Рішення № 86601595, 21.10.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1071/17

провадження № 2/631/205/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Пархоменко І. О.,

при секретарі - Семенко А. А.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Нова Водолага цивільну справу за позовом НАВЧАЛЬНОГО ЦЕНТРУ ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ до ОСОБА_2 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Навчальний центр Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про втрату права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання. В обґрунтуванні позовних вимог зазначив наступне. На балансі позивача, як правонаступника військової частини № 0050 знаходиться колишнє військове містечко, розташоване за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, у якому є вісім жилих будинків, а також відповідні комунальні споруди та інженерні мережі. В будинках проживають особи рядового та начальницького складу з членами сімей, які проходять службу та працюють у позивача. Майно позивача – державне майно, закріплене за ним на правах оперативного управління, та використовується за цільовим і функціональним призначенням. Житлові приміщення, що перебувають на його балансі, є відомчими приміщеннями. Квартира АДРЕСА_1 в ДОС-2 виділена ОСОБА_2 та членам його сім?ї, як виняток, у зв?язку з службовою необхідністю на підставі протоколу житлової комісії № 10 від 18.06.2004 року, затвердженого командиром військової частини. ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , фактично не проживають. Наказом командира військової частини Д0050 від 11.08.2004 року № 159 капітана ОСОБА_2 , який перебуває поза штатом частини, призначено наказом МНС України від 02.08.2004 року № 7 на посаду старшого інспектора групи державної інспекції цивільного захисту та технічної безпеки 6-ЗДПО по охороні Київського району м. Харкова, вважати таким, що відбув до нового місця служби у м. Харків. Згідно з довідкою від 23.08.2017 року за № 1/2-3085/Гм Диканівської виправної колонії № 12, ОСОБА_2 проходить службу на посаді заступника начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Диканівської виправної колонії з 28.02.2014 року, в ДКВС України з 11.03.2011 року. На даний час відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , квартиру залишає за собою, тобто відомча квартира використовується не за цільовим призначенням. Посилаючись на ст. 107 ЖК України, просив визнати ОСОБА_2 та членів його сім?ї такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та зняти з реєстрації місця проживання.

Відповідач, через канцелярію суду за вхідним № 2543/19 від 10.04.2019 року надав відзив на позовну заяву, де вказав, що викладене у позові не відповідає дійсності. Зазначив, що квартира АДРЕСА_1 виділена йому та членам його сім`ї у зв`язку з службовою необхідністю на підставіі протоколу житлової комісії № 10 від 18.06.2004 року, затвердженого командиром військової частини Д0050. Спірна квартира в установленому порядку набула статусу службової та його обуло заселено у квартиру на законних підставах. На теперішній час, він та його малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно мешкають у вказаній квартирі. При цьому, він є одинокою особою з неповнолітньою дитиною, оскільки його дружина ОСОБА_4 , 1979 року народження, з ним та донькою не проживає Шлюб між ними не розірвано, однак, вихованням дитини займається безпосередньо він. Посилаючись на ст. ст. 124, 125 ЖК України, вказав, що він не може бути виселений з квартири, без надання іншого жилого приміщення. Просив відмовити у задоволенні позову.

16.09.2019 року протокольною ухвалою суду, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 49 ЦПК України, представнику позивача ОСОБА_5 було відмовлено у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зміну підстав позову, у зв`язку з тим, що заява подана після закриття підготовчого провадження по справі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні, викладеному у позовній заяві. Просила визнати ОСОБА_3 та членів його сім`ї такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та зняти з реєстрації місця проживання.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що вважає його безпідставним, бо забезпечення житлом відбулось у відповідності до вимог ЖК України. Він з дитиною дійсно тимчасово мешкає у м. Мерефа. У квартирі на даний час не мешкає, бо ремонтує її. У квартирі є його речі. Акт про не проживання склали у його відсутність. Це був робочий час і він не міг знаходитися вдома, бо працює. Всі комунальні послуги сплачує завчасно, що підтверджується квитанціями банку. При цьому він є одинокою особою з неповнолітньою дитиною, оскільки його дружина ОСОБА_4 , 1979 року народження, з ним та донькою не проживає. Шлюб між ними не розірвано, однак, вихованням дитини займається безпосередньо він. Посилаючись на ст. ст. 124, 125 ЖК України, вказав, що він не може бути виселений з квартири, без надання іншого жилого приміщення. Просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ від 2016 року НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ (далі – НЦ ОРС ЦЗ), створений на базі Навчального центру Оператино-рятувальної служби цивільного захисту (код ЄДРПОУ 33879077) та є його правонаступником, є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня та аварійно-рятувальним підрозділом центрального підпорядкування зі статусом державної аварійно-рятувальної служби, що входить до складу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (п. 1. 1 СТАТУТУ НАВЧАЛЬНОГО ЦЕНТРУ ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, затвердженого 09.12.2016 року Головою Державної служби України з надзвичайних ситуацій, погодженого 09.12.2016 року Заступником директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації)(а. с. 18 - 25).

Пунктом 1. 2 статуту встановлено, що НЦ ОРС ЦЗ у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, Указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами у сфері професійно-технічної освіти, рятувальної справи, цивільного захисту та діяльністю аварійно-рятувальних служб, наказами МВС України, ДСНС та статутом.

Пункт 8. 1 Статуту закріпив, питання щодо майно НЦ ОРС ЦЗ. Майно становлять матеріальні цінності, які закріплені та одержані в установленому порядку. Майно НЦ ОРС ЦЗ є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління. Майно використовується лише за цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача майна здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

З Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна та довідки № 52 від 05.08.2019 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_3 є державною власністю та перебуває на балансі НЦ ОРС ЦЗ(а. с. 109, 117 – 118).

Отже, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_4 є державною власністю і закріплена за НАВЧАЛЬНИМ ЦЕНТРОМ ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ на праві оперативного управління.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини Д0050 № 228 від 08 серпня 1997 року вважати прибувшим лейтенанта ОСОБА_2 , із МНС України м. Києва для проходження подальшої служби строком на 5 років, призначеного на посаду командира взводу ІТР АРБ, зарахувати у списки особового складу з 08.08.1997 року, на всі види забезпечення, вважати приступивши до прийому посади. Встановити термін випробування 3 місяці. Підстава: припис №30/1/73 (а.с. 125).

На підставі протоколу житлової комісії № 10 від 18.06.2004 року, затвердженому командиром військової частини Д0050 полковником ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_1 в ДОС-2 виділена ОСОБА_2 та членам його сім`ї. У протоколі зазначено – надати 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_5 житловою площею 29,2 кв. м., загальною площею 40,8 кв. м. ст. лейтенанту ОСОБА_2 , який значиться в списках безквартирних, на сім`ю: чоловік ОСОБА_2 , 1976 року народження, та дружина ОСОБА_4 , 1979 року народження (а. с. 16).

З довідки, виданої Ватутінською сільською радою Нововодолазького району Харківської області № 629 від 17.07.2017 року, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 6).

Згідно з довідками, виданими Ватутінською сільською радою Нововодолазького району Харківської області № 628 від 17.07.2017 року, № 314 від 03.04.2019 року, ОСОБА_2 має доньку – ОСОБА_3 , 2015 року народження (а. с. 7, 86).

Відповідно до довідки № 586 від 25.06.2019 року, виданої Ватутінською сільською радою Нововодолазького району Харківської області мешканцю АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 про те, що він має такий склад сім?ї: донька – ОСОБА_3 , 2015 року народження (а.с. 127).

Приписами ч. 1 ст. 5 ЖК України закріплено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Згідно зі ст. 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Статтею 115 Кодексу Цивільного захисту України визначено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частинами 1 та 2 ст. 119 Кодексу Цивільного захисту України встановлено, що особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та члени їхніх сімей забезпечуються жилими приміщеннями за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Жила площа особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, надається державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування у першочерговому порядку.

Відповідно до п. 3.1. Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту МНС України, затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 38 від 05.02.1999 року , житлові приміщення надаються особам рядового та начальницького складу МНС України (працівникам), що перебувають на квартирному обліку, згідно з чергою, яка визначається часом прийняття на облік або занесенням у списки на пільгове одержання житлової площі.

3гідно зі ст. 64 Житлового кодексу України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуватись нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Таким чином, суд доходить висновку, що квартира АДРЕСА_4 була надана ОСОБА_2 на сім`ю із 2 чоловік у відповідності до вимог чинного законодавства для постійного проживання без обмежень будь-якими умовами та термінами.

Наказом Командира військової частини Д0050 (по стройовій частині) № 159 від 11.08.2004 року вважається таким, що вибув з 11 серпня 2004 року капітан ОСОБА_2 на посаду старшого інженера групи державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки 6 – ЗДПО по охороні Київського району м. Харкова Головного управління МНС України у Харківській області, вважати таким, що відбув до нового місця служби у м. Харків(а. с. 9 - 13).

Згідно з довідкою Державної установи «Диканівської виправної колонії (№ 12)» № 1/2/1-182 від 22.08.2017 року, ОСОБА_2 проходить службу на посаді заступника начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи з 28.02.2014 року, наказ УДПтСУ в Харківській області № 21/ОС-14 від 28.02.2014 року. В ДКВС України з 11.03.2011 року, наказ УДДУ з ПВП в Харківській області № 28/ОС-11 від 11.03.2011 року(а. с. 14 - 15).

Актами депутату округу № 3 Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 485 від 17.07.2017 року, 07.08.2019 року, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , фактично не проживають (а. с. 8, 101, 116).

Відповідно до довідки НЦ ОРС ЦЗ Д № 560 від 07.09.2017 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на квартирному обліку в НАВЧАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ не перебуває.

З квитанцій АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що оплата проводилась відповідачем (а. с. 87 -90, 123, 124).

Статтею 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Приписами ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено ст.16 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 107 ЖК України передбачено, що наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до п. 2.12 Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту МНС України, затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 38 від 05.02.1999 року, соби рядового та начальницького складу МНС України /працівники/ знімаються з квартирного обліку в разі поліпшення житлових умов, унаслідок чого відпали підстави для одержання іншого житлового приміщення.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз"яснено, що відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). Громадяни, відсутні у місці постійного проживання за умовами і характером роботи (члени екіпажів суден, працівники геологічних, розвідувальних партій, експедицій та інші працівники, діяльність яких пов`язана з постійним пересуванням), у період її виконання можуть бути визнані на підставі ст. 107 ЖК такими, що втратили право користування жилим приміщенням, з якого вони вибули у зв`язку з цією роботою, в разі одержання жилої площі, вселенні на жилу площу членів сім`ї або в інших випадках забезпечення їх жилою площею для постійного проживання.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Добровільне не залишення житлового приміщення ОСОБА_2 , наявність особистих речей у спірному помешканні, сплата комунальних послуг та витрат з утримання квартири, проведення ремонтних робіт у житловому приміщенні, свідчить про наявність у відповідача інтересу до збереження прав користування спірним житлом.

Позивачем доводи відповідача не спростовані.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Доказів, виїзду відповідача зі спірної квартири на постійне проживання до іншого населеного пункту позивачем не надано.

Суд не може прийняти у якості доказів на підтвердження факту вибуття ОСОБА_2 на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті акти депутата округу № 3 Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 485 від 17.07.2017 року, від 07.08.2019 року, виходячи з такого. В актах не вказано з якого часу відповідач з донькою не мешкає у квартирі. Свідки, вказані в актах, у судовому засіданні не допитувались, клопотань з цього приводу від учасників справи до суду не надходило. Факт вибуття ОСОБА_2 актами не задокументовано.

Також, не заслуговують на увагу доводи відповідача ОСОБА_2 , що спірна квартира в установленому порядку набула статусу службової і він не може бути виселений з квартири, без надання іншого жилого приміщення з урахуванням вимог ст. ст. 124, 125 ЖК України, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Ані позивачем, ані відповідачем не надавалось доказів, щодо включення спірного житлового приміщення до числа службових. Рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів з цього приводу матеріали справи не містять.

Отже, приписи статей 124, 125 ЖК України застосовуються при вирішенні спорів, пов`язаних з виселенням зі службового житла, тобто використовуються у правовідносинах, пов`язаних зі службовим житлом. Відтак, не можуть бути застосовані при вирішенні спору між позивачем та відповідачем.

За таких підстав суд доходить висновку, що позовні вимоги НАВЧАЛЬНОГО ЦЕНТРУ ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ до ОСОБА_2 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням є необґрунтованими й не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зняття з реєстрації місця проживання суд дійшов такого.

Так, згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Абзацем 10 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено визначення терміну реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Приписами ст. 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначених норм закону, прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відповідно є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації, тому додатково зобов`язувати реєстраційні органи вчинити ці дії не має потреби.

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України). Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.

Підстав відступити від таких висновків Верховним Судом не встановлено - постанова Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 465/2559/14-ц.

При визнанні судом осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, юридичним наслідком є зняття таких осіб з реєстраційного обліку за адресою зазначеного житла.

Таким чином, вимоги про зняття з реєстраційного обліку також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.47, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 64,107 ЖК України, ст. ст. 115, 119 Кодексу Цивільного захисту України, Положенням про порядок забезпечення житловими приміщеннями осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту МНС України, затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 38 від 05.02.1999 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» , Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263 - 265, 273, 352, 352 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог НАВЧАЛЬНОГО ЦЕНТРУ ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ до ОСОБА_2 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено 31 жовтня 2019 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, місцезнаходження: 63212, Харківська область, Нововодолазький район, село Ватутіне, код ЄДРПОУ 33879077.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_6 , паспорт серії НОМЕР_1 .

Суддя І. О. Пархоменко