Рішення № 86609920, 17.12.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/29245/18

Провадження № 2/686/1521/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді - Логінової С.М.,

при секретарі судового засідання - Д`яковичу О.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача – прокуратури Хмельницької області – Параскевича О.Г.,

за участю представника відповідача - Державної казначейської служби України – Мороз Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків за прострочення виконання рішення суду,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Хмельницької області Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків за прострочення виконання рішення суду, посилаючись на те, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2015 року стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, на його користь вартість неповернених 1 657 056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» у сумі 1 451 411,89 грн. та 20 000 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою Верховного Суду від 6 червня 2018 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2015 року в частині стягнення з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, на його користь вартості неповернених 1 657 056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» у сумі 1 451 411,89 грн. залишено в силі.

Вказаними рішеннями суду у цивільній справі було встановлено наступні обставини.

Так, 20.10.1998 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було засвідчено випуск акцій (видано свідоцтво), що здійснюється ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» на загальну суму три мільйони п`ятдесят одна тисяча шістсот гривень, номінальною вартістю 0,25 грн., форма випуску акцій - документарна, та внесено до Загального реєстру випуску цінних паперів.

Згідно виписки з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку 88-00/ НОМЕР_1 , він являвся власником простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» в кількості 1657056 штук.

28 листопада 2002 року постановою начальника слідчого відділу прокуратур Хмельницької області з метою забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, можливої конфіскації майна і відшкодування завданих збитків державі, яка є акціонером комбінату, накладено арешт на нерухоме і рухоме майно, в тому числі на цінні папери, яке належить йому, де б воно не знаходилося.

Всього було обмежено в обігу шляхом їх блокування реєстроутримувачем на особовому рахунку власника, що полягало в забороні їх відчуження 1 657 056 штук простих іменних акцій зареєстрованої особи ОСОБА_1 , номінальною вартістю 414 262 грн.

Згідно протоколу №1 загальних зборів акціонерів ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» від 22.05.2004 року, зборами було прийнято рішення про реорганізацію ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» шляхом перетворення у ТОВ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів». Судом встановлено, що позивач дав згоду ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» на викуп його акцій.

У листі ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» №538 від 03.08.2004 року зазначалось, що товариство може викупити у позивача акції за умови відсутності обмежень на їх відчуження.

Проте, накладення арешту на цінні папери порушило його права на розпорядження належним йому на праві власності майном - акціями ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів».

За розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №236-с від 07.12.2004 року скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів», свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» анульовано.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи № 05-03/105 від 19.06.2014 року, виходячи із вартості чистих активів товариства станом на 01.05.2004 року в сумі 10 691 560,29 грн., документально підтверджується, вартість акцій ОСОБА_1 (1 657 056 шт., що складає 13,575 % від загальної кількості акцій) - 1 451 411,89 грн.

22.05.2004 року рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» було реорганізовано ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» у ТОВ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» внаслідок чого йому було завдано майнової (матеріальної) шкоди, що породжує з цього часу зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала - відповідачами та потерпілою особою, тобто ним.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2015 року стягнуто з відповідачів вартість неповернених позивачу 1 657 056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» станом на 01.05.2004 року у сумі 1 451 411,89 грн., тобто на день виникнення зобов`язання.

ОСОБА_1 посилається на те, що його право вимагати від відповідачів сплати коштів та їх обов`язок з такої сплати виникло з моменту виникнення зобов`язання 01.05.2004 року, а відповідно, відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання та зобов`язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На час звернення до суду із даним позовом грошові кошти з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми на його користь не стягнуті.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених етап 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

Відповідно до статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач посилається на те, що відповідно до розрахунку розмір 3% річних від суми боргу за час прострочення грошового зобов`язання становить 632 616,76 грн.

Згідно до розрахунку розмір матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за час прострочення грошового зобов`язання становить 7 463 445,64 грн.

ОСОБА_1 посилається на те, що розмір матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та компенсація (плата) за час прострочення грошового зобов`язання у розмірі 3% річних становить (632 616,76 грн. + 7 463 445,64 грн.) 8 096 062, 40 грн.

Просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь 3 відсотка річних від простроченої суми грошового зобов`язання у розмірі 632 616,76 грн. та інфляційні втрати нараховані на суму грошового зобов`язання у розмірі 7 463 445,64 грн., а всього 8 096 062, 40 грн.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 17.12.2018 року позовна заява ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків за прострочення виконання рішення суду залишена без руху, надавши строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 18.01.2019 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Прокуратура Хмельницької області направила до суду відзив, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого права.

