Рішення № 86613159, 24.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року м. Київ № 640/3154/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (надалі по тексту також - відповідач, Центр), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.01.2019 № 41 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 »; нарахувати та виплатити йому премії за результати роботи у березні та грудні 2018 року у загальному розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, премії за результати роботи за місяць у розмірі 1000 грн та надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі по 50% посадового окладу пропорційно відпрацьованого часу за місяць у розмірі 2180 грн з першого січня 2019 року до дати скасування наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.01.2019 № 41 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 » у загальному розмірі 3180 (три тисячі сто вісімдесят) гривень щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач необґрунтовано та протиправно винесено наказ від 22.01.2019 № 41 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 » та безпідставно не виплачено премію та надбавку.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що ОСОБА_1 було допущено ряд порушень, у зв`язку з чим його було правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Щодо невиплати премії та надбавки відповідач зазначає, що в березні 2018 року не було фонду економії заробітної плати відділу, що позбавило можливості здійснювати премію, в грудні 2018 року виплачено премію в межах наявних коштів на оплату праці, а за 2019 рік не було здійснено доплати у зв`язку з притягненням ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що перевірка, за наслідками якої було прийнято спірний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, була проведена з процесуальними порушеннями, за відсутності розпорядчого документа на проведення перевірки та на підставі необґрунтованих та надуманих фактах. Крім цього, відповідач посилався на нечинне законодавство України, пояснення та докази здобувались під психологічним тиском.

У відповідь на вказані пояснення позивача відповідачем долучено до матеріалів справи заперечення, в яких зауважив, що перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства України. При цьому повторно наголошено, що позивачем було грубо порушено вимоги КЗпП України, наказу Державного комітету статистики України від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», колективного договору, зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 20.10.2015 №146-15 та наказу начальника Центру від 26.12.2018 №525 «Про організацію служби військ та бойового навчання на 2019 рік».

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно зі спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30.07.2015 №Д-322/1/23 дск та переліку змін до штату Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України 02/321 від 12.08.2015 № 322/1/7158 створено відділ інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гаряча лінія» Міністерства оборони України.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до пункту 4 Положення про Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 10.08.2016 № 419 (зі змінами) Центр відповідно до покладених завдань та наданих повноважень серед іншого, здійснює інформаційно-аналітичне забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства оборони.

Відповідно до наказу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 07.10.2015 №282 ОСОБА_1 з 12.10.2015 прийнято на роботу начальником відділу інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства оборони України.

У січні 2019 року проведено перевірку організацію роботи у відділі інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії»« Міністерства оборони України, за наслідком якої складено акт результатів роботи посадових осіб Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України у відділі інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства України від 21.01.2019 №505.

У висновках вказаного акту зазначено наступні порушення:

1) порушення трудової дисципліни з боку начальника відділу працівника ЗСУ ОСОБА_1 , а саме не організував дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками відділу, чим порушено обов`язки начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства оборони України, затверджені наказом начальника Центру від 26.12.2018 № 521;

2) порушення трудової дисципліни з боку начальника відділу працівника ЗСУ ОСОБА_1 , а саме не забезпечив додержання працівниками відділу трудової дисципліни, чим порушено обов`язки начальника відділу інформаційно-аналітичного «гарячої лінії» Міністерства оборони України, затверджені Центру від 26.12.2018 № 521;

3) порушення трудової дисципліни з боку начальника відділу працівника ЗСУ ОСОБА_1 , а саме не розподілив обов`язки між працівниками відділу та не затвердив їх, чим порушив обов`язки начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства оборони України, затверджені наказом начальника Центру від 26.12.2018 № 521.

Зазначене, на думку відповідача, стало підставою порушення вимог Кодексу законів про працю України, наказу Державного комітету статисти України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» з урахуванням роз`яснень наданих листом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.05.2010 № 140/13/116-10, Колективного договору зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 20.10.2015 за № 146-15 та наказу начальника Центру від 26.12.2018 № 525 «Про організацію служби військ та бойового навчання на 2019 рік», а саме внесення до табелів обліку робочого часу працівників відділу «гарячої лінії» МОУ завідомо неправдивих відомостей про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, надурочні, та роботи у вихідні дні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відмовився ставити підпис про ознайомлення з вказаним актом та надавати пояснення щодо порушень трудової дисципліни викладених в акті, в результаті чого було складено акти відмови в підписі про ознайомлення від 21.01.2019 та відмови надати пояснення від 21.01.2019.

Враховуючи висновки акту від 21.01.2019 №505 відповідачем прийнято наказ від 22.01.2019 №41, яким застосовано дисциплінарне стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 , а саме за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання обов`язків, що потягло за собою внесення до табелів обліку робочого часу працівників відділу завідомо неправдивих відомостей про фактично відпрацьований час, застосовано до начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гаряча лінія» Міністерства оборони України працівника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «догана».

Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України (в редакції чинні на момент накладення дисциплінарного стягнення) (далі - КЗпП України) працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до частини 1 статті 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Статтею 141 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно з частиною 1 статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП).

Відповідно до ст.149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як зазначалось вище, в січні 2019 року було проведено перевірку організації роботи у відділі інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства оборони України. Підставою для проведення такої перевірки слугувало розпорядження начальника Центру.

Посилання позивача щодо протиправності та безпідставності проведення такої перевірки суд зауважує, що Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами не врегульовано спосіб та механізм виявлення порушень працівниками трудової дисципліни.

При цьому, відповідно до ст.6 розд.І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України, від 24 березня 1999 року N 551-XIV, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № N 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, яким визначено загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (далі - Статут №548).

Відповідно до ст.35 Статуту №548 наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Отже, начальник Центру наділений повноваженням віддавати письмові або усні накази (розпорядження), а тому усне розпорядження щодо проведення перевірки інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства оборони України відповідає вимогам статутів Збройних Сил України.

При цьому щодо суті встановлених порушень суд зауважує на наступному.

Перевіркою встановлено, що 15.01.2019 станом на 17:45 на робочому місці перебував тільки начальник відділу ОСОБА_1 ; 16.01.2019 станом на 09:09 начальник відділу прибув на робоче місце, про місце перебування працівника ОСОБА_2 відповіді не надано, чим порушено дотримання правил трудового розпорядку працівниками.

Крім того, до огляду не надано Журнал інструктажу з охорони праці та інструкції з охорони праці. Протягом часу перебування на посаді начальник відділу, як фахівець напрямку діяльності відділу не розробив і не ввів в дію необхідних інструкцій, спираючись на те, що відповідні інструкції йому має надавати Центр.

На момент перевірки відсутні функціональні обов`язки та посадові інструкції відділу на 2019 рік. Протягом підготовчого періоду до 2019 року (листопад-грудень 2018) ніяких пропозицій стосовно розробки та введення в дію функціональних обов`язків та посадових інструкцій особовому складу на 2019 рік від керівництва відділу до служби діловодства Центру не надходило (включно по 17.01.2019).

Щодо посилання на те, що 15.01.2019 в 17:45 були відсутні всі працівники на робочому місці, окрім позивача, суд зауважує, що решту особового складу начальник відділу своїм рішенням відпустив раніше, пояснюючи це складними умовами переїзду до місця проживання. Вказане рішення ОСОБА_1 як начальника прийнято поодиноко, не носять постійного систематичного характеру та прийнято з урахуванням об`єктивних причин дорожніх умов саме цього дня. Жодних доказів невиконання роботи працівниками або доказів зловживання своїми правами як начальника відповідачем не надано.

Щодо посилання на те, що станом на 16.01.2019 на робочому місці відсутній працівник ОСОБА_2 , суд зауважує, що доказів відсутності даної особи взагалі на роботі відповідачем не надано, натомість ОСОБА_3 надано письмові пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_2 на момент перевірки за вказівкою працівника ОСОБА_4 , начальника відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України Департаменту інформаційно-організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України, знаходилась у приміщенні цього відділу.

Посилання відповідача на інші порушення, які нібито було встановлено в ході усних співбесід відносно позивача, судом не беруться до уваги, оскільки до суду не надано жодних пояснень та доказів на підтвердження вчинення зазначених порушень, не зазначено з ким проводились такі бесіди, за який період, тощо.

Також суд наголошує, що під час перевірки, як зазначає і сам відповідач, Журнал інструктажу з охорони праці було надано 17.01.2019.

Суд погоджується з посиланнями позивача, що протягом часу перебування на посаді начальник відділу, як фахівець напрямку діяльності відділу, не розробив і не ввів в дію необхідної інструкції з охорони праці, оскільки відповідні інструкції йому має надавати Центр, з огляду на наступне.

Відповідно п.1 розд. IV Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженим наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.1998 №9 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України 30.03.2017 №526), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

21.06.2017 за №779/30647 (надалі - Положення) інструкції розробляються, узгоджуються і затверджуються згідно з Порядком опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року N 132, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 лютого 1994 року за N 20/229 (надалі - Наказ №132), та з урахуванням вимог цього Положення.

Згідно з приписами Наказу №132 опрацювання нормативних актів з охорони праці здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) роботодавця, яким визначаються конкретні строки, виконавці та керівник розробки (п.2.1).

До опрацювання проекту нормативного акта з охорони праці залучаються фахівці підрозділів підприємства, до компетенції яких відноситься питання, кваліфіковані спеціалісти у галузі охорони праці та з правових питань, представники профспілки (профспілок) та інших громадських об`єднань, уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці та члени комісії з питань охорони праці підприємства. Посадова особа, яка призначена керівником розробки проекту нормативного акта з охорони праці, готує за участю відповідних спеціалістів пропозиції щодо організації та етапів роботи над проектом, складає план опрацювання такого нормативного акта. План затверджується роботодавцем. (п.2.2, п.2.3).

Відповідно до п.2.10 Наказу №132 роботодавець зобов`язаний встановити систематичний контроль за відповідністю нормативних актів з охорони праці вимогам чинного законодавства та забезпечити їх періодичний перегляд, своєчасне внесення змін або опрацювання і затвердження нового нормативного акта з охорони праці у зв`язку із змінами в організації виробництва, впровадженням нової техніки і технології, переглядом нормативно-правових актів з охорони праці тощо.

Щодо порушення стосовно відсутності посадових інструкцій, зокрема, ненаданні пропозицій, доповнень та змін стосовно розробки та введення в дію функціональних обов`язків та посадових інструкцій особового складу для проекту нового наказу «Про затвердження функціональних обов`язків та посадових інструкцій працівників Центру», суд звертає увагу, що ніяких змін за останні три роки не відбулось, чисельність працівників не змінювалась, перерозподіл обов`язків між працівниками не здійснювався, тощо, а тому у позивача відсутні підстави для внесення таких пропозицій чи змін.

Отже, під час розгляду справи висновки, викладені в акті перевірки, щодо порушень позивачем вимог Кодексу законів про працю України, наказу Державного комітету статисти України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» з урахуванням роз`яснень наданих листом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.05.2010 № 140/13/116-10, Колективного договору зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації за № 146-15 від 20.10.2015 та наказу начальника Центру від 26.12.2018 № 525 «Про організацію служби військ та бойового навчання на 2019 рік», не знайшли свого підтвердження.

