Рішення № 86620569, 17.12.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16181/16-ц

Провадження № 2/127/2439/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання дій такими, що порушують людську гідність, зобов`язання поновити порушені права та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання дій такими, що порушують людську гідність, зобов`язання поновити порушені права та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що відбуваючи покарання в Стрижавській виправній колонії №81 з 2007 року, ОСОБА_1 зрозумів наскільки важливі дружні та інші соціальні зв`язки з суспільством. Ці зв`язки він міг здійснювати лише через листування та не часті побачення зі своєю матір`ю похилого віку.

З середини 2012 року позивач почав спілкуватися із ОСОБА_6 . Частіше за все вони писали один одному листи, рідше телефонували один одному, один раз ОСОБА_6 приїздила на побачення.

Однак, в кінці 2012 року ОСОБА_6 розповіла ОСОБА_1 про те, що її мати - ОСОБА_5 і сестра - ОСОБА_7 змушують її до розриву і припинення будь-яких стосунків з ним.

Поки все це було в усній формі, позивач лише заспокоював ОСОБА_6 . Однак в подальшому її сестра, ОСОБА_10 ОСОБА_11 почала перехоплювати листування.

Під час телефонних розмов з ОСОБА_6 позивач неодноразово впевнювався у правдивості цієї інформації, стаючи свідком образ, погроз та тиску як до ОСОБА_6 , так і на свою адресу.

ОСОБА_6 попросила хоча б змінити деякі дані в листах, щоб заплутати сестру, і перша написала, використовуючи прізвище своєї бабусі « ОСОБА_12 ».

Декілька листів, адресованих позивачем ОСОБА_6 на її робочу адресу, зникли безслідно. Один лист був викрадений її сестрою Заморняк - ОСОБА_11 , прочитаний нею прилюдно із добавленням принижуючих людську гідність коментарів. Пізніше так само зник лист позивача директору Вінницької дирекції «Укрпошта» Н.Костюк від 01.04.2013 року;

Тобто, сестра і мати ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , створювали тиск на неї.

ОСОБА_6 спочатку розповідала позивачу про всі дії та розмови своїх близьких та «служителів» релігійного культу, які стосувалися їх та його особисто, але зрозумівши, що позивач не може з цим впоратися, а її оточення посилює тиск та брехню, змінила свою позицію.

06.03.2013 р. близько 19 год. 30 хв. в приміщенні молитовного дому релігійної організації євангельських християн-баптистів, який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Максимовича, 3А, троє керівників цієї організації ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також ОСОБА_14 шляхом морального та психологічного тиску примушували ОСОБА_6 , якій позивач зробив пропозицію одружитися, припинити будь-яке спілкування з ним, змусили віддати SIM-картку з мобільного телефону та дати обіцянку не спілкуватися з ОСОБА_1 .

Свої дії вони мотивували тим, що ОСОБА_1 засуджений за тяжкий злочин, не є членом їхньої організації, що рідні ОСОБА_6 проти цього спілкування.

У той же вечір ОСОБА_14 , який вважається тюремним пастором цієї організації, намагався переконати в цьому також позивача, а коли не зміг, – знову зателефонував ОСОБА_6 , намагаючись переконати її прийняти таке рішення проти її волі. Таким чином керівництво організації втрутилось в особисте життя позивача, руйнувало його стосунки.

Хоча після цього позивач із ОСОБА_6 відновили спілкування, але тиск її оточення, який був великим і до цього ставав ще більш шаленим. Намагаючись розібратися у всьому ОСОБА_1 звернувся із заявою до пастора цієї організації ОСОБА_2 . Проте, це не дало бажаного для позивача результату.

Отже, втрутившись в особисте життя позивача, шляхом тиску і обману, керівництво баптиської релігійної організації та її служники руйнували соціальні зв`язки як в колонії, так і за її межами; протягом тривалого часу вони зводили на ОСОБА_1 наклеп і розповсюджували неправдиву інформацію, настроювали проти нього близьких, друзів на оточуючих.

Дії відповідачів призвели до розриву особистих, та соціально-корисних зв`язків та відносин, спричинили нервові та душевні переживання ОСОБА_1 , внаслідок чого в нього почалися часті та сильні головні болі, порушення сну, нервові зриви.

