Рішення № 86612733, 24.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6281/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення № 831278 від 10.04.2019 року протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить визнати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №813278 від 10.04.2019 року про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від розміру суддівської винагороди з 04 грудня 2018 року – 115692,23 грн., з 01.01.2019 року виходячи з розміру – 129675,98 грн. протиправним; зобов`язати Центральне об`єднане Управління Пенсійного фонду в м.Одесі здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. у розмірі:

- 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду №96 від 19.03.2019 року, що еквівалентно 115692,23 грн., з 04 грудня 2018 року до 31.12.2018 року,

- 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду №97 від 19.03.2019 року, що еквівалентно 129675,98 грн., з 01 січня 2019 року та до припинення права на отримання виплати щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв`язку з відставкою.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є суддею Апеляційного суду Одеської області у відставці та з липня 2013 року отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Позивач зазначає, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та «Положення про Пенсійний фонд України», розмір призначеного раніше місячного утримання підлягає перерахунку у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Разом з тим, позивач вказує, що звернувшись до Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі з заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання на підставі довідок Одеського апеляційного суду №96 та 97 від 19.03.2019 року, ОСОБА_1 отримав рішення Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі №831278 від 10.04.2019 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного утримання. Центральне об`єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виходило з того, що згідно з Законом України №2415 від 15.02.2018 року, яким внесені зміни до п. 3 розділу 2 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших витрат. З таким висновком позивач не погоджується.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 15.11.2019 року надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.20-21 т.1), в якому висловив свої заперечення стосовно позовних вимог. Вимоги викладені в адміністративному позові представник вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначає, що рішенням управління від 10.04.2019 року №813278 позивачу відмовлено у здійснені перерахунку з огляду на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII (із змінами) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших витрат. До внесення змін до Законів щодо незастосування заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року становить 1921 грн. Таким чином, на думку представника відповідача, дії Головного управління ПФУ в Одеській області є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.

Представником позивача 28.11.2019 року надала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що у зв`язку з прийняттям Конституційним судом рішення від 04.12.2018 року у справі № 11-р/2018, у позивача з 04.12.2018 року виникло право на перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, та з 01.01.2019 року з прийняттям Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік». (а.с 50-53 т.2)

Ухвалою суд від 25.10.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.12.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, здійснено заміну відповідача Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Позивач до судового засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог КАС України, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У зв`язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , Постановою Верховної Ради України №313-VII від 23.05.2013 року звільнений з посади судді Апеляційного суду Одеської області у відставку. (а.с. 17-19 т.2)

Відповідно до розпорядження управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса №813278 від 12.07.2013 року ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітку. (а.с. 240 т.1).

У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 щодо неконституційності окремих положень частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" в частині визначення розміру суддівської винагороди позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявами щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Разом з заявами, позивач подав довідки, видані Апеляційним судом Одеської області, а саме від 14 грудня 2018 року №885 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої станом на 04.12.2018 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання складає 54754,15 грн. (а.с. 186 т.1) та від 18.01.2019 року №50 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої станом на 01.01.2019 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання складає 59696,02 грн. (а.с. 179 т.1).

В подальшому Одеським апеляційним судом 15.09.2019 року видано дві довідки на ім`я ОСОБА_1 , про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судців у відставці №96 про те, що станом на 04.12.2018 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку пенсії складає 115692,23 грн. (а.с.15 т.1) та №97 про те, що станом на 01.01.2019 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку пенсії складає 129675,98 грн. (а.с.16 т.1).

У зв`язку із збільшенням розміру суддівської винагороди, позивач, 29.03.2019 року звернувся із заявою до Центрального об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі вказаних довідок №96 та №97 від 15.03.2019 року. (а.с. 154-155 т.1)

За результатами розгляду заяви позивача з доданими до неї довідками, Центральним об`єднаним Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі 10.04.2019 року прийнято рішення №831278, яким позивачу відмовлено у здійснені перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» на підставі довідок від 15.03.2019 року №96 та №97, виданих Одеським апеляційним судом (а.с.12 т.1).

Листом від 26.04.2019 р. № 175/П-01 відповідачем надано відповідь на заяву позивача, в якій зазначено, що відповідно до пункту 4 розділу IIІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Враховуючи вищевказане позивачу повідомлено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці здійснено з 01.01.2019 року. та з 01.02.2019 року відповідно до довідок №885 від 14.12.2018 року та №50 від 18.01.2019 року. (а.с. 13-14 т.1)

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 141 Закону України від 07.07.2010 року№2453-VI«Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12.02.2015 року №192-VIII«Про забезпечення права на справедливий суд» та рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 встановлено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічні положення також містяться у ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Абзацом 2 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

04.12.2018 р. Конституційним Судом прийнято рішення №11-р2018, згідно якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 3 статті 133 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI«Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12.02.2015 року №192-VIII«Про забезпечення права на справедливий суд»). Це положення підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.01.2011 - 6 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2012 - 8 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2013 - 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2014 - 12 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2015 -15 мінімальних заробітних плат».

Також, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI«Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 року №192-VIII«Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно якого «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України від 02.06.2016 №1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами.

В частині 3 резолютивної частини рішення також вказано, що положення частин 3 та 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 року №2453- VI «Про судоустрій і статут суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 року №192- VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Конституційний Суд України в наведеному рішенні відновив права суддів на отримання посадового окладу в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з 01.01.2015 року, а також зазначив, що положення частини 3 статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону №192) звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення. Таким чином, положення частини 3 статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону №192) суперечить частинам 1 та 2 статті 26 Конституції України.

Також, Конституційний Суд України вказав, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону № 2453 (у редакції Закону №192) є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Таким чином, саме з 04.12.2018 року втратили чинність положення ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, та відновили свою дію положення цієї статті в її первинній редакції, а саме «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом», а отже саме з 04.12.2018 р. збільшився розмір суддівської винагороди працюючих суддів за рахунок збільшення розміру посадового окладу.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 року №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) зазначив, що виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів, а тому у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (пункт 2 мотивувальної частини).

Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного грошового утримання суддів у відставці) зазначивши, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині 1 статті 55 Конституції України (абзац 1 пункту 3 мотивувальної частини).

Таким чином, Конституційний Суд України неодноразового наголошував на тому, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

Посилання відповідача на пункт 4 Розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, та, як наслідок, визначення періоду, за який підлягає перерахунку раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Положення вказаного нормативного акту визначають період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який може бути здійснений такий перерахунок. При цьому дата, з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в спірному випадку, не є тотожним поняттям з датою, з якої позивач набула права на такий перерахунок.

В спірному випадку (щодо перерахунку з 04.12.2018 р.) не змінилися розміри складових суддівської винагороди, а внаслідок визнання неконституційними окремих положень Закону відновлено право суддів на отримання суддями місцевих судів посадового окладу, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці у позивача виникло з 04.12.2018 року, з прийняттям рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) та з моменту підвищення грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, що відповідає вимогам Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Також абзацом другим пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 року становить 1921,00 грн., що в свою чергу призвело до збільшення посадового окладу судді за відповідною посадою.

Таким чином, у судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2019 року виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням посадового окладу судді за відповідною посадою, розрахованого, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування правової позиції, викладеної у відзиві на позов, відповідач посилається на п.4 розділу ІІ Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, які суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Отже, правову оцінку предмету спору, суд надає із застосуванням джерел права згідно з нормами статті 7 КАС України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1) затверджено Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок №3-1 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку №3-1 заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Згідно з п.2 розділу ІІ Порядку №3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

П.4 розділу ІІ Порядку №3-1 передбачено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Водночас, оскільки Закон України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ пов`язує право на перерахунок щомісячного довічного утримання зі зміною розміру складових суддівської винагороди, то положення п.4 розділу ІІ Порядку №3-1 суперечать ч.4 ст.142 Закону №1402-VІІІ.

При цьому Закон № 1402-VІІІ не містить положень про те, що Пенсійний фонд України має повноваження визначати умови та порядок перерахунку щомісячного довічного утримання, зокрема, в частині визначення періоду та з якого часу здійснюється такий перерахунок.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону №1402-VІІІ, чинного на час їх виникнення.

За таких обставин, відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання з 01.01.2019 року на підставі довідки Апеляційного суду Одеської області від 18.01.2019 року №50.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Отже, поняття суддівської винагороди є комплексним, а перелік зазначених її складових є вичерпним.

Відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Застосування норм статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Отже, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 334/3253/17, від 15 липня 2019 року у справі № 740/1894/17.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області слід задовольнити частково, шляхом визнання протиправними рішення №831278 від 10.04.2019 року Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахуванні довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від розміру суддівської винагороди з 04 грудня 2018 року та з 01 січня 2019 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. на підставі довідок Одеського апеляційного суду №96 від 19.03.2019 року та №97 від 19.03.2019 року без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення та з урахуванням виплачених сум.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією № 0.0.1502382046.1 від 22.10.2019 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн. (а.с. 3 т.1).

З урахуванням того, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягає частковому задоволенню, з Головного управління ПФУ в Одеській області слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення №831278 від 10.04.2019 року протиправним, зобов`язати вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним рішення №831278 від 10.04.2019 року Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахуванні довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від розміру суддівської винагороди з 04 грудня 2018 року та з 01 січня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. на підставі довідок Одеського апеляційного суду №96 від 19.03.2019 року, та №97 від 19.03.2019 року без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення та з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65012, м.Одеса, вул.Канатна, 83).

Суддя П.П. Марин

.