Рішення № 86612534, 18.12.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2019 Справа № 914/2321/19

м. Львів

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову 39787,70 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Зарицької О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Конопліцький І.В. - адвокат

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення заборгованості в сумі 39787,70 грн, з якої: 35766,99 грн. основного боргу, 2713,69 грн. пені, 699,67 грн. 3% річних та 607,35 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договору поставки №9227/18-ТЕ-21 від 10.12.2018р.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи по суті на 18.12.2019 року.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 18.12.2019 забезпечив, представник позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Заперечив проти задоволення клопотання відповідача, викладено у відзиві на позовну заяву щодо зменшення розміру пені на 50 %.

У судове засідання 18.12.2019 року відповідач явки представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення вх.51372/19 від 06.12.2019. Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№50483/19 від 03.12.2019).

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату та час судового засідання та подану позивачем заяв про розгляд справи без участі його представника, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними матеріалами, оскільки відповідачем викладено позицію у відзиві на позовну заяві, в порядку ст.165 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу. Позивач стверджує, що передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 409897,49 грн., що підтверджується актам приймання - передачі природного газу за грудень 2018. Оплату за переданий газ відповідач не здійснив у повному обсязі та не у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 5.1 договору, у зв`язку з чим залишилась непогашеною заборгованість у розмірі 35766,99 грн, а також позивачем нараховано: 2713,69 грн. пені, 699,67 грн. 3 % річних, 607,35 грн. інфляційних втрат.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо розміру заявленої до стягнення суми не заперечив, проте заявив клопотання про зменшення розміру пені на 50%

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

10.12.2018 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі по тексту рішення, позивач, постачальник згідно з договором) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова (надалі по тексту рішення, відповідач, згідно з договором - споживач) укладено договір на постачання природного газу № 9227/18-ТЕ-21, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.1, п.1.2).

Відповідно до п. 3.8. Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 5.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 року постачальником по договору № 9227/18-ТЕ-21 від 10.12.2018 року поставлено Квартирно-експлуатаційному відділу міста Львова природній газ на суму 409897,49 грн. Акт від 31.12.2018 року підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.

Згідно з виписками по рахунку АК «НАК «Нафтогаз України» 17.12.2018 року споживачем здійснено оплату по договору № 9227/18-ТЕ-21 від 10.12.2018 в сумі 251043,40 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір на постачання природного газу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, факт поставки природного газу у грудні 2018 року, загальною вартістю 409897,49 грн., підтверджується актом приймання-передачі природного газу за грудень 2018 року, а також не заперечується відповідачем. Більше того, в матеріалах справи наявні докази часткової оплати споживачем отриманого природного газу, а згідно з бухгалтерськими документами позивача основна заборгованість станом на день подання позову складає 35766,99 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення 35766,99 грн. основного боргу підставні, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Наведені у відзиві твердження про те, що позивачем не зазначено, за який саме період відповідачу надано природний газ та в які моменти виникло прострочення, не відповідають обставинам справи та спростовуються встановленими вище обставинами справи та поданими на їх підтвердження доказами, які оцінені судом на підставі ст.86 ГПК України.

Згідно з умовами договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, до 25.01.2019 року включно споживач зобов`язаний був сплатити отриманий за грудень 2018 року природний газ.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором (п. 7.2) сторони погодили, що у разі невиконання споживачем умов п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 15,3 % річних але не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення .

Судом перевірено правильність нарахування пені в межах допустимого шестимісячного строку з моменту виникнення прострочення, та встановлено, що розмір пені, обрахованої з подвійної облікової ставки НБ України, є більшим (6289,11 грн.), ніж розмір пені, нарахованої позивачем із застосуванням ставки 0,041917808. Вимогу позивача про стягнення 2713,69 грн. пені суд вважає такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення 699,67 грн. 3 % річних і 607,35 грн. інфляційних втрат в межах визначених позивачем періодів, суд зазначає, що такі пораховані правильно та підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі.

Суд зазначає, що відповідач стосовно розміру нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат не заперечив, проте просив зменшити розмір пені на 50%.

Зменшення розміру штрафних санкцій передбачено ст.233 ГК України: у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Ст.551 ЦК України також передбачено можливість зменшення розміру неустойки: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, на час подання позову в даній справі основне зобов`язання по вартості отриманого відповідачем природного газу не виконане. Прострочення виконання зобов`язання має наслідки, передбачені законодавством.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, відповідач стверджує, що фінансовий стан КЕВ м. Львова залишається вкрай важким. Дебіторська заборгованість станом на 01.11.2019 року становить - 5 698 758, 80 тис. грн., кредиторська - 143 981, 63 грн.; КЕВ м. Львова є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України та є бюджетною організацією; борг між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»» і КЕВ м. Львова виник не з вини КЕВ м. Львова, оскільки відповідні кошти для розрахунку з позивачем не були вчасно перераховані з Державного бюджету; оплата здійснюється виключно в межах коштів Державного бюджету.

Проаналізувавши наведені обставини, суд зазначає, що на їх підтвердження, крім довідки про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, не подано належних доказів. Наявність дебіторської заборгованості та фінансування установи з державного бюджету не може бути достатньою підставою для визнання становища установи тяжким. Суд звертає увагу на відсутність доказів про підтвердження відповідачем важкого майнового стану чи інших виключних обставин сторони, на недоведеність відповідачем існування обгрунтованих обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені. Відтак, у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені суд відмовляє.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача належить 35766,99 грн. основного боргу, 2713,69 грн. пені, 699,67 грн. 3% річних, 607,35 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79007, м.Львів, вул.Батуринська, 2, ідентифікаційний код 07638027) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 35766,99 грн. основного боргу, 2713,69 грн. пені, 699,67 грн. 3% річних, 607,35 грн. інфляційних втрат, 1921,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 23.12.2019р.

Суддя Кітаєва С.Б.