Ухвала суду № 86614563, 06.12.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/7737/2019

Справа № 428/13341/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в особі слідчого судді Олійник В.М., за участю секретаря судового засідання Солошенка П.В., слідчого Чумакова Є.Р., прокурора Ковальова А.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Тарасенка А.В., Чобітька І.В., розглянувши клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях Чумакова Є.Р., поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 18.10.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019130000000207, про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харкова, українця, громадянина України, який не працює, має загальну середню освіту, не одруженому, який зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях Чумакова Є.Р., поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 18.10.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019130000000207, про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке погоджено прокурором відділу прокуратури Луганської області Покотилом В.А.,

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що на початку серпня 2014 року (більш точну дату та час під час досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) у громадянина України у громадянина ОСОБА_1 , який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва терористичної організації «ЛНР», спрямованих на нанесення шкоди державній безпеці України та здійснення терористичної діяльності, виник злочинний умисел, направлений на участь на території України в діяльності силового блоку терористичної організації «ЛНР» та здійснення збройного опору силам АТО.

Реалізуючи вказаний умисел, у серпні 2014 року ОСОБА_1 вступив до лав збройних формувань, що здійснювали збройний опір українським підрозділам, які були задіяні в проведенні антитерористичної операції на території Луганської області, а саме до так званої «2 артилерійської батареї батальйону Заря ЛНР». У вказаному підрозділі ОСОБА_1 отримав військову форму, притаманну бойовикам НЗФ «ЛНР», автоматичну зброю «АК-74» та пройшов навчання з бойової підготовки.

За проходження військової служби у «2 артилерійській батареї батальйону «Заря» «ЛНР» ОСОБА_1 отримував грошову винагороду у розмірі 100 доларів США на місяць.

Встановлено, що підрозділ «2 артилерійської батареї батальйону «Заря» «ЛНР» розташовувався на території кондитерської фабрики «АВК» за адресою: м. Луганськ, вул. Лутугінська, буд. 131.

У подальшому, з серпня по жовтень 2014 року, ОСОБА_1 перебуваючи у складі «2 артилерійської батареї батальйону «Заря» «ЛНР», проходив військову службу на посаді розраховувача, де виконував розрахування артилерійських гаубіц Д-30, а також виконував накази керівників вказаного незаконного збройного формування (стосовно яких є окремі кримінальні провадження) у здійсненні збройного супротиву силам та засобам, що задіяні в АТО.

Прокурор посилається на те, що підставою звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст. 199 КПК України та п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, є встановлення під час досудового розслідування наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_1 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, як і неможливість закінчення досудового розслідування протягом строку визначеного запобіжного заходу ОСОБА_1 . У зв`язку з чим прокурор у клопотання просить продовжити ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу на 60днів, а саме до 08.02.2020.

У судовому засіданні слідчий та прокурор Ковальов А.М. підтримали клопотання та доводи, що його обґрунтовують, просили слідчого суддю клопотання задовольнити, посилаючись на доводи вказані у ньому, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків передбачених п. 1, 2, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також підстав, які унеможливлюють закінчення досудового розслідування в межах попереднього строку запобіжного заходу.

Крім того, прокурор, на виконання вимог ст. 194 КПК України, в обґрунтування продовження строку запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, на думку прокурора, про наявність зазначених ризиків свідчить те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину проти громадської безпеки, а саме участі в діяльності терористичної організації. Вказане кримінальне правопорушення за своєю суттю створює загальну небезпеку для життя людей чи заподіяння істотної шкоди здоров`ю і/або власності, довкіллю, нормальній діяльності підприємств, установ та організацій; вчинено з ідеологічних мотивів. Отже, ОСОБА_1 , на думку прокурора, усвідомлює свої дії в участі діяльності терористичній організації та бажає настання наслідків у вигляді заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, які проживають на підконтрольній українській владі території. За вчинення вказаного злочину, що за ступенем тяжкості є особливо тяжким, у разі визнання ОСОБА_1 винуватим в його скоєнні, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна. Враховуючи викладене, періодична явка ОСОБА_1 до слідчого без застосування запобіжного заходу не може з впевненістю гарантувати виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Крім того, перебуваючи на свободі ОСОБА_1 , маючи можливість вільного пересування, контактів та доступу до мережі Інтернет може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_1 протягом певного часу з ідеологічних переконань приймав участь в діяльності терористичної організації, метою якої є вчинення терористичних актів проти мирного населення, правоохоронних органів та ЗСУ, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту га міжнародного ускладнення. Підозрюваний ОСОБА_1 , знаходячись на свободі, має можливість продовжити вчинювати вказаний злочин, вчинити інші подібні кримінальні правопорушення проти громадської безпеки, а так само інші кримінальні правопорушення, так як підозрюваний своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди. Вказані ризики, на думку прокурора, на даний час не зменшились, а зміна застосованого до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та не дозволить запобігти ризикам, оскільки ОСОБА_1 має соціальні зв`язки з представниками збройних формувань терористичних організацій «ЛНР», при цьому вказана терористична організація, незаконній діяльності якої він сприяв, продовжує діяльність на території Луганської області, у зв`язку із чим. з метою запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є необхідність продовження відносно останнього запобіжного заходу у вигляді гримання під вартою.

Захисники Тарасенко А.В. та Чобітько І.В. у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, зазначених слідчим у клопотанні.

Захисники також вважають, що ОСОБА_1 був незаконно затриманий, чому суд повинен надати судження під час вирішення клопотання органу досудового розслідування про продовження строку запобіжного заходу. З відповідним клопотанням вони звернулись до слідчого судді в порядку ст. 206 КПК України, але, наразі, відомостей про стан розгляду їх клопотання вони не мають. Також, на думку захисників, у відношенні ОСОБА_1 застосовувалися заходи фізичного та морального впливу. З відповідною заявою про вчинення злочину з цих підстав вони звернулись до ДБР.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, та підтримав позицію захисників. Крім того пояснив, що вважає, що його було незаконно затримано 03.10.2019, а доставлений до суду для обрання запобіжного заходу був лише 11.10.2019.

Вислухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та захисників, дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя установив наступні обставини.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях перебуває кримінальне провадження, внесене 18.10.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019130000000207, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

10.10.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, в рамках зазначеного кримінального провадження.

В якості підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_1 органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано наступні докази:

- протокол огляду сайту «Миротворець» від 03.10.2019 де є сторінка з особою, яку ідентифіковано як ОСОБА_1 , та викладено різноманітні фотознімки з особою, яка зовні схожа на ОСОБА_1 та одягнена у військову (камуфльовану) форму, та з предметами в руках, що візуально схожі па вогнепальну зброю;

- протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 10.10.2019 згідно з яким під час проведення фільтраційних заходів на КНВВ «Мар`їнка» виявлено особу - ОСОБА_1 , який під час бесіди підтвердив свою участь у період серпня по жовтень 2014 року в «2 артилерійській батареї батальйону «Заря» «ЛНР»;

- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 10.10.2019, який здійснено у присутності захисника, згідно з яким ОСОБА_1 підтвердив свою участь в «2 артилерійській батареї батальйону «Заря» «ЛНР»;

- протокол допиту свідка ОСОБА_3 згідно з яким останньому відомо, що ОСОБА_1 приймав участь в «2 артиле- рійській батареї батальйону «Заря» «ЛНР»;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з якого видно, що свідок ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_1 , як особу, яка учасника «2 артилерійськоої батареї батальйону «Заря» «ЛНР»;

- висновок експерта № 126 від 05.1 1.2019 про проведення портретної експертизи, згідно з яким на знімках, наданих на експертизу, зображена одна й та сама особа, а саме ОСОБА_1 ;

- висновок фоноскопічної експертизи № 19/113/14-26е від 14.11.2019 згідно з яким голос та мовлення належить одній особі, а саме ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, слідчий суддя дійшов висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_1 в інкримінованому злочині, тобто можливості того, що ОСОБА_1 міг вчинити правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України - участь у терористичній організації.

Суд зауважує, що слідчий у клопотанні посилається на наступні докази: протокол огляду від 03.10.2019 мобільного телефону, який належить ОСОБА_1 , у якому зазначено, що його видано добровільно ОСОБА_1 , протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_1 від 10.10.2019, який містить посилання на те, що його видано ОСОБА_1 добровільно, а також на наявність інших доказів, що наявні в матеріалах кримінального провадження. Однак, суд, як суд встановлений законом на стадії досудового розслідування - слідчий суддя, позбавлений відповідно до ст. 94 КПК оцінити у судовому засіданні інші докази, що наявні в матеріалах кримінального провадження, як такі що не надані суду, а отже при вирішенні питання обґрунтованості підозри ОСОБА_1 не враховуються. Також, на думку суду, на даний час не може бути надана оцінка відповідно до ст. 94 КПК України таким доказам як протокол огляду від 03.10.2019 мобільного телефону, який належить ОСОБА_1 , у якому зазначено, що його видано добровільно ОСОБА_1 , протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_1 від 10.10.2019. Оскільки суду не надано заяв згідно з якими ОСОБА_1 добровільно видає органу досудового розслідування належний йому мобільний телефон з роз`ясненням при цьому прав, передбачених ст. 7,14,18 КПК України, ст. 63 Конституції України, з правом дослідження та вилучення особистої інформації, зокрема листування. Відповідні документи, можливо, перебувають в інших матеріалах кримінального провадження, але ж не надані суду задля дослідження, а отже, наразі, зарано надати їм оцінку як то - недопустимих. Також слідчий посилається на те, що у провадженні є речовий доказ - належний ОСОБА_1 мобільний телефон, який і був, ніби досліджений. Однак, знов таки, доказ суду не надано для дослідження, як і не надано ухвали слідчого судді про арешт вказаного майна, яке, як то вбачається з його статусу, є тимчасово вилученим.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як свідчить пояснення прокурора у судовому засіданні, підставою застосування до ОСОБА_1 як і продовження строку тримання під вартою, є наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку суду, зазначені прокурором у судовому засіданні відомості щодо особистості підозрюваного, надані матеріали кримінального провадження та встановлені у судому засіданні обставини подій, які описані у підозрі, свідчать про те, що ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та наведені на їх обґрунтування обставини, як і надані на їх підтвердження відомості та докази, в цілому, є обґрунтованими.

