Рішення № 86623374, 21.06.2019, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/519/18

2/368/51/19

Рішення

Іменем України

"21" червня 2019 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

Серкретар судового засідання - Салій Я.С.

З участю учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1

Представник позивача - адвокат Лисюк О.В.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, суд, -

В С Т А Н О В И В :

10.04.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, ( а.с., 2 - 4), в якій позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 1904730 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь інляційні витрати в розмірі 123876 грн. 77 коп.;

- стягнути з відповідача на хх користь судовий збір в розмірі 8810 грн.

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні обгрунтовує наступними фактичними обставинами справи та нормами права:

- 22 січня 2014 року між неюю та відповідачем було укладено договір позики, оформлений видачею позичальником розписки на сумму 80 тис. грн.

В подальшому сума позики збільшувалась, у зв`язку із чим було складено наступні розписки:

- від 30.01.2014 р. на суму 40 тис. грн.;

- від 16.02.2014 р. на суму 160 тис. Грн.;

- від 25.02.2014 р. на суму 30 тис. грн.;

- від 01.03.2014 р. на суму 55 тис. грн.;

- від 01.09.2014 р. на суму 60 тис. грн.;

- від 18.12.2014 р. на суму 60 тис. грн.;

- від 01.03.2015 р. на суму 74 тис. грн.;

- від 12.03.2015 р. на суму 74 тис. грн.

Обставини доводяться розписками - додатки 2 - 10.

За домовленністю сторін розмір процентів за користування грошовими коштами становив 4,74 % на місяць від суми позики. Однак, відповідач не невиконала належним чином зобов`язань за договором позики, у зв`язку із чим виникла заборгованність, яка станом на 07.05.2016 р. становила суму 797 000 грн. - основного боргу, 330 100 грн. - боргу зі сплати процентів.

Загальна сума заборгованості становила 1127100 грн. (Обставини доводяться розпискою боржника від 07.05.2016 р. - додаток 11).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зловлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1046 ЦКУ визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦКУ, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленності сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, на підставі вказаних положень цивільного законодавства між неюю та відповідачем виникли договірні відносини.

Починаючи з 07.05.2016 р. сторони договору позики змінили розмір процентів за користування позичальником грошовими коштами позикодавця, а саме, встановлено процентну ставку у 3% від суми залишку заборгованності за договором позики.

Залишком заборгованості, станом на 07.05.2016 р. сторони визначили суму 1127100 грн., а нарахування відсотків передбачили в сумі 33810 грн. щомісяця. Встановлений порядок сплати процентів визначає їх погашення не пізніше 30 числа кожного місяця до повного погашення заборгованості позичальником.

Обставини доводяться розпискою позичальника від 07.05.2016 р.

Так, за змістом розписки від 07.05.2016 p., ОСОБА_3 визнає факт отримання суми позики в розмірі 797 тис. грн. та прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати основної суми боргу у зазначеному розмірі, а також з оплати процентів за користування позикою в сумі 330 100 грн.

Порушення позичальником договірних зобов`язань продовжується й досі.

За період з 07.05.2016 року по 01.04.2018 р. заборгованність відповідача зі сплати процентів становить 777630 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- 23 (кількість місяців прострочення починаючи з 07.05.2016 р. по 01.04.2018 p.) X 33 810 грн. (щомісячні нарахування згідно розписки від 07.05.2016 p.).

У розписках відповідача від 03.11.2016 p., 29.11.2016 р. ОСОБА_2 визнає обставини стосовно невиконання нею обов`язку щодо сплати процентів за ставкою, передбаченою у розписці від 07.05.2016 p., тобто 3% на місяць.

доводиться розписками позичальника від 03.11.2016 p., 29.11.2016 р. - додатки 12, 13/.

В подальшому, за' домовленністю з позичальником, був визначений кінцевий термін повернення основної суми боргу. Так, згідно розписки позичальника від 06.12.2016 р. кінцевою датою повернення суми боргу в розмірі 1 127 100 грн. становить 30 квітня 2017 року, що доводиться розпискою позичальника від 06.12.2016 р. - додаток 14.

Однак, сума боргу повернута їй не була.

За приписами статті 545 ЦКУ, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ іоо видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Таким чином, наявність у оригіналів розписок про отримання позичальником суми неї оригіналів розписком про отримання позивачльником суми, і є свідченням прострочення боржника.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальна сума простроченої зобргованості, яка підлягає стягненню з відповідача становить суму 1 904 730 грн.

Хоча в тексті розписок про передачу грошових коштів не відображено порядку сплати процентів за їх користування позичальником, сторонами він все ж був погоджений на умовах місячних розрахункових періодів, про що міститься пряме посилання у розписці відповідача від 07.05.2016 р.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 264 ЦКУ, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З урахуванням цього, звертає увагу суду на дії відповідача, які свідчать про визнання нею зазначеної вище заборгованності, а саме, видання розписок від 07.05.2016, від 03.11.2016 p., від 29.11.2016 р.

Отже, строк позовної давності щодо стягнення процентів за користування позикою не сплив.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Оскільки, сторонами договору позики був встановлений кінцевий термін повернення основної суми боргу (30.04.2017 р.), то з наступної дати обраховується період прострочення боржника.

З метою вирішення питання про досудовий порядок повернення суми позики нею було направлено відповідачу Вимогу про повернення заборгованності (Вимога, поштова квитанція та опис - додатки 15-17).

У зв`язку з прострочення вказаного грошового зобв`язання відповідач повинна компенсувати їй інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Розрахунок інфляційних втрат здійснюється, виходячи з обов`язку позичальника повернути 30.04.2017 р. суму боргу в сумі 1127 100 грн., до складу якої включено суму позики в розмірі 797000 грн. та нарахованих процентів за станом на 07.05.2016 р. в сумі 330100 грн.

