Рішення № 86612938, 16.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 року місто Київ №826/15021/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Національного музею історії України доПівнічного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.05.2018 №26-04-14-14/4171, за участі:

представника позивача - Панченко Н.О.,

представника відповідача - Фролової О.В.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 грудня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний музей історії України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Північного офісу Держаудитслужби, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Північного офісу Держаудитслужби від 05.05.2018 №26-04-14-14/4171 в частині зобов`язання Національного музею історії України усунути порушення статті 97 Кодексу законів про працю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вимога Північного офісу Держаудитслужби про вжиття заходів від 05.05.2018 №26-04-14-14/4171 в частині зобов`язання Національного музею історії України усунути порушення статті 97 Кодексу законів про працю, а саме, щодо нанесення матеріальної шкоди (збитків) через виплату премій працівникам Національного музею історії України, є протиправною та підлягає скасуванню. Позивачем наголошено на тому, що ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.09.2016 по 01.02.2018, була проведена відповідачем поверхнево, без врахування фактичних істотних обставин здійснених позивачем виплат, у свою чергу, жодних збитків державному бюджету України внаслідок призначення та виплати премій працівникам Національного музею історії України в період з 01.10.2017 по 31.12.2017 нанесено не було. Відтак, оскаржувана вимога складена відповідачем без дотримання вимог Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та рекомендацій Державної фінансової інспекції України, оскільки не містить вказівок контролюючого органу на перелік заходів, які має вжити позивач для усунення виявлених порушень. Так, позивачем зазначено, що вимога про вжиття заходів щодо усунення виявлених під час проведення ревізії порушень законодавства шляхом відшкодування збитків вказується відповідачем як один із альтернативних варіантів, а не як єдиний спосіб усунення вчинених порушень, які спричинили збитки, а також не містить посилання на норми законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають способи усунення порушень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2018 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №826/15021/18 без проведення судового засідання та виклику осіб, запропоновано відповідачу у встановлений строк надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача до суду 05.11.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому наголошено на тому, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню. Північним офісом Держаудитслужби зазначено, що всі порушення викладені у листі-вимозі від 05.05.2018 №26-04-14-14/4171, відповідають вимогам визначеним законодавством України, що регламентують роботу Держаудитслужби. Також відповідачем вказано на те, що зазначені в акті ревізії дії відповідача щодо визначення фінансових порушень та вимога відповідача про усунення порушень не породжують для позивача безпосередньо прав чи обов`язків та не порушують його права.

Також, відповідачем подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено адміністративну справу №826/15021/18 до судового розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №826/15021/18, справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 28.03.2019 до початку розгляду справи по суті представником позивача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі на час, необхідний для примирення, строком на три місяці.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 зупинено провадження у справі №826/15021/18 строком на три місяці для надання сторонам часу для примирення та зобов`язано сторін у визначений судом строк повідомити суд про врегулювання даного спору чи неможливість такого врегулювання.

В судовому засіданні 15.07.2019 представником позивача повідомлено суд, що рішення щодо примирення між сторонами не прийнято.

Від представника позивача до суду 07.08.2019 надійшло клопотання про надання додаткових доказів, а саме, копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2019 у справі №761/12153/19 про затвердження мирової угоди між Національним музеєм історії України та ОСОБА_1 ; копію наказу від 31.07.2019 №182 «Про скасування Наказу між Національним музеєм історії України від 26.04.2018 №151 «Про визначення відповідальної особи та покриття шкоди, заподіяної працівником». Так, позивачем наголошено, що наданий відповідачем доказ в даній адміністративній справі, а саме, наказ від 26.04.2018 №151 «Про визначення відповідальної особи та покриття шкоди, заподіяної працівником» є неналежним, оскільки, зазначений наказ є скасованим, що підтверджується ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2019 по справі №761/12153/19.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався, у відповідності з приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на І квартал 2018 року та на підставі направлень на проведення ревізії, проведено планову ревізію окремих питань фінансово - господарської діяльності Національного музею історії України за період з 01.09.2016 по 01.02.2018, за результатами якої, було складено акт ревізії від 30.03.2018 №04-30/241. В ході проведення ревізії було встановлено порушення Національним музеєм історії України, зокрема, статті 97 Кодексу законів про працю, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на загальну суму 2 110 112,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта ревізії від 30.03.2018 №04-30/241, позивачем були надані заперечення від 11.04.2018, за результатами розгляду яких, відповідно до висновку від 02.05.2018, Північним офісом Держаудитслужби заперечення залишено без задоволення, акт ревізії від 30.03.2018 №04-30/241 залишено без змін.