Суд зауважує, що в розумінні рішень ЕСПЛ у справах «Becciev v. Moldova», «Свершов проти України», «Єлоєв проти України») тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Крім того, слідчий суддя вважає доречним взяти до уваги пункт 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Подвезько проти України» (Заява № 74297/11), де суд також встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Наведена позиція Європейського суду з прав людини свідчить про те, що взагалі будь-які ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. Отже, сама по собі тяжкість покарання ще не свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому, при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховував і інші відомості щодо особи підозрюваного, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя, оцінюючи клопотання слідчого, враховує тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, вагомість наявних у кримінальному провадженні доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого злочину, ненадання відомостей про міцні соціальні зв`язки, а саме, що ОСОБА_1 не одружений, немає на утриманні неповнолітніх дітей, має місце реєстрації у м. Харкові, хоча з протоколу допиту ОСОБА_1 видно, що останній мешкав за межами території України.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 11.10.2019 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто, на час розгляду клопотання слідчого строк дії попереднього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще не закінчився. Відомості про затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України, суду не надано.

Отже, на думку суду, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, є підстави для подальшого застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному 18.10.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019130000000207.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Встановлені у судовому засіданні ризики та оцінені особистісні відомості свідчать про те, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 іншого запобіжного заходу ніж того який діє зараз - тримання під вартою, не буде достатнім для запобіганню встановлених у судовому засіданні ризикам, а також належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлені у судовому засіданні ризики повністю обґрунтовують обраний запобіжний захід, про продовження якого просить слідчий, а тому суд вважає, що цілком обґрунтованим, та відповідним особі підозрюваного, а також меті запобіжного заходу є доцільність продовження застосування запобіжного заходу.

Однак, розглядаючи клопотання слідчого щодо строку, на який слід продовжити запобіжний захід суд виходить з наступного.

Як видно з клопотання, слідчий просить продовжити запобіжний захід строком на 60 днів, а саме до 08.02.2020. Між тим, як свідчить клопотання, а також пояснення слідчого та прокурора, строк досудового розслідування спливає 10.12.2019, та який не продовжено. Крім того, клопотання в частині продовження стоку тримання під вартою не є узгодженим, оскільки в одній частині клопотання слідчий посилається на те, що строк тримання слід продовжити з підстав того, що для закінчення досудового розслідування потрібно не менше місяця , а в іншій наводить посилання про те, що прийнято рішення про закінчення досудового розслідування та ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, тобто виконання ст. 290 КПК України. Наведені обставини свідчать про те, що клопотання частині продовження строку тримання під вартою строком на 60 днів не є обґрунтованим. Крім того, вказані обставини свідчать, що продовження строку досудового розслідування можливе, у даному випадку, лише в межах строку досудового розслідування. Суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не включається в строку досудового розслідування. Однак суд дані положення закону не є тотожними зі строком тримання під вартою, чи застосовані до цих положень. Отже, суд позбавлений можливості визначити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування але з урахуванням строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, через те, що таке продовження строк тримання під вартою буде суперечити ст. 194 КПК України, якою визначено, що строк тримання під вартою визначається днями, а не подіями.

Наведене свідчить, що клопотання слідчого може бути задоволено лише частково, а саме продовжено строк дії запобіжного заходу до 10.12.2019, а оскільки клопотання про продовження запобіжного заходу вирішується судом 06.12.2019, і ухвала суду діє саме з дня її постановлення, тому строк тримання слід продовжити до 10.12.2019, включно.

Слідчий суддя зауважує, що положення ч. 5 ст. 176 КПК України, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки та домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261 КК України, оскільки положення ч. 5 ст. 176 КПК України визнані рішенням Конституційного суду України від 25.06.2019 у справі № 7-р/2019 (3-68/2018 (3846/17, 2452/18, 3657/18, 347/19) неконституційними.

З наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, як і формулювання підозри, не вбачається, що ОСОБА_1 безпосередньо вчиняв дії пов`язані з заподіянням шкоди життю чи здоров`я людей, а отже, на думку суду, відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України ОСОБА_1 можна визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеного станом на 1 січня 2019 року (1921 грн.), що становить 153680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень (виходячи з розміру 1921 грн. на 1 січня 2019 року), а випадку внесення застави підозрюваним ОСОБА_1 слід покласти на останнього обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування; 2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Суд враховує, що до цього у відношенні ОСОБА_1 також застосовувався запобіжний захід у вигляді застави, але у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Однак суду не надано будь-яких доказів в підтвердження доцільності застосування застави у такому розмірі, як і доказів можливості сплати підозрюваним застави саме у цьому розмірі. Отже, відсутність таких відомостей свідчать про доцільність застосування у відношенні ОСОБА_1 нижчого порогу застави, визначеного ст. 182 КПК України, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд зауважує, що ним перевірено у судовому засіданні, що завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою не є можливим через необхідність виконання органом досудового розслідування ст. 290 КПК України. А отже, задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, фактично на 1 день, буде достатнім, ураховуючи строки, які залишились до кінця досудового розслідування та мети запобіжного заходу

Отже, на думку слідчого судді, клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 199 КПК України та є підставою для його часткового задоволення, та продовженню строку тримання під вартою до 10.12.2019, а саме на 5 днів.

Між тим, у судовому засіданні захисники посилалися на те, що у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 22019130000000207 слід застосувати заходи безпеки. Однак, суду не надано відомостей, які свідчили би то про, що підозрюваний, наразі, перебуває в умовах, які загрожують його життю, чи його місце перебування та триманні під вартою недостатньо захищені. Отже, лише посилання захисника на такі обставини без зазначення конкретних підстав чи наданні доказів, свідчать про необґрунтованість такого клопотання, а отже воно не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.

Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 КПК України ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

У судовому засіданні сторона захисту послалась на те, що підозрюваний був незаконно затриманий, зокрема, ніби, його було затримано 03.10.2019 на КПП Мар`їнка , але матеріали кримінального провадження не містять доказів затримки.

Оцінюючи дане твердження захисників, суд виходить з того, що він самостійно позбавлений можливості оцінити ці доводи сторони захисту, як і провести самостійно перевірки вказаних обставинам. Однак, це не позбавляє, а зобов`язує суд вжити заходів щодо перевірки вказаних обставин, виходячи з положень загальних принципів кримінального процесу, тобто ст. 12 КПК України, а також вимог ст. 207, 209 КПК України, шляхом зобов`язання Державного бюро розслідувань внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за повідомленням у судовому засіданні підозрюваним ОСОБА_1 щодо його незаконного затримання. Такі дії суду забезпечать дотримання права на свободу та особисту недоторканість.

Захисники також посилались на те, що на їх думку у відношенні підозрюваного застосовувалися заходи фізичного та морального впливу, але, як свідчать пояснення сторони захисту, вони вже звернулись з відповідною заявою до ДБР задля перевірки цих обставин. Враховуючи ці відомості суд вважає, що у даному випадку підстави задля вжиття заходів, передбачених ст. 206 КПК України, відсутні, як такі що вже вжиті стороною захисту.

Керуючись ст. 7, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193-199, 309, 369-372, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях Чумакова Є.Р., про продовження тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком на 5 (п`ять) днів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд встановлює ОСОБА_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 153680,00 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, одержувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030200, ЄДРПОУ - 37993783, банк одержувача - казначейство України (ЕАП), рахунок UA318999980000031217205026001, код класифікації доходів бюджету - 22030200.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

З моменту звільнення з під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:1) прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування; 2) не відлучатися із міста свого проживання, встановленого слідчим, без дозволу слідчого, прокурора або суду. 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. 5) утримуватись від спілкування з свідками встановленими слідчим.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 в межах строку досудового розслідування, але не довше ніж до 10.12.2019, включно

Підозрюваному роз`яснюється положення п.п.8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали до 10.12.2019 включно та вона підлягає негайному виконанню після її оголошення.

У задоволенні клопотання захисника щодо застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 22019130000000207 заходів безпеки - відмовити.

Зобов`язати Державне бюро розслідувань внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за повідомленням ОСОБА_1 у судовому засіданні під час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою щодо його незаконного затримання.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надати сторонам кримінального провадження та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

Слідчий суддя В. М. Олійник