Розрахунок інфляційних втрат:

(Індекс інфляції) - добуток щомісячних індексів за відповідний період

(Збитки від інфляції) = (Сума боргу) х (Індекс інфляції) /100% - (Сума боргу).

період прострочення: 30.04.2017 - 29.03.2018 (дата складання позову).

індекси інфляції за період травень 2017 - лютий 2018: 101,30% х 101,60% х 100,20% х 99,90% х 102,00% х 101,20% х 100,90% х 101,00% х 101,50% х 100,90% , підсумковий індекс 110,991%.

1127 100 грн. х 110,991% / 100% = 1 250 976,77 грн. (сума боргу з урахуванням індексу інфляції).

інфляційні втрати - 123 876,77 грн.

Обставини щодо розмірів індексів інфляції за розрахунковий період доводяться довідкою відділу статистики - додаток 18.

Оригінали всіх наданих нею копій доказів перебувають у неї та будуть надані в судовому засіданні для огляду судом.

Підтверджує суду, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Законом не визначений обов`язковий досудовий порядок врегулювання даного спору.

У зв`язку з поданням даного позову розмір її судових витрат орієнтовно становитиме: 8810 грн., що складатиметься зі сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Звертає увагу суду на те, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованності за дев`ятьма розписками пов`язані одними й тими ж доказами, а саме розписками від 07.05.2016, 03.11.2016 р., 29.11.2016 р., якими доводяться обставини про розмір дійсного грошового зобов`язання, встановлення розміру процентів за користування коштами, прострочення виконання зобов`язання відповідачем.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 15, 16, 264, 526, 530, 625, 1046, 1048 ЦК України, - позивачка просить суд задовольнити вимоги, викладені в мотивувальній частині її позовної зави.

10.04.2019 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., ( а.с., 23).

Одночасно, 10.04.2018 року, на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову, ( а.с., 25), в якій позивачка просила суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якої:

- забезпечити її позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики способом встановлення тмчасового обмеження відповідача у праві виїзду за межі України до дати повного виконання судового рішення.

Свою заяву про забезпечення позову позивачка ОСОБА_1 обгрунтовує наступними фактичними обставинами справи та нормами права:

Вона звернулась до суду з вимогами до відповідача про повернення позики. Свої вимоги вона мотивувала тим, що між нею та відповідачем 22 січня 2014 року було укладено договір позики. Внаслідок прострочення відповідача станом на дату звернення з позовом розмір боргу становить суму 1904730 грн. (ціна позову).

За приписами ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він вернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується такими заходами забезпечення, які є необхідними для досягнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особі праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Їй достеменно відомо, що відповідач має намір виїхати за межі України з метою подальшого ухилення від виконання значних грошових зобов`язань перед численними кредиторами, в тому числі з метою невиконання зобов`язань за договором позики, укладеним між ними 22.01.2014 р.

Виїзд боржника за межі України значно ускладнить виконання судового рішення, адже, по перше, - зумовить необхідність її пошуку за межами України, стане зайвим тягарем з тривалим строком виконання, а по друге, - змусить застосувати складні міжнародні юридичні формальності для виконання судового рішення, як визнання судового рішення та надання дозволу на його виконання органами юстиції іноземної держави.

Виконання рішення суду на території іноземної держави зумовить також значні витрати на переклад документів з української на іноземну мову, витрати на правову допомогу для підготовки та ведення справи щодо визнання іноземного рішення.

Заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України).

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 149, 150, 441 ЦПК України, - позивачка просила суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині заяви про забезпечення позову.

10.04.2019 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної заяви про забезпечення позову був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., ( а.с., 27).

26.06.2018 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 15 год. 00 хв. 11.07.2018 року, ( а.с., 32 - 33).

03.07.2018 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, ( а.с., 38 - 42), на підставі якої:

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 в справі № 368/519/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.

Забезпечити позов шляхом:

- тимчасово обмежити громадянку України ОСОБА_2 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 22.10.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , у праві виїзду зе межі України до дати повного виконання судового рішення в справі № 368/519/18.

Ухвала набирає законної сили та підлягає до негайного виконання на підставі ст. 261 ЦПК України.

За невиконання даної ухвали передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду.

Копію ухвали для відому та виконання направити адміністрації Державної прикордонної служби України, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26.

11.07.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява позивачки ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, ( а.с., 55 - 57), в якій позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:

1. Заяву про збільшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 від 22.10.1996р., адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) заборгованність за договором позики в розмірі 2006160,00грн. (два мільйона шість тисяч сто шістдесят гривень 00 коп).

2. Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 від 22.10.1996р., адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) інфляційні втрати в розмірі 123876,77грн. (сто двадцять три тисячі вісімсот сімдесят шість гривень 77 коп.).

3. Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 від 22.10.1996р., адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 8 810 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень 00коп.).

Уточнення позовних вимог позивачка обгрунтовує наступним:

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться справа №368/519/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги, визначені в позовній заяві від "10" квітня 2018 р., позивач підтримує в повному обсязі.

Однак, відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ІІПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного провадження.

Так, Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 26.06.2018р. відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 11 липня о 15год 00хв.

Станом на сьогоднішній день розмір заборгованості зі сплати процентів збільшився і складає - 101430,00 грн. виходячи з наступного розрахунку: 3 (кількість місяців прострочення починаючи за період з 29.03.2018р. (дата складання позову) по 10.07.2018р. (дата складання даної заяви) X 33 810 грн. (щомісячні нарахування згідно розписки від 07.05.2016 р.).

Враховуючи наведене, вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог на суму 101 430.00грн. (сто одна тисяча чотириста тридцять гривень 00коп.), з врахуванням якої загальна сума заборгованості за договором позики становить 2006160,00грн. (два мільйона шість тисяч сто шістдесят гривень 00 коп). та інфляційні втрати в розмірі 123876,77грн. (сто двадцять три тисячі вісімсот сімдесят шість гривень 77 коп.)

