Ухвала суду № 86620099, 23.12.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21463/19

Провадження 2/127/3008/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України, ОСОБА_2 , прокуратура Вінницької області про визнання права власності на майно та витребування майна із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Управління Служби безпеки України у Вінницькій області надав суду клопотання про закриття провадження у справі, так як кошти, які позивач намагається визнати власністю та повернути у порядку цивільного судочинства є речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому розгляд цього питання передбачено в установленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Козачук М.В. заперечив у задоволенні даного клопотання.

ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання.

Представник прокуратури Вінницької області в судовому засіданні підтримав клопотання про закриття провадження в справі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, цивільної справи, суд дійшов такого висновку.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, посилалася на те, що 03.08.2016 року начальником 2 відділення слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області Федоровським В.Л. в рамках кримінального провадження № 12015020000000220 від 06.05.2015 року було проведено обшук в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 де ОСОБА_1 тимчасово проживала з сім`єю. Під час обшуку у неї було вилучено кошти в сумі 50000,00 грн., які подарували її батьки, для проходження курсу лікування.

Зазначала, що вилучене майно належить їй на праві власності, а тому, на її думку, відповідачем порушено її право власності, за захистом якого з посиланням на статтю 41 Конституції України вона звернулася до суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (стаття 2 КПК України).

У частині першій статті 170 КПК України (у редакції, чинній на час виникнення даних правовідносин) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною п`ятою статті 171 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Згідно з частиною першою статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно(частина друга статті 174 КПК України).

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частини третя та четверта статті 174 КПК України).

Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України, згідно з якою, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.

Тобто чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження. Разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.

Суд зазначає, що у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 (провадження № 14-119цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц (провадження № 14-366цс18) та від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц (провадження № 14-418цс18).

Також суд зазначає, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність органу досудового розслідування, в рамках кримінального провадження № 12015020000000220, внесеного до ЄРДР 06.06.2015 року, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, вилученого під час обшуку 03.08.2016 року відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30.08.2016 року було відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2016 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2016 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника 2 відділення слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області Федоровського В.Л., що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

Додатково суд зазначає, що посилання позивача ОСОБА_1 на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 643/3614/17, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції суд вважає помилковим так як, дана постанова регулює інші відносини, зокрема те, що арешт на майно було накладено під час дії КПК України 1960 року та в справі винесено вирок.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу суд роз`яснює її право на судовий захист у порядку кримінального судочинства.

На підставі вищезазначеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, ст. 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України, ОСОБА_2 , прокуратура Вінницької області про визнання права власності на майно та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Роз`яснити позивачу її право на звернення до суду в порядку кримінального судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя