Рішення № 86604515, 13.12.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/3373/19

2/311/1067/2019

13.12.2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Дудка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання недійсним п.2 кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позиції позивача за первинним позовом та заперечень за зустрічним позовом, а також заперечень відповідача за первинним позовом та позиції за зустрічним позовом.

В вересні 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги наступним. 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» Заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» та заяву №7771413558 від 11 жовтня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», підписанням якої підтвердив згоду на те, що заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становлять кредитний договір між ним та ТОВ «ФК «ЦФР», а також що отримав примірник Кредитного договору та погодив ся отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР». 30.07.2018 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №20180730, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржника за Кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» і боржниками (портфель заборгованості). Відповідно до Реєстру Боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ «ФК «ЦФР» - Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №20180730 від 30.07.2018 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 29 662,43 грн., з яких: 13 290,22 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2 604,88 грн. заборгованість за відсотками; 6 820,39 грн. заборгованість за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 6 946,94 грн. заборгованість за пенею. На виконання п.6.6. Договору відступлення прав вимоги на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі, простою кореспонденцією було направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки первісного кредитора ТОВ «ФК «ЦФР», ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ». Позивач просить суд стягнути з

ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за Кредитним договором №7771413558 від 11 жовтня 2016 року в розмірі 29 662,43 грн., з яких: 13 290,22 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2 604,88 грн. заборгованість за відсотками; 6 820,39 грн. заборгованість за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 6 946,94 грн. заборгованість за пенею; та стягнути судові витрати.

21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання недійсним п.2 кредитного договору від 11 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» стосовно щоденної пені в розмірі 0,3% від загальної суми прострочення, з урахуванням того, що зазначені умови кредитного договору є несправедливими в розумінні норм ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

10 грудня 2019 року від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання недійсним п.2 кредитного договору, у якому просило відмовити в задоволенні зустрічного позову мотивуючи тим, що до позичальника ОСОБА_1 в письмовій формі була доведена інформація, передбачена ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується змістом підписаного ним кредитного договору, за яким підписання договору свідчить про те, що позичальник ознайомлений з усіма умовами та погоджується з ними, перед підписанням повідомлено про всі умови, передбачені ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також про всі інші умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства. Ніяких застережень або зауважень з боку позичальника щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання не подано. Крім того, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є стороною оспорюваного договору, а тому є неналежним відповідачем.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Віссал В.В., який діє на підставі довіреності від 28 листопада 2018 року, не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача – відповідача за зустрічним позовом, в позовній заяві просив здійснювати судовий розгляд справи без його участі, задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним п.2 кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

2. Рух справи, процесуальні дії суду по справі.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 прийнята до спільного розгляду та об`єднана в одне провадження з первісним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 13.12.2019 року закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду.

У відповідності до вимог ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3. Фактичні обставини встановлені судом, застосовані судом норми права.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В ч.2 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно вимог ст.1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 шляхом підписання Заяви про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФП» та Заяви №7771413558 від 11 жовтня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 13936,10 грн. строком на 36 місяцівна період з 11.10.2016 по 11.10.2019 року із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних, встановлено щомісячної плати за кредитом у розмірі 2,50 % від суми кредиту.

В розділі 4 Заяви №7771413558 від 11 жовтня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» міститься Графік платежів, в якому сторони погодили, що загальна сума щомісячного платежу складає 811,37 грн., яка складається з частини кредиту, що підлягає поверненню, плати за річною відсотковою ставкою, щомісячної плати за кредитом.

При оформленні кредиту ОСОБА_1 підтвердив згоду на те, що заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становлять кредитний договір між ним та ТОВ «ФК «ЦФР», а також що отримав примірник Кредитного договору та погодився отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР».

Таким чином, документи, долучені до позовної заяви, є достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про отримання відповідачем ОСОБА_1 і ознайомлення з Умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК

«ЦФР», погодження та прийняття умов договору, що разом із Заявою на отримання кредиту свідчить про укладення у належній формі договору між сторонами про надання фінансових послуг.

30.07.2018 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №20180730, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржника за Кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» і боржниками (портфель заборгованості).

Згідно п.1.2. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфель Заборгованості за цим Договором, ТОВ "ФК "ЄАПБ" заміняє ТОВ "ФК "ЦФР" у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ "ФК "ЦФР" за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру Боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ «ФК «ЦФР» - Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №20180730 від 30.07.2018 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 29 662,43 грн., з яких: 13 290,22 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2 604,88 грн. заборгованість за відсотками; 6 820,39 грн. заборгованість за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 6 946,94 грн. заборгованість за пенею.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно п.6.2.3.Договору відступлення права вимоги, Права Вимоги переходять до ТОВ "ФК"СР моменту підписання сторонами цього Договору, після чого ТОВ "ФК "ЄАПБ" стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ "ФК "ЄАПБ" та ТОВ "ФК "ЦФР" умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

На виконання п. 6.6. Договору відступлення права вимоги, згідно вимог ст.ст.512-514, 516 ЦК України, 07 серпня 2018 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» направила на адресу відповідача ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №7771413558 від 11 жовтня 2016 року, у якому одночасно, керуючись ст.ст.598,611,612,1050,1056 ЦК України, повідомило про прийняття рішення про односторонню зміну умов Кредитного договору щодо строку виконання зобов`язання за цим договором, та повідомлено про новий строк виконання зобов`язання позичальника за Кредитним договором на десятий календарний день з дня направлення повідомлення.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати

дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, звернувшись до позичальника із вимогою про дострокове виконання основного зобов`язання, фінансова установа на власний розсуд змінила умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом і встановила новий строк виконання зобов`язання у повному обсязі.

Строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором відповідно до вимоги про дострокове погашення заборгованості було змінено та він становив 10 календарних днів з дня направлення повідомлення, тобто 07.08.2018 року, відповідно до умов Кредитного договору №7771413558 від 11 жовтня 2016 року строк погашення основного зобов`язання настав з 18 серпня 2018 року.

Проте, відповідач ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку за договором та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року №6-979цс15, на яку посилається позивач у своєму позові, як на правову підставу виконання зобов`язань боржником саме йому, зазначається, що в ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійдуть обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до п.6.4. Договору відступлення прав вимоги, у випадку якщо з моменту переходу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» отримав від боржників/державної виконавчої служби будь-яку суму грошових коштів в погашення заборгованості боржників, ТОВ «ФК «ЦФР» зобов`язаний перерахувати вказану суму ТОВ «ФК «ЄАПБ» протягом 5 банківських днів з моменту її отримання.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору не сплатив заборгованість за кредитним договором жодному з кредиторів.

Вирішуючи питання обґрунтованості зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсними умов кредитного договору в частині встановлення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором в розмірі 0,3% від суми прострочення, суд виходить з наступного.

За правилами ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім

відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої-третьої, п`ятої та шостої ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи положення ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. При цьому статті 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.

Зазначений правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13.

Судом встановлено, що при укладенні оспорюваного кредитного договору №7771413558 від 11 жовтня 2016 року сторонами було додержано вимог, передбачених ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 був обізнаний щодо умов кредитування, що підтверджується його особистим підписом і свідчить про його згоду зі всіма його умовами, в тому числі щодо встановлення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо повернення кредиту у вигляді пені в розмірі 0,3% від загальної суми прострочення. Волевиявлення учасників правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи позичальника. Таким чином, при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 погодився з усіма умовами цього правочину і взяв на себе зобов`язання щодо його виконання.

Обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач в силу положення ч.3 ст.12 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Проте, жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що укладення кредитного договору призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, а умови договору завдають шкоди споживачеві, позивачем за зустрічним позовом не надано.

Отже, підстав для визнання недійсним умов кредитного договору в частині встановлення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання судом не встановлено.

Одночасно з цим, вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог по первинному позову та надаючи оцінку на відповідність критерію справедливості умов кредитного договору про сплату щомісячних процентів (плати за управління кредитом) в розмірі 2,5% від суми кредиту, реальності надання таких послуг з боку банку позичальнику, суд виходить з наступного.

Згідно з абз.2,3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Таким чином, встановивши в Кредитному договорі сплату щомісячних процентів (плати за управління кредитом) фінансова компанія не зазначила за які саме послуги, що надаються позичальнику, сплачується ця плата, а тому стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості защомісячних проценти (плати за управління кредитом) в сумі 6820,39 грн. задоволенню не підлягають.

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування строку позовної давності в частині пред`явлення вимоги про стягнення пені.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з ч.1 ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другої статті 258 ЦК України, дійшов

висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Судом встановлено факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося (див. пункт 54 цієї постанови), то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки містяться і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Враховуючи, що фінансова установа звернувшись до позичальника із вимогою про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором, встановила новий строк виконання основного зобов`язання у повному обсязі, після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося.

Оскільки право позивача за первинним позовом нараховувати проценти за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) лише в межах останніх 12 місяців перед зверненням кредитора до суду, та фактичне звернення позивача до суду 10 вересня 2019 року, вимоги позивача про стягнення нарахованої пені за період з листопада 2016 року по липень 2018 року задоволенню не підлягають у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем за первинним позовом ОСОБА_1 за Кредитним договором №7771413558 від 11 жовтня 2016 року, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 15 895 гривень 10 копійок, що складається з заборгованості за основною сумою боргу в сумі 13 290,22 грн.; заборгованості за відсотками в сумі 2 604,88 грн.

Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір понесений позивачем пропоріційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 54%, а саме в сумі 1037,34 грн. (1921 грн. за подання позовної заяв х 54%).

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, фактична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2 поверх 4, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором №7771413558 від 11 жовтня 2016 року в розмірі 15 895 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 10 копійок, в тому числі: 13 290,22 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2 604,88 грн. заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання недійсним п.2 кредитного договору – відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, фактична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2 поверх 4, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») судовий збір в сумі 1037 (одна тисяча тридцять сім) гривень 34 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений і підписаний 23 грудня 2019 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова