Ухвала суду № 86601160, 24.12.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Попова В. О.

Справа № 616/1007/19

Провадження № 1-кп/644/903/19

24.12.2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 р. м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді - Попової В.О., суддів - Бугери О.В., Зябрової О.Г.,

за участю секретаря - Дашкової К.С., прокурора - Варвянського М.Ю., захисників - адвоката Хуторненка Е.В., адвоката - Зінченко С.А., обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12019220250000193 від 26.09.2019 року у відношенні

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.152 КК України, щодо яких застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

Прокурором заявлено клопотання про необхідність продовження дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених , оскільки судовий розгляд не розпочато, потерпілу не допитано, письмові докази не досліджено, ризики, враховані при застосуванні саме такого запобіжного заходу, не зменшилися та не перестали існувати.

В межах обговорення поставленого судом питання, сторона захисту захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Хуторненко Е.В. зазначив, що прокурором не обґрунтовано доцільність тримання обвинуваченого під вартою, сама по собі тяжкість пред`явленого обвинувачення не є достатньою підставою для застосування такого суворого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, фактичних даних щодо існування на цей час вказаних прокурором ризиків не наведено, вважав за можливе змінити застосований раніше запобіжний захід на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту. Мотивував тим, що обвинувачений ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності раніше не притягався, зареєстрований як ФОП за адресою : АДРЕСА_1 ; має постійне місце проживання, крім того, обвинувачений є інвалідом І групи по зору.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Зінченко С.А. заперечувала проти доводів прокурора про необхідність продовження раніш застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 у зв`язку з тими обставинами, що вказані прокурором ризики є безпідставними, обвинувачений має постійне місце проживання, вважала, що до обвинуваченого можливо змінити застосований раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши учасників кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.315 КПК України підчас підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

З наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обвинувачуються за ч.3 ст.152 КК України, що є особливо тяжким злочином.

Ухвалами слідчого судді Великобурлуцького районного суду Харківської області від 27.09.2019 року щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеної в рішенні від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії» тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Такими ознаками є тяжкість та суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, а також можливість незаконного впливу на потерпілого, свідків, які судом не допитані, та можливість переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та доводи приведені на їх противагу обвинуваченими та їх захисниками, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , тяжкість можливого покарання за особливо тяжкий злочин, скоєння якого інкримінується останнім, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду та незаконного впливу на потерпілу, свідків, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Відтак, за наявності системного зв`язку приведених ризиків, обґрунтованої підозри, тяжкості покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, скоєння якого інкримінується обвинуваченим, а також наявність публічного інтересу, у суду не має підстав для зміни обраного раніше запобіжного заходу.

Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості інкримінованого діяння, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого .

Крім того, судом вирішувалося питання про можливість застосування до обвинувачених запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою. Разом з цим, колегія судді дійшла висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні. Викладені захисниками обвинувачених доводи в частині наявності підстав для застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів є безпідставними, оскільки підставою для зміни запобіжного заходу може бути лише обґрунтоване підтвердження того, що ризики, які були зазначені в ухвалі слідчого судді при його обранні на теперішній час відпали, що в свою чергу доведено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178,180,183, 314 – 317,331 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до 20 лютого 2020 року.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 20 лютого 2020 року.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору.

Копію ухвали направити до Харківської установи виконання покарань № 27.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року до Харківського апеляційного суду.

Головуючий суддя: Попова В.О.

Судді Зяброва О.Г.

Бугера О.В.