого майна – квартира АДРЕСА_3 ( Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №159597797 від 14.03.2019 року).

21 березня 2019 року на адресу боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 , зазначеною у виконавчому листі, приватним виконавцем Золотарьовою Т.В. направлено вимогу про необхідність знаходження боржника 09 квітня 2019 року за адресою АДРЕСА_1 з метою проведення виконавцем виконавчих дій щодо опису та арешту майна, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Актом приватного виконавця Золотарьової Т.В. від 09.04.2019 року встановлено, що при примусовому виконанню виконавчого листа №405/324/15-ц від 16.07.2015 року, виданого Ленінським районним судом м.Кіровограда, виходом за адресою: АДРЕСА_1 , господарі вдома відсутні, двері квартири ніхто не відчинив. Зі слів сусідів з квартири АДРЕСА_4 боржник за вказаною адресою не проживає. У квартирі постійно проживають інші особи (квартиранти), з якими вони не спілкуються.

Відповідно до отриманої додатково приватним виконавцем інформації з Відділу реєстрації місця проживання особи міської ради міста Кропивницького від 18.04.2019 року №1514, за інформацією карткового відділу, місцепроживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано з 28.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 . Також за вказаною адресою зареєстровані: з 25.04.2008 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.04.2008 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02.10.2014 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

15 квітня 2019 року приватним виконавцем Золотарьовою Т.В. на підставі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», в присутності понятих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 описано та накладено арешт на майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , належне боржнику ОСОБА_1 , про що винесено постанову про опис та арешт майна боржникавід 15 квітня 2019 року, при цьому, в постанові зазначено, що боржник за даною адресою не проживає, за вказаною адресою проживає ОСОБА_10 разом із сім`єю: чоловіком та дітьми. Місце проживання боржника не відоме.

На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним: заборона відчуження, зміни та пошкодження майна та реєстрація. Призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_10 та остання отримала копію постанови, що засвідчила власноручни мпідписом.

Відповідно до ст.20, ч.3 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 17 липня 2019 року (ВП №58577139), винесеної приватним виконавцем Золотарьовою Т.В., призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «Експертно правова консалтингова компанія «Юрекс» в особі директора Тєрєхова О.А., який має Сертифікат за №26/17, виданий 23.01.2017 року Фондом державного майна України (строк дії: до 23.01.2020) у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №405/324/15-ц, виданого 16.07.2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда. Постановлено суб`єкту оціночної діяльності – суб`єкту господарювання ТОВ «Експертно правова консалтингова компанія «Юрекс» в особі директора Тєрєхова О.А., надати звіт про ринкову вартість (ціну описаного та арештованого майна) двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до звіту №17/19 від 24 липня 2019 року про оцінку майна двокімнатної квартири (загальна оцінювана площа 46, 85 кв.м), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного оцінювачем ТОВ «ЕПКК Юрекс» Тєрєховим О. ОСОБА_11 ., копію якого (звіту) надано приватним виконавцем Золотарьовою Т.В. на вимогу суду в судове засідання 24 жовтня 2019 року, ринкова вартість цілого об`єкту оцінки – квартири АДРЕСА_3 становить 326 404 гривні.

Відповідно до ч.5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

На дотримання зазначених вище положень Закону 26 липня 2019 року за вих.№1282 приватним виконавцем Золотарьовою Т.В. на адресу сторін виконавчого провадження направлено повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна, яким доведено до відома сторін виконавчого провадження, що вартість нерухомого майна: квартири, загальною площею 46, 85 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , складає 326 404 грн. без ПДВ. Зазначене повідомлення отримано особисто ОСОБА_1 26.07.2019 року, про що останнім проставлено власноручний підпис.

15 серпня 2019 року за вих.№1459 АСВП №58577139 приватним виконавцем Золотарьовою Т.В. Кіровоградській філії ДП «Сетам» направлено заявку на реалізацію арештованого майна: двокімнатної квартири загальною площею 46, 85 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка (квартира) є предметом іпотеки; Іпотекодавець: ОСОБА_1 , Іпотекодержатель: АТ «Райффайзен Банк Аваль», вартість майна, що передається на реалізацію, визначена відповідно до вимог ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», становить 326 404 , 00 грн. без ПДВ.

21 серпня 2019 року за вих.№9073/17-18-19 ДП «Сетам» повідомив приватного виконавця Золотарьову Т.В., сторони виконавчого провадження: стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль», боржника ОСОБА_1 щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів 19 вересня 2019 року, реєстраційний номер лоту 369870.

Відповідно до протоколу №432475 проведення електронних торгів від 19.09.2019 року торги за реєстраційним номером лота: 369870, предмет іпотеки. Двокімнатна квартира загальною площею 46, 85 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_6 , - відбулися.