Розрахунок суми судового збору:

Відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних зимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Відповідно до пп.1 п.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір за позовну заяву майнового характеру, яку подано фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки Позивачем сплачено максимальний розмір судового збору (8810,00грн.), тому недоплати судового збору не виникає.

11.07.2018 року в судовому засданні оголошено перерву до 15 год. 00 хв. 19.07.2018 року в зв`язку з клопотанням представника позивача, ( а.с., 64 - 65).

19.07.2018 року відкладено слухання на 12.09.2018 року в зв`язку з неприбуттям сторін, які надіслали на адресу Кагарлицького районного суду відповідні заяви - клопотання, ( а.с., 89, 84 - 85).

12.09.2018 року відкладено слухання справи на 15 год. 00 хв. 27.09.2018 року в зв`язку з неявкою сторони відповідача, ( а.с., 111 - 112).

27.09.2018 року, суд провівши необхідні процесуальні дії під час підготовчого судового засідання, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України виніс процесуальну ухвалу (без видалення до нарадчої кімнати), про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12 год. 00 хв. 16.10.2108 року, ( а.с., 117).

16.10.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, - ОСОБА_2 , - адвокатом Матюшенковим Д.В., ( а.с., 126 - 128), в якій представник відповідача просить суд:

- у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , - відмовити у повному обсязі.

Свою позицію представник відповідача обгрунтовує наступними обставинами справи, та нормами права:

- до Кагарлицького районного суду Київської області звернулася ОСОБА_1 (далі - Позивач) із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - Відповідач), про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява позивача мотивована тим, що 2 січня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір позики, оформлений видачою позичальником розписки на суму 80 тис. грн.

В подальшому сума позики збільшувалась, у зв`язку із чим було складено наступні розписки:

- від 30.01.2014 р. на суму 40 тис. грн.

- від 16.02.2014 р. на суму 160 тис. грн.

- від 25.02.2014 р. на суму 30 тис. грн.

- від 01.03.2014 р. на суму 55 тис. грн.

- від 01.09.2014 р. на суму 60 тис. грн.

- від 18.12.2014 р. на суму 60 тис. грн.

- від 01.03.2015 р. на суму 74 тис. грн.

- від 12.03.2015 р. на суму 74 тис. грн.

За домовленістю сторін розмір процентів за користування грошовими рптами становив 4,74 % на місяць від суми позики. Однак, відповідач не виконана належним чином своїх зобов`язань за договором позики, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 07.05.2016 р. становила суму 797000 грн. - основного боргу, 330 100 грн. - боргу зі сплати процентів.

Загальна сума заборгованості становила 1127100 грн.

За період з 07.05.208 року по 01.04.2018 року заборгованість Відповідача зі плати процентів складає 777630,00 грн.

Також Позивачем за період з 30.04.2018 року по 29.03.2018 року були враховані інфляційні витрати, які складають 123876,77 грн.

Таким чином загальна суму заборгованості за заявленими Позивачем имогами складає 2028606,77 грн.

Згодом Позивачем було надано заяву про збільшення розміру позовних вимог ш суму 101430,00 грн., - проценти за період з 29.03.2018 року по 10.07.2018 року.

Проте, він не погоджується із заявленими позовним вимогами Позивача, виходячи з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше торін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та бов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти ібо інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує зередання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч.і ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В той же час, як вбачається із наданих Позивачем розписок, останні лише містять інформацію про отримання грошових коштів, однак не містять жодної інформації про розмір та сплату процентів.

В той же час, Відповідачем були повернути грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується наступними розписками Позивача, а саме:

- 29.12.2015 року на суму - 101450,00 грн.

- 13.05.2016 року на суму - 20000,00 грн.

- 29.06.2016 року на суму - 33000,00 грн.

- 28.07.2016 року на суму - 34000,00 грн.

- 06.10.2016 року на суму - 33810,00 грн.

- 21.12.2016 року на суму - 60000,00 грн.

- 30.12.2016 року на суму - 75000,00 грн.

- 10.04.2017 року на суму - 72000,00 грн.

- 29.06.2017 року на суму - 50000,00 грн.

- 07.07.2017 року на суму - 22000,00 грн.

- 02.10.2017 року на суму - 72000,00 грн.

- 27.12.2017 на суму - 72000,00 грн.

Таким чином, сума повернених Позивачу коштів складає - 645260,00 грн. Разом із цим, сума отриманих коштів Відповідачем, склала - 633000,00 грн.

Тому, на підставі вищенаведеного та керуючись ст. 178 ЦПК України, - представник відповідача просить суд винести рішення, на підставі якого відмовити в задоволенні позовних вимог.

16.10.2018 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 09 год. 00 хв. 29.10.2018 року за клопотанням представника позивача, ( а.с., 141 - 142).

26.10.2019 року на адресу Кагарлицького айонного суду надійшла письмова відповідь на відзив на позовну заяву, ( а.с., 147 - 148), в якій позивач просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Свою позицію сторона позивача обгрунтовувала наступними фактичними обставинами, та нормами права:

У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 368/519/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідачем по справі на адресу суду було подано відзив на позовну заяву. Відповідно до ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення позивач викладає у відповіді на відзив до позовної заяви.

Таким чином, вважають за необхідне спростувати твердження Відповідача викладені у відзиві, оскільки вони є такими, що не відповідають дійсності.

Отже, свої заперечення щодо невизнання позовних вимог Відповідач обгрунтовує тим, що Відповідачем Позивачу грошові кошти були повернуті у повному обсязі, що підтверджується відповідними розписками Позивача на адресу Відповідача про отримані кошти на загальну суму 645 260.00 грн.. а саме:

- 29.12.2015 року на суму - 101450,00 грн.

