Рішення № 86628592, 19.12.2019, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1370/19

Провадження № 2/347/657/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючої– судді: Крилюк М.І.,

секретаря – Лазорик Л.В.,

представників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_3 до управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, Косівської міської ради, виконавчого комітету Косівської міської ради про визнання рішення незаконним та визнання права на приватизацію квартири та зустрічним позовом управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житла,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, Косівської міської ради, виконавчого комітету Косівської міської ради про визнання рішення незаконним та визнання права на приватизацію квартири та управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житла.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що з 08.12.1999р. по 19.06.2006р. він проходив військову службу в органах СБУ. 06 травня 2005р. йому надана квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру за № 6, в якій він проживає до сьогоднішнього дня, що підтверджується довідкою виконкому Косівської міської ради від 11 квітня 2019 р. № 1073. Тобто, в даній квартирі він проживає понад 13 років, сплачує всі комунальні платежі і несе всі необхідні витрати пов`язані з утриманням житла. Вважає, що він є належним наймачем даної квартири, вселився в квартиру на законній підставі, тобто на підставі ордеру.18 квітня 2019 року він звернувся із заявою до виконкому Косівської міської ради про приватизацію займаної ним квартири, однак йому було відмовлено, оскільки даній квартирі надано статус службової та і в зв`язку з відсутністю згоди відомства на зняття такого статусу.Вважає таку відмову незаконною, так як отримана ним квартира не є службовою, оскільки рішення виконавчим комітетом Косівської міської ради про віднесення в установленому порядку спірної квартири до службового житла не приймалося. А дана обставина є визначальною при визначенні статусу житла. А тому, просить визнати рішення виконкому Косівської міської ради від 24.04.2019р. №30-1 незаконним та визнати за ним право на приватизацію даної квартири. Просить позов задоволити, а в зустрічному відмовити.

Представник управління СБУ в Івано-Франківській області позов ОСОБА_3 не визнав, а зустрічний підтримав та пояснив, що квартира надана ОСОБА_3 як військовослужбовцю СБУ у зв`язку із проходженням ним військової служби в органах СБУ в Косівському РВ УСБ. Квартира №25 закріплена з правом володіння і користування за Косівським УСБУ. ОСОБА_3 до Житлово-побутової комісії Управління СБУ в Івано-Франківській області із заявою про надання даної квартири в постійне користування не звертався, а тому рішення із зазначеного питання не приймалося. Також зазначив, що позивачу був виданий службовий ордер на вказану квартиру, а тому на даний час він здійснює самоправне зайняття даного житла, яке в цей час може використовуватись УСБУ для проживання діючих працівників. Крім цього, позивачем не здійснювалося жодної оплати за користування житловим приміщенням. А тому, просить виселити позивача із житла, оскільки він чинить перешкоди відповідачу у праві володіння та користування квартирою. Просить зустрічний позов задоволити, а в позові ОСОБА_3 відмовити.

Представник Косівської міської ради вважає позов ОСОБА_3 необґрунтованим, оскільки квартира АДРЕСА_1 є службовою та йому виданий ордер як на службове житлове приміщення. А тому, вважає, що міська рада прийняла законне рішення від 24.04.2019р. №30-1, яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що даній квартирі надано статус службової та у зв`язку з відсутністю згоди відомства на зняття такого статусу. Просить в позові ОСОБА_3 відмовити, а зустрічний задоволити з тих підстав, що з наведених позивачем фактів він не набув права на отримання ордеру та на подальше вселення в квартиру відомчого житлового фонду.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 в період часу з 08.12.1999р. по 19.06.2006р. проходив військову службу в органах СБУ, що стверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.08.1995р.

Рішенням виконкому Косівської міської ради від 27.03.1996р. №38 квартира АДРЕСА_1 визнана відомчою та закріплена з правом володіння і користування за Косівським райвідділом УСБУ. Вирішено заселення вказаної житлової площі проводити за згодою керівництва УСБУ.

Згідно рішення виконкому міської ради №50 від 27.04.2005р. ОСОБА_3 видано службовий ордер №6 від 06.05.2005р. на службову квартиру АДРЕСА_1 .

Частиною 1 ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до п. 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Україні затвердженого постановою Ради Міністрів України від 04.02.1988 року № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

При цьому, особливість права користування службовим житлом на підставі ордеру полягає, зокрема, у тому, що володільцем такого житла залишається його власник. Особа, яка користується службовим житлом, знає, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Таким чином, враховуючи наведене, спірна квартира на даний час є службовою, оскільки відсутні жодні документи, зокрема рішення виконкому Косівської міської ради, яким дане житлове приміщення виключене із числа службових. Також відсутні будь-які клопотання УСБУ про виключення жилого приміщення з числа службових.

А тому, твердження позивача про те, що квартира не є службовою суперечить дійсним обставинам справи та доказам отриманим в процесі її розгляду, оскільки квартира АДРЕСА_1 закріплена з правом володіння і користування за Косівським райвідділом УСБУ та такого права по даний час відповідач не позбавлений.

Відповідно до статті 15 Житлового Кодексу ордери на жилі приміщення видають виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті.

Частиною 1 статті 122 ЖК передбачено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

А тому, ОСОБА_3 , на підставі рішення виконкому міської ради №50 від 27.04.2005р. виданий ордер №6 на службове житлове приміщення, що і зазначено в самому ордері – квартира «службова».

Тобто, питання органом місцевого самоврядування в порядку вимог ст.52 ЖК про затвердження спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету Косівського РВ УСБУ щодо надання ОСОБА_3 жилого приміщення в будинку відомчого житлового фонду не розглядалось. З таким листом УСБУ не зверталося, а тільки у своєму листі просили видати службові ордери на службові квартири.

Згідно представленої позивачем довідки від 16.05.2019р. №341 виконкому Косівської міської ради видно, що житловий будинок по АДРЕСА_2 є власністю територіальної громади міста в особі Косівської міської ради, знаходиться на балансі ДП`Косів ЖТКО» з 27.01.1988року та згідно рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 27.03.1996р. квартира АДРЕСА_3 у вказаному будинку закріплена з правом володіння і користування за Косівським райвідділом УСБУ.

Відповідно до рішення виконкому Косівської міської ради від 24.04.2019р. №30-1 ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що даній квартирі надано статус службової та у зв`язку з відсутністю згоди відомства на зняття такого статусу.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

А тому, суд приходить до переконання, що оскільки в чинному законодавстві України відсутні правові норми, які зобов`язували б власника житлового приміщення, яке належить до службового житлового фонду, виключити його із цього фонду, а сам лише факт довгострокового проживання особи в службовому житловому приміщенні не є підставою для виключення його із числа службових, то позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Що стосується зустрічного позову управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житла, то він являється підставним та доведеним в судовому засіданні як представником Косівської міської ради так і представником УСБУ.

Судом доведено, що квартира АДРЕСА_1 є службовою, а тривале зайняття даного житла ОСОБА_3 не є підставою для набуття права на її приватизацію.

Проте, твердження ОСОБА_3 про те, що дана квартира віднесена до відомчого житлового фонду і він має законне право на її приватизацію спростовується дійсними обставинами справи.

Зокрема, ст.52 ЖК України передбачено, що жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до матеріалів справи видно, що позивачу звичайний ордер на житлове приміщення відомчого житлового фонду не видавався, оскільки ОСОБА_3 таке рішення міської ради не представлено, що свідчить про те, що він не набув права на отримання такого ордеру та подальше вселення до спірної квартири, як до житлового приміщення відомчого житлового фонду.