Державна казначейська служба України направила до суду відповідь на позовну заяву, вказавши, що позивачем не доведено факту що Державною казначейською службою України заподіяно шкоду.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2019 року закрито підготовче засідання та справа призначена до судового розгляду.

У судовому засідання позивач зазначив про те, що Державна казначейська служба України перерахувала на його рахунок 28.03.2019 року 223084,04 грн., 29.03.2019 року перераховано 143485,69 грн., 25.04.2019 року – 345600 грн., 25.04.2019 року – 739242,16 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь 3 % річних від простроченого зобов`язання 651 511,7 грн. та інфляційні втрати у сумі 7 964 963,77 грн., а всього 8 616 475,44 грн.

У судовому засіданні представник прокуратури Хмельницької області позов не визнав, вказавши, що позов не підлягає задоволенню через його безпідставність, окрім цього, просив застосувати строки позовної давності.

У судовому засіданні представник Державної казначейської служби України позов не визнав, вказавши, що позов не підлягає задоволенню через його безпідставність.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2015 року стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, на його користь вартість неповернених 1 657 056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» у сумі 1 451 411,89 грн. та 20 000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 19.10.2015 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2015 року в частині відшкодування суми, сплаченої ОСОБА_1 у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги змінено, збільшивши суму відшкодування до 31400 грн. У решті рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зупинено виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 19.10.2015 року до закінчення касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 6 червня 2018 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2015 року в частині стягнення з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 вартості неповернених 1 657 056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» у сумі 1 451 411,89 грн. залишено без змін.

За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами ЦК України, що передбачають як відповідальність за порушення грошового зобов`язання (частина друга статті 625 цього Кодексу).

Спір про застосування статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана І вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зобов`язання виникають і із завдання шкоди.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

У рішенні суду визнано грошові зобов`язання держави, визначено їх розмір; ці зобов`язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню.

Суд приходить до висновку, що слід стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у сумі 141 445, 75 коп., виходячи з наступного розрахунку:

1 451 411,89 грн. – заборгованість станом на 6.06.2018 року. х 1,084 індекс інфляції за період з 06.06.2018 року до 29.03.2019 року = 1573330,49 грн. - 1 451 411,89 грн. = 121918,60 грн. (інфляційні втрати).

Судом встановлено, що Державна казначейська служба України перерахувала ОСОБА_1 кошти у сумі 366569,73 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 375 від 28.03.2019 року та № 386 від 29.03.2019 року.

1 451 411,89 грн. – 366569,73 грн. = 1084842, 16 грн. заборгованість станом на березень 2019 року.

1084842, 16 грн. х 101,1 = 1096775,42 грн. - 1084842, 16 грн. = 11933,26 грн. (інфляційні втрати).

Судом встановлено, що Державна казначейська служба України перерахувала ОСОБА_1 кошти у сумі 1084842,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 507 від 25.04.2019 року та № 508 від 25.04.2019 року.

1084842,16 грн. заборгованість станом на квітень 2019 року

1084842,16 грн. х 100,7 = 1092436,05 грн.

1092436,05 грн. - 1084842,16 грн. = 7593,89 грн.(інфляційні втрати)

Суд приходить до висновку, що слід стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 та три проценти річних у сумі 37670 грн.03 коп. (35072,47 грн. + 100,95 грн. + 89,16 грн. + 2407,45 грн.).

Заборгованість станом на 6.06.2018 року становить 1 451 411,89 грн. х 3% : 365 х 294 дні прострочення (за період з 6.06.2018 року до 28.03.2019 року) = 35072,47 грн.

1 451 411,89 грн. – 223084,04 грн. (сплачена сума 28.03.2019 року) = 1228327,85 грн.

Заборгованість станом на 28.03.2019 року становить 1228327,85 грн.

1228327,85 грн. х 3% : 365 х 1 день прострочення = 100,95 грн.

1228327,85 грн. – 143485,69 грн. (сплачена сума 29.03.2019 року) = 1084842,16 грн.

Заборгованість станом 29.03.2019 року:

1084842,16 грн. х 3% : 365 х 1 день прострочення = 89,16 грн.

Заборгованість станом на 25.04.2019 року 1084842,16 грн.

1084842,16 грн. х 3% : 365 х 27 днів прострочення (за період з 29.03.2019 року по 25 квітня) = 2407,45 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 15, п. 8, 9, ч. 2 ст. 16, ст. ст. 625, 530, 611, 612 Цивільного кодексу України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків за прострочення виконання рішення суду задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації – АДРЕСА_1 ) інфляційні втрати у сумі 141 445 (сто сорок одна тисяча чотириста сорок п`ять) грн. 75 коп. та три проценти річних у сумі 37670 (тридцять сім тисяч шістсот сімдесят) грн. 03 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено 23 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Логінова С.М.