Рішення № 86619774, 16.12.2019, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/46/19

провадження № 2/136/11/19

РІШЕННЯ

іменем України

"16" грудня 2019 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Кривенка Д. Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД", третя особа - Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвська С.М. про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 представник позивача звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс – Агро», про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.

Підставність позову обґрунтовано тим, що 05.01.2005 між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» було укладено Договір оренди земельної ділянки за №156, предметом якого є земельна ділянка, площею 3,5185 га, кадастровий номер – 0522286400:04:000:0030, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належна позивачеві згідно державного акту серія ВН №174894 від 10.07.2003. Вказаний договір було укладено строком на 10 років без чіткого визначення дати його закінчення.

25.10.2006 вищевказаний договір був зареєстрований в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» за №04068640210.

Позивачу стало відомо про існування Додаткової угоди до договору оренди вищевказаної земельної ділянки укладеної 27.12.2010 між ним, ОСОБА_3 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро», відповідно до якої строк дії договору визначено на 20 років з правом пролонгації.

Право оренди земельної ділянки за ТОВ «Концерн «Сімекс Агро» на належну позивачеві земельну ділянку строком на 20 років було зареєстроване приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №26622887 від 01.12.2015 року).

Представник позивача вказує у позові, що відповідач в односторонньому порядку змінив істотні умови Договору, її умови суперечать волі орендодавця – позивача, чим порушено його права та охоронювані законом інтереси, отож такий правочин слід визнати недійсним, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Крім цього, у позові представник зазначив, що Позивач звертався до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до Відповідача із тим самим предметом та з тих самих підстав (справа №13б/185б/16-ц). 27.03.2018 Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області по справі №136/1856/16-ц позов залишено без розгляду за заявою представника Позивача. В межах розгляду справи №136/1856/16-ц судом неодноразово було витребувано оригінал оскаржуваної додаткової угоди Ухвалами від 23.02.2017 та 28.11.2016, утім відповідно до інформації наданої відповідачем оригінал додаткової угоди втрачено. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/580/17-а від 07.12.2017 та Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області у справі №136/940/18 від 26.09.2018 було встановлено відсутність оригіналу додаткової угоди у матеріалах реєстраційної справи.

У травні 2019 року представник позивача змінив предмет позову, подавши заяву відповідного змісту, відповідно до якої просив суд:

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі №156 від 05.01.2005, що зареєстрована 01.12.2015, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською Світланою Миколаївною;

- скасувати запис №12296839 від 01.12.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди строком 20 років з правом пролонгації земельної ділянки, площею 3,5185 га., що розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області;

- визнати протиправним договір оренди землі №156 від 05.01.2005 укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН «СІМЕКС - АГРО» з 26.10.2016.

Підставність вимог у заяві представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно до п. 4 Договору оренди землі за №156 від 05.01.2005 укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН «СІМЕКС - АГРО», який був зареєстрований 25.10.2006 у Вінницькій філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Договір укладено строком на 10 (десять) років.

13.06.2016 Позивач завчасно звернувся із відповідною письмовою заявою до Відповідача щодо припинення дії договору після закінчення його строку, утім в порушення п.9 цього Договору, після спливу строку Договору, орендована земельна ділянка повернута не була, Орендар продовжував протиправно використовувати земельну ділянку.

Крім цього, Позивачу стало відомо про існування Додаткової угоди до Договору, яка зареєстрована 01.12.2015 приватним нотаріусом Дунаєвською Світланою Миколаївною, Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, строк дії права оренди земельної ділянки визначено у 20 років, з правом пролонгації.

Ураховуючи те, що Відповідачем в односторонньому порядку змінено істотні умови Договору шляхом реєстрації додаткової угоди до Договору, яку Позивач не укладав, що суперечить його волі, у зв`язку з чим порушено його права, тому наявні усі правові підстави, на думку представника позивача, для визнання такого правочину недійсним, основного договору припиненим з 26.10.2016, а також скасування запису про державну реєстрацію права оренди строком на 20 років належної позивачеві земельної ділянки, площею 3,5185 га, що розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

В межах визначеного судом строку відповідачем було надано до суду відзив, відповідно до якого він просив суд в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи підставність вимог тим, що вимоги позивача є безпідставними, незаконними та необґрунтованими, оскільки дійсно 05.01.2005 між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Концерн ’’Сімекс-Агро” було укладено договір оренди землі за умовами якого, Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території с. Славна, Липовецького району Вінницької області, загальною площею 3,5185 га., кадастровий № 0522286400:04:000:00330. Договір оренди землі було зареєстровано 25.10.2006 у Вінницькій філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №04068640210.

У подальшому між ОСОБА_3 та ТОВ “Концерн ”Сімекс-Агро” було укладено Додаткову угоду до Договору оренди за умовами якої, сторонами внесено зміни до п. 4. Договору оренди, яким визначено що Договір оренди землі укладено на 20 років та збільшено оренду плату до 3 % від нормативної вартості земельної ділянки. Вказану додаткову угоду було зареєстровано 01.12.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №122966684.

Таким чином, починаючи з січня 2005 року, Відповідач є законним користувачем земельної ділянки та належним чином виконує усі зобов`язання взяті на себе за умовами Договору оренди.

Основною причиною, яка є підставою для визнання Додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, на думку Позивача, є те, що Додаткова угода підписана не Позивачем, а невідомою особою. Про те, дане твердження Позивача не відповідає дійсності, оскільки підписи в договорі оренди земельної ділянки є аналогічними підписам в Акті приймання-передачі об`єкту оренди, проставлений особисто Позивачем, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Крім цього, Позивач у період дії договору оренди землі отримувала орендну плату в натуральній та грошовій формах, а в період дії додаткової угоди збільшену оренду плату до 3% від нормативної вартості земельної ділянки, а тому, про порушення своїх прав внаслідок укладання договору оренди Позивач дізнався або повинен був дізнатися у 2010 році.

Крім цього, позивач стверджує, що 13.06.2016 він звертався із заявою про припинення Договору оренди землі належної йому земельної ділянки.

Таким чином строк позовної давності минув, з урахуванням наведеного починаючи з 2010 року, в іншому випадку з 13.06.2016, про що заявником додано заяву відповідного змісту про застосування строку позовної давності.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві, зазначає, що строк дії договору оренди сплив 25.10.2016. Орендована земельна ділянка повернута не була, Орендар продовжував користуватися земельною ділянкою, а Орендодавець отримувати орендну плату, тому Договір оренди фактично був продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, що кореспондується із Законом України «Про оренду землі» та п. 4 Договору оренди. Враховуючи дані твердження Позивача, випливає, що в даній справі відсутній предмет спору, оскільки договір пролонгується на 10 років та закінчується 26.10.2026 року, цього ж року закінчується і строк дії Додаткової угоди.

За таких обставин, відповідач просив суд провадження у справі закрити згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Також вказав у відзиві, що визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, порушить права Орендаря передбачені Договором оренди, та ст. 25, 28 ЗУ «Про оренду землі», оскільки впродовж дії Договору товариством понесені значні витрати на поліпшення стану земельних ділянок, в тому числі і на спірну земельну ділянку. Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі», при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Тобто, строк дії Договору оренди визначався сторонами з урахуванням всього комплексу робіт направлених на дотримання умов та заходів виробничого циклу.

Уклавши з Товариством Договір оренди та додаткову угоду, Позивач, погодився з усіма умовами Договору оренди, та на протязі його дії з 2006 по 2018 роки, добровільно належним чином приймав виконання умов Договору оренди та додаткових угод від Відповідача.

Ухвалою суду від 12.09.2019 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

08.07.2019 ухвалою суду суд прийняв до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову, а також залучив до участі у справі в якості співвідповідача приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвську Світлану Миколаївну.

Судом встановлено, що 22.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс - Агро" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД", інші реквізити залишились незмінні.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що назву відповідача у справі слід змінити.

10.09.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги викладені у заяві про зміну предмета позову та з підстав зазначених у ній, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити, зіславшись на обставини викладені у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав оцінку встановив, що 05.01.2005 між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс Агро» було укладено Договір оренди землі № 156, предметом якого є земельна ділянка, площею 3,5185 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН №174894 належить позивачеві ОСОБА_3

Вказана земельна ділянка була передана відповідачеві позивачем відповідно до Акту прийому – передачі об`єкта оренди від 05.01.2005.

Вказаний договір був зареєстрований у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» за № 04068640210 від 25.10.2006.

Судом також встановлено, що 27.12.2010 між ОСОБА_3 та ТОВ “Концерн ”Сімекс-Агро” було укладено Додаткову угоду до Договору оренди №156 від 05.01.2005 за умовами якої, сторонами внесено зміни до п. 4. Договору оренди, яким визначено що Договір оренди землі укладено на 20 років та збільшено оренду плату до 3 % від нормативної вартості земельної ділянки.

Як убачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.9), 01.12.2015 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською Світланою Миколаївною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 26622887 зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі, з додатковою угодою від 27.12.2010, серія та номер № 156, виданий 05.01.2005, між ТОВ «Концерн «Сімекс Агро» та ОСОБА_3 . Зміст речового права: строк дії: 20 років, з правом пролонгації, додаткові відомості: 3% від нормативної грошової оцінки.

Представник позивача вказує у позові на порушення прав позивача, оскільки Відповідачем в односторонньому порядку змінено істотні умови Договору шляхом реєстрації додаткової угоди до Договору, яку Позивач не укладав, що суперечить його волі, у зв`язку з чим порушено його права, тому наявні усі правові підстави для визнання такого правочину недійсним, основного договору припиненим з 26.10.2016, а також для скасування запису про державну реєстрацію права оренди строком на 20 років належної позивачеві земельної ділянки, площею 3,5185 га, що розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

Судом встановлено, що 13.06.2016 позивач звертався до відповідача із заявою відповідного змісту щодо повернення йому належної земельної ділянки, утім орендована земельна ділянка повернута не була, орендар продовжував нею користуватись, а орендодавець отримувати орендну плату, тому відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі» та умов основного договору строк дії договору був продовжений на той самий строк і на тих же умовах.

Крім цього, судом встановлено, що позивач раніше звертався до суду з позовами в яких ставив вимоги про визнання додаткової угоди недійсною (справа №136/1856/16-ц, ухвалою Липовецького районного суду від 27.03.2017 позов залишено без розгляду за заявою представника позивача); про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію (справа №802/580/17-а постановою Вінницького окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову відмовлено); про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного майна (справа 136/940/18 рішенням Липовецького районного суду від 26.09.2018 в задоволенні позову відмовлено).

Вказані судові рішення набрали законної сили та не були оскаржені позивачем.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача щодо звернення до відповідача про визнання недійсною додаткової угоди з підстав відсутності його волевиявлення після попередніх звернень щодо визнання вказаної угоди недійсної з підстав порушення вимог, щодо реєстрації договору, який не набув чинності, оскільки не був зареєстрований та одночасне звернення до відповідача з заявами щодо виплати орендної плати є непослідовними та недобросовісними. Зокрема позивач достеменно був обізнаний про те укладалась ним додаткова угода чи ні і з метою захисту своїх прав мав би звернутись до суду з єдиним позовом, а не використовувати обставину відсутності у відповідача оригіналу додаткової угоди, яка стала йому відома при розгляді інших справ, а відтак його твердження, щодо не підписання відповідної угоди є непослідовними та недобросовісними.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі №156 від 05.01.2005, що зареєстрована 01.12.2015, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. та визнання припиненим договору оренди землі від 05.01.2005, а оскільки вимоги про скасування запису у Державному реєстрі речових прав є похідними від попередніх вимог, відтак суд дійшов обґрунтованого висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Оскільки позов не доведено, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, на яких наполягав представник відповідача.

Питання судових витрат, суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД"(код ЄДРПОУ32513287, Вінницька обл., Липовецький р-н, м. Липовець, вул. Героїв Майдану 63), третя особа - Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвськоа С.М. про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 24.12.2019.

Суддя Д.Т. Кривенко