Рішення № 86612797, 24.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5251/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення нарахованої, але невиплаченої пенсії, компенсації втрати доходу

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 , нараховану, але невиплачену заборгованість по пенсійним виплатам на загальну суму 35051,80 гривень (тридцять п`ять тисяч п`ятдесят одна гривня вісімдесят копійок); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, виходячи із суми 35051,80 гривень (тридцять п`ять тисяч п`ятдесят одна гривня вісімдесят копійок) за період з 01 червня 2019 року по день фактичної виплати вказаної суми нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року по справі №420/798/19 було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та донараховано, за період з 04 вересня 2017 року, суму недоотриманої пенсії в розмірі 35051,80 грн. Разом з тим, позивач зазначає, що станом на час звернення до суду з даним позовом, відповідач не виплатив йому суму недоотриманої пенсії, у зв`язку з чим, з метою відновлення права позивача на отримання у повному обсязі належних йому сум шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області заборгованості в розмірі 35051, 80 грн.

Також позивач зазначає, що оскільки відповідачем порушені строки виплати заборгованості по пенсійним виплатам, ОСОБА_1 має право на отримання компенсації втрати частини доходів.

Крім того, ОСОБА_1 вважає посилання ГУ ПФУ в Одеській області на постанову Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Про порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» є безпідставним, та таким що суперечать вимогам законодавства України та порушують права позивача щодо своєчасного отримання пенсійних виплат.

Представником ГУ ПФУ в Одеській області надано 18.11.2019 року до суду відзив на позов (а.с.37-39), в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року по справі №420/798/19 головним управлінням 03.05.2019 року проведено перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії з 04 вересня 2017 року та розраховано утворену внаслідок перерахунку пенсії доплату в сумі35051,80 грн. Відповідач зазначив, що доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 26.04.2019 року по 31.05.2019 року в сумі 1605,92 грн. виплачена позивачу разом з пенсією в червні 2019 року. Залишок доплати пенсії за період з 04.09.2017 року по 25.04.2019 року в сумі 33445,88 грн. буде виплачено згідно з Порядком затвердженим Постановою №649 та розробленому відповідно до постанови Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Представник відповідача зазначає, що позивач вказує невірну суму доплати, яка підлягає виплаті на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року по справі №420/798/19 та не зазначає, що частина доплати у розмірі 1605, 92 грн. вже була виплачена, а отже, остаточна сума доплати складає 33445, 88 грн. Разом з тим, доплата яка утворилась до набрання законної сили рішення від 26.03.2019 року, за період з 04.09.2017 року по 25.04.2019 року в сумі 33445,88 грн. підлягає виплаті лише після прийняття Комісією відповідного рішення про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку (п.8 Постанови №649) та виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень на цю мету, як це передбачено п. 10 Постанови №649.

Також представник відповідача вказує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотриманням таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії), порушення строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Таким чином, безпідставність позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів, полягає в тому, що утворена сума доплати, утворена в наслідок перерахунку пенсії має характер разового платежу; станом на час звернення позивача до суду не виплачена; факт невиплати розрахованої доплати обумовлений саме нормативно закріпленим алгоритмом, а не виною головного управління.

Крім того, представник Головного управління ПФУ в Одеській області зазначає, що з аналізу законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404 – VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Також, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відтак вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

29.11.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відповідач вільно трактує положення норм матеріального права, та всі доводи відповідача є безпідставними та надуманими. Також позивач вказує, що заявлений позов відповідає вимогам ст. 5 КАС України, а доводи відповідача що суду не повинні втручатися в діяльність відповідача не відповідають обставинам справи. Тоді як підставою для стягнення заборгованості є довідка, яка сама й виготовлена відповідачем.

Щодо компенсації втрати доходів, позивач зазначив, що право на цю компенсацію він отримав при затримці виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, тобто з 01 червня 2019 року.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року по справі №420/798/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, задоволений частково. Визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні обчислення та призначення пенсії з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, які отримувалися за останні 24 місяці перед звільненням; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 20987385) провести (виходячи з 68 відсотків грошового забезпечення) обчислення та перерахунок призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 04 вересня 2017 року і по день фактичного проведення перерахунку. (а.с.12-18)

Судом встановлено, що на виконання зазначеної постанови суду, відповідачем розраховано утворену внаслідок перерахунку пенсії доплату (а.с.45) та 03.05.2019 року проведено перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії з 01 жовтня 2017 року (а.с.41-44). Загальний розмір доплати склав 35051, 80 грн., з яких 1605, 92 грн. виплачені разом з пенсією за червень 2019 року.

Разом з тим, невиплачений станом на час звернення до суду розмір доплати складає – 33445,88 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними діями відповідача щодо не виплати йому нарахованої доплати, звернувся з позовом до суду за захистом свого права.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахованої, але невиплаченої заборгованості по пенсійним виплатам на загальну суму 35051,80 грн. фактично не погоджується з діями відповідача щодо виконання рішення суду у справі № 420/798/19, не оскаржуючи останніх.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст.14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року (далі - Порядок №649), визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Відповідно до п.2 Порядку №649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.

Згідно з п.5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Згідно з п.6 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Пункт 7 Порядку №649 передбачає, що комісія утворюється у складі не менше семи осіб. Персональний склад комісії, її голова, заступник голови та секретар затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України. Засідання комісії є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її складу і проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць.

Пунктом 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Отже, виконання органом Пенсійного фонду України судового рішення в частині виплати перерахованої пенсії обумовлено визначеним законодавством алгоритмом вчинення відповідачем (боржником) відповідних дій та чинників, передбачених окремою бюджетною програмою, що визначено Порядком №649.

Відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті Пенсійного фонду України https://www.pfu.gov.ua/, наказом Пенсійного фонду України від 29.08.2018 року № 148 затверджений персональний склад комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Відповідно до витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року по справі №420/798/19, надійшло до боржника 05.04.2019 року, та зареєстровано в реєстрі за №45128. (а.с. 57)

Підстави та порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду визначений ст. 383 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з п.7), 8) ч. 2 ст. 383 КАС України, в такій заяві зазначається зокрема, інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 383 КАС України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Як вбачається з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року по справі №420/798/19, суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні обчислення та призначення пенсії з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, які отримувалися за останні 24 місяці перед звільненням та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести (виходячи з 68 відсотків грошового забезпечення) обчислення та перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 04 вересня 2017 року і по день фактичного проведення перерахунку.

На виконання зазначеної постанови суду, відповідачем розраховано утворену внаслідок перерахунку пенсії доплату (а.с.45) та 03.05.2019 року проведено перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії з 01 жовтня 2017 року (а.с.41-44). Загальний розмір доплати склав 35051, 80 грн., з яких 1605, 92 грн. виплачені разом з пенсією за червень 2019 року.

Таким чином, при прийнятті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року у справі №420/798/19 обрано відповідний спосіб захисту порушеного права позивача, зокрема, шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії та останнім вчиняються дії щодо виконання рішення суду.

Разом з тим, суд позбавлений можливості надавати оцінку правомірності дій відповідача щодо виконання рішення суду в іншій справі, оскільки порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульовано ст. 383 КАС України.

Отже, законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

При цьому, у порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах не передбачено звернення позивача з окремим позовом щодо зобов`язання виконання судового рішення по іншій справі.

Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 р. у справі № 815/798/19 або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутись до суду у порядку, визначеному ст.383 КАС України, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не з пред`явленням до суду нового позову.

Таким чином, оскільки позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання належного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 р. у справі №420/798/19, то, відповідно, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

При цьому, слід зазначити, що позивач також не скористався своїм правом звернення до виконавчої служби з виконавчим листом, з метою забезпечення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року у справі №420/798/19.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача нарахованої, але невиплаченої заборгованості по пенсійним виплатам необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року

№ 2262-XII.

Відповідно до ст. 55 Закону № 2262-XII № 2262-XII нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок № 159).

Статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян,які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі -компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у т. ч. пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в т. ч. пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм викладено Верховним Судом у постановах від 15.04.2019 р. (справа № 727/7818/16-а), від 20.02.2018 р. (справа №336/4675/17), від 14.05.2019 р. (справа № 804/2994/18), від 12.06.2019 р. (справа № 425/38/17), від 21.06.2018 р. (справа №523/1124/17) та від 03.07.2018 р. (справа №521/940/17).

Відповідно до ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи.

Пунктами 3 та 4 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Обчислення суми компенсації передбачене Порядком №159 кореспондується з ст.3 Закону №2050-III, в якому зазначено, що обчислення суми компенсації шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-III).

Частиною 2 ст.6 Закону №2050-III передбачено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

В свою чергу, судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 р. у справі № 420/798/19 відповідачем здійснені відповідні перерахунки пенсії позивача. В наслідок здійснених відповідачем перерахунків утворилась сума недоплаченої позивачу пенсії в розмірі 35051,80 грн., з яких, відповідно до розрахунків відповідача, за період з 01.09.2017 року по 26.04.2019 року (день набрання законної сили рішення суду) – 33445,88 грн. та з 27.04.2019 року по 31.05.2019 року – 1605, 92 грн. (фактично виплачена позивачу заборгованість, як така що виникла після набрання законної сили рішення суду).

Як зазначено у відзиві на позов, донараховану позивачу пенсію за період з 27.04.2019 року по 31.05.2019 року, фактично виплачено разом з пенсією за червень 2019 року, а отже виплата недоотриманої пенсії здійснена позивачу несвоєчасно та з підстав незалежних від позивача.

Таким чином, компенсації втрати частини доходів підлягає лише сума 1605, 92 грн., яка фактично виплачена станом на час розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

З урахуванням нормативного аналізу та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою донарахованої пенсії у розмірі 1605, 92 грн., але враховуючи те, що позивач не звертався до головного управління ПФУ в Одеській області з заявою про нарахування та виплату зазначеної компенсації, суд дійшов до висновку, що позовні про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення нарахованої, але невиплаченої пенсії, компенсації втрати доходу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м.Одеса, вул. Канатна, 83).

Суддя П.П. Марин

.