Рішення № 86612936, 16.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16 грудня 2019 р. справа № 520/10472/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Крюкової А.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,-

встановив:

Позов прийнято до розгляду ухвалою від 18.10.2019 року.

Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 12.11.2019р., 05.12.2019р., 16.12.2019 року.

Представники учасників справи надали пояснення про те, що правові позиції сторін (як вимоги позову, так і заперечення проти позову) сформульовані остаточно, усі доводи наведені, а докази подані.

Тому 16.12.2019 року судом була постановлена усна ухвала із занесенням про протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про відмову у державній реєстрації потужності, про яке було повідомлено листом (вих. № 39.1/2504 від 01.10.2019 р.) цього підрозділу відповідача; 2) зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності та внести інформацію про зазначену у заявах позивача від 25.09.2019 р. потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку; 3) стягнення з відповідача понесених витрат із сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Підставами позову є доводи про те, що рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про відмову у державній реєстрації потужності від 01.10.2019р. за № 39.1/2504 є протиправним та таким, що порушує права позивача, а отже підлягає скасуванню. Заява від 25.09.2019 року складена у відповідності до вимог закону, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного рішення.

Відповідач, Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що позивачу повідомлено 01.10.2019р. за № 39.1/2504 про прийняття рішення про відмову у державній реєстрації потужності, у зв`язку тим, що заява позивача про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію. З огляду на вказане, відповідач дійшов висновку, що житловий будинок не є та не може бути потужністю за змістом пункту 69 частини 1 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», відповідно заява від 25.09.2019р. про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію: не зазначено назву (опис) потужності, її адресу, натомість зазначено житловий будинок та його адресу, що було достатньою підставою для відмови в державній реєстрації потужностей.

Суд, вивчивши доводи позову, заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, виконавши вимоги процесуального закону стосовно збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини спірних правовідносин, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність: діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями, товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями, діяльність у сфері права, податкова адреса: АДРЕСА_1 .

25.09.2019р. позивач письмово звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області із заявою про державну реєстрацію потужностей ( вид діяльності реалізація).

Згідно заяви вказана діяльність (реалізація) буде здійснюватися оператором ринку за адресою: АДРЕСА_1 .

Також подав заяву відповідно до вимог ч.3ст.25 Закону України « Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», датовану 25.09.209 року, де зазначив в графі назва (опис) потужності: ізольована окремо розташована від інших житлових та нежитлових приміщень двокімнатна квартира приватної форми власності у багатоквартирному 16-поверховому будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду заяви позивачу повідомленням ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області за № 39.1/2504 від 01.10.2019 р. повідомлено про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності за видами діяльності: діяльність, пов`язана з харчовими продуктами, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі 10 С і залишатися придатними для споживання людиною, а саме: реалізація та присвоєнні особистого державного реєстраційного номеру потужності, у зв`язку з порушенням ч.5 ст.25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та п.2 пп. 3.7 наказу Мінагрополітики та продовольства України від 10.02.2016 № 39 «Порядок проведення державної реєстрації потужностей ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам». Фактичною підставою для відмови у державній реєстрації потужності слугувало судження суб`єкта владних повноважень про те, що житловий будинок не є та не може бути потужністю за змістом п.69 ч.1 ст. 1 Закону України « Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», відповідно заява про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію: не зазначено назву (опис) потужності, її адресу, натомість зазначено житловий будинок та його адресу.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи відповідність закону вчиненого суб`єктом владних повноважень діяння управлінського характеру, суд зазначає, що правовідносини з приводу державної реєстрації потужності унормовані Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (далі за текстом - Закон). Цей Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу (ч.1.). Державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер.(ч.2) Не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності оператор ринку зобов`язаний подати (надіслати) до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, в якій зазначаються найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання оператора ринку, назва (опис) потужності, її адреса, заплановані види діяльності та перелік харчових продуктів, виробництво та/або обіг яких планується здійснювати, вид оператора ринку за класифікацією суб`єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб`єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва) (ч.3). Заява про державну реєстрацію потужності засвідчується підписом оператора ринку або уповноваженої ним особи та реєструється територіальним органом компетентного органу в день її надходження (ч.4). Підставою для відмови у державній реєстрації потужності є невідповідність заяви встановленій формі, надання в ній неповної інформації або наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності. Відмова у державній реєстрації потужностей з інших підстав не дозволяється. У рішенні про відмову в державній реєстрації потужності обов`язково зазначаються підстава для відмови та фактичні обставини, що підтверджують наявність такої підстави (ч.5). Рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації приймається протягом 10 календарних днів після отримання відповідної заяви оператора ринку. Копія рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації надається (надсилається) оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його прийняття (ч.6).

Суд зазначає, що порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам врегульовано Порядком проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.02.2016 № 39 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2016 р. за № 382/28512), (далі за тектом- Порядок).

Так згідно п.1.2. Порядку у ньому терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів".

Відповідно частини 1 ст. 1 Закону у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб`єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об`єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок (п.55); потужності - споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів (п.69); реалізація - передача, обмін, поставка за договором та відчуження іншим шляхом харчового продукту від однієї особи до іншої безвідносно від того, чи відбулася реалізація платно та/або в іншій формі (п.75);

Відповідно до п.1.3 Порядку оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку), який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов`язаний подати до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, відповідно до цього Порядку. Для державної реєстрації потужності оператор ринку подає територіальному органу компетентного органу за адресою потужності заяву за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (п.2.1 Порядку). За правилами п.3.7 зазначеного Порядку територіальний орган компетентного органу відмовляє у державній реєстрації потужності у таких випадках: 1) заява про державну реєстрацію потужності не відповідає формі, наведеній у додатку 1 до цього Порядку; 2) у заяві про державну реєстрацію потужності оператором ринку надано неповну інформацію.

З вищенаведених норм Закону вбачається, що оператор ринку - це суб`єкт господарювання, в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється або первинне виробництво, або виробництво, або реалізація (та обіг) харчових продуктів, та/або інших об`єктів санітарних заходів, а потужність - це активи з використанням яких організовується господарська діяльність. В заяві про державну реєстрацію потужності зазначаються окремо дві адреси: місце проживання оператора ринку та адреса потужності.

Дослідивши подані на реєстрацію заяви судом встановлено та визнано сторонами по справі, що в них вказана одна адреса - двокімнатної квартири приватної форми власності у багатоквартирному 16-поверховому будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса є місцем проживання позивача та одночасно заявлена як адреса державної реєстрації потужності.

Вказане прямо суперечить вимогам ч. 3 ст.25 Закону.

Додатково суд зазначає, що відповідно до вимог Житлового кодексу Української РСР громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію (ст.6). Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди (ст.150).

Згідно зі ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що квартира в багатоквартирному житловому будинку не може бути зареєстрована як потужність з виробництва та/або обігу харчових продуктів у розумінні Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», оскільки існує пряма заборона закону на використання квартири не за призначенням.

Відтак, відповідач правомірно відмовив у державній реєстрації потужності фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 з підстав надання неповної інформації в заяві, оскільки адреси та назви (опису) потужності не зазначено.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутній факт порушення прав та інтересів заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 24.12.2019 року.

Суддя О.В.Старосєльцева