Рішення № 86610910, 12.12.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1098/18

Провадження № 2/645/122/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Горпинич О.В.,

секретарі судових засідань – Кривеженко М.М., Романюк А.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Ніконової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей, про визнання батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просила встановити факт батьківства між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову посилалася на те, що з травня 2015 року у неї зі ОСОБА_3 фактично припинився спільний шлюб, проте офіційно він ще не був розірваний. З жовтня 2015 року вона перебувала у відносинах з відповідачем ОСОБА_2 , який виявляв наміри по відношенню до позивача, виказував пропозицію мешкати разом з нею, заявляв, що бажає утворити нову сім`ю, оскільки його попередній шлюб не вдався і розпався. У близьких стосунках з відповідачем позивач завагітніла, про що повідомила відповідачу. З огляду на поведінку відповідача вона сподівалась створити з ним сім`ю, однак з 12.02.2016 року відповідач припинив спілкування з нею. ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила від відповідача сина ОСОБА_4 . На той час її шлюб зі ОСОБА_3 вже був розірваний і при отримання свідоцтва про народження сина ОСОБА_4 запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було вчинено з її слів, відповідно до частини першої статті 135 СК України. Позивач не одноразово, в період вагітності, шукала зустрічі з відповідачем по справі та після народження дитини, пропонувала йому приймати участь у вихованні та житті дитини, але бажання відповідач, з цього приводу, не виявив. Таким відношенням до своєї дитини, відповідач порушує права та інтереси дитини, а також ухиляється від виконання своїх обов`язків, як батька, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.04.2018 року провадження по справі відкрито та справу призначено у підготовче судове засідання.

07.06.2018 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Сеник С.Г. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позову, а також походження дитини від нього, оскільки в період близьких відносин з відповідачем, які тривали з жовтня 2015 року по 12 лютого 2016 року, позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3 , дитина народилася - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Посилаючись на ст .122 СК України, відповідно до якої дитина зачата у шлюбі походить від подружжя, представник відповідача вказує, що є обґрунтовані підстави стверджувати, що батьком дини ОСОБА_4 є ОСОБА_3 . Також, представник відповідача зазначив, що державна реєстрація народження дитини за правилами ч. 1 ст. 135 СК України була проведена неправомірно, з прихованням ОСОБА_1 факту зачаття в період шлюбу, а також дійсної дати розірвання шлюбу.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.06.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент служби у справах дітей а ОСОБА_3 , витребувано докази, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.10.2018 року задоволено клопотання про виклик та допит свідків, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.01.2019 року призначено по цивільній справі судову медико-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського НДЕКЦ МВС України, провадження по справі на час виконання експертизи зупинено.

07.02.2019 року представником відповідача - адвокатом Сеник С.Г. подано апеляційну скаргу на ухвалу судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.01.2019 року про призначення експертизи та зупинення провадження по справі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.03.2019 року апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.01.2019 року залишено без змін.

14.06.2019 року до матеріалів справи надійшло повідомлення судового експерта ХНДЕКЦ МВС України про неможливість проведення експертизи № 9/280СЕ-19 від 06.06.2019 року, відповідно до якого 04.06.2019 року для відбору порівняльних зразків з`явилися ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився. Станом на 06.06.2019 року зразки біологічного матеріалу вказаних осіб до ХНДЕКЦ МВС України не надходили, у зв`язку із чим, відповідно до ст. 72 ЦПК України, проведення експертизи не можливо.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 року відновлено провадження по справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.07.2019 року призначено по цивільній справі судову медико-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського НДЕКЦ МВС України, провадження по справі на час виконання експертизи зупинено.

04.11.2019 року до матеріалів справи надійшло повідомлення судового експерта ХНДЕКЦ МВС України про неможливість проведення експертизи № 9/780СЕ-19 від 28.10.2019 року, відповідно до якого 08.10.2019 року для відбору порівняльних зразків з`явилися ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився. Станом на 28.10.2019 року зразки біологічного матеріалу вказаних осіб до ХНДЕКЦ МВС України не надходили, у зв`язку із чим, відповідно до ст. 72 ЦПК України, проведення експертизи не можливо.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.12.2019 року відновлено провадження по справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ніконова М.О. підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, з підстав, вказаних в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, будь яких заяв та клопотань суду не надав.

12.12.2019 року від адвоката Сеника С.Г., який представляв інтереси відповідача, до матеріалів справи надійшло повідомлення, в якому він вказав, що не має можливості прибути до суду на призначене судове засідання, у зв`язку з участю у проведенні процесуальних дій та додатково повідомив, що угоду про надання юридичних послуг між ним та відповідачем розірвано за ініціативою відповідача.

Третя особа - представник Департаменту служб у справах дітей Служби у справах дітей по Немишлянському району в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника Департаменту служб у справах дітей Служби у справах дітей по Немишлянському району Голубової О.С. про розгляд справи без участі представника третьої особи, в якій вона просила ухвалити рішення на розсуд суду з урахуванням житлових та майнових прав неповнолітньої дитини.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, будь яких заяв та клопотань суду не надав.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення сторін та свідків, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3 , проте фактично шлюбно-сімейні відносини між ними припинились в травні 2015 року.

16.05.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , проте ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07.06.2016 року позовну заяву було повернуто позивачу через те, що вона не підсудна Московському районному суду м. Харкова.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано 26.07.2016 року за заявою сторін Куп`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 11.09.2018 року (видане повторно) та відповіддю на запит суду Харківського міського відідлу державної реєстарції актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області від 21.07.2018 року.

Перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з жовтня 2015 року позивач ОСОБА_1 перебувала у близьких стосунках з відповідачем ОСОБА_2 , від яких завагітніла, про що 09.02.2016 року повідомила відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 виявляв наміри по відношенню до неї, виказував пропозицію мешкати разом, заявляв, що бажає утворити нову сім`ю, оскільки його попередній шлюб не вдався і розпався.

12.02.2016 року відповідач повідомив позивачу, що не має наміру в подальшому з нею спілкуватись.

ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила дитину - хлопчика, про що повідомила відповідача ОСОБА_2 .

В свідоцтві про народження ОСОБА_4 , виданого 06.09.2016 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області серії НОМЕР_2 , батьками записані: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, відомості про батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначав, що дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зачатий ОСОБА_5 у шлюбі зі ОСОБА_3 , а отже ОСОБА_3 є біологічним батьком зазначеної дитини, а відповідач є сторонньою людиною і відношення до вказаної родини не має.

ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що йому відомо, проте відмовляється брати участі у вихованні та житті дитини, що порушує законні права дитини, у зв`язку із чим просить суд встановити батьківство ОСОБА_2 по відношенню до дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Преамбула та ст. 7, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у Конвенції, держави-учасниці надають батькам належну допомогу у виконанні обов`язків по вихованню дітей.

Статтями 3, 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.

Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно зі ст. 128 СК України, за відсутності заяви (про визнання себе батьком), право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є матір`ю позивачки, пояснила суду, що її донька перебувала в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3 , проте на прикінці 2014 року стосунки в них погіршились, та на весні 2015 року, приблизно в кінці квітня, початку травня, вони вже проживали окремо, ОСОБА_1 знімала квартиру, а ОСОБА_3 повернувся у м. Куп`янськ, та шлюбно-сімейні відносини між ними були припинені. На роботі ОСОБА_5 почала зустрічатися зі своїм начальником ОСОБА_2 , який приділяв її багато уваги, дарував подарунки, запрошував в ресторани. В листопада 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приїздили до свідка та виглядали як пара. В грудні 2015 році ОСОБА_2 запросив ОСОБА_1 на відпочинок та зустріч Нового року у Республіку Домінікана, після повернення з з відпочинку приблизно через 2 дні ОСОБА_1 повідомила свідку, що вона вагітна від ОСОБА_2 Спочатку ОСОБА_1 думала, що вона погано себе почуває через переліт, їжу, якою харчувалась в іншій країні, проте потім зрозуміла, що вагітна. Стосовно розлучення зі ОСОБА_3 свідок вказала, що їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не могли розвестись через те, що ОСОБА_3 не мав часу, і врешті решт ОСОБА_1 сама поїхала до ОСОБА_3 в місто Куп`янськ, де вони розвелися в РАЦСі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який є братом позивачки, пояснив суду, що ОСОБА_9 перебувала в шлюбі зі ОСОБА_3 , проте вони фактично не проживали разом, оскільки у ОСОБА_3 хвора матір та він весь час знаходився у м. Куп`янськ, а ОСОБА_1 працювала та жила у м. Харкові, коли вони розлучились свідок не пам`ятає. В листопаді 2015 року ОСОБА_2 привіз ОСОБА_1 до батьків де вони всі і познайомились. Свідок зазначив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_2 поводили себе скромно та стримано, чи поводили вони себе як пара свідок не пам`ятає, оскільки минуло багато часу. Свідок вказує, що йому від ОСОБА_1 відомо, що в неї стосунки з ОСОБА_2 , що вони зустрічаються та він приділяє ОСОБА_1 багато уваги. Також, свідку відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом відпочивали у Республіці Домінікана. Після повернення з відпочинку, приблизно через два місяці ОСОБА_1 запросила свідка в гості та повідомила, що вагітна. Також, свідок повідомив, що зі слів ОСОБА_9 йому відомо, що ОСОБА_2 не зрадів її вагітності, пропонував зробити переривання вагітності.

Позивач вказує, що батьком її дитини є ОСОБА_2 , оскільки на момент запліднення сином, вона тривалий час не підтримувала шлюбно-сімейні відносини зі своїм чоловіком, та стосунки в неї були лише з ОСОБА_2 .

Судом у справі двічі призначалась судова медико-генетична експертиза, проведення якої доручалось експертам Харківського НДЕКЦ МВС України, на розгляд якої було поставлено питання: "Чи являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?", проте відповідач ОСОБА_2 двічі не з`явився для відбору порівняльних зразків, експертиза двічі не проведена через відсутність біологічного матеріалу відповідача, ухвали суду від 23.01.2019 року та 18.07.2019 року повернулись до суду без виконання, тобто відповідач ухилилася від проведення експертизи.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

За таких обставин, суд вважає можливим встановити факт, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, Верховний Cуд України у постанові №6-617цс17 від 27.04.2017 року прийшов до висновку про можливість визнання факту батьківства у разі ухилення від проведення призначеної судом за метою встановлення батьківства судово-генетичної експертизи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. ст. 213,215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по-батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю.

Як вбачається із роз`яснень, даних в Листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» справи за заявами про встановлення фактів батьківства розглядаються за правилами окремого провадження, а відповідно до ст. 128 СК України справи про визнання батьківства - за правилами позовного провадження. У першому випадку передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, а в другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про встановлення батьківства ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають задоволенню.

Даний висновок суду ґрунтується на зібраних у справі доказах, наведених вище.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись, п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15. 05. 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 122, 124, 126, 127, 136 Сімейного кодексу України та керуючись ст. ст. 5, 10, 19, 206, 235, 259, 261 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.12.22019 року.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Треті особи – ОСОБА_3 , дата народження, серія та номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків – невідомі, місце проживання (перебування) – АДРЕСА_3 ; Департамент служб у справах дітей, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевського, 55.

Суддя О.В. Горпинич