На підставі акту ревізії від 30.03.2018 №04-30/241, відповідачем складено та направлено на адресу позивача вимогу про вжиття заходів від 05.05.2018 №26-04-14-14/4171 шляхом опрацювання матеріалів ревізії та усунення виявлених порушень законодавства, у тому числі відшкодування збитків, завданих порушеннями, в установленому законодавством порядку, вжиття заходів направлених на недопущення встановлених порушень надалі та вказано на необхідності розглянути питання про притягнення до відповідальності винних у допущених порушеннях осіб, згідно з чинним законодавством. Зокрема, відповідно до вказаної вимоги, Північним офісом Держаудитслужби встановлено порушення статті 97 Кодексу законів про працю, не враховано порядок, визначений Положенням про преміювання співробітників музею, що є додатком до Колективного договору на 2013-2015 роки (кожного місяця за результатами роботи працівників), та в період з 01.10.2017 по 31.12.2017 здійснювалося призначення та виплата премій окремим працівникам Музею з нагоди свят Дня захисника України та українського свята Покрова Пресвятої Богородиці, Дня Гідності та Свободи та Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва, за участь в комісії по підготовці проекту колективного договору, за участь в річній інвентаризації, види якої не передбачено умовами Колективного договору та Положенням про преміювання, а також по декілька раз на місяць, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на загальну суму 2 110,11 тис. грн.

Надалі, Національний музей історії України в порядку, визначеному статтею 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», звернувся до Державної аудиторської служби України зі скаргою від 17.07.2018 №130-17/07юр, в якій висловив вимогу переглянути висновок від 02.05.2018 на заперечення від 11.04.2018 №б/н, прийняти заперечення до акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного музею історії України за період з 01.09.2016 по 01.02.2018, зокрема, виключити з акту ревізії висновки щодо нанесення матеріальної шкоди (збитків) через виплату премій працівникам Національного музею історії України.

Листом від 08.08.2018 №04-14/791 Державна аудиторська служба України повідомила, що розгляд скарги Національного музею історії України доручено керівнику Північного офісу Держаудитслужби.

Листом від 29.08.2018 №26-12-14-14/7777 «Про розгляд скарги», Північним офісом Держаудитслужби повідомлено позивача про часткове задоволення скарги, в той же час, вимоги скарги про виключення з акту ревізії висновків щодо нанесення матеріальної шкоди (збитків) через виплату премій працівникам Національного музею історії України протягом періоду з 01.10.2017 по 31.12.2017, - залишені без задоволення.

Не погоджуючись з вимогою Північного офісу Держаудитслужби про вжиття заходів від 05.05.2018 №26-04-14-14/4171 в частині зобов`язання Національного музею історії України усунути порушення статті 97 Кодексу законів про працю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірки закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Пунктом 7 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що органам державного фінансового контролю надано право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Як зазначено відповідачем в акті від 30.03.2018 №04-30/241, ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті премій працівникам Національного музею історії України, проведеною за період з 01.09.2016 по 01.02.2018 шляхом співставлення наданих до ревізії розпорядчих документів, а саме: розрахунково-платіжних відомостей, особових рахунків по заробітній платі, табелів обліку використання робочого часу, меморіальних ордерів №5, Положенням про порядок преміювання співробітників Національного музею історії України, що є додатком №1 до Колективного договору, встановлені випадки нарахування та виплати премій працівникам Національного музею історії України, види яких не передбачено Положенням про порядок преміювання співробітників Національного музею історії України, що є додатком №1 до Колективного договору Національного музею історії України за 2013-2015, а також з порушенням порядку преміювання за результатами роботи за місяць, а саме декілька раз на місяць.

Як зазначено відповідачем, пунктом 4 наказу Міністерства культури України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 №1298 надано право керівникам бюджетних установ, закладів та організацій культури в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці. Порядок преміювання в Національному музеї історії України визначено Положенням про порядок преміювання співробітників музею, що є додатком до Колективного договору на 2013-2015 роки, затвердженого Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.06.2013 за №256 та яким передбачено, що преміювання проводиться кожного місяця (при наявності фонду економії). Інші умови преміювання (кожної декади, кожного тижня, кожного дня тощо) Положенням про преміювання не передбачено. Колективним договором на 2013-2015 роки передбачено, що премія за підсумками роботи за місяць встановлюється генеральним директором за умови наявності подання від керівника відділу.

Разом з тим, відповідачем наголошено, що керівництвом Національного музею історії України здійснено преміювання з порушенням зазначених норм.

Так, в жовтні - грудні 2017 року згідно наказів від 20.10.2017 69-з, від 21.11.2017 №74-з та від 01.12.2017 №82-з за підписом генерального директора Національного музею історії України Сосновської Т.В. здійснювалося призначення та виплата премій окремим працівникам Національного музею історії України з нагоди свят: День захисника України та українського свята Покрова Пресвятої Богородиці, День Гідності та Свободи, та Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва, вид якої не передбачено умовами Колективного договору та Положення. Враховуючи вищезазначене, Національним музеєм історії України видатки на преміювання працівників проведено з порушенням статті 97 Кодексу законів про працю, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 1 936 262,00 гривень. Оплату проведено за рахунок коштів загального фонду державного бюджету по КПКВ 1801190 «Забезпечення діяльності національних музеїв, національних і державних бібліотек» на загальну суму 1 936 262,00 грн., (КЕКВ 2111 «Заробітна плата» на суму 1 587 100,00 грн. та КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 349 162,00 грн.).

Також, в листопаді 2017 року відповідно до наказу від 22.11.2017 №75-з за підписом генерального директора Сосновської Т.В. здійснено призначення та виплата премій окремим працівникам за участь в річній інвентаризації за 2017 рік відповідно до наказів від 29.09.2017 №260 та №264, якими створено інвентаризаційні комісії для проведення річної інвентаризації Національного музею історії України та філії - Музеї історичних коштовностей України. Відповідачем наголошено, що згідно вищевказаних наказів про проведення річної інвентаризації за 2017 рік визначено період проведення інвентаризації з 10.10.2017 по 23.12.2017. Протокол інвентаризаційної комісії за результатами проведення інвентаризації на підставі наказу від 29.09.2017 №260 «Про проведення річної інвентаризації за 2017 рік» підписано інвентаризаційною комісією та затверджено генеральним директором Національного музею історії України 29.12.2017. Наказом від 29.12.2017 №220 за підписом генерального директора Національного музею історії України Сосновської Т.В. продовжено проведення інвентаризації матеріальних цінностей на підзвіті ОСОБА_2 (звільнена згідно з наказом від 24.11.2017 №342), що є порушенням абзацу п`ятого пункту 1 та пункту 3 розділу II Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879.

Так, відповідачем наголошено, що при відсутності завершення річної інвентаризації, отримання точних результатів та їх оформлення, відсутності даного виду премії у Колективному договорі та Положенні, згідно наказу від 22.11.2017 №75-з здійснено преміювання окремих працівників Національного музею історії України за участь в річній Інвентаризації, як наслідок проведено видатки з порушенням вимог статті 97 Кодексу законів про працю, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 148 840,00 грн. Оплату проведено за рахунок коштів загального фонду державного бюджету по КПКВ 1801190 «Забезпечення діяльності національних музеїв, національних і державних бібліотек» на загальну суму 148 840,00 грн., (КЕКВ 2111 «Заробітна плата» на суму 122 000,00 грн. та КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 26 840,00 грн.).

В свою чергу, позивачем наголошено на тому, що ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного музею історії України за період з 01.09.2016 по 01.02.2018 була проведена відповідачем без врахування фактичних істотних обставин здійснених позивачем виплат та зазначено, що не було завдано жодних збитків Державному бюджету України внаслідок призначення та виплати премій працівникам Національного музею історії України в період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Так, позивачем вказано на те, що в жовтні-грудні 2017 року відповідно до наказів від 20.10.2017 №69-з, від 21.11.2017 №74-з та від 01.12.2017 №82-з було здійснено призначення та виплату премій окремим працівникам Національного музею історії України на загальну суму 1 936 262,00 грн. При цьому, в наказах від 20.10.2017 №69-з, від 21.11.2017 №74-з та від 01.12.2017 №82-з зазначені такі основні підстави преміювання працівників: «за сумлінне ставлення до своїх службових обов`язків», «за сумлінне виконання службових обов`язків» та другорядні підстави «з нагоди свят Дня захисника України» та «українського свята Покрова Пресвятої Богородиці».

Позивачем наголошено на тому, що зазначені накази на преміювання видавалися ним виключно на підставі відповідних подань керівників структурних підрозділів, відповідно до яких формувалися накази, та в яких підставою для преміювання зазначалося виконання додаткової роботи, позапланова робота, добросовісне виконання своїх виробничих обов`язків тощо. Вказані подання були надані під час проведення ревізії відповідачу, однак не були взяті до уваги та не відображені в акті ревізії.

Зокрема, позивачем зазначено, що під час проведення ревізії Північним офісом Держаудитслужби не враховано те, що відповідно до Положення про порядок преміювання співробітників Національного музею історії України від 31.05.2013 Додаток №1 до Колективного договору Національного музею історії України на 2013-2015 роки, підставою для преміювання є сумлінне виконання всіх планових завдань, позапланових робіт та окремих важливих доручень адміністрації музею, Міністерства культури України. В свою чергу, згадані вище накази розподілу премій за сумами та підставами не містять, - основною і фактично єдиною підставою для преміювання у грошовому виразі, як вказано вище, є сумлінне ставлення до своїх службових обов`язків та їх виконання, що передбачено вказаним Положенням про порядок преміювання співробітників Національного музею історії України.

Також позивачем зазначено, що інша підстава нарахування премій «з нагоди свят» - є другорядною та немає відповідного грошового виразу.

Зазначеного відповідачем не спростовано. Як і не спростовано, що всі накази про преміювання співробітників Національного музею історії України по яких зроблені висновки акту ревізії, містять посилання на те, що преміювання здійснюється за сумлінне ставлення до своїх службових обов`язків, що відповідає правилам преміювання, визначеним Положенням про порядок преміювання співробітників Національного музею історії України.

Крім того, позивачем вказано на те, що в листопаді 2017 року відповідно до наказу від 22.11.2017 №75-з «За участь у річній інвентаризації за 2017 рік» здійснено призначення та виплату премій окремим працівникам Національного музею історії України на загальну суму 148 840, 00 грн. За посиланнями позивача, преміювання працівників відповідно до наказу від 22.11.2017 №75-з, здійснено позивачем у чіткій відповідності до вимог Положення про порядок преміювання співробітників Національного музею історії України, згідно з яким, підставою для преміювання є сумлінне виконання всіх планових завдань, позапланових робіт, або окремих важливих доручень адміністрації музею, Міністерства культури України.

