Рішення № 86621657, 09.12.2019, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/790/18

Провадження № 2/165/461/19

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, —

встановив:

30 березня 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач власним підписом підтвердив те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі Умови), «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним і банком договір. За вищевказаним договором відповідач зобов`язувався щомісячно повертати заборгованість по кредиту, яка складалася із заборгованості по тілу кредиту, відсотками, а також інших витрат згідно Умов. Банк виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, а ОСОБА_1 , користуючись кредитними коштами, не дотримувався умов кредитного договору щодо його погашення, допускаючи систематичне порушення термінів повернення кредиту. Оскільки добровільно повертати кошти відповідач не бажає, просить стягнути з ОСОБА_1 в свою користь загальну суму заборгованості, що станом на 18 березня 2018 року становить 38161,73 грн., а також судові витрати по справі.

Суддя Нововолинського міського суду, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, за клопотанням позивача, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, а суд в ухвалі від 22 травня 2018 року прийшов до висновку, що розгляд справи слід здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.38).

Заочним рішенням Нововолинського міського суду від 15 червня 2018 року позов задоволено та сягнуто з ОСОБА_1 в користь позивача ПАТ КБ "ПриватБанк" всього 38 161,73 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 22 жовтня 2007 року, однак ухвалою того ж суду від 20 травня 2019 року скасовано заочне рішення, а справа призначена до розгляду в загальному позовному провадженні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, представник за довіреністю Богомазюк М.М. подав до суду письмову заяву в якій просив справу розглядати за відсутності представника ПАТ КБ "ПриватБанк" та просив позов задоволити (а.с.189). На обгрунтування позовних вимог та заперечуючи доводи відповідача, АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду відповіді на відзив (а.с.172-187)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву в якій просив здійснювати розгляд справи у його відсутності та відсутності відповідача (а.с.200). У відзиві на позов ОСОБА_2 просив суд врахувати, що належними та допустими доказами АТ КБ "ПриватБанк" не обгрунтовує позов. Банк на підтвердження розміру позовних вимог до позовної заяви долучає лише розрахунок заборгованості, який сам по собі не може підтверджувати факту заборгованості за зобов`язаннями ОСОБА_1 . У анкеті-заяви та довідці про умови кредитування визначено лише базову процентну ставку 22,80% в річних і будь-яке нарахування пені та штрафів не передбачене. Зазначає, що процентна ставка за користування кредитом неодноразово збільшувалася банком, а саме з 01 січня 2013 року до 30% річних, з 01 вересня 2014 року до 34,80% річних, а з 01 квітня 2015 року до 43,20 %. При цьому, позивач не надає доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, а тому вважає таке збільшення необгрунтованим. Крім того, кінцевий термін повернення кредиту, як зазначено в заяві, відповідає строку дії картки, однак термін дії картки у заяві не визначений. Відтак із закінченням дії картки у позивача припинилося право на нарахування відсотків на отриманий відповідачем кредит, тому нарахування процентів на суму заборгованості після 31 грудня 2015 року не може бути стягнуто судом. Також, зазначає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одначасне застосування суперечить ст.549 ЦК України та ст.61 Конституції України. Разом з тим, стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 грн. вважає незаконним, оскільки встановлення розміру штрафу як і неустойки у фіксованій твердій грошовій сумі суперечить ч.2, ч.3 ст.549 ЦК України (а.с. 156-161).

Суд, дослідивши матеріали позову в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З копії анкети-заяви позичальника (а.с.9) та Умов та правил надання продукту банківських послуг року (далі Умов та Правил) (а.с.11-16) вбачається, що 22 жовтня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.21-22) уклав з відповідачем ОСОБА_1 договір №б/н. За умовами цього договору банк зобов`язувався надати відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та винагороди банку у строки зазначені у договорі.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14 червня 2018 року повне та скорочене найменування юридичної особи Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») змінилося на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідача, заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за нарахованими відсотками, пеню і штрафи.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 22 жовтня 2007 року підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 жовтня 2007 року, посилався на "Умови та правил надання банківських послуг", та "Тарифи Банку", які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/kredity/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", що розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Витяг з Тарифів, Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, який міститься в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 жовтня 2007 року шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» (№ 1023-XII ) про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Згідно поданого банком розрахунку, станом на 18 березня 2018 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором складає всього 38161,73 грн. (а.с.5-8).

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 32075,71 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1793,42 грн. штраф (процентна складова), до задоволення не підлягають.

Разом з тим, враховуючи те, що відповідач отримав від позивача грошові кошти, які в добровільному порядку не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 3692,60 грн. підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження №14-131цс19).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При стягненні заборгованих сум з відповідача в користь АТ КБ "ПриватБанк", суд враховує повідомлення начальника Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби №21164 від 03 жовтня 2019 року, що виконавче провадження АСВП 57560777 по примусовому виконанні виконавчого листа №165/790/18 від 15 червня 2018 року, виданого Нововолинським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором №б/н від 22 жовтня 2007 року завершено на підставі п.5 ч.1 ст.39 ЗУ "Про виконавче провадження", з боржника ОСОБА_1 стягнуто 2591,68 грн. боргу та 287,96 грн. виконавчого збору .

Відтак, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПриватБанк» 1 100,92 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 22 жовтня 2007 року, із розрахунку 3692,60 грн. (тіло кредиту) - 2 591,68 грн.(стягнуті ВДВС).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» 1762 грн. судового збору, що був сплачений при подачі позову до суду (а.с.1).

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.626, ст.634, ст.1049, ч.1 ст.1054 ЦК України, — суд,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, юридична адреса вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №б/н від 22 жовтня 2007 року всього в розмірі 1 100 (одна тисяча сто) грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, юридична адреса вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір сплачений при подачі позову до суду у розмірі 1762 (однієї тисячі сімсот шістдесят дві) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя А.В. Василюк