Рішення № 86625260, 13.12.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/6002/19

Провадження № 2/210/2406/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" грудня 2019 р.Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров`я на виробництві,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров`я на виробництві, посилаючись на те, що працював на ПАТ«АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (далі - Відповідач, ПАТ «АМКР», раніше – ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», діяльність якого було приведено у відповідність до ЗУ «Про акціонерні товариства») вибивальником відливок 3 розряду ливарно-ковальського виробництва (сталеве литво) протягом 16 років 10 місяців, в період з 15.06.2000р. по 03.05.2017р.

19.08.2010р. (в зміні з 22:00 години 18.08.2010 до 07:00 години 19.08.2010р) позивач згідно зі змінним завданням виконував роботи з вибивки відливок та їх транспортування на термообрубну дільницю для їх подальшої обробки. О 03 годині 15 хвилин, завантаживши відливки «броня торцьова ОФ-МШ215» (замовлення №700415) до короба №341 для подальшого транспортування візка в проліт термообрубного відділення, ОСОБА_1 зачепив короб за допомогою ланцюгового стропа на гак електромостового крана №21, та дав команду машиністу крана ОСОБА_2 на зняття короба з візка та його встановлення на майданчик виїзду подини печі №5. Після встановлення короба на майданчик, незначного опускання стропа вниз та припинення виконання будь-яких операцій краном, ОСОБА_1 почав відчеплювати ланцюговий строп від короба. Відчеплення стропу він виконував лівою рукою, одночасно правою рукою тримаючись за борт короба безпосередньо біля відливки. О 3 годині 20 хвилин сталося непередбачене зміщення відливки вагою 750 кг, яка придавила праву кисть ОСОБА_1 до борта короба, внаслідок чого він отримав відкритий перелом нігтьових фаланг ІІ-ІІІ пальців правої кисті, розчавлену рану ІV пальця правої кисті.

Актом №36 від 21.08.2010р. форми Н-1 зазначений нещасний випадок комісією визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА №003253 позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності з 22.11.2010р. безстроково.

Після даного нещасного випадку позивач тривалий час знаходився на лікуванні, виходячи з виписки із медичної картки стаціонарного хворого У-11104/418, позивачу проведено лікування: первинна хірургічна обробка ран 2, 3 пальців правої кисті, здійснено операцію – ампутація 2,3 пальців правої кисті на рівні с/3 основних фаланг, як результат у позивача порушено функції кисті.

Зазначає, що під час праці на ПАТ «АМКР» з позивачем стався нещасний випадок, - він отримав виробничу травму, внаслідок якої йому було ампутовано два пальці правої руки, що призвело до негативних змін у його житті, необхідності лікування та часткової втрати працездатності, порушення звичайного життєвого ритму та нормальних життєвих зв`язків позивача. Після настання нещасного випадку позивач потребує додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з чим зазнає моральної шкоди.

Враховуючи тяжкість завданої Позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров`я, тяжкість нещасного випадку, настання у зв`язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв`язку з цим життєвих зв`язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати Позивачем працездатності у наслідок нещасного випадку, він оцінює розмір моральної шкоди, спричиненої нещасним випадком, що стався з ним при виконанні трудових обов`язків, у розмірі 20-ти мінімальних розмірів заробітних плат: 4 173,00 грн. х 20 = 83 460,00 грн.

Просить стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на його користь 83 460,00 грн. грн. в рахунок компенсації за моральну шкоду спричинену нещасним випадком на виробництві.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши 11.11.2019 р. копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується відбитком вхідного штемпеля на повідомленні, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду за вх. 23239, 20.11.2019 р. тобто в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 21.10.2019р., відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні, додатково зауваживши, що працівник несе безпосередню відповідальність за порушення норм ст. 14 ЗУ «Про охорону праці», відповідно до якої працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства, знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту, проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Зазначає, що відповідно до Акту, особою що допустило порушення вимог законодавства про охорону праці (п.10) є позивач ОСОБА_1 та оскільки вина підприємства у настанні нещасного випадку відсутня, а серед осіб, що допустили порушення вимог законодавства про охорону праці лише ОСОБА_1 , тому відсутні об`єктивні підстави, для покладання обов`язку відшкодування моральної шкоди на підприємство. Вважає, що будь-яких порушень законодавства про працю та охорону праці відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням нещасного випадку, відповідач не вчиняв.

Зазначає, що обов`язковими передумовами виникнення правовідносин з відшкодування моральної шкоди є неправомірні дії чи бездіяльність та вина власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, відповідач вважає, що в даній ситуації можна зробити висновок, що будь-яких порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням у позивача моральних страждань, відповідач не вчиняв, а отже і відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових сум в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Так, у відзиві, поданому в строки та за встановленими правилами, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не підтверджено факт отримання моральних страждань, розмір моральної шкоди не обґрунтований, відповідач вважає суму завищено, що не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої стверджує позивач.

В свою чергу, позивач, отримавши відзив на позовну заяву, скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що нещасний випадок, який стався з ним, відповідно до акту розслідування визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, отже підприємство не створило безпечних для життя Позивача умов праці, внаслідок чого він отримав виробничу травму і зазнав моральної шкоди. Тож, обов`язок з відшкодування такої шкоди покладається на ПАТ «АМКР» незалежно від складу винних у настанні даного нещасного випадку осіб, визначеного у відповідному акті розслідування.

Моральна шкода, якої зазнає позивач, полягає у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, завданих травмою та подальшою ампутацією пальців правої кисті. В свою чергу, з огляду на положення діючого законодавства та усталену судову практику, факт спричинення моральної шкоди в даних правовідносинах не потребує додаткового обґрунтування доказами, про які зазначає Відповідач.

Позивач оцінює розмір моральної шкоди, спричиненої нещасним випадком, що стався з ним при виконанні трудових обов`язків, у розмірі 20-ти мінімальних розмірів заробітних плат: 4 173,00 грн. х 20 = 83 460,00 грн., вважаючи, що такий розрахунок в повній мірі відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої він стверджує, а також принципам розумності, справедливості та співрозмірності.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 працювала на підприємстві ПАТ «АМКР» (ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», правонаступником вищезазначених підприємств є Публічне акціонерне товариство "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ") в періоди часу з 15.06.2000 р. по 03.05.2017р. – на посаді вибивальника відливок 3 розряду ливарно-ковальського виробництва протягом 16 років 10 місяців, що підтверджується відомостями внесеними до трудової книжки позивача.

Судом встановлено, що 19.08.2010р. (в зміні з 22:00 години 18.08.2010 до 07:00 години 19.08.2010р) позивач згідно зі змінним завданням виконував роботи з вибивки відливок та їх транспортування на термообрубну дільницю для їх подальшої обробки. О 03 годині 15 хвилин, завантаживши відливки «броня торцьова ОФ-МШ215» (замовлення №700415) до короба №341 для подальшого транспортування візка в проліт термообрубного відділення, ОСОБА_1 зачепив короб за допомогою ланцюгового стропа на гак електромостового крана №21, та дав команду машиністу крана ОСОБА_2 на зняття короба з візка та його встановлення на майданчик виїзду подини печі №5. Після встановлення короба на майданчик, незначного опускання стропа вниз та припинення виконання будь-яких операцій краном, ОСОБА_1 почав відчеплювати ланцюговий строп від короба. Відчеплення стропу він виконував лівою рукою, одночасно правою рукою тримаючись за борт короба безпосередньо біля відливки. О 3 годині 20 хвилин сталося непередбачене зміщення відливки вагою 750 кг, яка придавила праву кисть ОСОБА_1 до борта короба, внаслідок чого він отримав відкритий перелом нігтьових фаланг ІІ-ІІІ пальців правої кисті, розчавлену рану ІV пальця правої кисті. Даний факт підтверджується актом № 36 «розслідування нещасного випадку, що стався 19.08.2010 року.

Актом №36 форми Н-1 п. 6. від 21.08.2010р. зазначений нещасний випадок комісією визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 19.08.2010 року позивач ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в КЗ «Міська клінічна лікарня №2» в період часу з 19.08.2010 по 17.09.2010 р. де йому встановлено діагноз: основний – ушиб, розмозження нігтівих фалангів 2,3,4 п. правої кісті. О/перелом бугристості нігтівих фланг 2,3 правої кісті.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 23.11.2010 року серії 10ААА №003253 позивачу, ОСОБА_1 , була встановлена втрата професійної працездатності та визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20%, безстроково.

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Як встановлено із документів, у позивача внаслідок отриманої травми йому було ампутовано два пальці правої руки, що призвело до негативних змін у його житті, необхідності лікування та часткової втрати працездатності, порушення звичайного життєвого ритму та нормальних життєвих зв`язків позивача. Після настання нещасного випадку позивач потребує додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з чим зазнає моральної шкоди. Враховуючи тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров`я, тяжкість нещасного випадку, настання у зв`язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв`язку з цим життєвих зв`язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 №20рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України таст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п.13Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно дост.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від14 жовтня 1992 року N 2694-XIIдержавна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо роботодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23,1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань. Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це є аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Інформованість позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачу завдано моральні страждання (моральна шкода) через отримані травми на підприємстві як і не може брати до уваги, що лише позивач несе безпосередню відповідальність за порушення Закону України «Про охорону праці».

Так, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог. Більше того, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995 з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, наявність третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, також враховуючи факт, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача 16 років 10 місяців, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму 30 000 (тридцять тисяч) грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідност.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставіст.88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,23,268, § 1. «Загальні положення про відшкодування шкоди» Глави 82 ЦК України, ст.4,9,13,21 Закону України "Про охорону праці",Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України", ст.237-1 ч.1,153КЗпП України, ст.ст. 12, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354, 355 ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (код ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) за моральну шкоду, спричинену нещасним випадком на виробництві, грошові кошти в сумі 30 000 грн.(тридцять тисяч гривень), без відрахування з цієї суми податку на доходи фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко