Ухвала суду № 86613074, 24.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

24 грудня 2019 року м. Київ№ 826/7742/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження клопотання про закриття провадження у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний комплекс «Проспект» до Міністерства юстиції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд», про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний комплекс «Проспект» (далі по тексту - позивач, ОК «ЖБК «Проспект») звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1871/5 від 13.06.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1872/5 від 13.06.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі оскаржуваних наказів Міністерства юстиції України №1871/5 від 13.06.2017 та №1872/5 від 13.06.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2018 о 14:30.

Судом у судовому засіданні 27.03.2019, з`ясувавши думку представників сторін щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

09.10.2019 до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярії) суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування вказаного клопотання представник третьої особи посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якою установлено, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Також, 29.10.2019 до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярії) суду від представника Міністерства юстиції України надійшло клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване тим, що позовні вимоги про скасування наказів спрямовані на відновлення майнових прав, що є спором про право та не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» та Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі, вважає, що вони підлягають задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю, зважаючи на таке.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1871/5 від 13.06.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1872/5 від 13.06.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі оскаржуваних наказів.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши обставини, викладені у клопотаннях про закриття провадження у справі, суд вважає що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» та Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Варто зазначити, що не допускається поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом розгляду - акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/9341/17, на яку посилається представник ТОВ «Гіпербуд» у своєму клопотанні про закриття провадження у справі, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається.

Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 дійшла наступного правового висновку: «Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із цивільних відносин.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на спірні приміщення внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за фізичною особою.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №813/1362/16, 28.11.2018 у справі №825/642/18, 29.01.2019 у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції».

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Так, у справі, що розглядається, позовні вимоги про скасування наказів Міністерства юстиції України спрямовані на відновлення майновий прав, що є спором про право.

За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а залежно від суб`єктивного складу учасників справи може бути розглянутий в порядку господарського чи цивільного судочинства.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та правовий статус учасників справи, суд дійшов висновку, що правовідносини у даній справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Дана правова позиція також викладена та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в адміністративних справах №826/6980/18, 826/7876/17, №826/11270/17, 818/331/18 та 802/2192/17-а.

Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України).

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 1 ст. 239 КАС України).

Суд роз`яснює позивачу, що розгляд даних позовних вимог має здійснюватися місцевим судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Також, суд наголошує на тому, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись статтями 238, 239, 241-243, 248, 256, 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» та Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Провадження у справі №826/7742/18 за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний комплекс «Проспект» до Міністерства юстиції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд», про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії закрити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко