Рішення № 86612131, 30.10.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59265/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Шевченко Т.В.

справа № 757/59265/18-Ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Полтавський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області

відповідач 2: Державна казначейська служба України

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача 1 Держави України в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, відповідача 2 Державної казначейської служби України та просив стягнути на його користь з державного бюджету України через Державну казначейську службу України у відшкодування матеріальної шкоди 291 472 грн., у відшкодування моральної шкоди 10 000 000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що в провадженні Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12015170300001109 від 08.08.2015 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 4 ст. 190 КК України. У вказаному кримінальному провадженні позивача визнано потерпілим, оскільки протягом 2013-2015 років гр. ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами позивача в сумі 10 500 дол. США та 2 500 грн. Однак, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проводиться органом досудового розслідування повільно, в зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до слідчого судді із скаргою. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23.08.2018 р. визнано протиправною бездіяльність слідчого Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо тривалого досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109; визнано протиправною бездіяльність слідчого Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо порушення розумних строків досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109. Зобов`язано слідчого Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області у кримінальному провадженні № 12015170300001109 провести процесуальні дії, необхідні для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109 у строк 2 місяці. Незважаючи на те, що копія ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23.08.2018 р. на адресу Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області направлена судом 31.08.2018 р., станом на дату звернення до суду вказана ухвала органом досудового розслідування не виконана, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015170300001109 не завершено, що підтверджується листами Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області та ГУ НП в Полтавській області. Таким чином позивач вважає, що Державою Україна в особі Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області допущено протиправне невиконання судового рішення. У зв`язку з відсутністю належного реагування Держави Україна в особі Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області позивачу завдано матеріальних збитків в сумі 10 500 доларів США, що станом на 03.01.2018 р. еквівалентно 291 472 грн., які позивач просить суд стягнути на його користь у відшкодування матеріальної шкоди. Також позивач зазначає, що така протиправна бездіяльність відповідача 1, як органу досудового розслідування, спричинила йому моральної шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач вказує, що тривале розслідування та необґрунтована процесуальна тяганина при досудовому розслідуванні фактично унеможливлює встановлення істини у кримінальному провадженні, притягненні винних осіб до відповідальності та отриманні позивачем матеріальних та моральних відшкодувань з винних осіб. Згідно з медичними висновками позивачу протипоказано психо-емоційне навантаження, однак через бездіяльність відповідача 1, він зазнав сильних душевних хвилювань та стресів, що було зумовлено захистом його порушених прав, оскарженням протиправної бездіяльності відповідача 1, численними зверненнями позивача з листами та скаргами, зверненнями за правовою допомогою, самостійне відстоювання своєї правоти. Внаслідок психо-емоційного перенавантаження, стресів стан здоров`я позивача, який є інвалідом війни 2 групи та учасником бойових дій, погіршився і він наразі потребує періодичного лікування. Бездіяльність відповідача 1 призвела до повного зневірення позивача в соціальному захисті його законних прав з боку правоохоронної системи, яка зобов`язана захищати порушені права та інтереси громадян, вжиття заходів щодо їх відновлення. На підставі викладеного та керуючись практикою ЄСПЛ, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55, 56 Конституції України, ст. 15, 16, 23, 1172, 1173, 1174 ЦК України, позивач просить суд задовольнити позов у вказаний ним спосіб.

Провадження у справі в порядку загального позовного провадження відкрито 30 листопада 2018 р. та призначено підготовче судове засідання на 14 лютого 2019 року.

17 грудня 2018 р., 19 лютого 2019 р. позивач подав до суду заяви про розгляд справи у його відсутність.

04 березня 2019 р. та 3 жовтня 2019 року позивач подав до суду заяву про долучення до справи додаткових доказів.

26 квітня 2019 року у справі закрито підготовче судове засідання та судовий розгляд призначено на 26 липня 2019 року.

У встановлений судом строк відповідачі відзиву на позовну заяву не подавали.

До судового засідання сторони не з`явились. Тому, суд розглянув вказану справу у їх відсутність.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що в провадженні Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12015170300001109 від 08.08.2015 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 4 ст. 190 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні позивача визнано потерпілим,

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23.08.2018 р. визнано протиправною бездіяльність слідчого Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо тривалого досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109; визнано протиправною бездіяльність слідчого Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо порушення розумних строків досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109. Зобов`язано слідчого Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області по кримінальному провадженні № 12015170300001109 здійснити дії щодо проведення процесуальних дій, необхідних для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109 у строк 2 місяці.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали суду, під час розгляду скарги було встановлено, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109, внесеного до ЄРДР 08.08.2015 р., не завершено, слідчим не вчиняється жодних необхідних процесуальних слідчих дій, необхідних для встановлення істини по справі.

Згідно з доводами позовної заяви досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109, внесене до ЄРДР 08.08.2015 р., станом на дату звернення позивача до суду не завершено.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У статті 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Чинним законодавством України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Таким чином, враховуючи, що жодної з перелічених незаконних дій щодо позивача ОСОБА_1 вчинено не було, стаття 1176 ЦК України не підлягає застосуванню у даній справі.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на тривале, з порушенням розумних строків, та неналежне проведення компетентними посадовими особами відповідача 1 досудового розслідування кримінального провадження № 12015170300001109.

Відповідно до вимог діючого законодавства шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України, а тому, посилання позивача на положення ст. 1172, 1173 ЦК України є безпідставними.

Так, статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

При цьому, як вбачається з тексту статті 1174 ЦК України, для відшкодування особі шкоди за її положеннями, обов`язковою умовою є заподіяння особі шкоди саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень.

Разом з тим, встановлення слідчим суддею компетентній посадовій особі відповідача 1 строків для проведення процесуальних дій, необхідних для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109 не є свідченням незаконності бездіяльності слідчого, та підставою для відшкодування шкоди.

При цьому встановлення розміру матеріальних збитків, заподіяних злочином, віднесено до компетенції органів досудового розслідування.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом враховується, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Зазначене вище повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року по справі № 640/3837/17 та від 29 серпня 2018 року по справі № 686/16161/16-ц.

Отже, в даному випадку необхідною умовою для притягнення відповідача 1 до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 25 БК України, органом, уповноваженим здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, є Казначейство України. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року за №215, визначає Державну казначейську службу України центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до підпункту 3 пункту 4 згаданого Положення до завдань Державної казначейської служби України віднесено здійснення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Відповідно до п.п. 35, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

В порядку ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З наведених обставин справи вбачається, що кримінальне провадження № 12015170300001109, внесене до ЄРДР 08.08.2015 р., до цього часу перебуває на стадії досудового розслідування. При цьому, позивачем неодноразово оскаржувались дії та бездіяльність певних службових осіб, і відповідні судові рішення підтверджують наявність наведених позивачем обставин. Зокрема, бездіяльність слідчого Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області та недотримання ним розумних строків досудового розслідування, встановлена ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23.08.2018 р., якою визнано протиправною бездіяльність слідчого Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо тривалого досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109; визнано протиправною бездіяльність слідчого Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо порушення розумних строків досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109 та зобов`язано слідчого Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області по кримінальному провадженні № 12015170300001109 здійснити дії щодо проведення процесуальних дій, необхідних для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12015170300001109 у строк 2 місяці.

Таким чином суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 моральної шкоди завданої бездіяльністю посадових осіб Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що 1 000 грн. є пропорційним відшкодуванням позивачу моральної шкоди.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. 23, 1167, 1174 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Полтавський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області: вул. Олени Пчілки, 19-А, м. Полтава.

Відповідач 2: Державна казначейська служба України: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 37567646.

Суддя О.В.Батрин