Ухвала суду № 86612875, 24.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині

"24" грудня 2019 р. Справа № 480/4920/19

Сумського окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., перевіривши матеріали позовної заяви у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, в якій просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації в зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації щомісячної страхової виплати за період з вересня 2014 року по лютий 2017 року, та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію в зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації щомісячної страхової виплати за період з вересня 2014 року по лютий 2017 року;

2) визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області щодо перерахунку з 01.03.2017 розміру щомісячної страхової виплаті ОСОБА_1 на коефіцієнт 1,236 без врахування суми індексації щомісячної страхової виплати, та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціальною страхування України у Сумській області провести перерахунок з 01.03.2017 розміру щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 на коефіцієнт 1,236 з врахуванням суми індексації щомісячної страхової виплати.

Ухвалою від 04.12.2019 позовну заяву було залишено без руху з наданням строку позивачу для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії такої ухвали. Зокрема, позивача було зобов`язано надати суду заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду щодо вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації щомісячної страхової виплати та визнання бездіяльності відповідача з приводу невиплати такої компенсації протиправною, із зазначенням інших підстав для поновлення строку та докази на їх підтвердження.

Позивач ухвалу від 04.12.2019 про залишення позовної заяви без руху отримав 12.12.2019, про що свідчить підпис у відповідній графі повідомлення про вручення поштового відправлення. Тобто, строк виконання ухвали встановлено до 23.12.2019.

В порядку усунення недоліків представник позивача 19.12.2019 подав до суду заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду, в якій пропущення строку звернення в частині вимог про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації щомісячної страхової виплати, з посиланням на ч.7 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та ч.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", обґрунтовує тим, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить страхова виплата.

Також вказав, що неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України, як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист, підтверджується, також п. 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України (Позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Додатково зазначив, що судом апеляційної інстанції, зокрема, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року по справі №200/5060/19-а, вже сформована практика щодо застосування ч.7 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

У заяві представник ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду з вищевказаних підстав, якщо суд першої інстанції вважає, що позивачем пропущений строк звернення з позовом до суду. Також зазначив, що якщо суд першої інстанції поверне позовну заяву позивачу, то позивач залишає за собою право на оскарження ухвали про повернення позову.

Однак, приймаючи до уваги вказані доводи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення з позовом до суду поважними та поновлення такого строку в частині вимог про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації щомісячної страхової виплати та визнання бездіяльності відповідача з приводу невиплати такої компенсації протиправною, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, виплата індексації щомісячної страхової виплати за період з вересня 2014р. по лютий 2017р. проведена у січні 2019р., тобто у січні 2019 року позивач міг дізнатися про порушене право. При цьому, як зазначає ОСОБА_1 , саме з листа відповідача від 22.03.2019, він дізнався про відмову відповідача у виплаті йому компенсації, а з позовом до суду звернувся 29.11.2019, тобто з пропуском шестимісячного строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Так, відповідно до ч.1,2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Із змісту зазначених вище норм слідує, що суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Дійсно, згідно ч.7 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на яку посилається представник позивача, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

В той же час, статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відтак, орган, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено страхову виплату, повинен здійснити таку виплату з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснено виплату страхової виплати, є порушенням прав особи на отримання такої компенсації.

Захист права особи на отримання такої компенсації відбувається за її ініціативи шляхом звернення до відповідного органу про відновлення порушеного права.

Як вбачається з позову, ОСОБА_1 отримав виплату індексації за період з вересня 2014р. по лютий 2017р. у січні 2019р., тобто повинен був дізнатися про порушення своїх прав щодо невиплати йому компенсації втрати частини доходів у січні 2019 року. Позивач скористався своїм правом на звернення до відповідача щодо виплати компенсації, на що листом від 22.03.2019 отримав відмову, а з позовом до суду звернувся 29.11.2019, тобто понад шестимісячний строк, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, для звернення з позовом до суду.

При цьому, варто відмітити, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Під час звернення з позовом до суду, позивач відмічав, що внаслідок скрутного матеріального становища він не мав змоги підписати оплатний договір про надання правової допомоги, щоб звернутися за захистом своїх прав до суду. У липні 2019 року ОСОБА_1 дізнався про те, що в Україні діє Закон України «Про безоплатну правову допомогу», після чого звернувся до Сумського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги, яким 06.08.2019 видано наказ «Про надання безоплатної вторинної правової допомоги», а 20.09.2019 відбулася перша зустріч позивача з адвокатом, якому знадобився певний час для вивчення питання позивача. Однак, враховуючи, що після винесення наказу Сумським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 06.08.2019 до першої зустрічі з адвокатом (20.09.2019) та після першої зустрічі з адвокатом позивача (20.09.2019) до фактичної подачі позову (29.11.2019) пройшли значні проміжки часу, вказані доводи, в тому числі через відсутність будь-яких належних доказів на обґрунтування вказаних обставин, не було прийнято судом до уваги та ухвалою суду від 04.12.2019 запропоновано, в тому числі надати докази на підтвердження поважності причин пропуску звернення з позовом до суду.

Однак, представник позивача в заяві про поновлення строку на звернення з позовом до суду не зазначив будь-яких обставин та не надав доказів на підтвердження того, чому більше місця позивач не міг зустрітися з адвокатом (тим більше, що доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреність, додані до заяви, були складені та підписані, ще 06.08.2019) та чому адвокату знадобилося стільки часу (більше двох місяців після зустрічі з позивачем (20.09.2019) для підготовки позову, суду також надано не було. Крім того, в порядку усунення недоліків представником позивача не було надано доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 не мав змоги підписати оплатний договір про надання правової допомоги, щоб звернутися за захистом своїх прав до суду.

Обґрунтовуючи подану заяву представник позивача посилається на п. 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування), у зв`язку з чим стверджує, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до суду у справах пов`язаними із виплатою компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням виплати страхових виплат.

Однак, на переконання суду, висновки представника позивача є помилковими, оскільки страхові виплати та компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є різними за своєю правовою природою та регулюються різними нормативно-правовими актами. При цьому дійсно, за приписами ч.7 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», потерпілий або особа, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, мають право на страхову виплату без обмеження протягом будь-якого строку. І в такому разі, за приписами, ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», особа має право на компенсацію за весь час затримки у такій виплаті.

В той же час, статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відтак, орган, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено страхову виплату, повинен здійснити таку виплату з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснено виплату страхової виплати, є порушенням прав особи на отримання такої компенсації. Захист права особи на отримання такої компенсації відбувається за її ініціативи шляхом звернення до відповідного органу про відновлення порушеного права. При цьому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Тобто у разі порушення права особи на отримання такої компенсації таке право підлягає, в тому числі судовому захисту. І вже на відносини в частині зобов`язання виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою (в даному випадку індексації щомісячної страхової виплати та визнання бездіяльності відповідача з приводу невиплати такої компенсації протиправною) поширюється саме загальний строк звернення до суду, встановлений КАС України, зокрема, ч.2 ст.122 КАС України.

Щодо посилань представника позивача у заяві на те, що судом апеляційної інстанції, зокрема, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №200/5060/19-а, вже сформована практика щодо застосування ч.7 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд зауважує, що згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не апеляційної інстанції. Відтак, вказані доводи представника позивача, суд не приймає до уваги.

Більш того, Верховний Суд в межах справи №806/2896/18 (постанова від 08.08.2019), справа предметом розгляду якої було визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації частини доходів, дійшов висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, вказані представником позивача причини пропуску строку звернення з позовом до суду не приймаються судом до уваги, оскільки не надано доказів на підтвердження існування об`єктивних чи суб`єктивних обставин неможливості звернутися з позовом до суду вчасно, а відтак, зазначені у заявленому клопотанні підстави не можуть бути розцінені поважними.

Будь-яких інших доказів чи зазначення інших причин пропуску звернення з позовом до суду в частині вимог про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації щомісячної страхової виплати та визнання бездіяльності відповідача з приводу невиплати такої компенсації протиправною, позивачем чи його представником, станом на сьогодні не надано, а тому недоліки позовної заяви у строк, встановлений в ухвалі від 04.12.2019, не були усунені.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).

Відповідно до п.п.1,9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п.9).

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного вище, вбачається необхідним позовну заяву в частині вимог про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації щомісячної страхової виплати та визнання бездіяльності відповідача з приводу невиплати такої компенсації протиправною повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248, 293, 295, пп.15.5 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області В ЧАСТИНІ ВИМОГ про визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації в зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації щомісячної страхової виплати за період з вересня 2014 року по лютий 2017 року, та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію в зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації щомісячної страхової виплати за період з вересня 2014 року по лютий 2017 року - ПОВЕРНУТИ позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня прийняття ухвали.

Суддя І.Г. Шевченко