Рішення № 86609464, 24.12.2019, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/3280/19

Номер провадження 2/676/1576/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Бондаря О.О.

за участю секретаря судового засідання Маневич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Хмельницької області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, -

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кам`янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Хмельницької області про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позову зазначає, що з 2004 року працює на посаді вчителя фізкультури Кам`янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Хмельницької області.

Позивача як офіцера запасу прийнято на військову службу за контрактом та призначено на посаду командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 308 окремого інженерного батальйону 48 інженерної бригади головного управління оперативного забезпечення ЗСУ, ВОС- 1010003. Між позивачем та Міністерством оборони України укладений контракт на проходження військової служби протягом строку дії контракту, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк контракту, відповідно до вимог, визначених п.2 ч.9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В зв`язку з призовом позивача на військову службу відповідач не мав права звільняти позивача з роботи.

В судовому засіданні позивач та представник позивача - ОСОБА_2 позов підтримали і пояснили, що відповідач незаконно звільнив позивача з роботи в зв`язку з призовом на військову службу . Позивач зареєстрований по постійному проживанню в Чемеровецькому районі і тому його було призвано на роботу по постійному проживанню Чемеровецьким військовим комісаріатом. Після звільнення його з роботи йому трудову книжку не видавали. 28 листопада 2018 року його не ознайомлювали з наказом про звільнення з роботи. Позивач звернувся в інспекцію праці в зв`язку з тим , що йому на картковий рахунок не було перераховано заробітну плату. Позивач не мав можливості подати позов в межах тримісячного строку, так як одразу після укладання контракту позивач проходив декілька тижнів службу на полігоні, а потім був відряджений в Національній академії сухопутних військ з лютого 2019 року по квітень 2019 року з метою перепідготовку.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що позивач після звільнення з роботи проходив військову службу в військовій частині, яка знаходилась в місті Кам`янець - Подільський , мав можливість ознайомитись з документами про його звільнення і позов не підлягає задоволенню в зв`язку з пропуском строку позовної давності. Трудова книжка та копія наказу про звільнення позивачу засобами поштового зв`язку не направлялись, трудова книжка позивача знаходиться в ліцеї.

Свідок ОСОБА_3 - завідуючий відділом кадрів Кам`янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в своїх показаннях вказав , що звільнення позивача з роботи було здійснено на підставі наданих ним документів про прийняття його на військову службу. Про звільнення позивача з роботи було доведено позивачу в той же день.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дав показання, що був присутній в відділі кадрів 28 листопада 2018 року , ОСОБА_3 пропонував позивачу поставити підпис про ознайомлення з наказом про звільнення з роботи, однак позивач відмовився.

Заслухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи в повному об`ємі , суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено , що 27 листопада 2018 року позивача було призвано на військову службу в Збройні Сили України , що підтверджується копією листа Чемеровецького РВК від 27 листопада 2018 року за № 838 ( т. 1 а.с 79), витягом з наказу від 28 листопада 2018 року за № 244 командира В/ч А 3631 про прийняття позивача на посаду командира інженерно – саперного взводу інженерно - саперної роти, копією контракту (т.1 а.с. 12).

Наказом № 110 – к від 28 листопада 2018 року позивача було звільнено з роботи з посади вчителя фізкультури з 28 листопада 2018 року в зв`язку з вступом на військову службу за контрактом згідно ст. 36 п. 3 КЗПП України.

Відповідно до ст.. 47 КЗПП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Після звільнення позивача з роботи трудова книжка йому вручена не була і не направлялось йому повідомлення про необхідність отримати трудову книжку.

Відповідно до ст.. 235 КЗпП України уразі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень статей 1 та 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Строкова військова служба є видом військової служби.

Відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

Частинами першою-третьою статті 119 КЗпП України визначено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з частиною третьою цієї статті, за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15 січня 2015 року№ 116-VII, який набрав чинності 08 лютого 2015 року, було внесено зміни до статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та абз. 1 частини другоїцієї статті викладений наступним чином: «за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону в Україні» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», який був затверджений Законом від 15 січня 2015 року № 113-VIII, оголошено проведення протягом 2015 року часткової мобілізації, і Кабінету Міністрів України доручено перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду.

Відповідно до пункту сьомого цього Указу Президента України, керівникам органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності доведено до відома, що згідно зі статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 119 КЗпП України, за громадянами України, які проходять військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи, що позивачеві не було направлено копію наказу про звільнення його з роботи , йому не було направлено повідомлення про необхідність забрати трудову книжку , звільнення позивача було здійснено незаконно, що він перебуваючи на військовій службі в особливий період, не мав можливості своєчасного звернення до суду, позивачу підлягає поновленню строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Практика ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» ; 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

В зв`язку незаконним звільненням з роботи він підлягає поновленню на посаді вчителя фізкультури .

З відповідача також на користь позивача підлягає стягненню середньомісячний заробіток за один рік відповідно до ст.. 235 КЗпП України в розмірі 92556 гривень 00 коп.

Середньомісячний заробіток позивача становить 7713 гривень ( 7280 грн. + ( 5200 грн. /12)

92556 гривень 00 коп. (7713 гривень х 12 місяців).

На підставі викладеного, керуючись ст.. 258 – 260, 263 – 265 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити .

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя фізкультури Кам`янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Хмельницької області.

Стягнути з Кам`янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 92556 гривень 00 коп.

Рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку в сумі 7713 гривень підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_5 з посиленою військово-фізичною підготовкою Хмельницької області на користь держави судовий збір в сумі 925 гривень 56 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку , передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 24 грудня 2019 року

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О