Підсумовуючи викладене, наказ начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.01.2019 № 41 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 » у вигляді «догани» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо стягнення премії за результати роботи за місяць у розмірі 1000 грн та надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі по 50% посадового окладу пропорційно відпрацьованого часу за місяць у розмірі 2180 грн з першого січня 2019 року до дати скасування наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.01.2019 № 41 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 » у загальному розмірі 3180 (три тисячі сто вісімдесят) гривень щомісячно, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4.3 Умов оплати праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України від 24.01.2006 № 28 «Про впорядкування умов оплати праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2006 року за №107/11981, командири частин мають право преміювати працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці.

Відповідно до п. 3.3. Положення про преміювання працівників Центру, що є додатком до Колективного договору, економія фонду заробітної плати утворюється в разі надання відпустки без збереження заробітної плати, наявністю вакантних посад та перебування працівників на лікарняному (оплата листів тимчасової непрацездатності).

Згідно з переліку доплат та надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, що є додатком до Колективного договору перелічено належні доплати, зокрема і складність та напруженість у роботі в розмірі по 50% посадового окладу.

Відповідно до заперечень відповідача надбавка за складність та напруженість у роботі в розмірі по 50% посадового окладу пропорційно відпрацьованого часу за місяць у розмірі 2180 грн та премія в розмірі 1000 грн з 01.01.2019 не була сплачена внаслідок притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, при цьому, враховуючи попередні висновки про скасування наказу від 22.01.2019 № 41 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 », останньому підлягає відновлення таких виплат у відповідному періоді, в якому ця сума, а саме 3180 грн./міс, була утримана.

Щодо нарахування та виплатити йому премії за результати роботи у березні та грудні 2018 року у загальному розмірі 2000 грн, суд зауважує, що посилання відповідача на відсутність фонду економії заробітної плати відділу в цих періодах не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки фонд економії заробітної плати утворюється з джерел усього центру, а не по кожному структурному підрозділі окремо.

З відомості за березень та грудень 2018 року вбачається, що відповідачем було вибірково виплачено премію в розмірі 1000 грн. працівникам Центру, при цьому не надано роз`яснень яким чином та на підставі якого підходу було виокремлено вказаних осіб та не виплачено премію решті працівників, зокрема, щодо позивача.

До того ж, посилання відповідача про виплату премії позивачу за грудень 2018 року в розмірі 2653,10 грн спростовані наданою відомістю, з якої вбачається, що ця сума є премією за четвертий квартал 2018 року, натомість за грудень 2018 року було сплачено всім працівникам відділу в розмірі 1000 грн, окрім ОСОБА_1 .

Отже, відповідачем безпідставно та протиправно позбавлено ОСОБА_1 премії в загальному розмірі 2000 грн за березень та грудень 2018 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на державу покладено обов`язок виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року суд прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Словосполучення «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Відтак, у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 статті 8.

У рішенні Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року суд констатував, що втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного можна дійти до висновку, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) в суду є обов`язок відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відтак, у разі встановлення протиправності дій суб`єкта владних повноважень у суду виникає обов`язок відновити порушене право особи, зумовлене цими протиправними діями, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії, які максимально спрямовані на захист права особи, право якої порушене, та на відновлення законного становища. При цьому, важливого значення набуває чіткість та однозначність формулювання дій, які підлягають виконанню суб`єктом владних повноважень.

Суд, задовольняючи вимогу ОСОБА_1 щодо виплати премій, бере до уваги посилання сторони відповідача про дискрецію даного питання, однак, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт протиправності прийнятого наказу від 22.01.2019 № 41 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 ».

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 287, 293, 295-297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.01.2019 № 41 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 ».

Нарахувати та виплатити премії ОСОБА_1 за результати роботи у березні та грудні 2018 року у загальному розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премії за результати роботи за місяць у розмірі 1000 грн та надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі по 50% посадового окладу пропорційно відпрацьованого часу за місяць у розмірі 2180 грн з першого січня 2019 року у загальному розмірі 3180 (три тисячі сто вісімдесят) гривень щомісячно, в період, в якому була ця сума утримана на підставі наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.01.2019 № 41 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 ».

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 24978319).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко