Рішення № 86604702, 18.12.2019, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/545/18

Провадження № 2/316/411/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області,

у складі головуючого судді Бульби О.М.

за участю секретаря судового засідання Черкашиної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судового засідання в приміщенні Енергодарського міського суду Запорізької області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_2 , в якій просить суд: Змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Виконавчого листа по справі №316/790/17 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку на 1/6 від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача з відповідачем народилась дитина: син ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами було розірвано 12.11.2012 р. рішенням суду по справі №0807/3654/2012 р. За рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 12.10.2017 р. стягуються з позивача по справі на користь відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку починаючи з 02.06.2017 р. до досягнення дитиною повноліття. Дитина проживає з відповідачем, він, як батько, приймає участь у вихованні та утриманні дитини, купує речі по мірі своїх можливостей. Позивач також зазначає, що на час ухвалення рішення про стягнення аліментів він працював, проте з 22.01.2018 р. звільнився та став до Енергодарського міського центру зайнятості на облік де з 05.02.2018 р. отримав статус безробітного.

Враховуючи, що його матеріальне становище змінилось, позивач вважає що розмір аліментів необхідно змінити. (а.с.1-1зворот).

Позивач ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Крім того, 18.12.2019 р., в день розгляду справи, позивачем було надіслано до суду через систему «Електронний суд», уточнену позовну заяву про зміну розміру аліментів, в якій позивачем було змінено підстави позову, проте судом, з підстав передбачених ст.49 ЦПК України, було відмовлено у прийняття уточненого позову.

В судовому засіданні представник відповідача: адвокат Коваль Людмила Олександрівна заперечувала щодо задоволення позовних вимог, зазначивши на їх безпідставність та недоведення належними доказами, просила в задоволенні позову відмовити.

Крім того, 21.09.2018 р. стороною відповідача було надано до суду письмовий відзив в заперечення позову ОСОБА_1 (а.с.51-55).

Вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у суду докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач по справі ОСОБА_1 та відповідач по справі ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду було розірвано. Від шлюбу сторони мають спільного неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 12.10.2017 р. по справі №316/790/17 було призначено стягнення зі ОСОБА_1 (позивача по даній справі) на користь ОСОБА_2 (відповідача по даній справі) аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02.06.2017 р. та досягнення дитиною повноліття (а.с.56-59) та видано виконавчий лист (а.с.60) за яким 09.01.2018 р. відкрито виконавче провадження (а.с.63).

В судовому засіданні також встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 01.07.2017 р. по 30.09.2018 р. отримував дохід у вигляді заробітної плати, грошового забезпечення з Запорізького військового комісаріату, тощо, що підтверджується відомістю з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України (а.с.17-180), що спростовує посилання позивача на відсутність доходу.

Позивач станом на 08.05.2018 р. мав заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 10280 грн. 01 коп., що підтверджується розрахунком від 05.07.2018 р. Енергодарського МВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області (а.с.62). З зазначеного розрахунку також встановлено, що за травень червень 2018 р. дохід позивача становив 14193 грн. 96 коп. на місяць, розмір 1/4 частки аліментів нарахованих позивачу та необхідних ним до сплати на дитину становила у травні 2018 р. – 2747 грн. 21 коп., у червні 2018 р. - 3548 грн., 49 коп., проте зазначений розмір аліментів боржником (позивачем по справі) сплачено не було.

Доказів, що на час розгляду справи судом позивач не працює та з поважних причин (стан здоров`я, тощо) не має можливості працювати – суду надано не було.

Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч.8 ст.7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Одним із найголовніших та найважливіших обов`язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання (Роз`яснення Міністерства юстиції України від 05.07.2011 року «Правове регулювання особистих немайнових та майнових відносин між суб`єктами сімейних правовідносин»).

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.2 ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно приписів ст.141 СК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Виконання передбачених статтею 150 СК України, обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини як фізичного, так і духовного та морального.

Згідно ч.3 ст.128 КЗпП України, обмеження, розміру відрахувань із заробітної плати встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів того, що відрахування по аліментам на дитину, не враховуючи заборгованість яка виникла по аліментам у зв`язку з їх несплатою позивачем, перевищують встановлений законом максимальний розмір відрахувань, як і доказів, що розмір аліментів про який просить позивач буде достатнім для забезпечення, неповнолітній дитині сторін по справі, рівня життя, необхідного для нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини - суду надано не було, як і не було надано доказів існування істотних умов які б не дозволяли позивачу по справі сплачувати відповідачу по справі аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) визначеному за рішенням суду по справі №316/790/17, або розмір цих виплат суттєво погіршує матеріальне становище позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведенням належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 18, 76-82, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 24.12.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України із змінами).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. М. Бульба