Рішення № 86620392, 23.12.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4923/19

Провадження № 2/487/1940/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

23.12.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря Кожина В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.10.2012 року в сумі 12451,26 грн., а також судові витрати в сумі 1921,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 08.10.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується копіями паспортів. У порушення умов договору позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, тому станом на дату смерті заборгованість позичальника за кредитним договором перед банком склала 12451,26 грн. Позивачем до спадкоємця було направлено лист-претензію, однак жодних дій не було виконано, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на задоволення позову, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив до суду не надав, у зв`язку з чим справа розглядалась відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши надані матеріали, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так судом встановлено, що 08.10.2012 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 08.10.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_2 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13.06.2017 року.

Позичальник ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на дату смерті його заборгованість перед позивачем за кредитним договором № б/н від 08.10.2012 року, згідно наданого до суду розрахунку, становить 12451,26 грн.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Оскільки, ОСОБА_2 помер, то відповідати перед АТ КБ «Приватбанк» на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна одержаного у спадщину.

Аналогічні роз`яснення надані в абз.2 пункту 32 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк», як позивач, зобов`язаний довести, що саме відповідач є спадкоємцем померлого, прийняв після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину.

Позивач зазначає, що спадкоємцем ОСОБА_2 в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 . На підтвердження даної обставини позивач посилається на копії паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації місця проживання зазначена одна й та ж адреса: АДРЕСА_1 .

Однак, судом враховується та обставина, що сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме він є спадкоємцем та прийняв після померлого спадщину.

З відповіді Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори від 26.03.2018 року вбачається, що ними отримано претензію кредитора, але з наданих документів неможливо встановити місце відкриття спадщини для належного заведення спадкової справи. Також за даними Алфавітних книг обліку спадкових справ за 2017-2018 роки Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою не заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, зазначена відповідь не дає можливості встановити ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог. Будь-якої іншої відповіді нотаріальної контори стосовно спадкової справи та спадкоємців померлого позивачем суду не надано.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання Банку лише на факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем, без надання доказів наявності, об`єму та вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , свідчить про недоведеність позивачем позовних вимог. Клопотань про витребування доказів банком суду заявлено не було.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не доведена наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, укладеним 08.10.2012 р. зі ОСОБА_2 , як зі спадкоємця останнього, оскільки не надані докази на підтвердження того, що після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, відповідач є спадкоємцем померлого позичальника і прийняв у встановленому порядку спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, у зв`язку з недоведеністю позивачем позовних вимог у суду відсутні правові підстави для задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 265, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволення позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рышення складено 23.12.2019р.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Т.А.Карташева