- 13.05.2016 року на суму -20000,00 грн.

- 29.06.2016 року на суму - 33000,00 грн.

- 28.07.2016 року на суму - 34000,00 грн.

- 06.10.2016 року на суму - 33810,00 грн.

- 21.12.2016 року на суму - 6000,00 грн.

- 30.12.2016 року на суму - 75000,00 грн.

- 10.04.2017 року на суму - 72000,00 грн.

- 29.06.2017 року на суму - 50000,00 грн.

- 07.07.2017 року на суму - 22000,00 грн.

- 02.10.2017 року на суму - 72000,00 грн.

- 27.12.2017 року на суму - 72000,00 грн.

При ньому, щодо виникнення заборгованості Відповідача перед Позивачем Відповідач посилається на боргові розписки, надані ним на адресу Позивача за період з 30.01.2014 року по 12.03.2015 року.

Але у даному переліку, наведеному Відповідачем у Відзиві на позовну заяву, відсутня боргова розписка Відповідача від 07.05.2016 року, яка містить умови договору позики між Позивачем та Відповідачем, і яка була написана Відповідачем, на підтвердження взятих на себе зобов`язань.

Вказаною розпискою Відповідач підтвердив свої зобов`язання перед Позивачем по поверненню грошових коштів, а саме: суми основного боргу у розмірі 797000.00 грн., - суми винагороди за отриманий борг у розмірі 330100,00 грн. станом на 07.05.2016 року.

Окрім цього, згідно даної розписки Відповідач взяла на себе зобов`язання до 30 числа кожного місяця у повному обсязі виплачувати на адресу Позивача винагороду, яка вираховуватиметься із розрахунку 3 відсотки від загальної суми заборгованості, тобто 3 відсотки від суми основного боргу та суми винагороди за отриманий борг разом (1127100.00 грн.)., і яка складає 33810.00 грн. щомісяця.

Таким чином, надані Відповідачем розписки, а саме: 13.05.2016 року на суму - 20000.00 грн., 29.06.2016 року на суму - 33000,00 грн., 28.07.2016 року на суму - 34000,00 грн., 06.10.2016 року на суму - 33 810,00 грн., 21.12.2016 року на суму - 6000.00 грн., 30.12.2016 року на суму - 75 000,00 грн., 10.04.2017 року на суму - 72000,00 грн., 29.06.2017 року на суму - 50000.00 грн., 07.07.2017 року на суму - 22000.00 грн., 02.10.2017 року на суму - 72000.00 грн., 27.12.2017 року на суму - 72000,00 грн., свідчать про несвоєчасне часткове виконання Відповідачем умов розписки від 07.05.2016 року, і є сплатою 3 відсотків щомісячної винагороди за користування грошовими коштами Позивача, яка складає 33810,00 грн.

З приводу розписки Позивача від 29.12.2015 року на суму 101450.00 грн.. то даний документ спростовується розписками Відповідача від 07.05.2016 року і від 06.12.2016 року, які написані Відповідачем пізніше, і які містять інформацію про розмір існуючого боргу станом на 07.05.2016 року.

Окрім цього, не відповідає дійсності посилання Відповідача на те, шо розписки Відповідача не містять інформації про розмір та сплату процентів, оскільки, вказану інформацію та умови існуючого договору позики між Відповідачем та Позивачем містить розписка Відповідача від 07.05.2016 року.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, і Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, якими Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, а доводи Відповідача спростовуються документами, які містять матеріали даної цивільної справи

Отже, враховуючи викладене, просять позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

26.10.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла заява позивачки про збільшення позовних вимог, ( а.с., 149 - 150), в якій позивачка просить суд винести рішення, на підставі якого:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі: 1127100,00 грн. - суми основної заборгованості, 111111.00 гривень - 3% річних, 628279,73 гривень - інфляційних втрат, 470490,00 гривень - розміру щомісячної винагороди за користування грошовими коштами.

- судові витрати, які складаються із судового збору стягнути з Відповідача.

Свої уточнені позовні вимоги сторона позивача обгрунтовує наступними фактичними обставинами справи та нормами права:

У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 368/519/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки, Позовна заява була заявлено позивачем до суду 10 квітня 2018 року, і станом на сьогодні розмір заборгованості зі сплати процентів збільшився, окрім цього Відповідачем було надано розписки, які свідчать про часткову сплату ним винагороди на користь Позивача, стала необхідність уточнити позовні вимоги.

Згідно боргової розписки Відповідача від 07.05.2016 року, яка містить умови договору позики між Позивачем та Відповідачем, і яка була написана Відповідачем, на підтвердження взятих на себе зобов язань, Відповідач взяла на себе зобов`язання до 30 числа кожного місяця у повному обсязі виплачувати на адресу Позивача винагороду, яка вираховуватиметься із розрахунку 3 відсотки від загальної суми заборгованості, тобто 3 відсотки від суми основного боргу та суми винагороди за отриманий борг разом (1127 100,00 гри.), і яка складає 33810.00 грн., - щомісяця.

Таким чином, Відповідач зобов`язана сплатити Позивачу винагороду у розмірі:

- за період з 07.05.2016 по 07.12.2016 - 8 х 33810.00 грн. = 270 480.00 грн.;

- за період з 07.01.2017 по 07.12.2017 - 12 х 33810.00 грн. = 405720.00 грн.;

- за період з 07.01.2018 по 07.10.2018 10 х 33810.00 гри. = 338100,00 грн.

Разом: 1014300.00 грн.