Так, інвентаризація є плановим щорічним завданням будь-якої бюджетної установи/ організації, яка здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2000 №419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності», наказу Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань».

Позивачем наголошено на тому, що преміювання працівників відповідно до наказу від 22.11.2017 №75-з було здійснено позивачем саме за участь в річній інвентаризації, а не за результатами проведення такої інвентаризації. Зокрема, в наказі на преміювання від 22.11.2017 №75-з вказано, що преміювання проводиться за сумлінне ставлення своїх службових обов`язків та участь у проведенні річної інвентаризації.

Також, позивачем вказано на те, що преміювання працівників за наказом від 22.11.2017 №75-з здійснено позивачем на підставі відповідних подань керівників структурних підрозділів, Північним офісом Держаудитслужби під час здійснення ревізії не були взяті до уваги та свого відображені в акті ревізії від 30.03.2018 №04-30/241.

Суд звертає увагу на те, що акт перевірки Північного офісу Держаудитслужби від 30.03.2018 №04-30/241, не містить конкретних прізвищ працівників Національного музею історії України щодо яких необгрунтовано, на думку відповідача, призначено та виплачено премії (аркуш справи 28).

Оскаржувана вимога також не містить такої конкретизації, що не відповідає принципу визначеності.

Також, позивачем вказано на те, що відповідно до абзацу другого пункту 5 постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2002 №228 «Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ», установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров`я також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів. Прямої заборони щодо нарахування і виплати декількох видів премій у певний період часу (місяць, квартал, рік) чинним законодавством, Колективним договором Національного музею історії України чи іншим нормативним актом не встановлено. Станом на час нарахування та виплати премій за переліченими вище наказами у Національного музею історії України був наявний фонд економії заробітної плати, за рахунок якого й були проведені відповідні виплати.

Зазначеного відповідачем також не спростовано.

Таким чином, преміювання працівників Національного музею історії України було проведено виходячи із поданих керівниками структурних підрозділів подань за сумлінне, своєчасне виконання своїх посадових обов`язків, що відповідає правилам преміювання, визначеним Положенням про порядок преміювання співробітників Національного музею історії України. При цьому зазначення інших підстав преміювання, які є другорядними, не вказує на незаконності дій позивача.

З огляду на викладене, суд вважає обгрунтованими доводи позивача щодо відсутності факту заподіяння збитків державному бюджету України внаслідок призначення та виплати працівникам Національного музею історії України премій у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що відповідно до аналізу чинного законодавства України, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 30.01.2018 у справі №806/999/14 (К/9901/1862/18), від 08.05.2018 у справі №802/458/14-а (К/9901/6190/18, К/9901/6191/18), від 25.05.2018 у справі №810/4712/14 (К/9901/1291/18), які в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права.

Таким чином, Верховним Судом наголошено на тому, що збитки стягуються у судовому порядку саме за позовом органу державного фінансового контролю. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

Слід звернути увагу на те, що під час судового розгляду даної адміністративної справи, судом встановлено, що Північний офіс Держаудитслужби не звертався до суду з відповідним позовом до Національного музею історії України щодо стягнення збитків.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги стосуються визнання протиправною та скасування вимоги Північного офісу Держаудитслужби від 05.05.2018 №26-04-14-14/4171 в частині зобов`язання Національного музею історії України усунути порушення статті 97 Кодексу законів про працю, яка не породжує жодних правових наслідків чи обов`язків для позивача, а тому не має ознак рішення (нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, в своєму відзиві на позов, відповідач також наголосив, що вимога відповідача про усунення порушень не породжують для позивача безпосередньо прав чи обов`язків та не порушують його права.

Враховуючи наведені вище обставини, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування вимоги Північного офісу Держаудитслужби від 05.05.2018 №26-04-14-14/4171 в частині зобов`язання Національного музею історії України усунути порушення статті 97 Кодексу законів про працю, не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 24.12.2019.