Постанова № 8662742, 30.03.2010, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2010 року справа № 2а-1118/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Борзаниці С.В.

при секретарі: Гапоновій І.В.,

за участю сторін:

представника позивача: не зявився

представника відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім.Г.Г.Капустіна» про стягнення заборгованості по страховим внескам в розмірі 710981.33 грн., -

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім.Г.Г.Капустіна» про стягнення заборгованості по страховим внескам в розмірі 710981.33 грн., в якому зазначив, що відповідач зареєстрований у відділенні ВД ФСНВ в місті Лисичанську Луганської області за № 1208000196 від 27.04.2001 року, у звязку з чим прийняв на себе зобовязання платника страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, але свої зобовязання належним чином не виконав.

Так, за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 710981.33 грн.

В судове засідання сторони не зявились, позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, відповідач про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 9312000429290.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” встановлено, що роботодавець як страхувальник зобовязаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ч.1 ст. 47 зазначеного Закону, страхові тарифи, диференційовані по галузях економіки (видах економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Пунктом 4.12 Інструкції „Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України”, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, страхові внески сплачуються страхувальниками - роботодавцями у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

Згідно з п. 4.13 зазначеної Інстркуції, нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований у відділенні ВД ФСНВ в місті Лисичанську Луганської області за № 1208000196 від 27.04.2001 року, у звязку з чим прийняв на себе зобовязання платника страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, але свої зобовязання належним чином не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 710981.33 грн.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивач Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Стаханові Луганської області звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінета Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачував судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст. 2, 17, 87, 94, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім.Г.Г.Капустіна» про стягнення заборгованості по страховим внескам в розмірі 710981.33 грн. задовольнити повністю.

Стягнути недоїмку по сплаті страхових внесків з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (код 32359108) в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім.Г.Г.Капустіна» (код 26349214) в сумі 710981.33 грн. (сімсот десять тисяч девятсот вісімдесят одна грн. 33 коп.) та перерахувати на р/р 37179412001257 в УДК Луганської області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 25938322 відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України у місті Лисичанську Луганської області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 02 квітня 2010 року.

Суддя С.В.Борзаниця