Згідно наданих Відповідачем розписок, а саме:

- 13.05.2016 року на суму - 20000.00 грн.;

- 29.06.2016 року на суму 33000.00 грн.;

- 28.07.2016 року на суму - 34 000,00 грн.;

- 06.10.2016 року на суму - 33810,00 грн;

- 21.12.2016 року на суму - 6000,00 грн.;

- 30.12.2016 року на суму 75000,00 грн.;

- 10.04.2017 року на суму - 72 000.00 грн.;

- 29.06.2017 року на суму - 50000.00 грн.;

- 07.07.2017 року на суму 22000,00 грн.;

- 02.10.2017 року на суму - 72000.00 грн.;

- 27.12.2017 року на суму - 72000.00 грн.

На адресу Позивача була перерахована нагорода у розмірі:

- за період з 07.01.2016 по 07.12.2016 - 255810,00 грн.

- за період з 07.01.2017 по 07.12.2017 - 288 000,00 грн.

Разом: 543 810,00 грн.

Отже, різниця становить: 1014300,00 грн. - 543 810,00 грн. дорівнює 470 490,00 грн.

Таким чином, станом на 25.10.2018 року заборгованість Відповідача зі сплати винагороди за користування грошовими коштами Позивача становить 470490.00 гривень.

Окрім цього, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язаний, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити всю суму боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, якщо інший розмір процентів не встановлєний договором.

До сьогоднішнього дня відповідач ухиляється від повернення суми боргу, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

У зв`язку з цим наводять нижче розрахунок заборгованості із врахуванням штрафних санкцій (докладний розрахунок додаємо у додатку):

Сума основної заборгованості:

Станом на 07.05.2016 - 797000.000 гривень

Станом на момент звернення до суду 1127 100.00 грн.

3% річних, - 111111,00 гривень

Інфляційні втрати, - 628279,73 грн.

Розмір щомісячної винагороди за користування грошовими коштами, - 470490.00 гривень

Враховуючи, вищевикладеие, керуючись ст. ст. 43, 49, 58-64 ЦІІК України, - сторона позивача просить задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Розрахунки заборгованості на арк. 151 - 154.

29.10.2018 року на адресу суду надійшла письмова заява сторони відповідача про застосування строку позовної давності, ( а.с., 155 - 156), в якій сторона відповідача просила суд:

- застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свою заяву сторона позивача обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

До Кагарлицького районного суду Київської області звернулася ОСОБА_1 (далі - Позивач) із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - Відповідач), про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява позивача мотивована тим, що 2 січня 2014 року між Позивачем і Відповідачем було укладено договір позики, оформлений видачою позичальником розписки на суму 80 тис. грн. В подальшому сума позики збільшувалась, у зв`язку із чим було складено наступні розписки:

- від 30.01.2014 р. на суму 40 тис. грн.

- від 16.02.2014 р. на суму ібо тис. грн.

- від 25.02.2014 р. на суму 30 тис. грн.

- від 01.03.2014 р. на суму 55 тис. грн.

- від 01.09.2014 р. на суму 60 тис. грн.

- від 18.12.2014 р. на суму 60 тис. грн.

- від 01.03.2015 р. на суму 74 тис. грн.

- від 12.03.2015 р. на суму 74 тис. грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В свою чергу, положенням ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Оскільки Позивач звернулася із позовною заявою лише в квітні 2013 року, остання пропустила строк позовної давності.

Положенням ч. 3 ст. 267 ЦК передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положенням ч. 4 ст. 267 ЦК закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, Позивач, звернувшись із позовною заявою в квітні 2018 року, пропустив трьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

29.10.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 12.11.2018 року в зв`язку з винесенням судом ухвали про обов`язкову участь відповідачки, ( а.с., 157 - 157).

12.11.2018 року в слуханні справи оголошено перерву до 12 год. 30 хв. 26.11.2018 року в зв`язку з неявкою відповідачки, ( а.с., 165), одночасно судом винесено ухвалу про обов`язкову участь відповідачки в судовому засіданні, ( а.с., 167 - 168).

26.11.2018 року судом оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 14.12.2018 року, ( а.с., 174 - 175).

14.12.2018 року судом оголошено перерву до 17 год. 00 хв. 09.01.2019 року, ( а.с., 180 - 181).

09.01.2019 року слухання справи відкладено на 01.02.2019 року в зв`язку з неявкою сторін, ( а.с., 186).

01.02.2019 року слухання справи відкладено на 25.03.2019 року в зв`язку з неявкою сторін, ( а.с., 190).

25.03.2019 року слухання справи було знаято з розгляду в зв`язку з відпусткою судді, призначено справу на 10 год. 00 хв. 21.06.2019 року.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обгрунтовувавла свою позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині її позовної заяви, та уточненої позовної заяви, та які судом наведені вище.

Що стосується позиції позивачки, то таку позицію суд вважає об`єктивною, та такою, яка підтверджується матеріалами справи, а саме, письмовими доказами, які суд сприймає як належні та допустимі, та які судом будуть оцінені нижче.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 , - адвокат Лисюк О.В. уточнений позов підтримала в повному обсязі, обгрунтовувала свю позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви та уточненої позовної заяви, та які судом вказані вище.

Що стосується позиції представника позивачки, то таку позицію суд вважає об`єктивною, та такою, яка підтверджується матеріалами справи, а саме, письмовими доказами, які суд сприймає як належні та допустимі, та які судом будуть оцінені нижче.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення уточненого позову, так як вважає, що вона повністю розрахувалася з позивачкою, окрім того, всі розписки, що були написані нею, - написані під тиском позивачки, так як позивачка погрожувала їй фізичною розправою.

Що стосується позиції відповідачки, то таку позицію суд оцінює критично, - лише як спосіб захисту від позову, та, відповідно, - намагання уникнути виконання взятих на себе зобов`язань згідно договору позики.

Що стосується твердження відповідачки про те, що до неї позивачка застосовувала примус, - а саме, - погрожувала її життю та здоров`ю, внаслідок чого були написані розписки, - то до такої позиції суд відноситься критично з огляду на ту обставину, що факт погроз та примусу в судовому засіданні стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами.

Окрім того, суд роз`яснив стороні відповідача, що з метою з`ясування, чи були розписки написані під примусом, сторона має право призначити експертизу почеркознавчу, під час якої експерт може встановити, чи були написані розписки відповідачкою в добровільному порядку, чи такі розписки були написані під примусом.

Проте, сторона відповідача відмовилася від призначення експертизи, після чого судом було роз`яснено учасникам процесу, що кожна сторона несе процесуальний ризитк за проведення чи не проведення тих чи інших процесуальних дій, та роз`яснив відповідачу, що не призначення експертизи потягне за собою процесуальний наслідок у виді встановлення факту, що розписки були написані без примусу чи погроз з сторони позивачки, проте, навіть після роз`яснення процесуальних прав стороні відповідача, - сторона відповідача відмовилася від призначення експертизи, відповідно, суд критично сприймає позицію сторони відповідача, що розписки були написані під тиском чи погрозами, та, відповідно, вважає, що розписки, на підставі яких обгрунтовує свою позицію сторона позивача, - написані позивачкою в добровільному порядку, щол і є однією із підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 , - адвокат Матюшенков Д.В. повністю заперечував проти задоволення позову, обгрунтовував свою позицію обставинами, які викладені в відзиві на позовну заяву, який судом наведено вище, та обставинами, які містяться в його чисельних клопотаннях, які судом також наведені вище.

Що стосується позиції представника відповідача, то до такої позиції суд відноситься критично, з огляду на ті обставини, на підставі яких суд відноситься критично до позиції відповідачки, та які судом наведено вище.

Суд, вислухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення уточненого позову, - шляхом винесення рішення, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з довідки, яка видана 18.04.2018 року адресно - довідковим підрозділом територіального органу ДМС України УДМС України в Київській області, ( а.с., 30), відповідач по даній справі, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Первомайськ, Кагарлицького району Київської області, з 22.09.1992 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно, враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, та місце проживання відповідачки ОСОБА_2 , - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції.

Фактичні обставини справи, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Позивачем по даній справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка місто Вороніж, Росія, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_4 , виданий 02 липня 1999 року Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві, ( а.с., 5 - 6), реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , ( а.с., 50), зареєстрована з 18 жовтня 1985 року за адресою: АДРЕСА_3 , ( а.с., 5 - зворотня сторона).

Відповідачем по даній справі є фізична особа, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка Кагарлицького району Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 22.10.1996 року, адреса: АДРЕСА_4, ( а. с., 30), ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ( а.с., 29).

Спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_2 договірних зобов`язань за договором позики, укладеним ним з позивачем по справі, - ОСОБА_1 за наступних обставин.

22 січня 2014 року між позивачкою по даній справі ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений видачею позичальником розписки на сумму 80 тис. грн., ( а.с., 7).

В подальшому сума позики збільшувалась, у зв`язку із чим було складено наступні розписки:

- від 30.01.2014 р. на суму 40 тис. грн., ( а.с., 8);

- від 16.02.2014 р. на суму 160 тис. грн., ( а.с., 9);

- від 25.02.2014 р. на суму 30 тис. грн., (а.с., 10);

- від 01.03.2014 р. на суму 55 тис. грн., ( а.с., 11);

- від 01.09.2014 р. на суму 60 тис. грн., ( а.с., 12);

- від 18.12.2014 р. на суму 60 тис. грн., ( а.с., 13);

- від 01.03.2015 р. на суму 74 тис. грн., ( а.с., 14);

- від 12.03.2015 р. на суму 74 тис. грн., ( а.с., 15).

Так як суми позики відповідачкою ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_1 не поверталися, 07.05.2016 року відповідачкою по справі, - ОСОБА_2 була надана письмова розписка позивачці ОСОБА_1 , ( а.с., 16), в якій відповідачка засвідчила, що нею в 2014 - 2015 роках взяті в борг кошти в сумі 797 (сімсот дев`яносто сім) грн., що підтверджується відповідними розписками.

Також відповідачка сама в розписці зазначає, що:

- станом на день видачі чергової розписки, а саме, - станом на 07.05.2016 року невиплачена сума становить 330100 грн.

Згідно даної розписки відповідачка зобов`язувалася з цього часу (видачі розписки) регулярно до 30 числа кожного місяця в повному об`ємі виплачувати винагороду з усіх коштів, які вона повинна виплатити ОСОБА_1 , які станом на час написання розписки становлять 797000 (сімсот дев`яносто сім) тисяч грн., та заборгованості за винагороду в розмірі 330000 (триста тридцять тисяч) грн, що в загальній сумі становить 1127100 (один мільйон сто двадцять сім тисяч сто) грн.

Винагороду зобов`язалася виплачувати в розмірі 3 % від загальної суми, що відповідає сумі 33810 (тридцять три тисячі вісімсот десять) грн. закожен місяць користування.

Також відповідачка зазначила, що у випадку в подальшому порушення строків виплати коштів, з 1 числа наступного місяця зобов`язувалася виплачувати пеню в розмірі0,5% від суми, що становить 169 грн. за кожень день прострочення.

Також відповідачка зазначила, що розуміє, що у випадку невиконання нею умов цієї розписки грошові кошти з неї можуть бути стягнуті в судовому порядку.

Що стосується розписки від 07.05.2016 року, то суд сприймає її як належний, допустимий доказ на підтвердження обставин, на яких наполягає позивачка на підтвердження її позовних вимог.

Що стосується твердження відповідачки ОСОБА_2 про те, що дана розписка була написана нею під примусом, під погрозами з боку позивачки ОСОБА_1 , то до такої позиції суд відноситься критично, з огляду на наступне.

Так, на підтвердження такого факту (примусу) судом було запропоновано відповідачці надати належні та допустимі докази, а саме, - допитати свідків з сторони відповідача, які б підтвердили факт примусу чи погроз, надати копію письмових звернень до правоохоронних органів, які б засвідчували б звернення відповідачки до відповідних правоохоронних органів з вимогою притягнення до відповідальності відповідачки за неправомірні, чи злочинні дії, письмові погрози позивачки, тощо.

Проте,таких доказів сторона відповідача не надала.

З метою дотримання повноти дослідження обставин справи, судом було запропоновано стороні відповідача призначити по даній справі судову експертизу, на проведення якої направити оригінал розписки від 07.05.2016 року, по результатх якої експерт міг гіпотетично встановити, чи дана розписка була написана відповідачкою в добровільному порядку, чи була написана нею під примусом, в екстремальних умовах, тощо.

Проте, сторона відповідача відмовилася від призначення такої експертизи.

Далі суд роз`яснив сторогні відповідача положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України, зокрема, роз`яснив, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторона відповідача після роз`яснення їй положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України все рівно відмовилася від заявлення клопотання про призначення по даній справі експертизи.

Дана позиція сторони відповідача дає змогу зробити суду висновок про те, що написання розписки від 07.05.2016 року відповідачкою було добровільним, яке відповідало її волі, та, відповідно, написання даної розписки є підставою для задоволення даного позову.

Так, згідно ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою ст. 203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд вважає, що вищевказані вимоги ЦК України є в правочині укладеному між позивачкою та відповідачкою, ( а.с., 16 - 17), так як суд вважає, що, з огляду на текст розписки, - відповідачка бажала укласти договір з власної ініціативи, в зв`язку з чим сама особисто даний договір у форми розписки написала, підписала та визначила свої зобов`язання.

Суд також вважає, що при укладанні договору як позивачка так і відповідач мали необхідній обсяг цивільної дієздатності, їхнє волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, даний правочин був спрямований на реальне настання реальних правових наслідків - повернення коштів відповідачці, тим самим договір був укладений відповідно до ЦК України, що вказує на його правомірність.

Договір між сторонами відповідно до ст.1047 ЦК України був укладений в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року по цивільній справі №6-63 цс 13, який є обов`язковим для судів при розгляді даної категорії справ, встановлено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Проте, в подальшому відповідачка ОСОБА_2 умов договору від 07.05.2016 року не виконувала, що підтверджується нею ж написаними власноруч розписками, ( а.с. 17 - 19).

Відповідно, що стосується твердження відповідачки ОСОБА_2 про те, що вона повернула дані кошти Позивачці в повному обсязі, і навіть більше, що підтверджується відповідними розписками Позивача, а саме:

- 13.05.2016 року на суму - 20000,00 грн.;

- 29.06.2016 року на суму 33000.00 грн.;

- 28.07.2016 року на суму - 34000.00 грн.;

- 06.10.2016 року на суму - 33810,00 грн.;

- 21.12.2016 року на суму - 6000,00 грн.;

- 30.12.2016 року на суму - 75000,00 грн.;

- 10.04.2017 року на суму - 72000,00 грн.;

- 29.06.2017 року на суму - 50000.00 грн.;

- 07.07.2017 року на суму - 22000,00 грн.;

- 02.10.2017 року на суму - 72000,00 грн.;

- 27.12.2017 року на суму - 72000,00 грн., - всього на загальну суму 645260. 00 гривень., то до такого твердження суд відноситься критично, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що надані відповідачем розписки, а саме, - від:

- 29.06.2019 року на суму - 33000,00 грн.;

- 28.07.2016 року на суму - 34000.00 грн.;

- 06.10.2016 року на суму - 33810.00 грн.;

- 21.12.2016 року на суму - 6000,00 грн.;

- 30.12.2016 року на суму - 75000.00 грн.;

- 10.04.2017 року на суму - 72000.00 грн.;

- 29.06.2017року на суму - 50000.00 грн.;

- 07.07.2017 року на суму - 22000.00 грн.,

- 02.10.2017 року на суму 72 000.00 грн.;

- 27.12.2017 року на суму - 72 000,00 грн., - є сплатою 3 відсотків щомісячної винагороди за користування грошовими коштами Позивача, і яка складає 33810.00 гривень, щомісячно, - відповідно до умов розписки від 07.05.2016 року.

Щодо розписки Позивача від 29.12.2015 року на суму 101450.00 грн., то даний документ спростовується розписками Відповідача від 07.05.2016 року і від 06.12.2016 року, які написані Відповідачем пізніше, і які містять інформацію про розмір існуючого боргу станом на 07.05.2016 року.

Отже, станом на день подачі позову до суду відповідач борг не повернув.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позичальник зобов`язаний повернута позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Частиною 3 ст. 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийнята виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином. а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору позики від 07 травня 2016 року відпоідачка ОСОБА_2 має повернути ОСОБА_1 797000. 00 гривень основного боргу, та 330100,00 гривень суми винагороди за отриманий борг станом на 07.05.2016 року.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 1127100, 00 гривень боргу за розпискою від 07 травня 2016 року.

У відповідності досі. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно боргової розписки від 07.05.2016 року. Відповідач взяла на себе зобов`язання до 30 числа кожного місяця у повному обсязі виплачувати на адресу Позивача винагороду, яка вираховуватиметься із розрахунку 3 відсотки від загальної суми заборгованості, тобто 3 відсотки від суми основного боргу та суми винагороди за отриманий борг разом (112700.00 грн.), і яка складає 33810.00 грн. щомісяця.

Таким чином, Відповідач зобов`язана сплатити Позивачу винагороду у розмірі:

- за період з 07.05.2016 по 07.12.2016 - 8 х 33 810.00 грн. = 270480.00 грн.

- за період з 07.01.2017 по 07.12.2017 - 12 х 33 810,00 грн. = 405720.00 грн.

- за період з 07.01.2018 по 07.10.2018 - 10 х 33 810.00 грн. = 338100,00 грн.

Разом: 1014 300.00 грн.

Згідно наданих Відповідачем розписок, а саме:

- 13.05.2016 року на суму - 20000,00 грн.;

- 29.06.2016 року на суму 33000,00 грн.;

- 28.07.2016 року на суму - 34 000,00 грн.;

- 06.10.2016 року на суму - 33810,00 грн.;

- 21.12.2016 року на суму - 6000,00 грн.;

- 30.12.2016 року на суму 75000,00 грн.;

- 10.04.2017 року на суму - 72000.00 грн.,

- 29.06.2017 року на суму 50000.00 грн.;

- 07.07.2017 року на суму 22000.00 грн..

- 02.10.2017 року на суму - 72000.00 грн.;

- 27.12.2017 року на суму - 72000.00 грн.. на адресу Позивача була перерахована нагорода у розмірі:

- за період з 07.01.2016 по 07.12.2016 - 255810,00 грн.

- за період з 07.01.2017 по 07.12.2017 288000.00 грн.

Разом: 543 810.00 грн.

Отже, різниця становить: 1014 300.00 грн. - 543 810.00 грн. = 470490,00 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума процентів за договором позики від 07.05.2016 року в розмірі 470490.00 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за договором позики від 07.05.2019 три проценти річних в сумі 111111.00 гривень та інфляційне збільшення боргу у розмірі 628279.73 гривень.

Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційне збільшення боргу по договору позики від 07.05.2016 року, який наданий суду і міститься в матеріалах справи, ( а.с., 151 - 154), - відповідає вимогам закону.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають нараховані три проценти річних у сумі 111111.00 гривень і інфляційне збільшення боргу у розмірі 628279.73 гривень.

Таким чином, оскільки відповідачем не заперечується факт надання розписки від 07 травня 2016 року та отримання в борг грошей, і не надано належних та допустимих доказів па підтвердження погашення боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими.

Разом з тим, представником Відповідача подана заява про застосування терміну позовної давності, в якій він просить, поряд з безпідставністю позовних вимог, відмовити у задоволенні позову в зв`язку зі спливом строку позовної давності, проте, суд критично відноситься до даного клопотання, - з огляду на наступне.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відмовити в позові через пропуск строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обгрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог в позові належить відмовити за безпідставністю.

Отже, позовна давність застосовується до обгрунтованого позову.

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

Згідно ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки.

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку .

Статтею 263 ЦК України передбачено підстави зупинення перебігу позовної давності.

Статтею 264 ЦК України передбачено підстави переривання перебігу позовної давності. Зокрема, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається також разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яке має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і лише на підставі поданих доказів. Саме на позивача за законом покладено обов`язок по доказуванню позовних вимог і тих підстав, з яких заявлено позов.

Виходячи з положень ст.ст. 12,13,81 ЦПК України про диспозитивність і змагальність цивільного процесу та обовязок сторін доводити ті обставини, тіа які вони посилаються і які не визнаються іншою стороною, то при розгляді даної справи і при вирішенні питання щодо позовної давності суд виходить з того, що позивач не довів наявності обставин, які б перервали або зупинили перебіг позовної давності для даного грошового зобовязання.

У судовому засіданні було з`ясовано, і Відповідачка це підтвердила, що нею 07.05.2016 року власноруч було написано боргову розписку. Даний факт свідчить про те, що Відповідачка вчинила дію на підтвердження визнання нею свого боргу перед Позивачем, тобто мав місце факт переривання строку позовної давності.

Таким чином, у задоволенні заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності в даній справі, - слід відмовити.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 214 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивачка ОСОБА_1 , - мали місце;

- із встановлених обставин цивільні правовідносини, - майнові відносини договору позики, між подружжям, які регулюються нормами ЦК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 207, 252 - 257, 259, 261, 263, 264, 267, 526, 527, 545, 625, 629, 1046, 1048, 1261 ЦК України;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - уточнений позов підлягає до задоволення;

- судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача, що судом буде обгрунтовано нижче.

- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовані, - скасовані ухвалою суду апеляційної інстанції.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

В матеріалах справи міститься:

- квитанція № 0. 0. 1004589695.1 від 05 квітня 2018 року, яка засвідчує той факт, що позивачкою ОСОБА_1 при подачі позовної заяви сплачено 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. судового збору, а тому, враховуючи вищевикладені норми процесуального права, суд приходить до висновку, що вищевказані судові витрати, які підтверджуються документально, - слід стягнути з відповідачки на користь позивачки.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 207, 252 - 257, 259, 261, 263, 264, 267, 526, 527, 545, 625, 629, 1046, 1048, 1261 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст. 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 22.10.1996 року, адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки місто Вороніж, Росія, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_4 , виданий 02 липня 1999 року Печерським РУ ГУ МВС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , кошти в сумі 2336980 (два мільйони триста тридцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 73 коп. заборгованості за договором позики, з яких:

- 1127100 (один мільйон сто двадцять сім тисяч сто) грн. 00 коп., - суми основної заборгованості;

- 111111,00 (сто одинадцять тисяч сто одинадцять) грн. 00 коп., - 3 % річних;

- 628279 (шістьсот двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн., - 73 коп., - інфляційних втрат;

- 470490 (чотириста сімдесят тисяч чотириста дев`яності) грн., - розміру щомісячної винагороди за користування грошовими коштами.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 22.10.1996 року, адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки місто Вороніж, Росія, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_4 , виданий 02 липня 1999 року Печерським РУ ГУ МВС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , кошти в сумі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. сплачених позивачкою судових витрат у вигляді судового збору при подачсі позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.