Рішення № 86625284, 23.12.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/4439/18

Провадження №2/0203/431/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-позивачки ОСОБА_1 ;

-перекладача ОСОБА_2 ;

-представника відповідача ОСОБА_3 ;

-відповідачки ОСОБА_4 ;

-представників відповідачки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіної Євгенії Сергіївни, ОСОБА_4 , треті особи – управління-служба у справах дітей Центральної районної в місті Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування збитків, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

1. 18 грудня 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіної Є.С., ОСОБА_4 , треті особи – управління-служба у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування збитків, зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.06.2007 між АКБ «Форум» та позивачкою було укладено кредитний договір, на забезпечення якого між позичальником та АКБ «Форум» було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки стала належна позивачці квартира АДРЕСА_1 тепер – Дніпрі). Згодом рішенням суду з позивачки на користь АКБ «Форум» було стягнуто заборгованість за укладеним кредитним договором. 22.05.2018 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» через аукціон набуло право вимоги за укладеним з позивачкою кредитним договором. 05.07.2018 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіної Є.С. і, керуючись приписами договору іпотеки, у позасудовому порядку набуло право власності на предмет іпотеки, після чого позивачку, її сина та малолітнього онука було незаконно знято з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Позивачка вимушена винаймати житло. Квартиру було кілька разів відчужено. Останнім власником квартири є ОСОБА_4 Реєстраторка не мала права вчиняти відповідні реєстраційні дії з реєстрації за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права власності на спірну квартиру, оскільки це, серед іншого, суперечило Закону України від 03.06.2014 №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі – Закон №1304-VII). Крім того, при реєстрації права власності було порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений відповідним договором. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за новим іпотекодержателем, скасування державної реєстрації, витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_4 , відшкодування збитків, пов`язаних з проживанням позивачки в орендованій квартирі в сумі 105 000,00 грн., зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради поновити реєстрацію позивачки, її сина та онука у квартирі (т. 1 а.с.а.с. 4 – 15, 53, 115, 116, т. 2 а.с.а.с. 82 – 86, 124 – 137).

2. 05 лютого 2019 року суд за заявою позивачки постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.а.с. 64, 65).

3. 13 березня 2019 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало до суду відзив на позов, у якому заперечувало проти позову, зазначивши, що державна реєстрація, що була вчинена державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_7 , не є правочином з відчуження майна, отже посилання на приписи Закону №1304-VII є помилковими. Крім того, під час набуття права власності на предмет іпотеки було суворо дотримано порядок такого набуття, визначений договором іпотеки, який містив відповідне іпотечне застереження (т. 1 а.с.а.с. 71 – 80, 97).

4. 23 квітня 2019 року ОСОБА_4 подала до суду відзив на позов, у якому заперечувала проти позову, також зазначивши, що державна реєстрація, що була вчинена державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_7 , не є правочином з відчуження майна, отже посилання на приписи Закону №1304-VII є помилковими. Під час набуття права власності на предмет іпотеки було суворо дотримано порядок такого набуття, визначений договором іпотеки, який містив відповідне іпотечне застереження. Крім того, відповідачка придбала спірну квартиру за дійсним договором купівлі-продажу, отже є добросовісним її набувачем, від якого майно не може бути витребувано (т. 1 а.с.а.с. 129 – 132, 137).

5. 14 червня 2019 року позивачка подала до суду відповідь на відзив ОСОБА_4 , у якій зазначила, що поширення вимог Закону №1304-VII на спірні правовідносини підтверджується сталою судовою практикою Верховного Суду. Порядок набуття права власності на предмет іпотеки було порушено, оскільки за укладеним договором іпотеки іпотекодержатель мав спочатку звернутися до нотаріуса по виконавчий напис (т. 1 а.с.а.с. 149 – 154, 163).

6. Того ж дня позивачка подала до суду відповідь на відзив ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», у якій виклала доводи, аналогічні зазначеним у відповіді на відзив ОСОБА_4 (т. 1 а.с.а.с. 156 – 162, 164).

7. 29 липня 2019 року ОСОБА_4 подала до суду заперечення, у яких виклала доводи, аналогічні зазначеним у відзиві на позов (т. 2 а.с.а.с. 7 – 10, 15, 16).

8. 30 жовтня 2019 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 113).

9. У судовому засіданні позивачка позов підтримала, пояснивши, що 27.06.2007 між АКБ «Форум» та нею було укладено кредитний договір, на забезпечення якого між позичальником та АКБ «Форум» було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки стала належна позивачці від 2001 року квартира. Згодом рішенням суду з позивачки на користь АКБ «Форум» було стягнуто заборгованість за укладеним кредитним договором. 22.05.2018 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» через аукціон набуло право вимоги за укладеним з позивачкою кредитним договором. 05.07.2018 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіної Є.С. і, керуючись приписами договору іпотеки, у позасудовому порядку набуло право власності на предмет іпотеки, після чого позивачку, її сина та малолітнього онука було незаконно знято з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Позивачка вимушена винаймати житло. Квартиру було кілька разів відчужено. Останнім власником квартири є ОСОБА_4 Реєстраторка не мала права вчиняти відповідні реєстраційні дії з реєстрації за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права власності на спірну квартиру, оскільки це, серед іншого, суперечило Закону №1304-VII. Крім того, при реєстрації права власності було порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений відповідним договором. Поширення вимог Закону №1304-VII на спірні правовідносини підтверджується сталою судовою практикою Верховного Суду. Порядок набуття права власності на предмет іпотеки було порушено, оскільки за укладеним договором іпотеки іпотекодержатель мав спочатку звернутися до нотаріуса по виконавчий напис.

10. ОСОБА_4 , її представники, представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у суді заперечували проти задоволення позову, пояснивши, що державна реєстрація, що була вчинена державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_7 , не є правочином з відчуження майна, отже посилання на приписи Закону №1304-VII є помилковими. Крім того, під час набуття права власності на предмет іпотеки було суворо дотримано порядок такого набуття, визначений договором іпотеки, який містив відповідне іпотечне застереження. Крім того, ОСОБА_4 придбала спірну квартиру за дійсним договором купівлі-продажу, отже є добросовісним її набувачем, від якого майно не може бути витребувано.

11. Державний реєстратор КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіна ОСОБА_8 .С., представник Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до суду не з`явилися, були повідомлені належним чином.

12. Представник управління-служби у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради до суду також не з`явився, звернувшись з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

13. Суд, заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

14. Судом встановлено, що 27.06.2007 між акціонерним комерційним банком «Форум» та позивачкою було укладено кредитний договір №0189/07/03-Z, за умовами якого АКБ «Форум» надало позивачці грошові кошти у сумі 30 000,00 доларів США строком до 26.06.2017 зі сплатою процентів у розмірі 13,0% на рік (т. 1 а.с.а.с. 16, 17).

15. Того ж дня на забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору між АКБ «Форум» та позивачкою було укладено іпотечний договір №07-422/07, предметом якого стала належна позивачці від 12.07.2001 квартира АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. і зареєстрований у реєстрі за №2317 (т. 1 а.с.а.с. 18 – 22).

16. 17 вересня 2015 року рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області у цивільній справі №203/151/15-ц з позивачки на користь ПАТ «Банк Форум» (правонаступник АКБ «Форум») було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 27.06.2007 №0189/07/03-Z. Дотепер рішення суду не виконане (т. 1 а.с.а.с. 23 – 25).

17. 31 травня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, за яким останнє набуло права іпотекодержателя за іпотечним договором від 27.06.2007 №07-422/07 (т. 2 а.с. 28).

18. 05 червня 2018 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до позивачки з повідомленням про відступлення права вимоги за кредитним договором та вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором від 27.06.2007 №0189/07/03-Z, якою попередило про свій намір реалізувати право іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки, зокрема, у способи, передбачені статтями 36 – 38 Закону України від 05.06.2003 №898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон №898-IV) (т. 1 а.с.а.с. 81 – 86, 89, т. 2 а.с.а.с. 33 – 35).

19. 05 липня 2018 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону №898-IV (т. 2 а.с. 22).

20. 06 липня 2018 року державний реєстратор КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіна Є.С. ухвалила рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41946112 про державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на спірну квартиру (т. 2 а.с.а.с. 24, 25).

21. 11 липня 2018 відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зняв з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири позивачку, її сина – ОСОБА_9 , та онука – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с.а.с. 90, 91).

22. 17 липня 2018 року спірну квартиру за договором купівлі-продажу придбав ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 31, т. 2 а.с.а.с. 63, 64).

23. 09 листопада 2018 року спірну квартиру за договором купівлі-продажу придбала ОСОБА_4 (т. 1 а.с.а.с. 35, 133 – 135).

24. Від 16.06.2018 позивачка за договором оренди квартири винаймає житло за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на 25.07.2019 позивачкою сплачено орендних платежів на суму 105 000,00 грн. (т. 1 а.с.а.с. 38 – 40, т. 2 а.с. 87).

25. Відповідно до статті 1 Закону №898-IV іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

26. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону №898-IV).

27. Згідно з частиною першою статті 35 Закону №898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

28. За правилами, встановленими статтею 37 Закону №898-IV (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки), іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

29. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25.12.2008 №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі – Закон №800-VI) норми статті 37 Закону №898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

30. Приписами статті 36 Закону №898-IV (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

31. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

32. Після внесення Законом №800-VI змін до статті 36 Закону №898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

33. Разом з тим відповідно до пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі – Порядок), який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

34. У цьому випадку умовами іпотечного договору від 27.06.2007, зокрема пункту 6.1 розділу 6, передбачено, що іпотекодержатель має право вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

35. За змістом пункту 6.3 розділу 6 іпотечного договору сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом вчинення виконавчого напису на предмет іпотеки. У випадку неможливості реалізувати предмет іпотеки по виконавчому напису та/або у випадку, якщо аукціон (публічні торги) оголошено такими, що не відбулися, сторони домовилися здійснити такі дії:

- передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за основним зобов`язанням.

36. Аналіз змісту пункту 6.3 розділу 6 іпотечного договору свідчить про те, що сторони визначили чіткий та послідовний порядок дій з реалізації права іпотекодержателя на погашення кредитних вимог: звернення по виконавчий напис нотаріуса з подальшим продажем предмета іпотеки через аукціон (публічні торги), і лише в разі неможливості такого продажу – набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому статтею 37 Закону №898-IV.

37. Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» усупереч умовам іпотечного договору не звернувся до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису, а одразу використав механізм, передбачений статтею 37 Закону №898-IV.

38. Викладене свідчить про порушення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як іпотекодержателем своїх зобов`язань за іпотечним договором від 27.06.2007 №07-422/07, отже й про порушення порядку набуття права власності на спірну квартиру.

39. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон №1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.

40. Відповідно до пункту 23 статті 1 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

41. Згідно з пунктом 4 Закону №1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

42. За правилами, встановленими частиною третьої статті 33 Закону №898-IV, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

43. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону №898-IV).

44. Отже, Закон №898-IV прямо вказує на те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

45. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону №1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

46. Водночас Закон №1304-VII увів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

47. Суд погоджується з доводом позовної заяви про те, що спірна квартира, яка має загальну площу 43,8 м2 та використовується як місце постійного проживання позивачкою та її родиною (зокрема, малолітнім онуком), не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону №1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як забезпечення виконання позивачкою умов кредитного договору від 27.06.2007 №№0189/07/03-Z, укладеного в іноземній валюті.

48. Таким чином, у державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіної Є.С. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

49. При цьому суд критично ставиться до актів від 10.07.2019 №01/07, складених членами правління ОСББ «Столєтов-24», про непроживання позивачки та її сина у спірній квартирі у період від 01.06.2016 і дотепер, оскільки такі акти не мають ознак належності у розумінні статті 77 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) (т. 1 а.с.а.с. 181, 182).

50. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 №86435729 (справа №802/1340/18-а, провадження №11-474апп19), яка відповідно до статті 263 ЦПК) підлягає урахуванню судом.

51. Розв`язуючи позов у частині вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд насамперед виходить з такого.

52. Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) визначено, що саме власникові належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

53. За змістом статті 387 ЦК за загальним правилом власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

54. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК.

55. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

56. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

57. Відповідно до статті 388 ЦК випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

58. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

59. Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

60. Судом встановлено, що державна реєстрація права власності ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на спірну квартиру відбулася у протиправний спосіб – з порушенням встановленого іпотечним договором від 27.06.2007 порядку та вимог Закону №1304-VII.

61. Викладене, безумовно, свідчить про те, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не набуло права власності на спірне нерухоме майно у спосіб та порядку, визначені законом.

62. Таким чином, з огляду на те, що спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння власника поза його волею, суд доходить висновку про те, що пред`явлення ним позову до добросовісного набувача (ОСОБА_4 ) про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК відповідає вимогам закону.

63. Ураховуючи викладене, суд доходить висновку і про необхідність задоволення заявленого у справі позову про витребування спірного нерухомого майна з незаконного володіння ОСОБА_4 .

64. Згідно з частинами 1 – 3 статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням р ечі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

65. Аналіз диспозиції приведеної норми дає підстави дійти висновку про те, що витрати в сумі 105 000,00 грн., які позивачка вимушено понесла за винаймання квартири, є збитками, оскільки вона їх зробила для відновлення свого порушеного права.

66. За правилами, встановленими статтею 541 ЦК, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

67. Частиною 1 статті 543 ЦК визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

68. Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне позов у частині солідарного стягнення з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіної Є.С. компенсації заподіяних збитків задовольнити у повному обсязі.

69. Суд при цьому бере до уваги те, що саме винні протиправні дії ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіної Є.С. потягли за собою необхідність для позивачки винаймати інше житло. Предмет зобов`язання у цьому випадку має неподільний характер.

70. Позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації задоволенню не підлягають з огляду на таке.

71. За змістом частини 1 статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

72. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

73. Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

74. За правилами, встановленими статтею 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

75. Способи захисту порушеного права визначено частиною 2 статті 16 ЦК, яка визначає, що такими способами можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

76. Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

77. При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципом диспозитивності, згідно з яким захист здійснюється виключно у межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів і з суворим дотримання приписів статті 16 ЦК та частини 2 статті 5 ЦПК.

78. Судом встановлено, що позивачка звернулася до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права, скасування державної реєстрації права.

79. Між тим, позивачкою було проігноровано те, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.

80. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 №79543762 (справа №755/9555/18), яка відповідно до статті 263 ЦПК підлягає урахуванню судом.

81. Такої вимоги у справі позивачкою висунуто не було, у зв`язку з чим суд не знаходить підстав для задоволення позову у цій частині.

82. Вирішуючи спір у частині зобов`язання третьої особи поновити позивачку та членів її сім`ї на реєстраційному обліку у спірній квартирі, суд звертає увагу позивачки на таке.

83. Частиною 1 статті 48 ЦПК визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

84. За змістом частин 2, 3 статті 51 ЦПК, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

85. Аналіз приведених норм, у поєднанні з приписами статей 2, 4, 13 ЦПК, дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено. При цьому така особа самостійно визначає іншу особу (відповідача), що порушила її права або охоронювані законом інтереси.

86. Судовий захист забезпечується судом винятково в разі, якщо він встановить, що права, свободи чи інтереси особи, що звернулася до суду, були порушені особою (особами), визначеними позивачем в якості відповідача (відповідачів).

87. Державні функції з реєстрації фізичних осіб за місцем їх проживання (перебування) делеговано органам місцевого самоврядування, зокрема Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

88. Між тим, згідно з позовною заявою вказаний орган набув процесуального статусу третьої особи.

89. Уточненої позовної заяви, у якій в якості відповідача також було зазначено Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, протягом підготовчого провадження подано не було.

90. З огляду на викладене суд не знаходить підстав для задоволення заявлених вимог про поновлення позивачки та членів її сім`ї на реєстраційному обліку у спірній квартирі.

91. У порядку статті 141 ЦПК з відповідачів на користь позивачки пропорційно задоволеній частині позову у рівних частках підлягає стягненню компенсація її судових витрат у сумі 1 564,40 грн. (по 521,47 грн.).

92. Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 133, 141, 209 – 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (ідентифікаційний код – 40696815; 49089, Україна, місто Дніпро, вулиця Автотранспортна, 2/205), державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіної Євгенії Сергіївни (67243, Україна, Одеська область, Іванівський район, село Павлинка, вулиця Першотравнева, 16), ОСОБА_4 (РНОКПП – НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ), треті особи – управління-служба у справах дітей Центральної районної в місті Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування збитків, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяних збитків у сумі 105 000,00 грн., компенсацію судових витрат у сумі 521,47 грн., разом – 105 521,47 грн.

Стягнути з державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бутюгіної Євгенії Сергіївни на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат у сумі 521,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат у сумі 521,47 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 26 грудня 2019 року.

Суддя М.О. Католікян