Заявник ОСОБА_1 , звертаючись до суду із скаргою на дії приватного виконавця Золотарьової Т.В., як на підстави скарги зазначив на відсутність у виконавця права призначати оцінку майна у виконавчому провадженні, так як квартира АДРЕСА_3 вважається предметом іпотеки згідно з Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», і зазначене майно не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника), яке вважається предметом застави згідно зі ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку»; окрім того, вважав вартість квартири згідно з оцінкою, а саме: 326 404 грн., - значно заниженою, звіт суб`єкта оціночної діяльності вважав неякісним та непрофесійним,оцінка майна проведена з порушенням основних нормативно-правових актів, які врегульовують підстави та порядок проведення незалежної оцінки і не відповідає дійсній ринковій вартості нерухомого майна, порівнюючи з аналогами, як вважав і незаконними дії приватного виконавця щодо опису та арешту вказаної квартири, та передачею її (квартири) на зберігання стороннім особам.

В свою чергу, судом відзначається, що відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"(ст.5 Закону).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.Виконавець зобов`язанийздійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст.48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Статтею 56 Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.57 Закону для проведення, зокрема, оцінки нерухомого майна, виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Частиною 5 зазначеної статті визначено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно (ч.6 ст.57 Закону).

Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону:1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує140 кв.м для квартири та 250 кв АДРЕСА_7 для житлового будинку;

2 ) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрати кредитором права на задоволення своїх вимог у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення (відчуження без згоди власника) певного майна.

Згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Отже вказаний Закон є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) на примусове стягнення певного майна окремої категорії боржників на період чинності цього Закону, за наявності та доведеності відповідних умов.

Поряд з цим, судом встановлено, що 12 березня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014-09.5-82188, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику кредит, а Позичальник отримує його відповідно до Умов кредитування за програмою кредитування Кредит під заставу нерухомості, USD, 10 років, ануїтет на наступних умовах: сума кредиту – 33 762, 00 доларів США, відсоткова ставка 14% річних, терміном до 11.03.2018 року.

Забезпеченням виконання зобов`язань Позичальника за зазначеним договором є іпотечний договір та порука ОСОБА_3 .

При цьому, із змісту зазначеного кредитного договору не зазначено цільове використання кредиту, як не зазначено також, що зазначений кредит є споживчим та виданим на споживчі цілі.

Відповідно до іпотечного договору від 14 березня 2008 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як Іпотекодержателем , та ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем, зазначений договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014-09.5-82188 від 12 березня 2008 року, а також усіх кредитних договорів, які будуть укладатися в рамках цієї Генеральної угоди до закінчення строку її дії.

Предметом іпотеки є нерухоме майно – квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Кіровоградською міською радою 07 червня 2002 року за №35372.

Судом також встановлено, що позичальником ОСОБА_1 неналежним чином виконувалися зобов`язання за кредитним договором в частині повернення кредиту шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів, на підставі чого рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03 квітня 2015 року, яке набрало законної сили 02 червня 2015 року, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кіровоградської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014-09.5-82188 від 12.03.2008 року борг в сумі 37 164, 34 долари США (еквівалент 481 294, 55 грн.).

Крім того, судом встановлено та не спростовано заявником та в його інтересах представником, що об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_3 на час проведення приватним виконавцем виконавчих дій, в т.ч. здійснення опису і арешту майна, про що було винесено відповідну постанову, не булла місцем постійного проживання заявника ОСОБА_1 , про що свідчить також зміст акту приватного виконавця від 09.04.2019 року, за яким боржник в зазначеній квартирі не проживає, в квартирі проживають квартиранти, а також зміст постанови про опис та арешт майна боржника від 15.04.2019 року, в якій при проведенні приватним виконавцем виконавчої дії було встановлено, що боржник за вказаною адресою не проживає, та за вказаною адресою ОСОБА_12 разом із сім`єю: чоловіком та дітьми, місце проживання боржника не відоме.

При цьому, під час судового розгляду скарги в судове засідання судом неодноразово викликалася як ОСОБА_13 з метою надання пояснень з приводу її фактичного проживання (непроживання) в спірній квартирі, яка в судові засідання не з`являлася, подаючи до суду відповідні клопотання про неможливість з`явлення до суду з поважних причин у зв`язку із сімейними обставинами.

Окрім того, факт непроживання до квітня місяця 2019 року в зазначеній квартирі не заперечувався також і самим заявником ОСОБА_1 , який повідомив суду, що до квітня 2019 року він проживав за іншою адресою, у знайомого, його (заявника) дружина ОСОБА_3 виїхала в м.Одесу, де і проживає на даний час, діти повнолітні та навчаються, з ним не проживають, проживають разом з дружиною. Крім того, зазначив, що він наддав дружині довіреність на вчинення дій із квартирою, яка є предметом іпотеки, в т.ч. і на продаж квартири, оскільки дійсно мали намір продати зазначену квартиру за найвищою ціною, щоб від продажу останньої погасити заборгованість за кредитом перед Банком, але покупців на квартиру не було. Вказав, що особа ОСОБА_14 йому не відома.

Таким чином, приватний виконавець при здійсненні заходів щодо передачі квартири АДРЕСА_3 реалізацію майна з примусових торгів, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та з дотриманням обмежень, встановлених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки на момент проведення опису та арешту майнавищевказана квартир боржником ОСОБА_1 як постійне місце проживання не використовувалась.

Оскільки ОСОБА_1 на час вчинення приватним виконавцем виконавчих дій постійно не проживав у спірній квартирі, яку передав в іпотеку Банку, це є додатковою підставою, щоб вважати, що зазначене майно не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Також судом відзначається, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно із частиною 4 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності є обов`язковим Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440, що визначає загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна, а також Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 №1442.

Крім того, частиною 1статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, законодавством визначений чіткий порядок спростування та оспорювання результатів оцінки майна, а саме шляхом проведення рецензування звіту про оцінку.

Згідно з положеннями ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, заявником ОСОБА_1 на спростування звіту оцінювача, не надано суду належних та допустимих доказів того, що визначена оцінювачем вартість нерухомості значно відрізняється від дійсної, та є заниженою, при цьому, судом не приймається до уваги з підстав його необ`єктивності наданий заявником під час судового розгляду справи висновок ПП «Центр нерухомої власності Фортуна-АС» від 24.10.2019 року, за яким на підставі аналізу цін на ринку нерухомості, вартість квартири АДРЕСА_3 у липні 2019 року, при умові задовільного стану та наявності автономного опалення, металопластикових конструкцій могла становити ціну від 463 338 грн. до 720 748 грн.

Крім того, не ґрунтуються на доказах і спростовуються даними звіту про оцінку майна від 24.07.2019 року, зокрема, наявністю у звіті відповідних фотографій з місця розташування об`єкта оцінки, самого об`єкта оцінки, та частково його внутрішніх приміщень, і доводи заявника та в його інтересах представника про порушення вимог зазначених вище нормативних актів та не проведення особистого огляду об`єкта оцінки суб`єктом оціночної діяльності.

У частині п`ятій статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, у тому числі і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08 травня 2019 року у справі №2-79/11, при цьому, суд вважає обов`язковим дотриматися зазначеного правового висновку з огляду на положення ч.4 ст.263 ЦПК України.

З огляду на зазначене, суд констатує, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", враховуючи те, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, приватний виконавець Золотарьова Т.В. діяла відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

Щодо вимоги заявника ОСОБА_1 про зупинення передачі квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на реалізацію, суд, з урахуванням роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у пункті 15 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року № 4), зазначає, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням виконавця, яке може бути оскаржено до суду, більш того в ЦПК України , зокрема в Главі VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» та інші положення ЦПК України не містять правової норми, яка б надавала суду повноваження вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації описаного та арештованого майна.

Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного чи приватного виконавця у порядку ст.ст.447, 450, 451 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів, так би мовити, «забезпечення скарги» шляхом зупинення реалізації майна, адже за приписами ст.34 Закону України «Провиконавче провадження» вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Отже, цивільний процесуальний закон не передбачає можливості вжиття таких заходів при розгляді скарги на дії виконавця.

Такий висновок відповідає правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 29 жовтня 2018 року у справі № 766/10773/18-ц, де залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення скарги, суд вказав, що у ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому ст.ст.149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна, а тому суд не наділений такими повноваженнями, а вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 161/10648/18, на підставі чого зазначена вимога заявника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скаргисуд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірнимиі зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене вище, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом відзначається, що заявником ОСОБА_1 не доведено суду порушення приватним виконавцем Золотарьовою Т.В. вимог Закону України «Про виконавче провадження» при примусовому виконанні виконавчого листа №405/324/15-ц, виданого 16 липня 2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда про стягнення солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариств «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кіровоградської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014-09.5-82188 від 12.03.2008 року борг в сумі 37 164, 34 долари США (еквівалент 481 294, 55 грн.), та стягнення судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2019 року (ВП №58577139, Стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль», Боржник ОСОБА_1 ),, які могли б бути підставою як для визнання неправомірними дій, так і скасування рішень приватного виконавця, крім того, заявником ОСОБА_1 також не доведено порушення приватним виконавцем Золотарьовою Т.В. його (заявника) прав як боржника у зазначеному виконавчому провадженні, що є підставою для відмови заявнику ОСОБА_1 в задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.353, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Тетяни Валентинівни від 15 квітня 2019 року про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №58577139; визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Тетяни Валентинівни щодо визначення вартості (оцінки) майна квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 на підставі звіту про оцінку майна двокімнатної квартири (загальна оцінювана площа 46, 85 кв.м), розташованої за адресою АДРЕСА_1 від 24 липня 2019 року; та про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьову Тетяну Валентинівну призначити в межах виконавчого провадження №58577139 повторну оцінку майна - квартири за адресою АДРЕСА_1 , з метою визначення її ринкової вартості іншим суб`єктом оціночної діяльності, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова