Рішення № 86612873, 24.12.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2019 року м. Рівне №460/3045/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача з відмови нарахувати та виплати позивачу згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2011 по 19.07.2019 на суму пенсії 11536,71 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що виплативши у липні 2019 року на виконання рішення суду нараховану у березні 2018 року додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01.02.2011 по 22.07.2011 у сумі 11536,71 грн, відповідачем у такий спосіб порушено строк виплати пенсії позивача, встановлений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Покликаючись до положень частини другої статі 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими нараховані суми пенсії не отримані з вини органів Пенсійного фонду виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, позивач стверджує про безпідставність ненарахування та невиплати відповідачем сум компенсації за затримку виплати пенсії у відповідь на її звернення у вересні 2019 року.

Ухвалою суду від 25.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позову не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.42-44) зазначаючи, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки виплата нарахованих сум з пенсійних виплат по рішеннях суду здійснюється Державною казначейською службою України та її територіальними органами. Також стверджує про пропущення позивачем строку звернення до суду за відсутністю поважних причин, що є підставою для залишення позову без розгляду. По суті позовних вимог зазначає, що виплата відповідних коштів за рішенням суду наразі носить разовий характер, відтак не підпадає під дію норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати», при цьому зазначаючи про невірний обрахунок сум компенсації, проведений позивачем. Окрім того стверджує, що компенсація за втрату частини пенсії є видом цивільно-правової відповідальності, яка встановлюється за порушення зобов`язання, та не може застосовуватися у сфері пенсійного законодавства. З таких підстав просив суд: 1) замінити первісного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на належного відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області; 2) відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 24.12.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зупинення провадження у справі.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні у судовому процесі, встановивши фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Дубровицькому відділі обслуговування громадян (сервісному центрі) та отримує пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується довідкою від 04.12.2019 № 2284/02.8 (а.с.48).

Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 06.09.2011 у справі № 2-а-1225/11, з урахуванням ухвали суду від 12.10.2011 про виправлення описки, визнано противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Дубровицькому районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року та зобов`язано Управління Пенсійного фонду в Дубровицькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року включно з урахуванням фактично виплачених сум протягом вказаного часу.

Постанова Дубровицького районного суду Рівненської області від 06.09.2011 у справі № 2-а-1225/11 набрала законної сили 30.10.2012.

На виконання зазначеного рішення суду органом Пенсійного фонду винесено розпорядження за № 131547 від 07.02.2018 (а.с.45-46) та у лютому 2018 року проведено перерахунок пенсії позивача за період з лютого 2011 року по липень 2011 року шляхом нарахування коштів в сумі 11536,71 грн згідно з протоколом від 13.02.2018 (а.с.47).

Нарахована сума пенсійної виплати у розмірі 11536,71 грн перерахована на банківський картковий рахунок позивача 19.07.2019, що підтверджується випискою по картковому рахунку за період 01.07.2019-31.07.2019 (а.с.16) та листом Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області від 06.12.2019 № 13-08-06/6788 (а.с.58).

26.09.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, оскільки пенсія, яка мала бути нарахована у 2012 році, фактично виплачена позивачу у липні 2019 року (а.с.21).

Листом від 10.10.2019 за вих. № 226/02.8 відповідач повідомив, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», відтак підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні (а.с.20).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що пенсія є доходом громадянина, яка не носить разового характеру навіть у випаду її присудження за рішенням суду, а основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Враховуючи викладене доводи відповідача, що виплата коштів на виконання рішення суду носить разовий характер, тому не підпадає під дію положень Закону № 2050-ІІІ, є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ, виплачується у разі порушення саме строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду.

Суд встановив, що нарахування у 2018 році та виплата у липні 2019 року позивачу пенсійної виплати за період з 01.02.2011 по 22.07.2011 у розмірі 11536,71 грн відбулось на виконання судового рішення від 06.09.2011, яке набрало законної сили 30.10.2012, що сторонами не заперечувалось, тим самим пенсійним органом допущено порушення встановленого строку виплати пенсії. Таким чином, несвоєчасна виплата відповідних сум відбулась з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

З огляду на те, що вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ, а відтак у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходу (пенсії) за спірний період, тому виплата вчасно не виплаченої пенсії проводиться з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів.

Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду у постановах від 24.01.2019 у справі № 159/1615/17 (адміністративне провадження № К/9901/22965/18) та від 15.04.2019 у справі № 727/7818/16-а (адміністративне провадження № К/9901/45555/18).

Суд також відхиляє доводи відповідача, що належним відповідачем у даній справі є орган Казначейства та зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Тобто, органи Казначейства фактично виконують функції по руху (списанню) коштів під час виконання судового рішення та не наділені повноваженням щодо нарахування та виплати пенсії громадянам України.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» саме Пенсійний фонд України та його центральні органи є суб`єктами владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

При цьому за обставинами у даній справі, рішенням суду, яке набрало законної сили, обов`язок виплати пенсії покладено саме на органи Пенсійного фонду, а не на органи Казначейства України, а тому позивач не може нести фінансові втрати через неналежне виконання своїх обов`язків органами державної влади.

Враховуючи, що недоплата позивачу пенсії відбулась з вини територіального органу Пенсійного фонду України, отже й стягнення компенсації має відбуватись саме з відповідних органів Пенсійного фонду України, відтак вимога відповідача в частині заміни відповідача на Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом, то за висновком суду в ухвалі з питання зупинення провадження у справі від 24.12.2019 позивачем не допущено порушення строку звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, інші доводи та аргументи, наведені сторонами, судом не оцінюються, позаяк не мають вирішального значення для правильного вирішення судового спору по суті.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування, не надав суду належних та допустимих доказів правомірності його дій у спірних правовідносинах. Натомість, позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на матеріальному законі та відповідають обставинам справи, а відтак підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі статтею 139 КАС України підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, 7, ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з відмови нарахувати та виплати ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2011 по 19.07.2019 на суму пенсії 11536,71 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 грудня 2019 року.

Суддя Нор У.М.