Окрім того, неправомірними діями відповідачів щодо порушення права позивача на повагу честі та гідності, йому була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та у приниженні честі та гідності.

Представник позивача подала позовну заяву в новій редакції від 15.11.2017 р. (том 2 а.с. 228-232) та заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зі складу відповідачів виключено ОСОБА_15 (том 5 а.с. 30-34).

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково позивач пояснив суду те, що із ОСОБА_6 він знайомий ще до засудження, і в період відбуття покарання відновив з нею спілкування, а в 2013 р. зробив їй пропозицію вийти за нього заміж. ОСОБА_16 довго думала щодо такої пропозиції, тому що її мати ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_7 були проти їх одруження. А пастирі ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запросили ОСОБА_6 до свого кабінету і повідомили про рішення церкви баптистів-євангелістів припинити спілкування позивача з ОСОБА_16 . Позивач кохав ОСОБА_16 , але влітку 2013 р. його почуття до неї зникли. Після звільнення з колонії позивач не намагався побачитись і поспілкуватись з ОСОБА_16 , бачив її лише один раз, не намагався заговорити з нею. Суду пояснив про те, що просить стягнути з ОСОБА_6 20 тис. грн. як компенсацію завданої йому моральної шкоди за передачу Тетяною його листів пасторам релігійної громади і за її спілкування з пасторами з приводу приватного життя позивача. Належним чином повідомлені про розгляд справи відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з`явились.

Представник відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 позов не визнав. Згідно з його запереченнями в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 є не обгрунтованими та не доведеними, оскільки докази розповсюдження відповідачами неправдивої інформації відсутні, як і відсутні докази будь-якого тиску на ОСОБА_6 припинити спілкування з позивачем.

Відповідач ОСОБА_6 пояснила суду, що позов ОСОБА_1 вона не визнає. Познайомилась з ОСОБА_1 вона багато років тому, на момент знайомства їй було 30 років. У 2012 році вона часто ходила в дитячі будинки та будинки престарілих як волонтер. ОСОБА_6 попросила написати листа ОСОБА_1 в колонію його мати, щоб підтримати морально. Вона писала листи позивачу, поповнювала йому рахунок на мобільний телефон. Згодом свідок вирішила припинити листування і спілкування з позивачем. З цього приводу ОСОБА_6 написала йому чотири прощальні листи, в яких повідомила про припинення спілкування та щоденні телефонні розмови. Тоді ОСОБА_1 зробив пропозицію вийти заміж, в лютому 2013 року ОСОБА_6 відмовила йому. Зі слів відповідача її мати та сестра не втручались у їх спілкування з ОСОБА_1 . На той час відповідач один раз разом з його матір`ю приїздила до позивача в колонію. Відносини з ОСОБА_1 вона не сприймала як такі, що через деякий час призведуть до створення сім`ї. Листи від ОСОБА_1 не зникали. Мати відповідача та її сестра не втручались у спілкування позивача та ОСОБА_6 . Після того як ОСОБА_17 в грубій формі одного разу говорив з матір`ю свідка по телефону, ОСОБА_6 повідомила його про припинення спілкування, змінила міський та мобільний телефони. ОСОБА_6 розповіла про те, що у неї була розмова в церкві з пасторами ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким тоді було по 60-70 років, і як батьківську пораду вони казали про те, що так не має бути, коли матір і сестра проти ОСОБА_18 спілкування з ОСОБА_1 , погроз та наказу негайно розірвати відносини з їх сторони не було. Після звільнення з колонії ОСОБА_1 одного разу випадково зустрів ОСОБА_6 на вулиці, став виражатись до неї нецензурною лайкою. Ще раз позивач прийшов на роботу до ОСОБА_6 передати позовну заяву. Він порізав вхідні двері у квартирі, де мешкає відповідач ОСОБА_6 , кидав камінчиками у її вікна.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала. Суду пояснила про те, що з самого початку вона була проти листування дочки ОСОБА_6 із засудженим ОСОБА_1 , але вона не послухалась і стала переписуватись з ОСОБА_17 . В лютому 2013 р. позивач запропонував дочці ОСОБА_16 вийти заміж. На 8 Березня 2013 р. позивач зателефонував ОСОБА_5 і став ображати її через те, що мати не дозволила його відносини з Танею, тоді дочка ОСОБА_16 взяла трубку телефону і сказала, що відносини з ОСОБА_17 закінчені. Після цього випадку ОСОБА_1 ще писав Тетяні біля 10 листів, телефонував їй серед ночі. На прохання ОСОБА_5 пастори спілкувались з ОСОБА_18 , в доброзичливій формі радили їй послухатись матір, не наказували розірвати відносини між нею та ОСОБА_17 .

