Рішення № 86612920, 24.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1486/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Пастух Вадим Васильович до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Пастух Вадим Васильович (позивач), до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправними та скасувати відмови Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, оформлену листами від 27.09.2019 року №11/Н-88 та від 21.10.2019 року №11/Н-95, яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій;

зобов`язати Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з 14.07.1999 року по 01.08.2019 року знаходився на військовій службі за контрактом у Державній прикордонній службі, що підтверджується довідкою від 08.08.2019 року №30/283, а військову службу безпосередньо проходив у Чернівецькому прикордонному загоні Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. 23.03.2015 позивач отримав статус учасника бойових дій.

Наказом начальника Західного регіонального управління (1 категорії) від 26.06.2019 року №277-ОС позивача було звільнено з військової служби за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника 31 прикордонного загону від 01.08.2019 року №243-ОС, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Також відповідно до даного наказу йому було виплачено: грошову компенсацію за 4 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби; премію в розмірі встановлених відсотків посадового окладу за 01.08.2019 рік. Жодних інших виплат та компенсацій відповідачем не проводилось.

20.09.2019 року позивачем було подано до прикордонного загону звернення про виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку за період з 2015 по 2019 роки.

Відповідач листом від 27.09.2019 року №11/Н-89 відмовив у задоволенні звернення позивача, оскільки "п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що з настанням особливого періоду припиняється надання військовослужбовцям додаткових відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеному в медичному висновку, але не більше як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. Ураховуючи те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим додаткові відпустки, в тому числі і додаткова відпустка, що не надавалась учасникам бойових дій, в особливий період не вважається такою, що є не використано. Оскільки в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена».

10.10.2019 року позивач повторно звернувся до прикордонного загону із клопотанням про виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, однак відповідач листом від 21.10.2019 року №11/Н-95, повторно відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації за невикористану додаткову відпустку.

Представник позивача вважає, що оскільки статус учасника бойових дій ОСОБА_1 отримав у березні 2015 року, а звільнення з військової служби відбулось в серпні 2019 року, то при прийнятті наказу про виключення його зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2015 року по 2019 роки.

Представник позивача вважає, що для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, оскільки це буде єдиним належним способом захисту, необхідним для поновлення його прав.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову, в якому зазначив, що Оскільки відповідно до пунктів 17-19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена.

Кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України у 2015 - 2019 роках не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за відпустки, як учасникам бойових дій.

Взявши до уваги додатки 3 до Законів України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", "Про Державний бюджет України на 2017 рік", "Про Державний бюджет України на 2018 рік", головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України, розпорядником коштів 2 рівня є Адміністрація Державної прикордонної служби України, розпорядником коштів 3 рівня є Чернівецький прикордонний загін.

Кошти Чернівецькому прикордонному загону для виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не надходили.

Під час звільнення військовослужбовця військова частина зобов`язана розрахувати його по всім видам забезпечення, але компенсація за невикористані додаткові відпустки не входить до жодного із видів забезпечення військовослужбовців.

Відповідач вважає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців не входять грошова компенсація за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій.

Таким чином, на думку відповідача, військова частина 2195 діяла на підставі, та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

Ухвалою суду від 04.12.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 02.08.2018 року, орган, що видав: 7310 (а.с. 9).

Відповідно до Довідки Військової частини №2195 від 08.08.2019 року №30/283 ОСОБА_1 з 14.07.1999 року по 01.08.2019 року знаходився на військовій службі за контрактом у Державній прикордонній службі України (а.с. 10).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.03.2015 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (а.с. 11).

Наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.08.2019 року №243-ОС "Про особовий склад" виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 (П-003949), заступника начальника мобільної прикордонної застави "Чернівці" з персоналу, звільненого з військової служби в запас Збройних Сил України наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) від 26.06.2019 року №277-ОС за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону, без права носіння військової форми одягу.

Вислуга років з розрахунком на 1 серпня 2019 року складає:

Календарна військова - 20 років 00 місяців 17 днів.

Пільгова військова - 03 роки 06 місяців 24 дні.

Загальна військова складає - 23 роки 07 місяців 11 днів.

Справи та посаду здав 1 серпня 2019-року.

Грошову допомогу для оздоровлення за 2019 рік отримав.

Виплатити грошову компенсацію за 4 (чотири) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік.

Виплатити майору ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 (двадцять) повних календарних років служби.

Виплатити премію в розмірі встановлених відсотків посадового окладу за 1 серпня 2019 року.

Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 1 серпня 2019 року (а.с. 12).

19.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини 2195 із заявою №Н-88 в якій просив нарахувати і виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби (а.с. 13).

На звернення ОСОБА_1 від 19.09.2019 року №Н-88 Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України листом від 27.09.2019 року №11/Н-88 повідомив, що враховуючи те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим додаткові відпустки, в тому числі і додаткова відпустка, що не надавалася учасникам бойових дій, в особливий період не вважається такою, що є не використаною.

Оскільки відповідно до пунктів 17-19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена (а.с. 14).

10.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини 2195 із заявою №Н-95 в якій просив враховуючи судову практику, а саме Постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.08.18 року, справа №620/4218/18 по даній категорії справ, позов військовослужбовця задоволено. У зв`язку з цим, з метою досудового врегулювання спору просив виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 1 серпня 2019 року (а.с. 15).

На клопотання ОСОБА_1 від 10.10.2019 року №Н-95 Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України листом від 21.10.2019 року №11/Н-95 повідомив, що ураховуючи те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим додаткові відпустки, в тому числі і додаткова відпустка, що не надавалася учасникам бойових дій, в особливий період не вважається такою, що є не використаною.

Оскільки відповідно до пунктів 17-19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена (а.с. 16).

Вважаючи протиправними дії Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо відмови у виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 року №504/96-ВР (Закон №504/96-ВР), Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-ХІІ, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (Закону №2011-ХІІ ).

Статтею 4 Закону 504/96-ВР встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.

Статтею 16-2 Закону №504/96-ВР встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Статтею 12 Закону №3551-ХІІ встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п.12).

Згідно статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Статтею 10 Закону №504/96-ВР розділу ІІ "Щорічні відпустки" регламентований порядок надання щорічних відпусток.

Згідно з пункту 8 частини 13 статті 10 Закону №504/96-ВР щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказані норми аналогічні нормам п.12 ст.12 Закону №3551-ХІІ.

Системний аналіз наведеного вище, дає підстави вважати, що позивачеві, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідачем повинно нараховуватись та виплачуватись компенсація за невикористану відпустку.

Слід зазначити, що Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Крім того, у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року, залишено без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по зразковій справі №620/4218/18, також зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, на час прийняття наказу про звільнення позивача у запас та виключення з 01.08.2019 року зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551-ХІІ за період з 2015 року по 2019 рік.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування відмов Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, що оформлені листами від 27.09.2019 року №11/Н-88 та від 21.10.2019 року №11/Н-95, яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В свою чергу, суд вважає, що з метою захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, позовні вимоги про зобов`язання Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби також підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність вчинених дій.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Пастух Вадим Васильович, до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати відмови Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, оформлену листами від 27.09.2019 року №11/Н-88 та від 21.10.2019 року №11/Н-95, яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.

3. Зобов`язати Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Представник позивача - адвокат Пастух Вадим Васильович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №27 від 30.01.2015 року, вул. Шевченка, 45, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003);

Відповідач - Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321682, вул. Герцена, 2-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58022).

Суддя В.О. Григораш