З цього випливає, що за приписами ч.3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2010 від 10.06.2010р. по справі №1-38/2010 за конституційним зверненням ОСОБА_4 надано офіційне тлумачення положення п.5ст.5 ЗУ Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно якого безоплатна передача (приватизація) квартири може здійснюватись наймачеві, тобто особі, яка з визначених законодавством правових підстав користується житлом на умовах договору найму (щодо відомчого житлового фонду) а не особі, яка самоправно зайняла таке житлове приміщення.

Згідно ч..1,2 ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Проте, договір найму житла позивачем не укладався, що не відповідає його твердженню про те, що він є законним наймачем та ним не здійснювалася оплата за користування житловим приміщенням, що передбачено ст.66 ЖК України. А згідно, ч.1ст.68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до листа Косівського МКП «Косівміськводосервіс» від 23.09.2019р. №43 видно, що жодних договорів і відомостей про оплату за житлово-комунальні послуги по АДРЕСА_4 не передавались.

Згідно листа філії АТ"Прикарпаттяобленерго" "Карпатська" від 24.10.2019р. №028/883 вбачається, що у філії АТ"Прикарпаттяобленерго" "Карпатська" відсутня інформація по об"єкту за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідно до листа Косівської міської ради від 24.10.2012р. видно, що Косівською міською радою та МКП "Косівміськводосервіс" з 2008 року неодноразово піднімалось питання щодо сплати комунальних послуг ОСОБА_3 за проживання у квартирі АДРЕСА_3 , однак останнім створювались перешкоди по доступу до даної квартири. 18.10.2012р. було проведено чергову перевірку у зв"язку з несплатою комунальних послуг ОСОБА_3 , проте особи зареєстровані в квартирі були відсутні.

До матеріалів справи долучені акти від 11.12.2010р., 16.03.2011р., 18.05.2011р., 20.07.2011р. та від 18.10.2012р., згідно яких вбачається, що було проведено перевірку факту проживання ОСОБА_3 за місцем реєстрації та було встановлено, що він фактично тривалий час не проживає в даній квартирі.

Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Також суд бере до уваги і ту обставину, що згідно довідки УСБУ від 18.09.2019р. позивач також до Житлово-побутової комісії Управління СБУ в Івано-Франківській області із заявою про надання даної квартири йому в постійне користування не звертався, про що свідчить відсутність будь-яких рішень з цього приводу.

Крім цього, відповідно до довідки ТОВ «Коломия Люкс-Сервіс» від 09.07.2019р. №285 видно, що ОСОБА_3 був зареєстрований за місцем проживання з 1983 року по березень 2005 року в м.Коломия в будинку АДРЕСА_5 та згідно інформації з Державного реєстру вказана квартира належить позивачу на праві спільної часткової власності.

Що стосується рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.10.2006р., то воно стосується членів сім`ї позивача, а тому правовідносини які були предметом дослідження в суді не мають будь-якого відношення до даних правовідносин.

У відповідності до вимог ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. А згідно вимог ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом доведено, що ОСОБА_3 здійснює самоправне зайняття даного житла, яке в цей час може використовуватись УСБУ в Івано-Франківській області для проживання діючих працівників управління, які проходять там службу та потребують покращення житлових умов.

Також суд визнає пропущення строку звернення до суду відповідача поважним, а тому управлінню Служби безпеки України в Івано-Франківській області слід поновити строк звернення до суду.

Таким чином, враховуючи наведені обставини та оцінивши всі в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в позові ОСОБА_3 та задоволення зустрічного позову управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житла.

На підставі ст. ст. 58, 61,116 Житлового Кодексу України, ст.ст. 626, 630, 639 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_3 до управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, Косівської міської ради, виконавчого комітету Косівської міської ради про визнання рішення незаконним та визнання права на приватизацію квартири – відмовити.

Зустрічний позов управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житла – задоволити.

Поновити управлінню Служби безпеки України в Івано-Франківській області строк звернення до суду.

Виселити ОСОБА_3 з відомчої квартири УСБУ в Івано-Франківській області № АДРЕСА_3 , що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 Косові без надання іншого житла.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І.Крилюк