Відповідач ОСОБА_7 позов не визнала. Пояснила суду про те, що ОСОБА_6 – її сестра, яка розповідала про те, що її попросила мати засудженого молодого чоловіка підтримати його в колонії листуванням. ОСОБА_19 порадила сестрі, щоб така підтримка не зайшла надто далеко. Але ОСОБА_16 за своїм характером така, що завжди комусь допомагає як волонтер : людям похилого віку, відвідує дітей в інтернатах. Таня завжди казала, що підтримує ОСОБА_17 лише морально. Євген телефонував відповідачу ОСОБА_20 - ОСОБА_11 казала сестрі про те, що позивач пропонував їй заміж, але вирішення цього питання вона відстрочила до його виходу з колонії. ОСОБА_21 Євгену телефонну картку, поповнювала рахунок, передавала носки та цукерки.

Свідок ОСОБА_22 , який є пенсіонером, дав суду показання про те, що він особисто знайомий з ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 , інших відповідачів він не знає. ОСОБА_2 свідок знає з 1993 року. Він мешкав у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 незаконно побудувати дорогу біля будинку. Зі слів свідка, ОСОБА_2 , налаштовував проти нього людей, а також побив його, через що він лежав у лікарні. Свідку невідомо чи ОСОБА_2 проповідував по тюрмах, проте згідно з його припущеннями він міг розповсюджувати неправдиву інформацію. ОСОБА_2 притягався до кримінальної відповідальності за ст. 125 КК України. Свідку достеменно невідомо, які дії ОСОБА_2 вчинив відносно ОСОБА_1 . Особисто свідок нічого не бачив, але чув з розмови з ОСОБА_1 про втручання ОСОБА_2 в особисте життя позивача.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх представника, показання свідка, дослідивши письмові докази в справі та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відбуваючи покарання в Стрижавській виправній колонії №81 з 2007 року позивач міг здійснювати соціальні зв`язки, зокрема, через листування та не часті побачення зі своєю матір`ю похилого віку.

Мати позивача ОСОБА_23 попросила ОСОБА_6 написати листа ОСОБА_1 в колонію, щоб підтримати морально. З середини 2012 року позивач почав спілкуватися із ОСОБА_6 . Таке спілкування складалось з поштового листування, телефонних розмов, і одного разу ОСОБА_6 приїздила до позивача на побачення. ОСОБА_6 і до цього займалась волонтерством, допомагала людям похилого віку та дітям в дитячих будинках. Між ними склались дружні відносини, вони часто телефонували одне одному, писали листи, вона передавала йому передачі в колонію. А в лютому 2013 р. позивач запропонував ОСОБА_6 вийти за нього заміж. Відповіді на таку пропозицію ОСОБА_6 одразу не дала, тривалий час обміркувала це питання, казала що може колись між ними виникнуть відносини, відмінні від дружніх, але через деякий час, тобто після звільнення позивача з колонії. Мати ОСОБА_6 – ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_10 ОСОБА_11 не схвалювали пропозицію одруження з ОСОБА_1 Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були прихожанами релігійної організації євангельських християн-баптистів, що розташована по АДРЕСА_3 . Мати ОСОБА_6 повідомила про спілкування її дочки ОСОБА_6 із засудженим ОСОБА_1 пасторам баптиської євангельської церкви. В приміщенні церкви між пасторами ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким тоді було біля 60-70 років, та ОСОБА_6 відбулась розмова про те, що мати і сестра не дають благословення на шлюб ОСОБА_16 з ОСОБА_1 , і за християнськими звичаями так не має бути, коли матір і сестра заперечують ОСОБА_18 спілкування з ОСОБА_1 . Погроз та наказу керівництва церкви негайно розірвати відносини зі сторони відповідачів не було, розмова мала скоріше батьківську настанову обдумати створення сімейного союзу.

Про обопільне добровільне рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 припинити спілкування та дружні відносини доведено поясненнями позивача, який після звільнення з колонії зустрівся із ОСОБА_6 лише випадково на вулиці, наміру спілкуватись з відповідачем на волі у нього немає, бачив її ще один раз, коли вручив на роботі позовну заяву про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила, що вирішила припинити листування і спілкування з позивачем. Це її добровільне свідоме рішення, на нього не вплинули ні мати та сестра, ні пастори баптиської євангельської церкви. З цього приводу ОСОБА_6 написала йому чотири прощальні листи, в яких повідомила про припинення спілкування та щоденних телефонних розмов. Тоді ОСОБА_1 в лютому 2013 р. зробив пропозицію вийти заміж, на що ОСОБА_6 відмовила. Зі слів відповідача її мати та сестра не втручались у їх спілкування з ОСОБА_1

В листі ОСОБА_6 від 06.03.2013 - 07.03.2013 (том 1 а.с. 179-180) вона пише « ОСОБА_24 домой – в почтовом ящике лежит твое прощальное письмо. ОСОБА_25 -то все сразу обьединилось в жирную точку. Думаю ты прав. Нам лучше прекратить наше общение. Так будет лучше». В цьому ж листі вона просить у позивача пробачення і дякує за все. Відтак пропозиція припинити спілкування надійшла від ОСОБА_1 .

Твердження позивача про те, що керівництво баптиської релігійної організації та її служники втрутились в особисте життя ОСОБА_1 та шляхом тиску і обману, керівництво баптиської релігійної громади та її служники руйнували соціальні зв`язки позивача як в колонії, так і за її межами, тиждень за тижнем протягом тривалого часу зводили на нього наклеп і розповсюджували неправдиву інформацію, настроювали проти нього близьких. друзів та оточуючих, використовували адміністрацію установи брехнею про дії позивача, погрожували розправою друзів у прокуратурі, обурювалися на скарги, на дії «їхніх сестер», використовуючи усі можливі для тиску і досягнення сектантсько-сатанинської мети, створили неможливі моральні та психологічні умови в межах закритого закладу, – не доведені належними, допустимими та достатніми доказами.

Письмові показання свідків ОСОБА_26 (том 1 а.с. 20), ОСОБА_27 (том 2 а.с. 136-138), ОСОБА_28 (том 2 а.с. 139-140), ОСОБА_29 (том 2 а.с. 141), які надані позивачем до матеріалів справи, суд не враховує, тому що відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ці свідки зі сторони позивача на виклик суду для безпосереднього їх допиту в судовому засіданні не з`явились і представник позивача повідомила про неспроможність позивача забезпечити їх явку до суду.

Позивач просить визнати протиправними дії пасторів баптиської євангеліської церкви Мазура І.Б., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_30 М. Проте при розгляді справи не доведено, які конкретно їх дії призвели до розриву особистих та соціально-корисних зв`язків та відносин позивача як в колонії, так і поза її межами та заподіяння йому моральної шкоди.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. В ході судового розгляду справи позивач не довів порушення своїх прав.

Згідно із статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, де вона працює. У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона.

Згідно із ст. 297 ЦК кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Згідно з ч. 3 ст. 297 ЦК фізична особа мас право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна із сторін в справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Тобто, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В цій справі суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 12, 15, 23, 201, 277, 297 ЦК України, ст. ст. 4,12,13,76-81,89,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.12.2019 р.

Відомості про учасників справи :

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий;

Відповідач ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий;

Відповідач ОСОБА_4 , АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий;

Відповідач ОСОБА_5 , АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий;

Відповідач ОСОБА_6 , АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий;

ОСОБА_31 , АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий;

Відповідач ОСОБА_8 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий;

Відповідач ОСОБА_9 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Суддя